ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Вибіркові рубки, їх обґрунтування та способи

Теорія вибіркових рубок.

Вибірковим називають таке рубання, при якому у насадженні періодично вирубують частину дерев певного виду, віку, розміру та якості. Вибіркову рубку, звичайно, проводять на ділянках лісу, де зімкнутість крон не менше 0,5 - 0,6 і є достатня кількість благонадійного підросту цільових дерев. При дотриманні цієї вимоги ліс не втрачає своїх захисних функцій. Вважається, що вибіркові рубання сприятливі для природного


поновлення таких деревних порід, як ялина, ялиця, бук, явір та ін.

Окремі способи вибіркових рубань почали застосовувати раніше за інші, незважаючи на дуже складну техніку їх проведення. Тому систему вибіркових рубань слід вважати найстарішою. Теоретично обґрунтувати необхідність вибіркових рубок намагався німецький вчений Еттельд. Він припускав, що у всіх незайманих різновікових лісах найтовстіші дерева є і найстарішими, а тонкі - молодими. Тому вирубка товстих дерев омолоджує насадження. Отже, вибіркові рубання у різновікових насадженнях запобігають старінню і відмиранню лісостанів, даючи необхідний простір для росту молодих і створюючи сприятливі умови для поновлення лісових насаджень. Це характерно для лісів, де налічується кілька поколінь деревних порід, особливо тіньовитривалих. Ось чому впродовж тривалого періоду часу вважалось, що вибіркові рубання повністю відповідають природі лісу.

Відомо, що вибіркові рубання проводились уже у XVIII ст. (в соснових лісах євр9пеиської Півночі та в деяких дібровах півдня Росії). На основі уявлення про різновіковість незайманих лісів було введене поняття про оборот господарства, тобто відрізок часу, протягом якого дерева, що мали найменші збутові розміри, досягали максимальних розмірів.

Однак уже в кінці XIX ст. теорія абсолютної різновіковості незайманих лісів стосовно сосняків Півночі почала викликати сумніви. М.О. Ткаченко, П. П. Серебреников, І.С. Мелехов, П.В. Воропанов виявили, що незаймані соснові ліси Півночі були одновіковими. З'ясувалось, що ці ліси, а частково і ялинові, поновлювалися після лісових пожеж, тому й були одновіковими. Саме цим можна було пояснити той факт, що при вибіркових рубаннях, вилучаючи з масиву товсті дерева, майже не залишали тонкомірних. Вибіркова рубка нагадувала суцільну.

Різновіковість більше властива незайманим гірським лісам із ялини, ялиці, бука, яких в Україні залишилось мало. Тому потрібен диференційований підхід до застосування вибіркових рубань з урахуванням екологічного стану, вікової структури лісів та технічних і економічних можливостей заготівлі деревини.

Способи вибіркових рубок.Практика виробила кілька способів вибіркових рубань. Спочатку з'явились підневільно-вибіркові і пошукові способи рубання. Пізніше перший з названих способів трансформувався у промислово-вибіркові та інтенсивно-вибіркові. У районах інтенсивного ведення лісового господарства, зокрема в Україні, виникли добровільно-


вибіркові рубання. Екологічно прийнятними » Україні є пошукові рубання для заготівлі спсцеортіїмеитів, а також добровільно-вибіркові, суть яких розглядається нижче.

Пошукові рубання відомі вже кілька віків і з'явилися тоді, коли споживання деревини було обмеженим. Люди приходили у ліс, підбирали дерева, що найбільше відповідали їхнім потребам, а потім їх рубали. Потрібна частина дерев вивозилась, а решта залишалася в лісі. Для будівництва рубали сосну, дуб, ялину, липу, ясен та інші, а на дрова - переважно бук і березу. Пошукові рубки практикувались у державних лісах до XIX ст., а в общинних - до початку XX ст. Пізніше за допомогою пошукових рубань здійснювалась заготівля деяких спеціальних сортиментів деревини: корабельних, фанерних, лижних та авіа колод, рушничної болванки, резонансової ялинової деревини тощо. Для цього необхідно було зрубувати окремі дерева, які мали особливі або найвищі якості. При пошукових рубаннях з 1 га площі лісу вилучали іноді кілька дерев, зрідка до двох десятків.

Тепер пошукові рубання застосовуються дуже рідко (наприклад, для заготівлі меблевих сортиментів з явора, черешні тощо). Якщо виникає потреба у спецсортиментах (наприклад, резонансовій деревині), то їх, переважно заготовляють при проведенні інших способів рубання, підбираючи і позначаючи фарбою необхідні дерева до проведення рубки. Після зрубування їх вивозять окремо від інших і використовують за призначенням. Це так звана супутня заготівля спецсрртиментів.

З часом після впровадження вивозу деревини в хлистах спецсортименти почали відбирати в процесі розкряжовування останніх на нижніх складах.

Добровільно-вибіркові рубання склалися в лісах, де велось інтенсивне господарство, а також у гірських умовах, де дуже зріджувати деревостан недоцільно через втрату ґрунтозахисних та інших екологічних функцій. У густонаселених районах забезпечувався повний збут деревини, тому при добровільно-вибіркових рубаннях вибиралися дерева з фаутними, дефектними стовбурами, перестійні і ті, що відставали в рості. Рубки дозволяли використати деревину, яка згодом могла бути відпадом, іншими словами, сприяли оздоровленню лісу. При цьому - з'являлась можливість посиленого приросту кращих дерев і забезпечувалось поновлення лісу. Якщо узагальнити всі вимоги до призначених для рубання дерев, то їх можна об'єднати у такі групи: 1) дерева, які необхідно зрубати з метою оздоровлення насадження; 2) дерева, приріст яких зменшився; 3) дерева, які заважають росту молодого покоління; 4) найбільш


стиглі дерева; 5) частина дерев небажаних порід. Отже, добровільно-вибіркові рубання підтримують ліс у здоровому стані і одночасно дозволяють використати найкрупнішу, а іноді й найціннішу деревину, оскільки в лісостані залишали найкращі дерева.

Добровільно-вибіркові рубання поділяють на два види: слабкої та сильної інтенсивності. У першому випадку кожного разу вирубують 10 - 15 % запасу, а рубання повторюють через 5 - 10 років. Цей варіант добровільно-вибіркової р^бки доцільно застосовувати в особливо захисних лісах. При рубаннях сильної інтенсивності у перші два прийоми вирубують по 15 - 35 % запасу, але інтервал між прийомами 15 - ЗО років. Тут діє принцип: чим більше вибирається запасу деревостану, тим довшим повинен бути інтервал. Якщо деревостан за два прийоми рубання вдалося омолодити, то інтенсивність вибірки в наступні прийоми зменшують, одночасно скорочуючи строки їх повторюваності. Другий варіант добррвільно-вибіркових рубаньдоцільно застосовувати у різновікових деревостанах після появи зімкнутого підросту в місцях вирубки дерев під час попереднього прийому рубання.

Існує ще одна лісівнича вимога: після проведення рубання зімкнутість намету деревостану не повинна бути меншою 0,5 . За А.В. Побєдінським, зімкнутість менше 0,5 призводить до різкого погіршення фізичних властивостей ґрунтів, а це викликає ерозійні процеси і порушення водорегулюючої здатності лісу. Посилений доступ світла під намет викликає на багатих ґрунтах розростання трав'яної рослинності, підліску, що створює несприятливі умови для поновлення лісу.

Як бачимо, добровільно-вибіркові рубання майже не порушують екологічний баланс лісу, оскільки захищений від ерозії грунт постійно задовольняє ліс у поживних речовинах, посилюючи його захисні властивості. Безперервно відбувається лісопоновлення природним шляхом, а східчаста зімкнутість намету дозволяє ефективніше використовувати ФАР. Варто також зазначити, що за допомогою добровільно-вибіркових рубань можна покращувати лісові ландшафти, а це важливо для окремих категорій приміських лісів. Рубки забезпечують безперервність користування лісом і майже вдвічі підвищують вихід крупних сортиментів деревини. Всі зазначені позитивні властивості добровільно-вибіркових рубань, на жаль, часто не реалізуються у широких масштабах через складні умови застосування механізмів і машин.

Незважаючи на певні труднощі, добровільно-вибіркові рубання рекомендовані регіональними "Правилами головних і лісовідновних рубок" для застосування, наприклад, в лісах


деяких категорій І групи на рівнинній частині України а також у гірських лісах Українських Карпат, де лісова площа мусить бути постійно вкрита насадженнями.

Рубання Дауервальда виникли як втілення ідеї добровільно-вибіркових рубок. Система Дауервальд означає безперервно продуктивний ліс. Метод був запропонований німецьким професором з Еберсвальдської академії - Меллером наприкінці XIX ст. На практиці метод застосував Калітш у сосняках Німеччини. Ідея системи Дауервальд виникла тоді, коли німецькі лісівники звернули увагу на негативні процеси поновлення лісу в зв'язку із застосуванням суцільних рубок. У той час був кинутий заклик "назад до природи", тобто до проведення вибіркових та інших способів рубань з забезпеченням природного поновлення лісу.

Основні принципи ведення господарства за системою Дауервальд, як свідчить проф. В.В. Гуман, зводилися до такого: до 20 років у насадженні проводилась рубка по розрідженню молодняку, а порубкові залишки розкидалися по всій площі для подальшого перегнивання. Протягом кількох років ці рештки перетворювалися на лісову підстилку і перегнивали. До 50 років верхній намет підтримували у розімкнутому стані за рахунок 3-4 розріджувань кожних 10 років. Дерева вибирали у певній послідовності, а саме: хворі; ті, що відмирають; мертві, а також дерева з різкими відхиленнями росту, які за товщиною досягли необхідних розмірів, тобто "умовно стиглі" дерева, що заважають нормальному зростанню підросту та інших більш

цінних дерев.

Вести господарство за системою Дауервальд доцільніше у мішаних, особливо у складних за формою і різновікових лісостанах. Перевірка наслідків рубань показала високу ефективність системи Дауервальд, яка проявила себе у надійному лісовідновленні та збільшенні запасу до 40 %, у вирощуванні крупномірної деревини, на яку завжди був великий ринковий попит.

Рубання за способом безперервно продуктивного лісу є найбільш раціональним серед добровільно-вибіркових рубань, бо забезпечують:

1) безперервне вирощування і користування лісом;

2) постійне збереження і підтримання екологічних функцій

лісостанів;

3) вирощування фанерного кряжу, цінного пиловочника та інших грубих сортиментів, на які зараз на світовому ринку склався гострий дефіцит;

4) якісне поновлення лісостанів цінними породами;


4) уникнення шкідливих і збиткових екологічних проявів. Завдяки застосуванню цього способу найбільше враховується природа лісу, його здатність до поновлення.

Високу оцінку цим рубкам дав проф. М.М. Орлов, який застосував принципи Дауервальд в одному з господарств Ленінградської області. У майбутньому ці принципи повинні знайти широке застосування при веденні господарства в лісах зелених зон та інших лісових масивах.

Оцінка вибіркових рубок.Вибіркові рубання дають неоднакові результати у різних природно-історичних умовах, їх успіх залежить від природи лісу. До переваг таких рубок можна віднести:

• збереження природи лісових насаджень, що склалася;

• одержання більшої кількості крупних сортиментів деревини;

• збереження лісом його захисних, естетичних і рекреаційних властивостей;

• забезпечення успішного природного поновлення багатьох деревних порід, у тому числі тих, які чутливі до крайніх температур;

• менша небезпека сніговалу і сніголаму. Недоліками вибіркових рубань є:

• труднощі механізації лісосічних робіт, що веде до подорожчання заготівлі деревини. Це посилюється й відсутністю спеціальної техніки для вибіркових рубок;

• неповне використання зрубаної деревини в районах з обмеженим її збутом;

• пошкодження частини деревостану, що залишається, а також високорослого підросту;

• екстенсивні вибіркові рубання погіршують якість майбутніх насаджень внаслідок негативної селекції, а також викликають збільшення сучкуватості дерев, ексцентриситету стовбурів та ін.;

• посилюють небезпеку вітровалу і бурелому в сирих лісорослинних умовах, у перестійних деревостанах та при нерегульованих рубаннях;

• труднощі відновлення світлолюбних порід;

• складність організації та технології вибіркових рубок.

Останнім часом у світовій практиці спостерігається тенденція до розширення застосування несуцільних, у тому числі й вибіркових рубань. Промислово розвинуті країни прагнуть мати покриті лісом землі, надаючи особливого значення багатофункціональному призначенню лісів. Усе це збільшує питому вагу вибіркових рубок та їх значення.


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти