ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Кількісні обмеження зовнішньої торгівлі: квотування та ліцензування

Найпоширенішою формою нетарифного обмеження є квота, або контингент. Квотування - це обмеження в кількісному чи вартісному вира­женні обсягу продукції, яку дозволено ввозити до країни (імпортна квота) чи вивозити з країни (експортна квота) за певний період. Як правило, квотування зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом її ліцензування, коли дер­жава видає ліцензії на імпорт чи експорт обмеженого обсягу про­дукції і водночас забороняє нелі-цензовану торгівлю.

Ліцензії можуть мати і само­стійне значення, як інструмент зовнішньоторговельної політики, коли, наприклад, держава надає право якому-небудь імпортерові за­возити товари без обмеження або лише із зазначених країн (так звана генеральна ліцензія). Існує також практика автоматичного ліцен­зування, коли для ввозу чи вивозу певних товарів потрібно одержати


ліцензію, що дає змогу державі здійснювати спостереження за торговель­ними потоками і в разі необхідності швидко запроваджувати обмежувальні

заходи.

Розглянемо як приклад наслідки запровадження квот на імпорт. При­
пустімо, Ідо країна є імпортером зерна (мал. 10.3, де ddпопит на зерно в
даній країні, а - внутрішня пропозиція зерна). За умов вільної торгівлі
внутрішня ціна на зерно не відрізнятиметься від світової ціни і дорівнюва­
тиме За такої ціни вітчизняні виробники не можуть забезпеч йти весь
попит, і обсяг імпорту складатиме Якщо уряд має намір обмежи­
ти обсяг імпорту і запровадити квоту в розмірі Q, то загальну пропозицію
зерна на внутрішньому ринку з урахуванням імпортних надходжень можна
зобразити кривою SD+Q Тепер за світовою ціною виникає розриве між по­
питом і пропозицією: внаслідок кількісного обмеження імпорту залишається
"непокритою" частина попиту на зерно, і це призводить до під вищення
внутрішньої ціни до PD. Вищий рівень внутрішньої ціни стимулює вітчизняне
виробництво зерна до але водночас попит скорочується до Dr

Ми можемо тепер оцінити вплив квотування імпорту на добробут нації.
Споживачі внаслідок підвищення ціни зазнають втрат (область a+b +c+d+e).
Вітчизняним виробникам запровадження квоти дає додаткові вигоди - вони
нарощують обсяги виробництва і реалізують свою продукцію за вищою ціною.
Графічно розмір додаткового виграшу виробників передається областю а.
Область - то є або доход держави, якщо ліцензії продаються, або ж
додатковий виграш імпортерів, якщо вони отримують ліцензії безісоштовно.
За будь-яких умов цей виграш розподіляється між тими, хто видає ліцензії,
і тими, хто їх отримує.

Отже, внаслідок запровадження імпортної квоти виникають чисті втрати
для країни в цілому, які вимірюються площею області тобто наслідки
впливу квоти і тарифу на рівень добробуту ідентичні. Цей висновок, безпе­
речно, буде справедливим лише за умови, коли обсяг ліцензованого імпорту
менший, ніж попит на імпорт на внутрішньому ринку (Q<M0). Різ ниця між
Цими двома інструментами зовнішньоторговельної політики полягає лише
в тому, що при запровадженні ввізного мита держава завжди отримує
Додатковий доход, а при використанні квоти цей доход повністю або част­
ково може дістатися імпортерам.

Чому ж тоді держава з метою обмеження імпорту часто надає перевагу саме квотам? По-перше, квота — це Гарант того, що обсяг імпорту буде суворо обмежений і не перевищуватиме певної величини. А це оз:начає, що Іноземний конкурент, навіть зменшуючи ціни, не зможе розширити обсяги Реалізації на ринку. Ввізне мито такої Гарантії не дає. По-друге, квотування є гнучкішим та оперативнішим інструментом політики, оскільки зміна тари­фів, як правило, регламентується національним законодавством та міжна­родними угодами. По-третє, використання квот, робить зовнішньоторговельну Політику більш селективною, бо, розподіляючи ліцензії, держава Імає змогу Надавати підтримку конкретним підприємствам.

Разом з тим використання імпортних квот може призводити до додат-


кових негативних ефектів. З одного боку, обмежуючи цінову конкуренцію і Гарантуючи вітчизняним фірмам певну частку національного ринку, квота може сприяти монополізації економіки. З іншого боку, сам розподіл ліцензій рідко відбувається на відкритих аукціонах, в умовах чесної конкуренції імпор­терів, а тому може призводити до розвитку корупції.

Положення ГАТТ/СОТ дозволяють запроваджувати кількісні обмежен­ня імпорту у випадку різкої незбалансованості платіжного балансу.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти