ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Групово-вибіркові та групово-постуиові рубки, їх різновиди

Групово-вибіркові рубки суттєво відрізняються від рівномірно-поступових, перш за все, довшим строком вирубки деревостану - до 40-50 років і більше, а також характером вирубки дерев на площі: вони вирубуються групами, а не рівномірно; групи ж визначаються у різних частинах лісового насадження, тобто осередки рубки розміщуються нерівномірно.

За такий довгий строк поно­влення лісу використовується кілька насіннєвих років. Після закінчення рубки на місці материнського насадження формується різновікове або умовно-різнрвікове молоде покоління лісу.

Групово-вибіркові рубки зародилися у гірських лі-сах Баварії у середині XIX ст. Оскільки лісорослинні - умови у баварських лісах надзвичай­но розмаїті, тому і характер деревостанів теж різноманіт­ний. У цьому випадку на окре­мих місцях у насадженні мож­ливі різні ступені стиглості: поряд з групами перестійних дерев можуть знаходитись групи пристигаючих. Усе це й

породило рубку, для якої вже в 80-х роках ХІХ ст. німець­кий лісівник Гайер розробив певну схему. Групово-вибір­кові рубки були запроваджені Губером. Вони, як свідчить М.О.Ткаченко, розповсюди­лися у Швейцарії, Франції, Англії, а їх варіанти - в Росії

та Україні.

Рубку починають з пошуку у насадженні груп підросту. Підріст, як правило, з'являється у "вікнах" намету (рис. 28). Потрібно підібрати 5-6 груп у розрахунку на 1 га. Якщо таких груп не виявлено, то знаходять найбільші, ширококронні дерева, які зрубують і так утворюють "вікно"(рис.29). У


•і^^*-^»^к^^іЛЛш^Ш^Щ!^Е^'№Ія^:.7^ЯІ^^^^^ІіівіШІЖ№ЯРІч. ИІМІІІЙшІІ^ЯвІЖяШ^И^ІнНкІі^^аІ^ШІ^^^ШБкІІ^^Ш

гис.29.Підготовка світлового вікна для проведення групово-вибіркової

рубки у бучиннику з повнотою більше 1.0, в якому немає підросту

(Чернівецька область)

підросту або затінюють його. Це також сприяє кращому доступу опадів до підросту і, в цілому, покращує умови його росту (рис.ЗО). При рубанні дерева звалюють вбік від груп підросту. Після вилучення вибраних дерев або їх груп на цьому місці з'являються вікна і галявини з підростом. Якщо їх розмір знаходиться у межах 50-300 м , то вони називаються вікнамиякщо ж вони мають розмір 0,05-1,00 га - улоговинами.В останньому випадку рубки Іноді називають улоговинними. Під час першого прийому рубки вилучається 10-15 % запасу. Після створення світлових вікон над групами підросту, вирубують частину дерев у смугах шириною 10-20 м навколо груп підросту (кільцями), збільшуючи цим потік світла, а також зменшуючи імовірність пошкодження підросту заморозками. Через 6-Ю років, як правило, після насіннєвого року, деревостан у кільцях зріджується або зовсім вирубується, якщо у такій смузі підріст знаходиться на стадії змикання або зімкнувся. Одночасно навколо першого кільця зріджується деревостан у наступному кільці такої самої ширини. Далі, з появою підросту чергові кільця звільняються від дорослих дерев, а нові зріджують і т. д., поки підріст смуг-кілець не


Рис.30.Світлове вікно з підростом у стиглому яличнику перед другим прийомом рубки. У вікні сніговий покрив заввишки до 1 м, а на задньому

плані, де висока повнота, товщина снігу до 10 см.

зімкнеться між собою. Цього можна досягти за 4 або більше прийомів рубки, і молодняк, який з'явився на місці материнського насадження, буде різновіковим. Групи підросту і звільнені від дерев смуги навколо них не завжди мають круглу форму. Концентрично кільця розміщують лише у випадку доброго зволоження ґрунту. Якщо умови сухіші, то групи повинні бути еліпсоподібної форми, у яких довга вісь еліпса спрямована із заходу на схід. На крутих схилах також доцільно формувати групи у вигляді еліпса, а для кращого виживання підросту довгу вісь розміщують перпендикулярно горизонталям.

Групово-вибіркові рубання найбільше відповідають природі букових і ялицевих лісів. У букових і буково-грабових деревостанах свіжої бучини доцільно проводити рубання в 3-4 прийоми з початковим діаметром вікон 25-ЗОм.

Груповр-вибіркові рубання виявилися успішними також у чистих і мішаних ялицевих, ялиново-ялицевих деревостанах, бо дозволили поновити мішані молоді деревостани. Застосування таких рубок у цих умовах припинило процес впливу вказаних порід на ялину. Отже, у гірських лісах перевага може надаватись групово-вибірковим рубкам перед рівномірно-поступовими.

Групово-вибіркові рубки характеризуються такими ж організаційно-технічними показниками, як і рівномірно-поступові: площею лісосіки, числом прийомів, їх повторю­ваністю, періодами вичікування. Але існують і свої показники:


первинна площа або діаметр вікон (улоговин), ширина смуг навколо груп підросту та ін. У насадженнях світлолюбних порід вікна слід робити більших розмірів, ніж у тіньовитривалих; у сухому кліматі потрібно більше прийомів рубки, ніж у вологому; на крутих схилах вікна роблять менших розмірів, ніж на похилих, щоб не викликати ерозії грунту.

Правила рубок головного користування у рівнинних лісах України передбачають застосування групово-вибіркових рубань як у лісах першої, так і другої груп. Правила рубок для гірських лісів Карпат України такого застосування не передбачають, що, на нашу думку, є суттєвим недоліком.

Групово-поступові рубки.Зацікавленість лісівників групово-вибірковими рубками пов'язана з проблемою поновлення сосни, особливо у районах, де цей процес проходив з великими труднощами: у лісах Поволжя, на крайньому південному сході європейської частини Росії - у Бузулукському бору. З 1844 по 1902 рік орієнтація була на природне поновлення при широких і вузьких суцільних рубках, при вибіркових і поступових, але ці способи, включаючи спрощені поступові і класичні рубки, позитивних результатів не давали. Однією з причин невдач стало шаблонне застосування рубок

без урахування типів лісу. Ра­зом з тим відзначалося накопи­чення соснового підросту навіть за умов сухого бору, де молоде покоління сосни з'являлося найчастіше у конусах тіні дерев. Так, вивчаючи характер понов­лення сосни і враховуючи особливо жорсткі умови для її росту, Савицький і Краснов прийшли до висновку, що в даних умовах рівномірні посту­пові і групово-вибіркові рубки неефективні. Зберігаючи основ­ні принципи групово-вибірко­вих рубок при відборі дерев, замінили щорічну рубку з вибір­кою 1/40 частини запасу на рубку, яка повторювалась один раз у 10 років з вибіркою тієї ж кількості запасу. Заздалегідь не встановлювалися ні кількість прийомів рубки, ні процент вибірки деревини, хоча и були


певні орієнтовні норми вибірки запасу. Такі рубки не були ні групово-вибірковими, ні типовими поступовими. Комбінація обох способів рубки зумовила назву цих рубок - групово-поступові (рис.31). Чотириприйомні групово-поступові рубки були прийняті виробництвом і дали позитивні результати поновлення сосни за умов дотримання певних технічних правил. Рубки супроводжувалися заходами сприяння поновленню лісу шляхом обробітку поверхні ґрунту боронами або вогнем. За такою схемою рубки ведуться и у наші дні, але при механізації лісосічних робіт. У перший прийом рубки вирубувались 4-5 вікон у наметі лісу. Потім вікна розширювали у південному напрямку, щоб підріст знаходився у конусі тіні дерев. Рубки проводили з інтервалом 10 років упродовж 40 років. Для зменшення пошкодження підросту у частини товстих дерев перед зрубуванням зрізали гілля з крони, кожне дерево звалювали тільки у певному напрямку, заготовлені сортименти вивозили, оберігаючи підріст від пошкодження.

Збережений сосновий підріст вже через кілька років після вирубки материнського насадження починає інтенсивно рости. Частина площі лишається без підросту, і на цих місцях потрібно проводити роботи, які б забезпечували появу молодого покоління лісу. Із впровадженням механізованих рубок при проведенні першого прийому потрібно забезпечити технологічне улаштування лісосіки, тобто намітити волоки і зрубати на них дерева, визначити місця верхніх складів для навантаження деревини на транспорт. Волоки доцільно робити скривленими, щоб можна було обминати групи підросту. Чисе­льність підросту при правильно виконаній чотириприйомній рубці зростає у 2-4 рази стосовно контрольного насадження. Практика рубок у Бузулукському бору показала, що групово-поступові рубки дозволяють поновлювати сосну не тільки за сприятливих, але й жорстких для її росту умов.

Застосування і оцінка групово-вибіркових і групово-поступових рубань.Групово-поступові рубання проводилися в різних лісорослинних умовах. Так, повний цикл рубки був проведений з 1929 по 1955 рік на одній з ділянок ялинового де-ревостану у Сіверському лісгоспі (Санкт-Петербурзька губер­нія). Для ущільнення підросту, який зберігся у процесі рубання, практикувалась підсадка сіянців. Досвід таких рубань, набутий у ялинниках Лісінського лісгоспу, показав, що при механізо­ваних заготівлях краще створювати вікна з прямими сторонами у вигляді трикутників чи чотирикутників. Це спрощує технологію робіт І впорядковує трелювання зрубаних дерев.

Якщо у Бузулукському бору групово-поступові рубання з 1930 р. набули виробничих масштабів, то в інших регіонах такі


рубки, як правило, не вийшли за рамки дослідних. У гірських лісах Закавказзя застосування групово-поступових рубань дало позитивні результати у ялиново-ялицевих, сосново-ялицевих, соснових і грабових насадженнях. Не було гарних результатів там, де рубка призвела до розростання підліску. Породи підліску у вікнах намету сильно затінюють підріст і самосів. При проведенні групово-поступових рубань у дубових лісах Кавказу строк рубки обмежувався 10-14 роками.

За М. М. Ґоршеніним, позитивні результати одержані у чистих і мішаних ялицевих, ялиново-ялицевих, буково-ялиново-ялицевих лісах Карпат, де зміна підросту бука І ялиці на ялиновий не відбулася завдяки рівномірно-поступовим рубкам. Практично не дали позитивних результатів групово-вибіркові І групово-поступові рубки у дубових лісах України. Хоча групово-вибіркові рубки в умовах Тростянецького лісництва на .Сумщині і виявилися найбільш вдалим способом для поновлення дуба, але без копіткого догляду за групами дубового підросту природне поновлення не забезпечувалось.

Оцінюючи нерівномірні поступові рубки, насамперед, відзначимо їх позитивні сторони:

• рубання краще за інші способи враховують розмаїтість лісорослинних умов на невеликій площі, а також особливості деревостану і хід природного поновлення лісу;

• дають можливість використати екологію деревних порід у мішаних насадженнях; особливо відповідають біології бука;

• прискорюють відновлення насаджень за рахунок попереднього І супутнього поновлення лісу;

• забезпечують збереження водорегулюючих та ґрунто­захисних функцій лісу, тому повністю відповідають вимогам гірського лісівництва:

• ефективні при застосуванні у рівнинних захисних лісах;

• дозволяють не тільки зберегти, а й покращити лісові ландшафти.

Негативними якостями нерівномірних поступових рубань є:

• ускладнення використання сучасних механізмів і машин;

• не завжди забезпечують високу якість деревини через велику сучкуватість стовбурів;

• при вирубці вікон у зімкнутому деревостані можливе пошкодження самосіву морозом;

• при розширенні площі вікон або улоговин можливе задерніння грунту;

• на мілких ґрунтах можливий вітровал у залишках материнського насадження.


Але всі ці недоліки можна виправити шляхом пошуку І Інших технологій ї'х проведення.

4.7. Комб іновані способи головних рубок

Способи голоівних рубань можна застосовувати не лише кожен окремо, а й у поєднанні один з одним. Це сприяє Ігладжуванню недоліків, властивих кожному з них.

Зусилля лісівників завжди були спрямовані на розробку Іаких способів рубок, які можна було б застосувати у найрізноманітніших умовах. Такі рубання повинні забезпечити поновлення лісу та у якомога меншій мірі порушити його природу, а також сприяти своєчасному відновлення деревостанів. Одночасне використання елементів вибіркової і поступової рубок,, за І.С. Мелєховим (1966), дає можливість враховувати мозаїчність складу і вікову структуру деревостану, територіальне розміщення підросту тощо. Тому для досягнення поставленої мети використовують як окремі способи, так і їх комбінації. Деякі способи комбінованих рубок широко використовуються: в лісах зелених зон та інших лісах першої групи. При впровадженні комбінованих рубок лісівники можуть творчо підходити до вирішення питань поновлення лісу, врахувати особливість природи конкретних лісових масивів. Отже, комбіновані рубки не є особливою системою, це лише сполучення відомих способів рубок.

До комбінованих рубок належать: рубки малими площами Майра, вузько лісосічні, або каймові Вагнера, клиновидні рубки Ебергарда, рубки Каутца, Філіпа, вибірково-лісосічні Лейбундгута та ін. Із сучасних способів рубок варто виділити довготривало-поступові та механізовані улоговинні рубки.

Рубки малими площами. Обґрунтовані проф. Майром з метою більш гнучікого підходу до поновлення лісу у розмаїтих лісорослинних умовах. Учений вважав, що на кожній з невеликих ділянок лісу, які відрізняються лісорослинними умовами і характером деревостану, потрібно застосовувати той чи інший спосіб рубки. Величина таких ділянок може бути від 0,3 до 3,0 га. Виконавець має цілковиту свободу і забезпечує рубку так, як вважає за доцільне. Рубки малими площами доцільно застосовувати у лісах першої групи, які мають захисний характер, а також у інших подібних лісах.

Вибіркові вузьколісосічні, або каймові рубки Вагнера Вчений-лісівник був проти штучного поновлення лісу, особливо ялини, і вишукував надійні способи, які б забезпечували її природне відтворення. Лісівниче обґрунтування цього способу засноване на тому, що вологість


місцеоселення — головна умова появи, накопичення і росту сходів, підросту. Вагнер вважав, що поступові рубання не забезпечують оптимальної вологості ґрунту, а вузька лісосіка завдяки боковому захисту її поверхні від стіни лісу, знаходиться в оптимальних умовах зволоження. Він запропонував спосіб рубки, при якому забезпечується поява підросту під наметом нерівномірно зрідженого деревостану, а подальший його ріст і розвиток відбувається на вузькій смузі, яку вирубують суцільною чи поступовою рубкою, і назвав її вибірково-вузькосмужною, або каймовою рубкою.

Першу кайму, за Вагнером, необхідно закладати вздовж північного узлісся кварталу, а другу і наступні - в південному напрямку, вглиб стиглого деревостану (рис.32). Кайми закладають у насіннєвий рік завширшки 15-20 м. Як тільки на першій каймі розвинувся підріст, поруч нарізають другу, а на

Рис.32.Схема каймових рубок: а) - в ялицевих лісах [1], б) - в ялинових лісах [4]

першій вирубують дерева, під якими підріст зімкнувся або знаходиться на стадії змикання. Після появи підросту на другій каймі закладають третю і одночасно на перших двох вирубують дерева, під якими уже є достатня кількість якісного підросту цільових порід, щоб не допустити пошкодження підросту,


валку дерев здійснюють у напрямку, де його найменша кількість.

На каймах проводять не лише поступові чи вибіркові рубання, а й суцільні - на тих, де успішно відбувався процес природного поновлення. Темп каймової рубки, тобто остаточне вирубування дег^ев на попередніх каймах, починаючи з першої, дуже повільний: у середньому 2-5 м за рік. Тому у великих масивах стиглого лісу закладають декілька зарубів. Каймові рубки з напрямком північ-південь доцільно застосовувати в сухих і свіжих гігротопах України.

Під захистом стін лісу значно зменшується висушувальна дія полудневого сонячного випромінювання, попереджуються небезпечні заморозки, взимку накопичується сніг, а навесні і влітку - роса. Отже, створюються оптимальні умови зволоження грунту, що сприяє появі сходів і успішному росту підросту і молодняка.

При виборі напряму рубання (закладки лісосік), Вагнер враховував не тільки сонячне світло, а й напрям вітру та орографічні умови, тобто нарізав лісосіки проти переважаючих вітрів вниз по схилу у гірських умовах тощо.

Клиноподібні вибірково-лісосічні рубки Ебергарда. Розроблені для ялиново-модринових лісів, що зростають в умовах гірського розчленованого рельєфу. Головна мета цього способу - підвищення стійкості насаджень до вітровалу. За своєю суттю - це рубки поступово-клиноподібні, причому вістря клину спрямоване назустріч переважаючим вітрам. Таксаційний квартал розділяється впоперек дорогою так, щоб ширина ділянок не перевищувала 150 м. По краях кварталу з трьох боків залишають вітростійкі узлісся шириною 20 м, а з четвертого, з боку гори - шириною 10 м. В узліссях вирубують малостійкі до вітру дерева. Перша лісосіка у вигляді прямокутника шириною 2-5м закладається посередині ділянки і на ній ведеться вибіркова рубка. Довжина цієї лісосіки залежить від сили вітрів: якщо вітри завдають великої шкоди, то лісосіка робиться більш короткою, і навпаки, якщо шкода незначна, - більш довгою. Довжина першої лісосіки визначає форму наступних. Через 2-3 роки по обидва боки від першої лісосіки закладають наступні шириною 10 м, які також мають вигляд клина з вістрям, спрямованим проти переважаючих вітрів. Одночасно з рубкою дерев на щойно закладених лісосіках проводяться рубки на попередніх, причому залежно від ходу природного поновлення визначається інтенсивність вибірки запасу. Найстаріший підріст буде на першій лісосіці, на розміщених пор_яд - років на 5 молодший і т. д. Вся лісосіка може бути зрубана за 40 років, а на місці вирубки з'явиться


різновікове молоде покоління лісу. Проведені на площі 3000 га рубки у гірських лісах Німеччини були через 20 років обстежені і високо оцінені. В окремих масивах гірських лісів доцільно практикувати рубки Ебергарда і тепер.

Вузькосмужні поступові рубки Каутца. Розроблені і впроваджені у Німеччині для успішної експлуатації та поновлення букових і буково-ялинових гірських лісів, що ростуть на крутих схилах. Поступові рубки на великій площі призводили до значних пошкоджень залишених на корені дерев при їх звалюванні і трелюванні. Наприкінці минулого XIX-го століття Каутц впровадив свій спосіб поступових рубань, який проводив вузькими смугами шириною 30-40 м (рис. 33).

Лісосіки розміщувались па­ралельно до напряму хребта, а рубка велась зверху вниз по схилу. У цьому випадку молоде покоління лісу, яке з'явилося в процесі рубки, не пошкоджува­лося при звалюванні дерев і трелюванні хлистів. Оскільки гірські схили мають улоговини, то на них закладалися діаго­нальні смуги, які мали вигляд трапеції з більш широкою сто­роною у верхній частині. Діаго­нальне розміщення лісосік спри­яло успішному поновленню лі­су, бо створювало для цього більш сприятливі умови.

Vjuioui ІлІрШІГЛИШ уМОВИ.

Після підготовчих рубок на перших лісосіках-смугах і появи на них самосіву проводиться вирубка залишків деревостану і одночасно поступова рубка на черговій смузі. Багаторічний досвід проведення рубок Каутца підтвердив доцільність їх застосування у гірських лісах з крутими схилами і перевагу над поступовими рубками з великою площею лісосік. Ці рубки можна застосовувати у відповідних умовах Карпат.

Клиновидно-поступові рубки Філіпа нагадують рубки Ебергарда. Ще при проведенні рубок догляду в насадженні визначають середини майбутніх клинів і трелювальні волоки між сусідніми клинами, а також місця навантаження деревини на транспорт. Поновлення лісу проходить на вузьких смугах, які нагадують щупальця, направлені у глибину масиву (рис.34). Рубки дозволяють поновлюватись як тіньовитривалим, так і світлолюбним породам. Молоде покоління лісу в середніх


частинах клинів з'являється завдяки попередньому поновленню, Іюно ж найменше пошкоджується при лісосічних роботах (рис.35).

Вибірково-лісосічні рубки Лейбундгута застосовують у сучасних умовах лісівники Швейцарії. Цей спосіб нагадує комплексні рубки, бо передбачає не тільки вирубку стиглих дерев деревостану, а и наступний догляд за молодим поколінням. Поновлення лісу планують в осередках, які створюються у вигляді гнізда або групи. При проведенні рубань всі зусилля спрямовуються у майбутньому на вирощування стійких продуктивних насаджень. Лісогосподарські заходи враховують біологію деревних порід і лісорослинні умови. Спосіб поновлення лісу є складовою частиною головного рубання. Такого типу рубки є прикладом вдалого поєднання різних способів на невеликій площі, і їх доцільно проводити, наприклад, у приміських лісах.

Запропоновані А.Й.Швиденко [91 комплексні рубки

передбачають проведення головної рубки і рубок догляду одночасно на одній і тій же лісосіці. Такі рубки доцільно проводити у різновікових насадженнях і розміщувати їх за біо-групами. У тих біогрупах, які сформовані старшим поколінням лісу, необхідно зрубати перестиглі дерева, не пошкодивши дерева, що залишаються на корені, і біогрупи молодшого покоління лісу. У біогрупах, сформованих з підросту різного віку, проводять рубки догляду з вирішенням тих же завдань, що і для відповідного віку молодих насаджень. Таким чином, у процесі комплексної рубки формується багатоярусне мішане насадження з природним східчастим наметом, який забезпечує найвищу продуктивність лісу. Коли одночасно з рубками дог­ляду проводяться добровільно-вибіркові чи групово-вибіркові


рубки, тоді забезпечується заміна окремих стиглих біогруп мо­лодим поколінням лісу. Комплексні рубки доцільно проводити у букових і ялицевих гірських лісах на крутих схилах.

Механізовані улоговинні рубки. Розроблені кафедрою лісівництва Львівського лісотехнічного інституту під керівни­цтвом проф. Μ.Μ. Горшеніна, вони поєднують короткострокове поступове рубання з суцільним невеликими ділянками.

Можливість механізації поступових рубань сприяє розши­ренню їх застосування. Лише механізовані поступові рубання можуть стати найбільш ефективними.


Механізовані улоговинні рубання відповідають екологіч­ним вимогам до способів головного рубання у гірських лісах, оскільки забезпечують комплексну механізацію лісосічних робіт, а також надійне поновлення вирубок. Вони мають також Інші переваги у порівнянні з рівномірними поступовими рубками: забезпечують краще збереження підросту і дерев, що залишаються на корені після перших прийомів рубання, підвищують продуктивність праці, знижують собівартість лісосічних робіт.

Механізовані улоговинні три-, п'ятиприйомні рубання мо­жуть застосовуватись у букових, буково-ялицевих, ялицевих, смереково-буково-ялицевих, яворових і смереково-ялицевих лі­сах. Цей спосіб дає змогу використовувати КПТУ різних типів. Ширина смуги деревостану, що може розроблятись з однієї стоянки КПТУ, досягає 160 м, а довжина - до 1290 м (рис.36).

Підготовчі роботи на лісосіці до рубки виконуються послідовно на смугах з урахуванням прийомів рубання, а не з охопленням всього деревостану одночасно. Після огляду ділян­ки нарізають траси КПТУ і улоговини (смуги), які бу­дуть вирубувати за перший прийом. Ширина улоговин не повинна перевищувати 40 м, а довжина, залежно від типу КПТУ і способу трелювання, може змінюва­тись від 60 до 100 м. Улого­вини відводяться з обох сторін від траси КПТУ. При цьому враховують умови рельєфу, біоекологічні вла­стивості деревних порід, умови їх поновлення і від­повідність останніх вимо­гливості деревних видів,а також способи трелювання кол о д-сортиментів.

Для збереження за­хисної функції лісостану, а також підвищення продук­тивності праці й ефектив­ного використання КПТУ улоговини відводяться під певним кутом до траси. Кут нахилу залежить від стрім-


кості бічного поперечного схилу лісосіки і буває звичайно 30-60°. Розширення улоговин при проведенні наступне рубання допускається лише в напрямку згори - вниз. Це дає можливість запобігти пошкодження підросту на перших вирубаних улоговинах і зберегти ґрунтозахисну функцію лісу. Час про­ведення чергового прийому рубання го прийому (розширення улоговин) визначається успішністю процесів поновлення на попередніх улоговинах.

Досвід підтверджує, що для цього потрібно 4-5 років. На основі спостережень та проведених досліджень автори способу дійшли висновку, що він за результатами поновлення не поступається рівномірним поступовим рубанням (рис.37).

улоговинні рубки є ефективнішими з точки зору умов використання досконалих засобів механізації лісосічних робіт і спускання деревини з улоговин до пунктів навантаження її на транспорт. Найкращі результати отримано там, де попередніми прохідними рубаннями забезпечено природне поновлення під наметом стиглих деревостанів.

Суцільнолісосічні рубки

Суцільнолісосічні рубання - "жнива" лісу. Це -найстаріший спосіб суцільних рубок, вирубка деревостанів невеликими ділянками - лісосіками. При їх зародженні і запровадженні малось на увазі, що будуть суворо дотримуватись прийнятих правил, які забезпечували б природне поновлення на вирубках. Згідно з правилами лісосіки у незайманому рубками таксаційному кварталі розміщують уздовж однієї з просік у вигляді смуги, довжина якої часто дорівнює довжині кварталу. На практиці застосовували також лісосіки квадратної форми, які нарізали у шаховому порядку, лісосіки клиновидної форми, бухтоподібні та інших видів, а також лісосіки, що повністю охоплюють невеликі за площею таксаційні виділи. Найбільше поширення набули Суцільнолісосічні рубки вузькими смугами.

Найголовнішим питанням, що постало перед лісівниками при впровадженні у практику суцільно-лісосічних рубок, було поновлення лісу на вирубках. Спочатку зусилля зводилися до забезпечення природного поновлення і лише набагато пізніше почали застосовувати штучне і комбіноване поновлення Це було пов'язано з тим, що, незважаючи на обґрунтовані правила, природне поновлення на суцільних вирубках було гарним не завжди і не в усіх типах лісу. Процес природного поновлення лісостанів складається з кількох етапів, що включають плодоношення, засів площі насінням, появу сходів та їх


виживання, перетворення у підріст і формування молодняку. Джерелом насіння при сущльнолісосічних рубаннях є переважно стіни лісу, які межують з вирубкою. Наліт насіння не завжди буває своєчасним. Це залежить від багатьох причин, а саме: наявності насіння в певний період, деревної породи, напрямку вітру. Багато насіння буває тільки у насіннєвий рік, тому в проміжках між такими роками, коли насіння засіває площу недостатньо, можливе заростання вирубки небажаною рослинністю або вона починає заболочуватися у вологих і сирих типах лісу. Це ускладнює поновлення. Засівання вирубок насінням дерев, що їх оточують, вивчали багато провідних вчених-лісівників професори О. Г. Марченко, А.П. Тольський, О. В. Тюрін та ін.

Для поновлення лісу на вирубках насіння, насамперед, повинно успішно прорости. Для цього потрібна волога, певна кількість тепла і вільний доступ повітря. Ці умови на суцільних зрубах, як правило, існують. Однак для зростання сходів вони, на жаль, не завжди сприятливі. На відміну від площі, яка покрита лісом, на суцільній вирубці режим освітлення інший, відкрита Сонцю поверхня ґрунту влітку іноді нагрівається до 60°С, а це призводить до масової загибелі сходів. У нічні часи навесні та восени сходи можуть побиватися заморозками. Під впливом Сонця і вітру верхній шар ґрунту на вирубці дуже висушується, що призводить до загибелі недостатньо укорінених сходів молодого підросту. Часто для сходів виявляється згубною конкуренція з боку трав'яної та іншої рослинності. Особливо велика конкуренція трав на відносно багатих і багатих ґрунтах.

Отже, процес поновлення лісу на суцільних вирубках пов'язаний з великими труднощами і потребує від лісівника продуманих дій, які враховують цілий ряд екологічних змін, більшість з яких відбувається не на користь поновлення лісу.

Для сприяння успішному процесу відновлення лісівники почали залишати на вирубці природні насінники - кращі за формою стовбура, здорові дерева головної породи з добре розвиненою кроною. Після адаптації до умов відкритого простору через кілька років такі дерева починали рясно плодоносити і краще засівати ділянку. Кількість насінників змінюється від 10 до 30-40 шт/га залежно від зони. Вітровальні породи, наприклад ялину, слід залишати не поодинокими деревами, а куртинами з кількох десятків дерев кожна; модрину - групами з кількох дерев. У цьому випадку запилення модрини поліпшується, насіння визріває більш доброякісним.


Були запропоновані й інші заходи сприяння природному поновленню лісу: спеціальне поранення поверхні ґрунту, догляд за підростом головних порід І т.ін.

Поступово ліс на суцільнолісосічних вирубках почали поновлювати штучно, або комбіновано, тобто висаджували головну породу і використовували природне поновлення супутніх порід та чагарників. Такий метод лісопоновлення поступово витіснив природне поновлення, особливо в умовах, де воно ускладнюється. В районах інтенсивного ведення лісового господарства штучне поновлення на суцільних лісосіках стало основним.

Організаційно-технічні показники суцільнолісосічних рубок.Труднощі природного поновлення лісу на суцільних вирубках обумовили необхідність дотримання певних правил проведення суцільнолісосічних рубок. За Г.Ф. Морозовим, раніше ці правила називали елементами, а зараз їх називають основними організаційно-технічними показниками суцільно­лісосічних рубок. Крім джерел засівання, які залишають на вирубках, до основних показників відносять: напрямок лісосіки, напрямок рубки; ширину і розмір лісосіки, строк примикання; спосіб примикання; довжину лісосічного ряду.

Під напрямком лісосіки розуміють напрямок довшої сторони стосовно сторін світу. Напрямок лісосіки впливає на засівання вирубки, стійкість стіни лісу до вітровалу, а на ви­ражених формах рельєфу - на розвиток процесів ерозії ґрунту, тому до цього показника не можна ставитись байдуже. За даними В.Д. Огієвського, напрямок лісосіки створює різні умови освітлення вирубок, що впливає на хід природного поновлення лісу на них. Наприклад, якщо лісосіка витягнута із заходу на схід, то вирубка примикатиме до стіни незрубаного лісу так, що буде захищена від сонця опівдні. Навпаки, якщо вирубка буде спрямована з півночі на південь, то в полудневі години на неї надходитиме найбільша кількість сонячної радіації. Ці особливості враховуються при розміщенні лісосік у різних регіонах. Так, на півночі, де відчувається дефіцит тепла, лісосіку доцільно^юзміщувати в напрямку з півночі на південь. У південних районах, навпаки, її доцільніше розміщувати довгою стороною із заходу на схід. Врахування конкретних умов і відповідне розміщення лісосік дозволяє створити на вирубці сприятливий мікроклімат, а значить і забезпечити краще лісопоновлення. Із загальної схеми можуть бути винятки, наприклад, у гірських лісах, де ще практикуються сущльнолісосічні рубки, доцільніше розміщувати лісосіку довгою стороною впоперек схилу.


Встановлено, що екологічний вплив стіни не зрубаного лісостану на вирубку посилиться, якщо її довша сторона буде розміщена перпендикулярно до напрямку переважаючих вітрів. Оскільки в більшості випадків таксаційні квартали створені просіками, які тягнуться з півночі на південь та із заходу на схід, то, звичайно, лісосіки розміщують паралельно до якоїсь із просік. При цьому південно-західні, західні і північно-західні вітри вважаються домінуючими вітрами західного напрямку, і тому лісосіки спрямовують з півночі на південь. Стіна лісу сильніше захищатиме вирубку від несприятливих факторів, якщо вона буде розташована з підвітряного боку. Сама вона у даному випадку буде захищена від дії вітру і можливого вітровалу. У зв язку з цим не байдуже, з якого боку вирубки буде розташована наступна лісосіка.

Напрямок рубки у лісівництві відрізняється від цього поняття в лісоексплуатації. У лісівництві - це напрямок, в якому розміщується чергова лісосіка стосовно попередньої. В лісівництві завжди існувало золоте правило, згідно з яким напрямок рубки повинен бути протилежним напрямку переважаючих вітрів. Воно було основане на припущенні, що в цьому випадку вирубка буде краще засіватись насінням дерев, які створюють стіну лісу. Однак таке припущення не зовсім правильне тому, що в момент випадання насіння більшості порід дмуть вітри непереважаючого напрямку. Наприклад, при випаданні насіння сосни у лісах України, Білорусі спостерігаються південно-східні вітри, а не переважаючі західні. Сухий вітер цього напрямку сприяє швидшому розкриванню шишок І випаданню насіння.

Екологічний вплив стіни лісу на вирубку буде сильнішим, якщо вирубку спрямувати назустріч переважаючим вітрам. Та ж стіна лісу буде менше пошкоджуватись вітром. Але із загального правила є винятки:

• якщо рубка ведеться вузькими лісосіками - до 50 м і встановлено, що затінюючий вплив стіни лісу буде корисним для лісовідновлення, то напрям рубки краще обирати з півночі на південь;

• у районах із шкідливими вітрами (наприклад південно-східними сухими), напрям рубки може бути прийнятий їм

назустріч;

• для збереження лісом захисних функцій у гірських умовах напрям рубки встановлюється вздовж схилу зверху

вниз;

• напрям рубки у заплаві річки визначається проти її течії. Як довго треба чекати з нарізкою наступної лісосіки після проведення рубки на попередній? Доведено, що для


гарантування лісопоновлення на вирубці наступну лісосіку не можна рубати до того часу, поки на попередній вирубці не поновиться ліс. Так був установлений строк примикання лісосік, який не може бути меншим за період поновлення лісу. Строк примикання лісосік - це інтервал часу, після якого рубалась лісосіка, що примикає до вирубки, не враховуючи року рубки на попередній лісосіці. Зрозуміло, що строк примикання різний для різних порід, бо у них неоднакова частота врожайних років. Так, сосна рясно плодоносить через 4, ялина через 4-5 років, а береза і осика - щорічно. Але це правило дуже часто порушується, тому що вирубка може поновитись через 8-10 років, а це не лише гальмує темпи заготівлі деревини, але й негативно впливає на стан стиглих насаджень, які плануються до рубки. У них розвивалися процеси старіння, відбувалось знецінювання лісостанів.

З розширенням методу штучного подовлення лісу на вирубках переглянуто і правило про строк примикання лісосік. Тепер дозволяється чергову лісосіку розміщувати через половину строку повного поновлення лісу на попередній вирубці. Вважається, що коли молоде покоління лісу на вирубці увійшло у стадію часткового змикання намету, можна рубати чергову лісосіку. При цьому ширина лісосіки зменшується проти розрахункової вдвічі. У такому випадку під захистом стіни лісу буде не одна, а дві вирубки, на першій з яких молоде покоління лісу вже зімкнулося, а на другій - ще не перейшло у стадію змикання. Регіональні правила головних рубок встановлюють строк примикання лісосік відповідно до породного складу лісу, а також групи лісів. У рівнинних умовах України для хвойних лісів першої групи встановлений строк примикання лісосік 4 роки, для дубових - 3, в інших наса

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти