ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Поступові рубання - екологічна основа лісовідновлення

Екологічна ситуація в Україні вимагає докорінного перегляду методів відновлення лісів та їх корисності. Довготривала практика поступових рубань на Буковині підтверджує можливість раціонального використання лісів, відновлення всіх їх матеріальних, екологічних, захисних, соціальних і рекреаційних цінностей, збереження природного середовища

Суцільні рубання лісу екологічно неприйнятні для України. Обмін досвідом поступових рубань дає ключ до заміни суцільних рубань більш екологічно досконалими. Життя вимагає здійснювати лісове природокористування в унісон з природою.

Ще в кінці XVIII ст., коли і серед лісівників пролунало гасло "назад, до природи", німецькі лісівники, зокрема Георг Людвіг Гартіг, а пізніше Котта і Пфейль, розробили і впровадили в практику способи поступових рубань в букових лісах. Вони вбачали в цих способах єдине спасіння від руйнівного лісокористування, яке вело до знищення лісів у країнах Європи.

Активними дослідниками і пропагандистами поступових рубань в лісах України були професор Є.В.Алексєєв, академік П.С.Погребняк та багато Інших вчених. Вони вважали, що цей спосіб рубань можна застосовувати в усіх типах лісу, за винятком сухих борів. Поступові рубання дають можливість використати природний потенціал до відновлення, яким наділені всі лісові деревні прроди.

Лише нерозумінням і небажанням в деяких лісових підприємствах використати на практиці різноманітні способи поступових рубань можна пояснити той факт, що даний спосіб до цього часу недостатньо використовувався в лісах України.

В народі кажуть: який ґазда, таке і поле; який лісівник, такий і ліс. Цю народну мудрість можна підтвердити хоча б на прикладі відновлення лісів у Чернівецькому держлісгоспі за 1941-1988 роки. До 1940 р. ліси Ревнянського, Садгірського,

ill


Валякузьминського, Кучурівського і частково Кіцманського лісництв належали до так званого церковного фонду (падурілор фондулуй бісеріческ), а Чорнівського і Тарнавського належали графу Васильку та іншим дрібним власникам. В якому ж стані були ці ліси в той період? У 1951 році ми бачили, що лісостани лісництв церковного фонду, де до 1940 року господарювали висококваліфіковані австрійські лісівники, були зразковими, про що свідчать такі факти:

1) в букових, дубових і ялицевих лісах здійснювались тільки поступові 3-4-прийомні рубання, а в ялицевих - і вибіркові;

2) як правило, рубання проводились тільки в осінньо-зимовий період при наявності снігового покриву;

3) ризовка і трелювання деревини до автодоріг проводилась лише кіньми;

4) після останнього прийому поступового рубання саджали на пеньок весь пошкоджений і перерослий підріст листяних. Це сприяло швидкому змиканню підросту, утворенню лісового середовища, інтенсивнішому росту молодняку, вищій якості майбутнього лісостану. В подальшому в таких молодняках через кожних 2-3 роки проводили освітлення з метою формування деревостану з насінних дерев;

5) лісосіки поступових рубань за площею становили 30-50 га;

6) до 1940 року характерна майже повна відсутність лісових культур, тобто штучних насаджень. Лісівники створювали лише експериментальні культури на невеличких ділянках з екзотів, проводились роботи по їх акліматизації;

7) поступовими рубаннями забезпечувалось успішне природне відновлення лісів. Непокритих лісом ділянок не було;

8) лісостани бука, дуба, ялиці від молодняків до пристигаючих включно відрізнялись високою повнотою (0,9-1,0) і найвищою продуктивністю (500-700 м /га у пристигаючому віці, а частини лісостанів - 1200-1400 м /га);

9) регулярно і в необхідних обсягах проводились доглядові рубання, в лісах майже не було відпаду і мертвих дерев;

10) санітарні рубки не практикувались, оскільки в цьому не було особливої потреби. Для задоволення попиту населення на дрова дозволялась, за разовими ордерами, заготівля сухостійних дерев.

Щоб підкреслити культуру господарювання в лісах церковного фонду, варто відзначити той факт, що ліси були пронизані густою сіткою високоякісних шосейних доріг,

§

егулярно проводилось лісовпорядкування. Лісова охорона ула забезпечена раціонально розміщеними кордонами,


зручними конторами, чудовими квартирами. Це наводить на думку, що в цих лісах працювали фахівці-лісівники високого класу.

Варто відзначити високий рівень господарювання і в лісах
інших лісництв церковного фонду на території Чернівецької
області: Верхньо-Петрівецькому, Іжевському, Чудейському,
Фальківському, Чимирнарському, Гірсько-Кутському,
Селятинському тощо.

Прямо протилежний стан, продуктивність і методи відновлення спостерігалися в Тарнавському і Чорнівському лісництвах, хоча тут лісорослинш умови та типи лісу були ідентичними. Однак у цих власників лісу було інше бачення ведення лісового господарства, спрямоване на наживу та збагачення. А про турботу за наступні покоління говорити навіть не доводиться. Як наслідок - суцільні рубання, ніякого відновлення лісу, велика площа пустирів, розладнані малоцінні молодняки, які виникли за рахунок природного відновлення осики, верби, берези, граба. Не було ні доріг, ні кордонів. Особливо інтенсивно знищувались ліси в 1941-1944 роках. Рубали до тих пір, поки вистачало сил і було покупців деревини. Внаслідок чого після визволення Буковини лісівники отримали, так би мовити, ліси різної якості.

Зважаючи на цей чудовий приклад високопродук-тивного раціонального господарювання, повоєнні лісівники зробили ставку на природне відновлення лісів, тобто продовжили практику поступових рубань, але не скрізь. У Чернівецькому ДЛГ за 1941-1988 роки природним шляхом було відновлено 4740 га, з них букових - 3745, дубових - 450 тощо.

Якими ж були особливості і тенденції поступових рубань у 1944-1988 роках? Найбільшої уваги, на нашу думку, заслуговують:

1. Середня площа лісосік поступових рубань неухильно з року в рік зменшувалась: якщо в 1941-1950 роках вона становила 35-50 га; 1951-1960 - 20-30 га; 1961-1970 - 5-15 га; в 1971-1980 - 5-Ю га, то в 1981-1988 - 5 га. Отже, обмеженнями, які вводились Правилами рубок, намагались зменшити негативний вплив нераціональних технологій розробки лісосік і знайшли "вихід" в зменшенні їх площі. Оптимальними розмірами лісосік в букових і ялицевих лісах при поступових рубаннях можуть бути ЗО га;

2. Внаслідок неприйнятної технології головних рубань із року в рік з'являлись площі з незабезпеченим природним поновленням, яке в процесі рубання знищувалась, а, отже, виникла необхідність створення лісових культур, площа яких за вказані роки також мала тенденцію до значного зростання.


3. Рубання допускались протягом усього року, що негативно позначалось на збереженні підросту, а також якості деревини, зокрема бука.

Цей приклад є сигналом того, що в навчальних програмах лісоінженерних факультетів вузів існують прогалини, бо фахівці навіть високого рівня не розуміють елементарного -природи лісу, на ниві якого покликані працювати. Очевидно, що повний курс загального лісівництва має бути нормативним і для лісоінженерного факультету. Крім того, щоб зменшити витрати бюджету на створення лісових культур, цей захід необхідно фінансувати за рахунок лісозаготівельної галузі. Штучні насадження на вирубках повинні створювати лісозаготівельники за рахунок собівартості деревини, тоді їм стане зрозуміло, яку працю і кошти вкладає держава у відновлення лісів.

Практика і час показали, що продуктивність штучних молодняків і середньовікових насаджень поки що в 1,5 -2 рази нижча від тих, що піднялися на зрубах після поступових рубок природно.

Відновлювання високопродуктивних лісостанів у Чорнівському і Тарнавському лісництвах здійснювалось розгортанням лісокультурних робіт. За той же період (1944-1988 роки) було створено 3018 га лісових культур, тобто співвідношення природного і штучного поновлення складало 3:2. Найбільший тягар штучного відновлення ліг саме на Тарнавське та Чорнівське лісництва. Були створені культури дуба черешчатого - 1986 га, бука - 710 га, ялини - 267, дуба червоного - 115, сосни звичайної - 113, сосни кримської - 47 тощо.

Досвід проведення поступових рубань і природного відновлення лісу на Буковині показав, що цей спосіб є прийнятним для впровадження у лісах всіх лісотвірних деревних порід. Економічність поступових рубань є достатньо високою. За дослідженнями В.О. Бузуна (1965), в порівнянні з суцільними рубаннями вони забезпечують значну економію державних коштів за рахунок: 1) скорочення витрат на штучне відновлення лісу на зрубах; 2) прибутку від світлового приросту; 3) вищої в 1,5-2 рази продуктивності природних лісів у порівнянні зі штучними; 4) зменшення збитків, які виникають вгаслідок руйнування середовища, втрати лісовою площею екологічних функцій після вирубки лісостану.


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти