ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Проблема відновлення лісів в Україні

Найважливіша проблема лісівничої науки та практики -визначення найбільш економічних та екологічно обґрунтованих способів відновлення високопродуктивних лісостанів. Вона надзвичайно тісно пов'язана з лісокористуванням, способами головного рубання деревостанів. В Україні при виборі методів відновлення лісостанів велика увага приділяється природному поновленню цільових деревних порід. Воно забезпечує вирощування найбільш стійких і продуктивних насаджень. Збереження підросту в процесі рубання лісосіки -найважливіша умова формування високопродуктивних лісостанів.

Рубка стиглих деревостанів - активна форма впливу на ліс, яка помітно змінює його природу, що, насамперед, порушує нормальний хід поновлювальних процесів. На вирубці різко змінюється природне середовище внаслідок зміни світлового і теплового режимів, режиму зволоження грунту тощо. У свою чергу все це впливає на надґрунтове покриття, гідрологічні умови, водоохоронні ґрунтозахисні та інші екологічні функції лісу. Особливо глибокі негативні зміни відбуваються при суцільному вирубуванні дерев на лісовій ділянці. Тому головна екологічна вимога до рубання будь-якої ділянки лісу -забезпечення одночасного відновлення на ній лісостану і лісового середовища. Г.Ф.Морозов цю вимогу підкреслив у своєму крилатому виразі: "Рубки і поновлення - синоніми'. Іншими словами, після вирубування дерев повинна


забезпечуватись поява під їх наметом підросту - стійкого і надійного молодого покоління. А це вимагає від лісівників і лісозаготівельників розробляти певну систему рубок, яка б зменшувала руйнівний вплив на ліс суцільних рубань і забезпечувала відновлення високопродуктивного лісу.

Рубання головного користування відрізняються від інших найвищим ступенем впливу на ліс, його природу та екологічний стан. У зв'язку з цим вони вимагають суворого дотримання лісівничих правил та певної системи проведення, які впродовж століть розроблені інженерами-лісівниками і вдосконалені лісівничою наукою та лісогосподарським виробництвом.

Від природного зародження лісостану чи його штучного створення до настання стиглості, „рубання і наступного відновлення проходить тривалий час. Його тривалість залежить від природних та економічних умов, зокрема типу лісу, екологічної ролі лісових масивів, групи лісів І прийнятого віку рубання деревостанів, потреб народного господарства в деревині тощо.

На відведених під рубку ділянках у процесі рубання дерева спилюють або зрубують і трелюють до транспортних шляхів. Будь-яке рубання дерев, а тим більше головне, яке часто називають ' жнивами лісу", пов'язане із заготівлею деревини як одного із продуктів лісу для використання її в різних галузях народного господарства та руйнуванням середовища.

Рубання головного користування проводять в стиглих або
перестійних деревостанах (інколи в пристигаючих), а також на
ділянках лісу Інших вікових груп, якщо необхідно замінити
розладнані, низькоповнотні, пошкоджені або
низькопродуктивні насадження продуктивними,
високоякісними, екологічно ефективними.

Обсяг щорічної заготівлі деревини визначається розрахунковою лісосікою, прийнятою і затвердженою Кабінетом Міністрів на 10-річнии період. Наприкінці 8Т)-х років минулого століття Україна одержувала від головних рубань лише 40% потрібної державі деревини, а решту завдяки завезенню з Росії та заготівлі в процесі проміжного користування.

Тривалий час попит на деревину у світі задовольнявся підневільно-вибірковими рубками, але вже в другій половині XIX ст. цієї кількості деревини не вистачало. Вимоги промисловості зростали і потрібна була деревина не тільки великих розмірів, але й дрібна. За таких умов почали вирубувати на певній площі усі дерева підряд, що дозволило одержувати необхідну деревину просто і швидко. Таку рубку проводили у короткий строк, як правило, упродовж одного


року. На лісосіці не вирубувався тільки підріст. Суцільні рубки виявилися більш раціональною і закінченою формою експлуатації лісів порівняно з підневільно-вибірковими. Вони краще підходять до одновікових насаджень, а після їх проведення знову ж формується одновіковий, чи умовно-одновіковий лісостан.

Забезпечити поновлення лісу на вирубці після суцільних рубок дуже складно через різкі зміни у лісовому середовищі: під впливом повного освітлення і під дією вітру на площі, де були вирубані дерева, швидко розкладається лісова підстилка. При цьому вимиваються й поживні речовини, а поверхня ґрунту ущільнюється в процесі заготівлі і трелювання деревини. Все це різко змінює властивості ґрунту і гідрологічні умови, що, в свою чергу, веде до зміни рослинності. Типові лісові рослини поступаються місцем бур'янам, злакам, а при такому рослинному покриві ускладнюється процес поновлення лісу. Подальша зміна бур'янів лучними травами призводить до появи дернини, яка ускладнює попадання насіння на поверхню ґрунту і перешкоджає укоріненню сходів. Незважаючи на всі вади, спосіб суцільних рубок швидко поширювався. У Росії суцільні рубки вели ще в середніх віках, але не для заготівлі деревини, а щоб розчистити землі під поле.

Поступово технологія суцільних рубок і методи поновлення лісу на вирубках вдосконалювалися. У наш час в зоні інтенсивного ведення лісового господарства на суцільних вирубках поновлення лісу, як правило, здійснюється або штучним, або комбінованим шляхом, проте штучні ліси ялини менш продуктивні і не досить стійкі у порівнянні з природними, бо вони створюються, здебільшого, посадкою сіянців. А будь-яке пересаджування рослин є процесом підневільним. Лісові культури зі значним запізненням в часі (5 - ЗО років) починають виконувати важливі екологічні функції. Ось чому пошуки раціональних способів рубання лісу, які б забезпечували природне відновлення лісостанів головних деревних порід ведуться лісівниками впродовж кількох століть. За тривікову історію лісозаготівель поступово склалось поняття "спосіб рубання". У лісівництві під способом рубання розуміють певний порядок вирубування деревостанів або їх частин у лісовому масиві за певний час, який нерозривно пов'язаний з поновленням лісу. Частину лісостану на певній площі, визначену для рубання і відмежовану візирами, називають лісосікою. Площу, яка утворилась після зрубування усіх дерев на лісосіці, називають зрубом або вирубкою. Якщо 90


на лісосіці зрубані не всі дерева, а лише певна їх частина, то після проведення рубання кажуть: насадження пройдене рубкою. Неправильно називати вирубку лісосікою.

Класифікація головних рубок

Впродовж останніх трьох століть велись пошуки таких способів рубання деревостанів, які одночасно забезпечували їх природне поновлення. За цей час світовою лісівничою

М.О.Ткаченко М.С.Нестеров М.К.Турський

практикою було запропоновано понад 100 способів головного рубання лісу. Серед лісівників, які зробили вагомий внесок у

розробку і вдосконалення

доцільних, раціональних

способів головних рубань,

слід зазначити О.Ю.

Теплоухова, О.Ф. Рудзького,

М.К. Турського, В.Я. Добровлянського,

Д.М.Кравчинського, Г.Ф.

Морозова, Гартига, Гайєра,

Борггреве, Вагнера та ін. У

першій половині XX ст.

розробляли та вивчали ,_ , „

Г.Ф.Морозов

способи рубання лісу М.О. О.Ф.Рудзькии

Ткаченко, М.М. Орлов, Г.А.Корнаковський, Д.М. Кравчинський, Є.В. Алексеев, І.С. Мелехов, А.В. Побєдінський, Л.А. Кайрюкштіс, Бланкмейстер, Троуп та ін.

Велика кількість запропонованих способів вимагала їх систематизації. Слід зазначити, що до праць Г.Ф. Морозова у лісівничій літературі не було жодної класифікації способів головного рубання, за винятком систематизації КГайєра, в основі якої була залежність від джерела поновлення лісу після зрубування деревостану.


Г.Ф. Морозов, вважаючи головним завданням рубки поновлення лісу на вирубках, запропонував взяти за основу класифікації способів головного рубання час і особливості поновлення лісу. Усі способи головного рубання він поділив на рубання попереднього поновлення та рубання наступного поновлення. У першому випадку забезпечувалась поява необхідної кількості якісного підросту до вирубування дерев на лісосіці. У другому випадку - лісопоновлення забезпечувалось після зрубування і видалення частини дерев з лісосіки. Такий же підхід до класифікації способів головного рубання використав учень Г.Ф. Морозова професор В.В. Гуман, але його класифікація була більш повною. На початку 20-х років минулого століття класифікації способів головного рубання були запропоновані також Ебергардом, Троупом та ін.


особливостями способи головного рубання мочали об'єднувати
у системи. Системи рубок відрізняються одна під одної строком
проведення рубання та характером поновлення лісу. Тепер
маємо 4 основні системи головного рубання: вибіркова,
суцільна, комбінована та поступова (табл. 13). Така
різноманітність способів головного рубання обумовлена
широким діапазоном економічних умов, великою
географічною мінливістю лісів, вузькогалузевими інтересами,
нерозумінням екологічної ролі лісових екосистем або
зневажливим ставленням до природи. Застосовувати той чи
інший спосіб головного рубання необхідно з урахуванням
екологічного значення лісових масивів та
народногосподарської цінності лісу. Кожен спосіб головного
рубання повинен відповідати екологічним та лісівничим
вимогам, тобто забезпечувати кліматичну, водоохоронну,
ґрунтозахисну та протиерозійну роль лісових екосистем і
своєчасне успішне поновлення лісу. Але ще й нині в багатьох
країнах світу застосовуються хижацькі концентровані й
умовно-суцільні рубання, які недопустимі, оскільки істотно
поглиблюють екологічну кризу на планеті.

В умовах України екологічно й економічно неприйнятні підневільно-вибіркові, промислово-вибіркові, концентровані та умовно-суцільні способи гуубання. Вони не повинні застосовуватись у лісостанах будь-якої групи лісів. Суцільно-лісосічні з різною шириною лісосік також приносять великі збитки, особливо в горах, де їх необхідно заборонити в усіх типах лісу, включаючи ялинові. Як виняток, допустимі вузьколісосічні у лісах рівнинної частини та в тих типах лісу і лісостанах, де неможливо досягти поновлення лісу природним шляхом (дуже сухі, сухі, а також мокрі едатопи). Способи рубання І поновлення на кожній лісосіці необхідно затверджувати на Радах головних лісничих, які доцільно створити в кожній області.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти