ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Заходи підвищення деревної продуктивності лісу

В практичній діяльності лісоводи застосовують велике різноманіття засобів підвищення продуктивності лісостанів. І.С.Мелехов розробив систему підвищення деревної продуктивності, яка складається з чотирьох напрямків:

1. Раціональне використання лісів і усунення втрат (раціональне лісокористування; комплексне, своєчасне і найповніше використання деревини; використання дров як технічної сировини; використання відходів лісозаготівель; зменшення втрат при транспортуванні і переробці деревини; дійова охорона лісів від пожеж; протидія втратам від шкідників і грибкових захворювань, вітровалів, сніголамів тощо).

2. Прискорення росту лісу впливом на умови його місцезростання (осушувальні меліорації; посадка і посів грунтопокращуючих деревних, чагарникових і травяних рослин; використання лісозміни; внесення добрив; доглядові рубання для поліпшення ґрунтових умов та клімату насаджень).

3. Прискорення відновлення і формування лісостанів (збереження підросту при лісозаготівлі, підбір головних порід у відповідності з їх біоекологією і умовами середовища; застосування способів головних рубок, які сприяють найшвидшому поновленню цільової породи; своєчасне заліснення вирубок, згарищ, пустирів з урахуванням їх типів лісу; своєчасні рубки догляду, санітарні рубки).

4. Створення, обновлення і покращення стану деревостанів (впровадження швидкоростучих екзотів і аборигенних видів дерев з урахуванням: 1)внутрішньовидового


різноманіття — а) швидкоростучих, б)морозостійких, в)посухостійких, г)солестійких, д)смолопродуктивних, е)стіиких проти загнивання, є)видів і форм з високими механічними властивостями деревини ж)естетично привабливих; з) вітростійких, тощо; 2)сучасної і потенційної значимості.

Ця система схвалена на VI Світовому лісовому конгресі. Використання тих чи інших заходів в умовах України має бути науковообгрунтованим. Особливо це стосується практики лісоосушення на Поліссі та в інших районах. Осушення болотних екосистем у багатьох випадках не підвищило продуктивність деревостанів і спричинило зникнення угідь журавлини та інших цінних ягідників.

Ліси Держкомлісу України на початку XXI ст. не відповідали економічним, лісівничим і екологічним вимогам. Найбільш продуктивні ліси II і вище класів бонітетів займають лише 61,3%. П'ята частка лісів мають найнижчий V і IV бонітети (21,1 %). Решта відносилися до III бонітету (17,6%). Загальна площа низькоповнотних деревостанів складає 25,5%, а серед стиглих і перестійних лісів вона досягає половини їх площі (49,8% !!). Отже, підвищення продуктивності та якості лісів України - найважливіїиа лісівнича проблема XXI століття .(А.Й.Швиденко, 2002). її розв'язання залежить від .чіткої організації лісового господарства в кожному лісовому підприємстві і в кожній природній зоні з урахуванням довгострокового розвитку лісової галузі в перспективі, а також природних і економічних умов. Проблему підвищення продуктивності лісів можливо вирішити, якщо лісівники займатимуться підвищенням продуктивності не загалом, а кожної конкретної ділянки лісу окремо. Для цього необхідно і достатньо наочно виділити з загального обліку лісового фонду низькобонітетні і низькоповнотні лісостани, обґрунтувати заходи їх перетворення і здійснити їх. Все різноманіття заходів підвищення продуктивності лісів можна поєднати в три групи -заходи впливу на деревостан, заходи зміни умов місцезростання та організаційні заходи.

Заходи впливу на деревостан:

підвищення продуктивності лісів лісівничими, селекційно-насінневими та інтродукційними заходами;

• підвищення деревної продуктивності лісів завдяки використанню найбільш досконалих методів їх вирощування на типологічній основі;

• забезпечення природного відновлення лісостанів певними заходами сприяння;


• підбір аборигенних видів і екзотів, які здатні в даних умовах місцезростання і типах лісу досягати найвищого

бонітету;

• поліпшення складу лісостанів впровадженням

тіньовитривалих і високопродуктивних видів з урахуванням їх внутрівидового різноманіття - швидкоростучих, морозостійких, посухостійких, солестійких, невимогливих до родючості

грунту, вітростійких;

• широке впровадження в культури горіха чорного, дугласії, сосни кедрової європейської, модрини європейської, японської, високопродуктивних видів тополі тощо;

• скорочення періоду вирощування стиглих лісостанів, завдяки вибору ефективної технології рубок догляду і рубок головного лісокористування;

• скорочення періоду змикання лісокультур, покращення їх проектів, досягнення найвищого рівня збереження підросту;

• переведення лісонасіннєвого господарства на селекційну

основу;

Збільшення строків природного поновлення вирубок і строків змикання лісових культур у лісових пасивах значно знижує продуктивність. Період поновлення лісу на деяких вирубках розтягується на І5-25 років і більше. Це не тільки віддаляє достигання нових лісів і терміни користування ними, а найперше знижує продуктивність лісу. ' Тому важливо забезпечити своєчасне І успішне поновлення молодих деревостанів. Необхідно ширше практикувати своєчасність проведення заходів сприяння природному поновленню. Визначення і створення системи лісозахисних смуг в гірських лісах Карпат одна з найважливіших проблем лісогосподарського виробництва. Вона повинна вирішуватись у комплексі з проблемами створення системи засівачів. Якщо причиною низької продуктивності є невідповідність бюекологічних властивостей і вимог деревних видів до умов середовища, на таких ділянках їх необхідно замінювати новими, проводити своєчасну, невідкладну реконструкцію насаджень. Реконструкція малоцінних, низькоповнотних, низькобонітетних лісостанів - найбільш ефективний захід підвищення продуктивності лісу.

Розв"язання проблем створення лісів на елітній насіннєвій основі, якій присвятив своє життя пр9фєсор С.С.П'ятницький і інші вчені, та раціональна організація лісового насінництва і селекції поступово здійснюється на території всієї України. Заготівля насіння проводиться з урахуванням: кліматичної зональності, лісорослинного районування, типів лісу, в межах яких відбирають кращі екотипи деревних і чагарникових видів


цільових порід. Завершується організація специфічних насіннєвих господарств всіх цільових видів деревних порід-лісоутворювачів. З віку прохідних рубок у насадженнях відбирають кращі плюсові дерева майбутнього, їх відбір, розмноження І широке впровадження у лісокультурну практику насіння місцевих плюсових дерев і посадкового матеріалу із такого насіння забезпечить підвищення продуктивності у півтора-два рази.

ГІри створенні лісових культур іноді не враховують відповідності біоеколргічних властивостей деревних видів конкретним умовам місцезростання, типу лісу. Щоб виростити високопродуктивні насадження, необхідно знати не тільки вибагливість видів до космічних і едафічних чинників життя, а й вибрати серед них найбільш адаптовані до конкретних умов місцевиростання види, популяції, форми, екотипи.

У більшості випадків змішані природні лісостани і штучні лісові культури при відповідному ефективному розміщенні деревних порід в просторі мають більшу продуктивність і стійкість, ніж чисті в ідентичних типах лісу. Це результат повного використання змішаним багатовидовим лісостаном речовини і енергії площі живлення у ризосфері і стромосфері. Тому при створенні лісових культур і формуванні лісостанів вирішальне значення має правильне розміщення дерев у рядах і на ділянці відносно одне одного, ширина міжрядь, густота деревостану, напрямок рядів тощо. При створенні лісових культур у грудах України в лісонасадження доцільно вводити дуб звичайний і скельний, горіх чорний, ялицю білу, явір, ясен, модрину, черешню, тощо.

Доглядові рубання в молодняках (освітлення, прочистки) - один із ефективних заходів підвищення продуктивності і якості лісостанів. Регулярне, якісне і своєчасне їх проведення запобігає зміну цільових дерев м"яколистяними, грабом, чагарниками, а також покращує якість деревостанів, підвищує функціональну і естетичну якість лісостанів, а в майбутньому -їх сортиментну структуру.

Отже своєчасні І якісні рубки догляду в молодняках займають особливе місце в підвищенні продуктивності лісів, попереджують небажану зміну головних порід. У поєднанні з іншими лісогосподарськими заходами вони є потужний важіль підвищення продуктивності лісів. Але в останні 2-3 десятиріччя прохідні рубки подекуди стали причиною зниження продуктивності лісів, тому подальше проведення їх має бути обмеженим. Вони можуть бути дозволеними тільки у високоповнотних лісостанах (0.9-1.0). Зрідження лісостанів в процесі прохідних рубок до повноти нижче 0.8 призводить до


погіршення і зниження їх якості, економічної і екологічної цінності, та стану лісового середовища, що особливо спостерігається у свіжих і сухих типах лісу. Проповідь деякими економістами і лісівниками-господарниками концепції формування прибутку на стадії проміжного лісокористування (проріджень І прохідних рубок) знаходиться в повному протиріччі з метою рубок догляду за лісом, завданнями його вирощування. Лісівники України мають змогу відтворювати еталонні ліси, вирощування яких свого часу обгрунтували російські науковці Б.К.Лосицький і Г.А.Ларюхін (1975).

Еталон лісостану — це насадження, яке за складом, продуктивністю, якістю, недеревними ресурсами і виконанням бюсферних функцій найліпше відповідає вимогам багатоцільового господарства. Тобто дає у віці стиглості сортименти деревини, згідно з вимогами народного господарства, ефективно виконує біосферні функції, збагачене недеревними ресурсами, найбільш повно використовує умови лісового середовища, є стійким проти дії несприятливих чинників. Наше завдання вирощувати саме такі ліси. Заходи зміни умов місцезростання

Прискорення росту лісів лісівничо-технічними методами впливу на природні умови їх росту. Взаємодія лісостану і середовища визначає його ріст і розвиток, а на кінцевому етапі -його продуктивність. Отже, змінюючи середовище і ступінь його впливу на лісостан, лісівник може змінити

продуктивність;

• Збереження і підвищення природної родючості лісових земель створенням мішаних насаджень, вирощування їх при оптимальній зімкнутості, складі в кожному типі лісу;

• Введення грунтопокращуючих деревних, чагарникових і

трав'яних рослин;

• Використання рубок догляду як заходу покращання мікроклімату, ґрунтових умов і внутрішнього лісового

середовища загалом;

• Спрямована зміна цільових порід: створення

підпологових культур;

• Регулювання водного режиму ґрунтів та заходи по

відверненню їх ерозії;

• Внесення мінеральних добрив і вапнування ґрунтів;

• Здійснення зрошувальної меліорації;

• Регулювання водного режиму.

На Півдні України нестача вологи в ґрунті негативно впливає на стан і ріст лісостанів, не сприяє нормальному формуванню річних кілець. Річні кільця сосни мають слабо виражену пізню деревину, а тому формуються дерева з


крихкою низькоякісною деревиною. Зрошувальні меліорації підвищують якість деревини.

На суцільних широких вирубках в Карпатах з кожного гектара зноситься і змивається до 500 τ ґрунту, а на камянистих ґрунтах Горган до 1000 тонн, що різко збіднює ґрунтове середовище. Тому п£>и створенні лісонасаджень в лунки підсипають підвезений грунт, дрібнозем тощо. Це значно підвищує вартість культур, але сприяє прискоренню росту і змиканню молодняків. Саме тому доводиться ще раз наголошувати на необхідності заборони суцільних рубок у лісах Карпат.

Вапнування грунтів з кислою реакцією різко підвищує їх родючість. У них збільшується вміст кальцію, азоту, фосфору, а реакція ґрунту змінюється з дуже кислої до слабо кислої, покращуються мікробіологічні властивості, а також родючість лісових земель. Після внесення 8 т/га мергелю відбувається активний розвиток мікрофлори, значно збільшується кількість мікроорганізмів, які використовують органічний і мінеральний азот.

Гіпсування солонцюватих ґрунтів сприяє покращанню їх лісорослиниих властивостей, нейтралізує вплив поглиненого натрію. Залежно від ступеню солонцюватості вносять 2-5 ц фосфорогіпсу на 1 га.

Для підвищення продуктивності насаджень особливо ефективне використання добрив на осушуємих лісових грунтах: річний приріст деревини збільшується на 40-50%, а в окремих випадках в 2 рази. Вплив добрив спостерігається протягом 3-8 років у залежності від типу грунту, складу і віку лісостанів. В Іспанії сосняки, де проводиться підсочна, удобрюють через 3-4 роки, що дає значний приріст. Фінські лісоводи вносять добрива в сосняках на пісках раз в 5-8 років, а на торф'яних грунтах - 1 раз за 20 років. За розрахунками американських лісоводів при внесенні азотних добрив прибуток збільшується на 800 доларів. В Швеції внесення добрив на площі 60 тисяч га дало за 8 років 370 тис м додаткової деревини. Площа лісових грунтів, на якій вносились добрива, щорічно збільшується: у Фінляндії в 1972 - 50 тис. га, а прогнозувалось на 1980Ір. До 1 млн га. Великі площі удобрюють в Норвегії, Франції, Німеччині.

Одноразове внесення азотних добрив у середньовікові та пристигаючі лісостани сосни уже на 2-й рік підвищує поточний приріст деревини, який може досягати 10-15 м . Внесення тони мочевини в ялинові насадження може збільшити приріст деревини до 60 м /га. Найбільш ефективно вносити азотні добрива в середньовікові і пристигаючі лісостани дуба, горіха


чорного, бука, клена, сосни, ялини в процесі проведення останніх прохідних рубок.

Збільшення продуктивності деревостанів на піщаних грунтах досягають сидеральними добривами (посів люпину, бобових трав). Заорювання їх дає змогу покращити структуру і інші фізичні властивості ґрунту. Дослідженнями професора Б.Д. Жилкіна доведено, що посів багаторічного люпину у міжряддях соснових культур підвищує продуктивність деревостану на 2-3 класи бонітетів.

Підвищення продуктивності малоцінних похідних лісостанів досягають реконструкцією їх суцільною вирубкою і відновленням цільових деревних порід.

Лісостани штучного походження за інтенсивною технологією їх вирощування часто переважають природні за запасами деревини на 10-20%.

Збереження і підвищення природної родючості лісових грунтів забезпечують вирощуванням мішаних складних різновікових насаджень. Такі насадження відтворюються після групово-вибіркових рубок.

Отже, регулюванням водного режиму мокрих типів лісу, зрошувальними меліораціями у сухих, внесенням добрив, вапнуванням і гіпсуванням грунтів, використанням сидеральних добрив, застосовуванням раціональних способів головного користування та іншими заходами лісівник мрже змінювати умови середовища, а відтак приріст лісостанів і цілеспрямовано підвищувати продуктивність лісів.

Деякі організаційні заходи сприяння підвищенню загальної

продуктивності лісів:

Раціональний розподіл лісових земель за господарчими

секціями;

• Раціональна розкряжовка хлистів стовбурів дерев на

сортименти;

Використання лісосічних відходів і відходів

деревообробки і іншої переробки деревини;

• Заліснення непридатних для сільськогосподарського

користування земель;

• Протипожежний захист лісостанів;

• Своєчасне використання деревини, пошкодженої шкідниками та хворобами;

• Попередження втрат від стихійних явищ: вітровалів,

буреломів, сніголамів тощо;

• Створення лісонасаджень з вітростійкою основою в їх

складі;

• Спорудження доріг, що сприятиме використанню

деревини в кварталах, недоступних для й вивезення;


• Створення лісозахисних смуг у лісових масивах для захисту від вітровалів тощо.

Виділяються також господарчі секції. За основу раціонального визначення у процесі лісовпорядження приймається лісотипологічні комплекси типів лісу.

У госпсекціях, де передбачається природне відновлення лісостанів, особлива увага при веденні лісового господарства приділяється збереженню підросту як основи майбутнього продуктивного деревостану. Збереження попереднього підросту є основний захід підвищення продуктивності лісостанів, який полягає у скороченні часу вирощування стиглої деревини. При збереженні підросту зменшується оборот рубки, наприклад, у бучинниках і ялинниках, відповідно на 25-35 років.

Заліснення непридатних для сільськогосподарського виробництва земель дасть змогу не тільки отримати додаткову кількість деревини, але й відвернути їх ерозію, зниження родючості, замулювання водосховищ, зменшити поверхневий стік, покращити режим і повноводність річкових систем.

Важливим і ефективним резервом підвищення продуктивності лісостанів є створення їх із селекційного посадкового матеріалу, вирощеного на селекційно-генотипній основі. Саме з цією метою в держлісгоспах визначений генетичний фонд (генетичні резервати і плюсові дерева) головних лісотвірних порід, закладені дослідні культури, лісонасіневі плантації, клонові архіви (дуба звичайного, скелєного; бука лісового, ялиці білої, кавказької; великої тощо).

Підвищення продуктивності лісостанів, підвищення їх економічних (водоохоронних, водорегуляторних, захисних функцій, рекреаційної якості є одною з головних вимог розширення відтворення лісових ресурсів України. Найпершою необхідною умовою цього процесу є створення лісостанів з цільових лісоутворювачів на вирубках, еродованих землях і інших непокритих лісовою рослинністю землях державного лісового фонду (рис. 71)

Захист лісу від шкідників і хвороб сприяє збереженню деревини від знищення, збільшенню поточного приросту лісу, дає змогу уникнути величезних втрат цінної сировини. Раціональна організація ведення багатоцільового лісового господарства і охорона лісових ресурсів забезпечує попередження вітровалів, буреломів, сніголомів та інших

СТИХІЙНИХ ЛИХ.


Специфіка лісогосподарського виробництва полягає в тому, що воно здійснюється на великих просторах з різними природними умовами і тривалістю в часі. До однієї І тієї ж ділянки протягом виробничого циклу лісівник повертається через певні проміжки часу знову і декілька разів. Саме тому так важливо підтримувати лісові дороги в належному стані. Крім того, дороги в лісах особливо потрібні для протипожежної


безпеки, а в останні десятиліття - у зв'язку зі зростаючим рекреаційним використанням і туризмом. Отже, вирішальне значення має проблема будівництва мережі постійних лісових доріг, які б забезпечували доступ до всіх ділянок лісового масиву. Це сприяло б і кращому використанню всіх лісових ресурсів: деревини, лісосічних відходів, продукції недеревних ресурсів і проміжного користування тощо.

Підвищення комплексної продуктивності лісів можливо забезпечити організацією багатоцільового лісового господар­ства, удосконаленням методів, техніки і технології лісогоспо­дарського виробництва, покращанням планування і прогнозу­вання, організації і управління державним лісовим фондом. У сучасних умовах проблема підвищення продуктивності лісів -це проблема глобального біосферного значення.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти