Методи визначення економічної ефективності.

Аналізуючи роботу підприємства на лісозаготівлях, нині оперують двома основними показниками: продуктивністю праці й собівартістю одиниці лісопродукції. Найбільш містким серед них є собівартість 1 м заготовленої й вивезеної деревини, що враховує й відображає в єдиному вартісному виразі всі витрати живої праці й засобів виробництва. Вкономічна ефективність впровадження нового способу чи технології головних рубок визначається шляхом порівняння комплексного виробітку робітників на лісозаготівлях і собівартості 1 м деревини з відповідними показниками традиційного способу, враховуючи термін окупності додаткових капітальних вкладень. Проте така методика носить однобічний характер і може застосовуватись лише для вузькогалузевих розрахунків у лісовій промисловості, оскільки не враховує економії державних витрат на природне відновлення вирубок. Відновлення і розведення лісів в Україні здійснюється за рахунок бюджетних коштів держави.

Збереження підросту і захисних властивостей лісостану і позитивно впливає на ріст і продуктивність нового покоління, термін вирощування якого істотно скорочується. Ці позитивні сторони поступових рубань чомусь не знаходять відображення в собівартості одиниці лісопродукції. З іншого боку, недоліки поступових рубань (збільшення витрат на підготовчі й лісосічні роботи, втрати деревини від раневих гнилей) прямо чи опосередковано враховуються цим показником. Тому підприємства, які широко впроваджують поступові рубання, за фінансовими підсумками річної діяльності часто відстають від інших, що працюють по-старому, застосовуючи екологічно неприйнятні суцільнолісосічні рубання.

Складність визначення економічної ефективності поступових рубок полягає, перш за все, в тому, що додаткові вкладення в одну галузь виробництва - лісову промисловість, реалізуються в іншій - у лісовому господарстві. Поточні витрати коштів на заготівлю деревини виправдовують себе в тому ж чи в наступному році. Кошти, що витрачаються лісогосподарськими підприємствами на лісовідновлення - це довгочасні вкладення, що за економічним змістом належать до капітальних витрат. Окупність їх настає лише через тривалий проміжок часу, який вимірюється десятками років. Питання включення витрат на лісові культури та сприяння природному поновленню лісу в калькуляцію собівартості продукції лісозаготівель до цього часу не вирішені.

Щоб зняти ці спірні моменти, замість абсолютної визначають порівняльну економічну ефективність поступових рубань на підставі визначення комплексу показників, а саме: 1) собівартості лісозаготівель; 2) витрат на відновлення лісу; 3) доходу від додаткового приросту деревини; 4) втрат від ушкодження деревини; 5) ефекту від зменшення часу вирощування нового покоління лісу;

6) ефекту від зміни продуктивності; 7) ефекту від збереження водоохоронних та інших функцій лісу. Кожен з наведених показників розраховується за однією й тією ж методикою, однаковими нормативами й цінами. Баланс додаткових доходів і витрат за згаданими показниками покаже ефективність поступових рубань у порівнянні із суцільнолісосічними. Проте складання такого балансу ускладнюється особливостями визначення цих показників у вартісному, а часто і в натуральному виразі.

Застосування поступових рубань, звичайно, приводить до зростання трудомісткості лісозаготівель, а, відповідно, й до збільшення собівартості їх продукції у порівнянні з суцільнолісосічними рубаннями, це відбувається за рахунок вибірки з одиниці площі меншої кубомаси, збільшення відстані транспортування заготовленої деревини і перебазування техніки на інші лісосіки, а також ускладнення процесу, лісозаготівель, обумовленого вимогою збереження від пошкоджень підросту, залишених на корені дерев і екологічного середовища.

Таке становище передбачено діючими на лісозаготівлях нормативами і розцінками , в яких норми виробітку на поступових рубаннях знижені на 20 % у порівнянні з суцільними, а розцінки, відповідно, підвищені на 25 %. Однак на практиці трудомісткість поступових рубань може варіювати в широких межах, залежно від складу насадження, інтенсивності перших прийомів рубання, технології робіт. Наприклад, у двоярусних листяно-ялинових насадженнях витрати на лісоексплуатацію при поступових рубаннях можуть бути нижчими, ніж при суцільних, за рахунок вибірки крупномірної листяної частини деревостану з більшим середнім обємом дерева. Лісозаготівельні підприємства рідко використовують право змінювати встановлений відсоток зниження норм залежно від місцевих умов. Тому, використання відомчих матеріалів чи розрахунків за діючими нормами не дозволяє виявити об'єктивну трудомісткість способів рубок головного користування, що порівнюються, і розрахувати справжню собівартість одиниці лісопродукції.

Найбільш надійним способом визначення затрат праці на лісозаготівлях є фотохронометраж усіх видів робіт на поділеній на секції лісосіці в характерних умовах місцезростання, де головне рубання ведеться різними способами. Матеріали фотохронометражних спостережень служать вихідними даними для визначення фактичного виробітку робітників і витрат заробітної плати на одиницю продукції, а також додаткових нитрат. Оскільки при поступових рубаннях деревостан Ішрубується за декілька прийомів у часі І виробіток робітників щоразу може істотно відрізнятись, то фотохронометражні [спостереження необхідно повторювати для кожного прийому. І Середньозважена собівартість одиниці вивезеної ¹ лісопродукції (СІ), а також собівартість заготівлі всієї деревини, отриманої на 1 га площі за весь період рубання, розраховується після остаточного прийому. Розмір додаткових витрат чи економії на лісозаготівельних роботах для поступового рубання у порівнянні з суцільним складе:

СІ = 3₂-3, . . (1)
де ЗІ - собівартість заготівлі и вивезення деревини на 1 га
для суцільного рубання;

32 - собівартість заготівлі й вивезення деревини на 1 га для поступового рубання.

5.2. Витрати на відновлення лісостанів

Важливою передумовою застосування поступових рубань є можливість скорочення витрат на створення нового покоління лісу і збереження його екологічних функцій. Визначення розміру цих витрат має свої особливості, які пов'язані з тривалим періодом процесу відтворення лісу. Широке розповсюдження отримав метод відновлювальної вартості, який базується на відомому положенні про те, що вартість товару визначається не тим робочим часом, котрий початкова витрачається на його виробництво, а тим часом, який необхідно затратити для виробництва цього товару сьогодні. Метод відновлювальної вартості дозволяє запобігти обліку фактичних витрат за всі роки вирощування лісу й визначити вартість всього циклу робіт за витратами одного року на інших ідентичних ділянках. Якщо поступові рубання впроваджуються вперше, виправдовує себе лише облік трудовитрат шляхом фотохронометражних спостережень на згаданих вище секціях лісосіки з наступною вартісною оцінкою кожного виду робіт. Майже завжди спостереження можна завершити в рік змикання крон у культурах чи у природному молодняку, тому що в наступні роки вартість доглядових

рубань за лісом та інших лісогосподарських заходів на секціях Істотно не відрізняється.

Визначивши суму витрат на відновлення 1 га лісу до
змикання крон для кожного зі способів рубань головного
користування, зокрема, можна знайти розмір економії (Ст)'.
С₂ = К₂-КІ, . (2)

де КІ - витрати на відновлення 1 га лісу до змикання крон для суцільних рубань;

К₂ - витрати на відновлення 1 га лісу до змикання крон для поступових рубань.

Але така економія витрат при поступових рубаннях не завжди перекриває додаткові витрати на лісозаготівлю, які викликані ускладненням останніх. Проте, в усіх випадках зменшується розмір довгострокових вкладень, що надовго відволікає кошти і не дає в обіг якого-небудь еквіваленту протягом десятків років.

Збільшення витрат на заготівлю лісу при поступових рубаннях компенсується не тільки економією коштів на лісовідновлення, але й додатковим (світловим) кількісним і якісним приростом залишеної частини деревостану за відповідний період рубання. Об'єм світлового пр_иросту можна знайти методом контролю - шляхом повторних обмірів дерев на секціях поступового рубання і контролю в роки чергових прийомів рубань. У горах, де надійний контроль підібрати можна не завжди, враховуючи складність рельєфу і неоднорідність ґрунтів, цей метод можна замінити методом визначення об'єму й приросту насадження за відновний період рубання і відповідне число років до неї на одних і тих же модельних деревах.

5.3. Вартісна оцінка світлового приросту

Вартісна оцінка світлового приросту має в певній мірі умовний характер, тому що виділити його із загальної маси деревини неможливо. Звичайно, деревина очікуваного додаткового приросту оцінюється за таксами на відпуск лісу на корені, що при існуючому рівні лісових такс може серйозно вплинути на загальний результат розрахунку. Тому більш доцільно оцінку проводити за середньою відпускною вартістю їм заготовленої й вивезеної ліквідної деревини. Дохід від додаткового світлового приросту (Д) буде обчислюватись за формулою:

Д = Z_CB(C - СІ), (3)

де Z_CB - світловий приріст за відновлювальний період поступового рубання, м ;

С - середня відпускна вартість im^j ліквідної деревини,
заготовленої під час очисного прийому поступового
рубання; ,

СІ - собівартість заготівлі й вивезення їм тієї ж деревини. Уявлення про світловий приріст та його економічне значення було б неповним без урахування не тільки кількісної, але й якісної його характеристики. Світловий приріст залишених дерев по діаметру спричиняє зміни сортиментної структури деревостану. Кількість крупної ділової деревини збільшується за рахунок середньої і дрібної. Більш крупні ділові сортименту цінуються дорожче. Тому середня відпускна вартість 1 м ділової деревини із залишених дерев на час відновного періоду вища, ніж середня відпускна вартість ділової деревини при суцільному рубанні. Визначивши різницю на підставі сортиментації деревини, знаходимо вартісний вираз якісного світлового приросту (Д₂):

Д2 = М(С₃-С₂), (4)

де М - кількість ділової деревини яку заготовляють Із залишених дерев при очисному рубанні, м ;

02 - середня відпускна вартість їм ділової деревини від суцільного рубання;

Сз - середня відпускна вартість їм ділової деревини від очисного прийому поступової рубання.

Негативними рисами поступових рубань є втрати від раневих гнилей, які розвиваються в залишених деревах внаслідок сильних механічних пошкоджень під час перших прийомів рубань. Вартість (П) такої деревини визначається за формулою:

Π = М!(С₄- С₅),(5)
де М] - об'єм дерев з наявністю раневих гнилей;
С₄ - середня відпускна вартість їм цих дерев за умови
відсутності гнилей; ₃

Сз - фактична середня відпускна вартість їм деревини дерев з раневими гнилями.

Розглянуті показники економічної ефективності поступових рубань характеризують прибуток чи втрати підприємства в період проведення рубань і в тій чи іншій мірі впливають на щорічні результати їх виробничої й фінансової діяльності. Наступні показники пов'язані з потенційною продуктивністю нового покоління лісу через проміжок часу, який дорівнює оборотові рубання.