ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Рівновага на фінансових ринках: попит і пропозиція позичкових коштів.

Процентна ставка одночасно є як ціною запозичення, так і доходом від заощадження. Ми зможемо краще зрозуміти її роль, коли розглянемо фінансові ринки.

Перепишемо основну макроекономічну тотожність у вигляді:

Ліва частина цієї тотожності (Y-C-G) - це та частина виробленої про­дукції, яка залишилася після задоволення попиту споживачів та уряду. Вона називається національними заощадженнями і позначається тобто

або

У такій формі основна макроекономічна тотожність стверджує, що на­ціональні заощадження дорівнюють внутрішнім інвестиціям, тобто потоки фінансових коштів, які надходять на фінансові ринки і витікають із них, повинні врівноважувати один одного.

Ми можемо розділити національні заощадження на дві частини, щоб відрізнити приватні заощадження (Sp) від заощаджень уряду

Нагадаємо, що приватні заощад­ження визначаються різницею між використовуваним доходом та спо­живчими витратами:

а державні заощадження є різницею між чистими податковими надход­женнями та державними закупками товарів і послуг:

Отже, у підсумку отримаємо:

Яку ж роль відіграє процентна ставка у врівноваженні фінансових ринків?


Перепишемо основну макроекономічну тотожність для закритої економіки у вигляді:

Зафіксуємо G і Т в рамках даної економічної політики, a Y зафіксуємо наявними факторами виробництва і виробничою функцією:

Ліва частина наведеної тотожності стверджує, що національні заощад­ження залежать від доходу (У) та змінних економічної політики G і Т, тобто При незмінних Y, G і Т національні заощадження також зали­шатимуться незмінними.

Права частина тотожності показує, що інвестиції є функцією від про­центної ставки:

На мал. 5.3 дано графічне зображення заощаджень та інвестицій як функцій від процентної ставки. Графік заощаджень (5) є вертикальною лінією, оскільки в цій моделі заощадження не залежать від процентної ставки. Графік інвестицій (/) - нахилений донизу, оскільки між процентною ставкою та інвестиційним попитом існує обернена залежність.

Процентна ставка змінюється таким чином, щоб Гарантувати рівність між попитом (І) та пропозицією (S) позичкових коштів — рівноважна процентна ставка). Якщо вона дуже низька, то інвестиційний попит пере­вищуватиме пропозицію заощаджених коштів (I>S), внаслідок чого відбу­ватиметься поступове підвищення її рівня до рівноважного. Навпаки, якщо

дуже висока, то пропозиція позичкових коштів перевищуватиме попит на них (3>Г), і процентна ставка скорочуватиметься.

Лише за рівноважної процентної ставки заощадження дорівнюватимуть інвестиціям і пропозиція позичкових коштів дорівнюватиме попитові на них.

2. Рівновага сукупного попиту і сукупної пропозиції. Фактичні та планові витрати. "Кейнсіанський хрест"

Класична економічна теорія виходить із двох основних положень. По-
перше, стверджується, що навряд чи можлива ситуація, за якої рівень су­
купних витрат Y=C+I+G буде недостатнім для закупки продукції, виробле­
ної за умов повної зайнятості ресурсів (тобто, навряд чи можлива ситуація,
коли По-друге, навіть якщо така ситуація виникне, то негайно
зміняться заробітна плата, ціни і ринкова процентна ставка, і відразу за
скороченням сукупного попиту відбудеться спад виробництва, що й стабілі­
зує ситуацію. Важливо, що грошовий ринок завжди Гарантує рівність інве­
стицій та заощаджень і, відповідно, повну зайнятість ресурсів. Можливе
лише "добровільне" безробіття в межах природного його рівня. Це означає,
що в точці рівноваги AD і AS обсяг виробництва Y завжди дорівнює по­
тенційному У*.

Кейнсіанська економічна теорія спростовує існування такого механізму саморегулювання. На основі емпіричних даних, отриманих у період "великої


депресії", Д. Кейнсу вдалося до­вести, що повна зайнятість у нереґульованій економіці може виникнути лише випадково. Рівно­вага попиту і пропозиції (мал. 5.4), як правило, не збігається з повною зайнятістю ресурсів: у точці А вста­новлюється рівність AD=AS, проте рівноважний обсяг виробництва Y<Y*.

Однією із причин такої розбіж­ності є невідповідність планів інвестицій та заощаджень, які здійснюються різними економічни­ми агентами з різних мотивів.

Мотиви заощаджень домо-господарств:

придбання коштовних речей;

• забезпечення в старості;

• страхування від непередба-чених обставин (хвороба, нещасний випа­док тощо);

• забезпечення дітей у майбут-ньому. Мотиви інвестицій фірм:

максимізація норми чистого прибутку;

• процентна ставка — плата за придбання грошового капіталу для інве­стування, яка враховується при розробці планів інвестицій. У відповідності з класичною економічною теорією, основним фактором, який визначає динаміку інвестицій та заощаджень, є процентна ставка: якщо вона підвищується, то домогосподарства починають відносно більше зберігати і менше споживати з кожної додаткової одиниці доходу. Зростання заощад­жень домогосподарств призводить до зменшення ціни кредиту, що забезпе­чує збільшення інвестицій.

У відповідності з кейнсіанською економічною теорією, не ставка процен­та, а величина використовуваного доходу домогосподарств є основним фак­тором, який визначає динаміку споживання і заощаджень. При цьому за­ощаджується та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх спо­живчих витрат. Вплив процентної ставки є другорядним, оскільки вона відіграє досить незначну роль стосовно визначення обсягів споживання та заощаджень. В той же час динаміка інвестицій визначається перш за все динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень та інвестицій.

Розбіжність планів інвестицій та заощаджень зумовлює коливання фак­тичного обсягу виробництва навколо потенційного, а також невідповідність між фактичним рівнем безробіття та величиною NAIRU. Цим коливанням


сприяє і низька еластичність заробітної плати й цін щодо їхнього скорочення. Тому циклічне безробіття, яке має примусовий, а не добровільний характер, є, за Кейнсом, економічною закономірністю. Для того щоб уникнути знач­них втрат від спаду виробництва, необхідно проводити активну державну політику по стабілізації сукупного попиту, яку кейнсіанці пропонують здійснювати за допомогою змін величин державних витрат, податків та гро­шової пропозиції.

Як же потрібно проводити стабілізацію сукупного попиту? З цим питан­ням нам допоможе розібратися кейнсіанська модель рівноваги. Ця модель називається також "45-градусна модель", "модель доходи — витрати" або "кейнсіанський хрест".

Сукупний попит (AD) у моделі представлено плановими витратами — сумою, яку домогосподарства, фірми і держава мають намір потратити на купівлю товарів та оплату послуг (позначається літерою Е):

E=C+I+G.

Сукупна пропозиція (AS) представлена фактичними витратами, Y.

Фактичні (реальні) витрати відрізняються від планових тоді, коли фірми змушені здійснювати незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси (ТМЗ) в умовах неочікуваних змін у рівні продажів, тобто:

Фактичні інвестиції^ Планові інвестиції^Незаплановані інвестиції в ТМЗ

Варто підкреслити, що і планові, і фактичні витрати в кейнсіанській моделі рівноваги є функцією від доходу і не залежать від рівня цін, який залишається фіксованим. Окрім цього, в моделі пропущено амортизаційні витрати та непрямі податки на бізнес, а тому будемо вважати, що ВВП=ЧВП=НД.

Функція планових витрат, E=C+I+G, графічно зображується як функція споживання, C=a+b-(Y-T), "зміщена" вгору на величину I+G. Очевидно, що лінія планових витрат перетне лінію фактичних витрат у якійсь точці А, де

реальні та планові витрати дорів­нюють одне одному (Y=E). Наве­дений графік отримав назву кейн-сганського хреста (мал. 5.5).

На лінії завжди дотриму­
ється рівність фактичних інве­
стицій та заощаджень. У точці А,
де доход дорівнює плановим вит­
ратам, досягається рівність між
плановими та фактичними інве­
стиціями і заощадженнями, тобто
встановлюється макроекономічна
рівновага.

Якщо фактичний обсяг вироб­ництва Y1 перевищує рівноважний


Y, то це означає, що покупці купують товарів менше, ніж фірми виробля­ють, тобто AD<AS. Нереалізована продукція набирає форми товарно-мате­ріальних запасів (ТМЗ), які зростають. Таке збільшення запасів примушує фірми скорочувати виробництво і зайнятість, що в результаті зменшує ВВП. Поступово Y1 зменшується до рівня тобто доход і планові витрати вирів­нюються. Таким чином, досягається рівновага між сукупним попитом і су­купною пропозицією (AD=AS).

Навпаки, якщо фактичний випуск Y2 менший за рівноважний рівень Y, то це означає, що фірми виробляють менше, ніж покупці готові придбати, тобто AD>AS. Підвищений попит задовольняється за рахунок незапланова-ного скорочення запасів фірм, що створює стимули до збільшення зайнятості і випуску. В результаті ВВП поступово зростає від рівня Г2до рівня Y, і знову досягається рівновага: AD=AS.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти