ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Класифікація та проведення нос гумових рубок

При поступових рубанняхдеревостан вирубується повністю, але не відразу, не за короткий термін, а у кілька прийомів протягом 5 - ЗО, а іноді й більше років. У процесі рубки з'являється і формується молоде покоління лісу, яке після закінчення рубання може бути як одновіковим чи умовно-одновіковим, так і різновіковим.

Труднощі у природному засіванні суцільних вирубок важким насінням (наприклад, буку) якраз і привели німецьких лісівників до застосування поступових рубань. їх обґрунтування було зроблене в кінці XVIII ст. Воно пов'язане з іменем видатного німецького лісівника Георга Людвіга Гартіга, який дав десять "генеральних правил' для проведення поступових рубань. Але оскільки він був прихильником дуже обережного впливу на насадження, то такі рубання отримали назву "темних", тобто таких, що не порушують зімкнутий намет.

Пізніше Г. Котта запропонував більш активний метод
рубань, які почали називати "світлими". Німецький лісівник
Пфейль увів свій принцип рубки: "все залежить від обставин".
Це давало свободу в проведенні необхідних лісогосподарських
заходів, які враховують і породу, і можливості поновлення лісу.
Багато уваги поступовим рубкам приділяли Д.М.
Кравчинський, М.К. Генко, які запропонували так звані
спрощені поступові рубання. Активним дослідником і
пропагандистом поступових рубань у лісах України був Є.В.
Алексеев, який вважав, що їх можна застосовувати в усіх лісах,
за винятком сухих борів.

Отже, поступові рубання можуть бути застосовані у найрізноманітніших умовах у лісах першої та другої груп. Поступові рубання належать до лісосічних, а величина лісосік обмежується, наприклад, у рівнинних лісах України першої групи площею 25 га, другої - 50 га.

Після закінчення останнього прийому поступової рубки жодного дерева на вирубці не залишається, тому за кінцевим результатом вони схожі на суцільні рубання. У певних випадках дерева вирубують відносно рівномірно по площі, за інших обставин - нерівномірно, утворюючи вікна" в наметі, улоговини і т. ін. Тому такі рубки іноді називають рівномірними, нерівномірними та улоговинними.

Поступові рубання також поділяють на короткострокові, якщо рубка триває не більше 20 років, та довгострокові, якщо вона здійснюється впродовж ЗО і більше років. До короткострокових рубок належать рівномірно-поступові, в тому


числі спрощені 2 - 3-прийомні рубання. Нерівномірно-поступові рубки потребують більшого проміжку часу для поновлення лісу, тому всі вони є довгостроковими. Відносять сюди групово-вибіркові, улоговинні, групово-поступові та довготривало-поступові рубки.

Залежно^ від цінності деревних порід, їх біоекологічних властивостей та стану, під час першого прийому поступової рубки у мішаних деревостанах спочатку вирубують другорядні породи. Та якщо у насадженні головна порода росте разом із осикою, то необхідно вжити певних заходів для того, щоб після вирубування осики не з'являлася велика кількість кореневих паростків.

Для поступових рубок встановлюються такі організаційно-технічні показники: кількість прийомів рубання; частка запасу, яка ^вирубується в кожен з прийомів; інтервали часу між прийомами, або періоди вичікування; загальний строк рубки, або відновлювальнии період; характер вирубки дерев на лісосіці (рівномірний чи нерівномірний).

Тепер широке застосування поступових рубок дещо стримується відсутністю спеціальних машин і механізмів, які могли б забезпечити високий ступінь збереження природного поновлення під наметом лісу. Поступові рубання досить широко застосовуються у гірських, а також у рівнинних лісах України.

Подальший розвиток поступових рубань обумовлений необхідністю використання цінної деревини в лісах густонаселених районів, де суцільні рубки є небажаними через різке порушення ними природи лісу і погіршення довкілля. Наскільки ж успішно будуть застосовуватися поступові рубки в майбутньому, буде визначатися ступенем механізації процесу та його економічною й екологічною ефективністю.

Рівномірно-поступові рубки.Схема рівномірної поступової рубки була розроблена Гартігом у кінці XVIII ст. для букових лісів і нині вважається класичною. У літературі цей спосіб рубання часто називається насіннєво-лісосічним. За такою схемою деревостан вирубується за чотири прийоми, кожен з яких ставить певну мету і має свою назву. Перший прийом - підготовчий, другий - засівний, третій -освітлювальний і останній - очисний або остаточний.

Характер вибірки дерев на площі відносно рівномірний. У процесі такого рубання забезпечується не тільки поступова вибірка дерев, але й надійне поновлення лісу. Загальний строк рубки не виходить за межі 20 років, тобто класична рівномірна поступова рубка є короткостроковою, а після неї виникає одно-вікове насадження (рис. 22).


Підготовчий прийом рубки проводиться з метою підвищення плодоношення материнського насадження. Розрідження намету лісу посилює доступ світла до крон дерев, І через кілька рокіїв вони починають рясніше родити. Потік

світла досягає поверхні ґрунту, приносить більше тепла, що обумовлює активніший розклад лісової підстилки, призводить до створення сприятливих умов для проростання насіння. У перший прийом рубання, як правило, рубають дерева небажаних порід, частину дерев головної породи, які мають дефекти стовбура, а також уражені хворобами тощо. У букових і ялицевих лісостанах зберігають частку дуба, явора, граба, клена гостролистого, оскільки під їх наметом утворюється сприятливе для поновлення середовище_ (рис.23). У

цілому вибірка запасу у високоповнотних насадженнях не повинна перевищувати 20 %. Практика показала, що перший прийом рубки необхідно проводити на початку осені в насіннєвий рік, у цьому випадку трелювання деревини забезпечить краще перемішування лісової підстилки, а це прискорить її деструкцію і утворення сприятливого субстрату для проростання насіння і укорінення сходів.

У сучасних умовах при першому прийомі рубання проводять технологічне облаштування лісосік, а саме: визна­чають систему волоків - шляхів, по яких будуть трелювати деревину зрубаних дерев; визначають межі пасік коло кожного волока. "Зрубані дерева повинні переміщуватись на волок так, щоб не пошкодити залишені на корені дерева а також молоде покоління лісу. Крім цього, підбирають місця для обладнання верхніх складів, де розробляють витрелювані дерева, І завантажують їх на транспортні засоби. Ці майданчики


розміщують на галявинах, біля шляхів або просік. Волоки і навантажувальні майданчики вважаються службовою площею, розмір якої не повинен перевищувати 20 % від загальної площі лісосіки. Як правило, при технологічному облаштуванні лісосіки вирубується від 5 до 10 % її запасу. Після проведення першого рубання слід витримати період вичікування, тривалість якого 3-5 років залежно від швидкості деструкції підстилки і настання нового насіннєвого року.

Засівний прийом рубання, як правило, проводиться в урожайний рік. Його мета - якомога рівномірніше засіяти площу насінням, тому рубання проводять після дозрівання насіння, восени, а дерева вирубують рівномірно по всій площі лісосіки. Ставиться мета не лише засіяти площу насінням, але й забезпечити появу та ріст сходів, тому зімкнутість материнського намету повинна дорівнювати 0,8. Саме така зімкнутість не дозволить розростатись трав'яній рослинності і конкурувати зі сходами деревних порід. У другий прийом вирубується 15-20 % запасу за рахунок найбільш крислатих дерев, а також дерев другорядних порід і фаутних, якщо вони залишилися після першого прийому рубання. Після засівної рубки настає період вичікування, що триває 5-7 років.

Строк освітлювального прийому визначається у кожному конкретному випадку на основі спостережень за станом сходів і підросту. Метою третього рубання є створення найбільш 102


сприятливих умов для росту молодого покоління лісу, що з'явилося під наметом насадження у процесі рубки. Слід відзначити, що сходи деревних порід витримують деякий дефіцит світла, а згодом, перетворившись на підріст, потребують його більше. Отже, запізнюватись із проведенням освітлювального прийому рубки небажано. Небажане і раннє проведення освітлювальної рубки, бо в цьому випадку створюються несприятливі умови для молодого підросту. Є ще один критерій, за яким можна визначати строк проведення рубки: чим крупніший підріст під пологом насадження, тим більше він буде пошкоджуватись у процесі рубання. Тому цей прийом використовують у тому випадку, коли утворились зімкнуті біогрупи підросту, які вимагають для нормального росту більшого доступу світла.

При освітлювальній рубці вирубують дерева так, щоб забезпечити більший доступ світла до біогруп підросту, що з'явився, залишаючи частину дерев материнського насадження для захисту молодого покоління лісу від заморозків, перегріву в літні місяці, а також від конкуренції травяної рослинності, Особливо там, де підріст не зімкнувся або його недостатньо. Отже, відбір дерев на ділянці проводять нерівномірно. Рубка повинна позбавити підріст пригнічення з боку материнського насадження, одночасно залишивши його захисний вплив, тому її проведення потребує високої кваліфікації виконавців. Щоб зменшити пошкодження підросту освітлювальне рубання доцільно проводити взимку при наявності снігового покриву.

При проведенні перших трьох прийомів рубки дерева, які призначені до вирубки, обмірюють, нумерують і означають клеймом. Все це дозволяє контролювати величину вибірки

запасу.

Очисний, або остаточний прийом класичної рівномірної поступової рубки проводять через 3-7 років після освітлювального. До його проведення залишається 25 - 30% запасу деревостану, який в останній прийом вирубується повністю. На місці материнського насадження залишається молоде покоління лісу віком до 15-20 років, яке нагадує суцільну вирубку з наступним поновленням лісу. З технологічного боку останній прийом рубання найвідповідальніший, бо від того, як буде проведене рубання, чи збережеться непошкодженим підріст, буде в цілому визначатися успіх поновлення лісу на вирубці, а отже, й ефективність рубки в цілому (рис. 24, рис.25,рис.26).



Класична 4-прийомна поступова рубка найбільше відповідає природі букових лісів, але не завжди повністю витримується. Іноді для успішного поновлення лісу потрібно більше прийомів, іноді - менше. На практиці найчастіше доводиться йти шляхом зменшення кількості прийомів. Наприклад, у зоні інтенсивного ведення лісового господарства систематично проводяться рубки догляду за лісом. У цьому випадку насадження до настання віку стиглості вже добріє плодоносять і для них зовсім непотрібний підготовчий прийом. Поступову рубку в таких насадженнях доцільно починати із засівного прийому. Іноді доводиться поєднувати освітлювальний і очисний прийоми, що дає можливість зберегти непошкодженим високорослий підріст.

Технологія проведення поступової рубки, в першу чергу, визначається лісорослинними умовами та біоекологічними властивостями головної деревної породи. Лісорослинні умови можуть бути як сприятливими природному поновленню, так і несприятливими, тому й період рубки може складатися як з меншої, так і з більшої кількості прийомів, ніж схема класичної рубки. При поступових рубаннях насадження з тіньовитривалих порід, підріст у меншій мірі потребує світла для нормального росту і розвитку, тому і менший запас деревини вибирається в освітлювальний прийом рубки. І навпаки, коли рубки проводяться у насадженнях, що сформовані світлолюбними породами, підріст більше страждає від нестачі світла, тому для його освітлення потрібно вирубувати більшу частину запасу деревини, іноді ЗО - 35 %.

В умовах рівнинних лісів України великий вплив на хід природного поновлення під наметом насаджень, а значить, і на характер поступових рубань, мають погодні умови. Тільки сприятливі погодні умови впродовж кількох років підряд після засівання площі насінням сосни можуть гарантувати успіх природного поновлення. Цим, мабуть, і можна пояснити "хвилі поновлення" соснових лісів у зоні Полісся України в минулому. Наприклад, сосняки природного походження, що ввійшли до лісового фонду Боярської ЛДС Київської області, яким зараз майже 150 років, на великій площі рдновікові.

Спрощені дво-, триприйомні рубання.У мішаних лісах Полісся під наметом лісу часто спостерігається надійне природне поновлення головних порід. У таких випадках недоцільно дотримуватися класичної схеми, а необхідно швидше звільняти підріст, вирубуючи материнське насадження за два або три прийоми. Особливо це стосується світлолюбних порід, насамперед сосни. У рівнинних лісах з достатнім


зволоженням ґрунту, де природне поновлення під наметом розріджених деревостанів проходить успішно, тому і відпадає необхідність у перших прийомах рівномірної поступової рубки,

^^ застосовують спрощені посту-,«·» J*·* -·—'- пові^убання (Рис.27). Кількість прийомів скоротили до 2-3, а загальний строк рубки - до ΙΟ­Ι 5 років. Зародилися спрощені поступові рубки у Німеччині, але широкого застосування набули в нашій країні.

Рубки Кравчинського.У соснових лісах спрощені посту­пові рубки вперше застосував Н.К. Генко у районах Середньо­го Поволжя наприкінці XIX ст. У цих умовах, як і в інших районах так званого сухого лісівництва, рекомендувалося проводити у сосняках три-прийомні рубання. Особливості соснових лісів вимагали об'єд­нання підготовчого прийому із засівним, причому для появи самосіву потрібно було розпу­шувати поверхню грунту, а для його збереження - боротися з трав'яною рослинністю.

У соснових лісах Волині, за даними Є. В. Алексеева, до 1917 р. застосовувались двоприйомні рівномірні поступові рубки, які давали змогу після першого прийому забезпечувати поновлення сосни, але при остаточній рубці знищувалось 60 -90 % підросту.

В соснових насадженнях Дубечанського лісництва Київської області такі рубки дали позитивні результати, їх прихильником був пррф. Д.І. Товсто ліс. Узагальнив результати поступових рубок у лісах України ще у 1927 р. Є. В. Алексеев у своїй праці "Семенно-лесосечньїе рубки". На його думку, позитивних наслідків рівномірних поступових рубань у соснових лісах слід чекати у зоні Полісся в лісах усіх типів, крім сухого і свіжого борів, а іноді й суборів. Вчений вважав, що потрібно дотримуватися триприйомних, а іноді й двоприйомних рубок, причому проводити їх можна лише при наявності снігового покриву. Обов'язковими вважалися заходи, що сприяли поновленню сосни - вирубували підлісок, а також 106


розпушували поверхню ґрунту смугами або площадками. Якщо такі вимоги й виконувались, а зрубані дерева вилучалися з лісосіки обережно, все одно лишалося 20 - 25% площі, на якій не було здорового і надійного підросту, тому потрібно було цю площу заліснювати.

З 1954 р. поступові рубання досліджували П.М. Мегалінський, B.C. Наконечний та В.Є. Свириденко у соснових лісах Боярського навчально-дослідного лісгоспу, що знаходиться поблизу Києва на межі Полісся і Лісостепу. Для лісгоспу характерні сосняки природного походження віком 120-130 років з крупномірними деревами, які в умовах свіжого субору досягають висоти ЗО і вище метрів. Досліди показали, що поновлення сосни на лісосіках поступових рубань краще відбувається у вологому суборі, який за родючістю ґрунту наближається до бору (Боярське лісництво). У свіжому суборі сходи сосни часто не витримують конкуренції трав'яної рослинності, яка буйно розростається, і масово гинуть вже на першому році життя. При впровадженні заходів, що сприяють поновленню сосни, кращі результати спостерігались у широких коритоподібних смугах, які створювалися важкими дисковими боронами.

Дослідні рубки показали, що при механізованих лісосічних роботах з деревами, об'єм стовбура яких перевищує 1 м, дуже складно зберегти непошкодженим підріст при другому й третьому прийомах рубки. На таких лісосіках потрібно трелювати дерева тільки у сортиментах, а трелювальні волоки визначати так, щоб вони обходили групи підросту. Встановлена також можливість використання для поновлення сосни не тільки підросту, що з'явився у процесі рубання, а й попереднього поновлення, яке особливо характерне для вологого субору. Дослідні рубки у Боярському навчально-дослідному лісгоспі показали можливість застосування спрощених поступових рубань у зоні Полісся, особливо в лісах, віднесених до першої групи.

Спрощені поступові рубки проводились і у дібровах Росії, Білорусі, Грузії. Оскільки дуб росте на багатих ґрунтах, поряд з ним завжди ростуть і його супутники - клен, липа, ільмові, а також ліщина та інші чагарникові породи. Тому поступові рубання в дібровах потрібно проводити, не розтягуючи строк рубки, бо підріст дуба загине від нестачі світла.

Найбільш обґрунтованими і перевіреними на практиці визнаються рубки Кравчинського для ялинових лісів. Наприкінці минулого століття Д.М. Кравчинський застосував спрощені поступові рубання у приватних лісах Смоленської губернії, а потім запропонував для ялиново-листяних


насаджень Лісинського дослідного лісництва під Петербургом, де проводив їх з 1896 по 1920 рік.

Д.М.Кравчинський поставив за мету припинити процес поступової зміни ялинових лісів листяними, який, за свідченням А.С. Тихонова, за 50 років інтенсифікувався (з 28 до 47 %) внаслідок застосування суцільнолісосічних рубок. Спочатку Д.М.Кравчинський застосував двоприйомну рубку, оскільки насадження середнього складу 6Ял2Б2Ос мали невисоку повноту і достатню кількість підросту під наметом. До рубання призначалися ялинники 100-річного віку. За 3 - 5 років до початку рубки дерева осики кільцювали, тобто знімали кору до самої деревини кругом стовбура шириною ЗО см. Такий захід значно зменшував появу кореневих паростків, а дерева осики згодом усихали. У перший прийом вирубувалося до 50 % запасу за рахунок вибірки берези І значної частини ялини. На корені залишалися сухі дерева осики і сосна. Для запобігання

Руйнування насаджень вітром, рубки вели лісосіками шириною О м з черезсмужним примиканням зі сходу на захід, тобто проти напрямку переважаючих вітрів.

Другий прийом рубання проводився через 10 років, незалежно від настання насіннєвого року, бо лісосіки щорічно достатньо засівалися насінням. Під наметом насаджень залишався підріст ялини висотою до 0,5 м, решту більш високорослого підросту висмикували з ґрунту. Оскільки другий прийом проводили при наявності снігового покриву, то низькорослий підріст добре зберігався.

Десятирічний досвід показав, що не в усіх лісорослинних умовах поновлення ялини проходить однаково успішно і не скрізь залишки деревостану після першого прийому рубки однаково пошкоджуються вітровалом.

Практика рубання свідчила, що занадто велика вибірка запасу у перший прийом рубки викликає вітровал, особливо на лісосіках другого зарубу, тому Д. М. Кравчинський перейшов до триприйомних рубок. У перший прийом вирубували 30-35 % запасу, у другий - 25-30 і у третій - решту. Загальний строк рубки довелось збільшити до 15 років. У окремих місцях, де був відсутній підріст ялини, підсівали насіння або підсаджували 2-річні сіянці ялини з грудкою землі. За 24 роки були проведені поступові спрощені рубання на площі майже 1500 га. Обстеження насаджень, що виросли на місці рубок Д.М. Кравчинського, показало, що у 60-80-річному віці насадження мають склад 6Ял1С1Б20с, ппи повноті 0,7 - 0,9 запас деревини становить близько 260 м /га. Так вперше на практиці був припинений процес зміни ялини листяними породами шляхом вдосконалення способів рубки лісу. На жаль,


суттєвим недоліком цих рубок є ігнорування наявного високорослого підросту. Саме такий підріст здатний конкурувати з листяними породами, що й було згодом доведено.

Уже в наш час дещо змінено порядок призначення дерев до рубання, а саме: у перший прийом вирубують осику і перестиглі дерева ялини, а березу залишають, що підвищує стійкість насадження до вітровалу. В цілому вибирається до 40 % запасу. Другий прийом рубки здійснювали через 6-Ю років, всі роботи проводили механізовано, тому у літературі ці рубки отримали назву спрощених поступових рубок за методом ЛЛТА. З кінця 50-х і до середини 70-х років такі рубки були проведені на площі до 30_0 га, і результат виявився позитивним.

Застосування й оцінка рівномірних поступових рубок.Однозначну оцінку поступовим рубкам дати складно, оскільки врни мають як позитивні, так і негативні наслідки. Ще у XIX ст. лісівників зацікавили поступові рубання завдяки можливості їх застосування у соснових лісах. Такі рубання дозволяли позбавитись задерніння грунту, яке утворювалось на суцільних вирубках і дуже ускладнювало процес поновлення сосни. Крім того, при поступових рубках лісосіки не заселялися хрущем, що також сприяло успішному поновленню лісу. Практика показала, що поступові рубання є ефективними в усіх типах лісу, крім лишайникових борів, але в більш багатих типах лісу їх проведення потребує цілого комплексу заходів, що сприяють поновленню сосни.

Розроблена для букових лісів класична схема рівномірних поступових рубок не завжди доцільна. Як показала практика рубок у Карпатах, чутливість бука до крайніх температур занадто перебільшена і тому самосів бука потрібно швидко звільняти від затінення материнським наметом. На відкритих місцях підріст бука подвоює приріст порівняно з підростом, який знаходиться під пологом лісу, тому доцільно скорочувати строки рубання і кількість прийомів. Однак при спрощенні схеми рубки потрібно мати на увазі, що короткострокова поступова рубка може значно знизити захисні функції лісу, адже молоде покоління не здатне повною мірою виконувати такі функції.

практика поступових рубань у Карпатах показала, що зі збільшенням крутизни схилу при застосуванні цих рубок різко зростає питома вага пошкоджених дерев, іноді до 60% і більше. Недоцільні поступові рубки у бучинниках, що ростуть на мілких ґрунтах, бо це призводить до вітровалу. Саме тому правилами рубок забороняється проведення поступових рубок на схилах, крутизна яких понад 20°. У високоповнотних (0,9 і


більше) насадженнях рекомендується триприйомна рубка, а у середньоповнотних - двоприйомна. Площа лісосіки обмежується у лісах першої групи 10 га, а у лісах другої групи - ЗО га.

У рівнинних умовах України триприйомні поступові рубання рекомендовані для першої групи лісів, при повнотах 0,8 - 1,0, а в насадженнях з нижчою повнотою, при наявності життєздатного підросту, - двоприйомні. Лісосіка у першій групі лісів обмежується площею 25 га, а у лісах другої групи -50 га.

Поступові рубання складніші порівняно з суцільнолісосічними, але вони дозволяють заготовляти більшу кількість крупної деревини як у перший прийом, так і в наступних - за рахунок так званого світлового приросту.

На лісосіках поступових рубань менше порушується грунт тракторами або агрегатними машинами. Це зменшує порівняно з суцільнолісосічними рубками шкідливий вплив рубання на водоохоронні, ґрунтозахисні функції лісу. При продуманій технологічній схемі рубки такі пошкодження мінімальні, а підріст добре зберігається. Саме цей факт і покладено в основу рекомендацій поступових рубок як одного з основних способів для застосування у лісах зелених зон міст.

У цілому рівномірні поступові рубки мають такі позитивніриси:

• дозволяють рівномірно засівати лісосіки як тіньовитривалими, так і світлолюбними породами;

• сприяють нормальному поновленню лісу завдяки створенню для молодого покоління кращих порівняно із суцільною вирубкою мікроумов;

• зберігають захисні функції лісових насаджень;

• дозволяють насадженням успішно використати світловий приріст і цим збільшити кількість крупних сортиментів;

• скорочують загальний строк вирощування насаджень. До недоліківслід віднести:

• складність в організації проведення рубки, особливо при механізації лісосічних робіт;

• небезпеку пошкодження та знищення підросту в процесі рубки;

• складність проведення рубки у насадженнях, що схильні пошкоджуватись вітром;

• складність забезпечення поновлення головних порід у багатих типах лісу, де дуже розростаються підлісок та надґрунтовий покрив;


• подорожчання на 20-25 % лісозаготівель порівняно із суцільнолісосічними рубками.

Як бачимо, недоліки, поступових рубок мають здебільшого виробничий характер, їх можна позбавитись, якщо буде вдосконалюватись технологія рубок, будуть використовуватись спеціальні машини, агрегати та інша техніка, що забезпечить ефективне проведення рубок.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти