ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Макроекономічна політика за режиму фіксованого обмінного курсу

Для збереження послідовності й порівняльності наслідків еко­номічної політики за різних ре­жимів обмінних курсів, розглянемо дію тих самих економічних заходів в умовах фіксованого курсу.

Почнемо, як і попереднього разу, з бюджетної політики.

Припустімо, що уряд нама­
гається стимулювати економічну
діяльність у країні шляхом збіль­
шення державних видатків та ско­
рочення податків. На графіку такі
заходи будуть відповідати змі­
щенню кривої праворуч (мал.
13.7). Збільшення попиту на гроші
призведе до зростання процентної
ставки вище середньосвітового
рівня, а отже, притоку капіталу в
країну. Курс національної валюти
має тенденцію до зростання. Щоб
утримати обмінний курс на прого­
лошеному рівні, центральний банк
буде скуповувати іноземну валюту
і тим самим збільшувати грошову
масу в обігу Тобто також
зсувається праворуч, підкріплю­
ючи позитивні наслідки дії бюджет­
ної експансії: сукупні доходи зро­
стають, резерви іноземної валюти
поповнюються. Нова рівновага на
товарних і грошових ринках вста­
новиться на тому ж рівні фіксова-


ного курсу і процентної ставки, але при вищому рівні виробництва і доходів.

Грошова політика. На відміну від бюджетної, як ми зараз побачимо, за­
стосування грошової національної політики в умовах, коли країна внаслідок
фіксованості валютних курсів тісно зв'язана зі світовою грошовою систе­
мою, досить ускладнене. Розглянемо простий приклад: уряд невеликої відкри­
тої економіки намагається використовувати важелі монетарної експансії задля
стимулювання випуску. Для цього, наприклад, скуповує облігації у насе­
лення і/або знижує норматив резервних відрахувань — тобто збільшує про­
позицію реальних грошей в економіці Згідно з цим, крива LM* у
моделі Мандела-Флемінґа рухається праворуч, викликаючи зниження кур­
су національної валюти і внутрішньої процентної ставки (мал. 13.8).

Капітал потече з даної економіки за кордон, підвищуючи попит на іно­земну валюту. Аби підтримати фіксований рівень обмінного курсу, цент­ральний банк змушений продавати долари (іноземну валюту), вилучаючи їх зі своїх резервів. За рахунок цього маса національних грошей в економіці автоматично зменшується. LM* повертається до свого попереднього положення, але йому вже відповідають значно менші резерви іноземної ва­люти. Доход і курс обміну залишаються незмінними.

Отже, в умовах фіксованості обмінних курсів і абсолютної мобільності капіталу нормальна грошова політика результатів не дає.

Враховуючи механізми регулювання грошової маси у відповідності з рівнем фіксованого курсу, які ми вже розглянули, можна стверджувати, що ефективними засобами політики за цих умов будуть: а) регулювання офіційного рівня обмінного курсу (девальвація або ревальвація). Так, якщо описану нами монетарну експансію доповнити зниженням курсу (девальвацією), то це фактично відповідатиме ситуації зупинки кривої LM* у точці вищого рівня рівноважного доходу. Це стається також за рахунок збільшення чистого експорту у зв'язку з проведеною де­вальвацією. Тобто наслідки деваль­вації будуть подібні до наслідків збільшення грошової маси в умо­вах вільного плавання курсу обміну валют; б) припинення грошової ек­спансії; в) автоматичне коригуван­ня пропозиції грошей, якщо цент­ральний банк не стерилізує відтік резервів.

Зовнішньоторговельна політика. Зовнішньоторговельні бар'єри в умовах фіксованого курсу обміну валют призводять до зовсім інших наслідків, ніж за системи гнучкого курсу. Початкова реакція еко­номіки схожа: скорочення імпорту


стимулює збільшення чистого експорту що викликає зменшення
попиту на іноземну валюту і тенденцію подорожчання внутрішньої. Але, на
відміну від ситуації з гнучкими курсами, центральний банк змушений вжи­
вати відповідних заходів, щоб утримати його на офіційно проголошеному
рівні, - тобто збільшувати грошову масу в економіці (мал. 13.9). В результаті
курс обміну залишається незмінним, а попередня позитивна тенденція зро­
стання чистого експорту підкріплюється зростанням грошової маси, що в
короткостроковому періоді обумовлює не тільки підвищення сукупних до­
ходів, а й позитивне сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Як ба­
чимо, введення зовнішньоторговельних обмежень в умовах фіксованого курсу
виявляється ефективним.

5. Короткі висновки з моделі. Порівняльна характеристика наслідків економічної політики за різних режимів валютного регулювання. Проблема вибору

Розгляд механізму взаємодії грошової маси та обмінних курсів, "по­ведінки" різних інструментів та заходів макроекономічної політики за різних режимів обміну валют, аналіз реальних ситуацій і прикладів економічного розвитку різних країн дають змогу зробити деякі узагальнення та висновки:

1. Характер функціонування економіки, механізм дії та наслідки еко­номічної політики у відкритій економіці суттєво відрізняються від закритої.

2. Рівновага невеликої відкритої економіки за умов абсолютної мобільності капіталу досліджується за допомогою моделі Мандела—Флемінґа — моди­фікації моделі IS-LM для цих умов. Модель пояснює короткострокові коли­вання рівнів доходу та обмінного курсу за припущення незмінності цін.

3. Згідно з цією моделлю, наслідки будь-якої макроекономічної політи­ки у малій відкритій економіці залежать від встановленої в країні системи обмінних курсів —фіксованого чи повністю вільного плавання.

4. За умов вільного плавання курсу, до очікуваних наслідків призводить лише кредитно-грошова політика, вплив стимулювальної бюджетно-податкової зводиться нанівець зростанням курсу національної валюти.

5. За фіксованого курсу обміну, на доход впливає бюджетно-податкова політика, а механізм дії на економіку монетарної політики не спрацьовує, оскільки зміни пропозиції грошей підпорядковані завданню підтримки кур­су національної валюти на заявленому рівні. Для отримання позитивних наслідків монетарної експансії її необхідно доповнювати заходами девальвації.

6. Модель Мандела—Флемінґа підтверджує, що зовнішньоторговельні обмеження виправдані з точки зору зростання доходу і поточного рахунку платіжного балансу лише за умов фіксованого курсу обміну валют і лише в короткостроковому періоді.

Який же з курсів вибрати, якщо кожен з них має свої сильні та слабкі риси стосовно наслідків макроекономічної політики? Це питання є предметом гарячих дискусій серед економістів і політичних діячів. Раніше більшість економістів підтримували встановлення гнучких курсів. Проте в останні


роки багато з них почали знову висловлюватись за необхідність повернення до фіксованого курсу. Причому як прихильники гнучких курсів, так і захис­ники фіксованих мають свої досить вагомі аргументи "за" і "проти" обох курсів. Перш за все спробуємо узагальнити всі аргументи.

Почнемо з оцінки плаваючих курсів.

Переваги:

1. Монетарна автономія. Головним аргументом на користь гнучких курсів є те, що вони надають можливість використовувати інструменти грошової політики для впливу на економіку. Неможливо зосереджуватись лише на підтримці обмінного курсу (за фіксованого режиму), це тільки один з показників. Перед країною можуть стояти інші проблеми — стабілізація зайнятості, цін, — що потребують застосування заходів грошової політики. І саме гнучкі курси обміну дають змогу це робити.

2. "Автоматичний" стабілізатор. Гнучкі курси полегшують вплив зов­нішніх шоків — вільна зміна курсів виступає в ролі автоматичних ста­білізаторів. Прихильники вільного (а також регульованого) плавання ствер­джують, що ці курси пережили такі потрясіння, які б зламали фіксований курс. Зокрема, падіння сільськогосподарського виробництва 1971-1974 pp. Ріст цін на нафту у 1973-1974-му та 1979-1980 pp., стагфляція 1974-1976-го і 1979-1980 pp. у світі спричинили серйозні дисбаланси міжнародної торговлі та фінансів. Гнучкі курси полегшили процес пристосування до цих зрушень у міжнародному масштабі, а на систему фіксованих курсів справи­ли надмірний тиск.

3. Запобігає "помилкам" при встановленні рівня обміну. Справді, при вве­денні режиму фіксованого курсу зразу ж постає питання, на якому рівні його фіксувати, до якої валюти (чи кошика валют) прив'язувати. Ці рішення мають суб'єктивний характер і можуть бути причиною помилок. Гнучкі курси усувають ці проблеми.

4. Механізм "подорожчання" валют стримує введення широкомасштабних торгових обмежень, а отже, не гальмує міжнародну торгівлю. Недоліки:

1. Може мати сильні коливання. Внутрішні шоки можуть спричинювати сильні коливання курсу, що, в свою чергу, підживлює інфляційні процеси/ очікування та сприяє частому збільшенню заробітної плати і т. ін. Коливання курсу провокують валютні спекуляції — дестабілізуючий чинник еконо­мічного розвитку та міжнародних економічних відносин.

2. Невизначеність може неґативно вплинути на торгівлю та інвестиції. Після відмови від Бретон-вудської системи коливання і реальних, і номі­нальних обмінних курсів виявилось набагато більшим, ніж очікувалося. Невизначеність ситуації з рівнем обмінного курсу ускладнює розрахунки ефективності торгових операцій, аналіз інвестиційних проектів і, на думку противників вільного плавання валют, може неґативно вплинути на стан міжнародної торгівлі та інвестицій.

3. Не сприяє додержанню монетарної дисципліни. Використання режиму цілком вільного плавання курсу "розв'язує руки" органам, які контролюють


валютно-фінансовий обіг, і може мимоволі потурати зловживанню інстру­ментами грошової політики, зокрема надмірному розширенню внутрішніх кредитів тощо.

4, "Ілюзія автономії" грошово-кредитної політики. Насправді країни не дуже охоче визнають існування взаємозалежності у світовому масштабі. Наприклад, деякі країни (особливо великі) вживають заходів внутрішньої економічної політики, що призводять до неґативних наслідків для інших країн. Говорити в такій ситуації про автономію економічної політики мож­на лише досить умовно. Насправді такої автономії у сучасному світі не існує, це ілюзія.

Переваги та недоліки встановлення у країні системи фіксованого об­мінного курсу— це, власне, дзеркальне відображення позитивних та неґа­тивних рис гнучкого курсу обміну, тому лише коротко перерахуємо ці риси.

Переваги:

1. Вносить елемент стабільності в систему міжнародних розрахунків.

2. Краще, ніж гнучкі курси, витримує внутрішні шоки та запобігає розбалансуванню економіки.

3. Дає змогу запобігти невиправданому розширенню грошової бази і тим самим "дисциплінує" органи, які контролюють грошовий обіг в економіці.

4. Добрі наслідки мають бюджетно-податкова та зовнішньоторговельна

політики.

Недоліки:

1. Не спрацьовує грошова політика, оскільки вона "зав'язана" на необхідності підтримки офіційно оголошеного рівня обмінного курсу. Це гальмує здатність монетарних інструментів реґулювати зайнятість та ціни.

2. Необхідність "захищати" фіксований курс призводить до скорочення торгівлі шляхом введення тарифів та інших обмежень. Саме те, що протекціоністські заходи мають непогані короткострокові наслідки за режиму фіксованих курсів, може провокувати обмеження міжнародної торгівлі, що загалом гальмує технологічний та економічний розвиток країни.

3. Потребує наявності значних резервів іноземної валюти.

Врешті-решт, не обов'язково робити остаточний вибір між фіксованим і гнучким курсом. У залежності від економічної ситуації, стану платіжного балансу країна може вибирати курс, який найбільшою мірою відповідає конкретним умовам, завданням та проблемам. Періоди фіксованого курсу можуть змінюватись на періоди вільного плавання. Протягом періоду фік­сації курсу країна може переглядати і змінювати його рівень, якщо підтримка такого курсу суперечить досягненню інших економічних цілей. Якщо ж курс гнучкий, то все одно у процесі прийняття рішень про скорочення чи розширення пропозиції грошей країни, як правило, передбачають якісь граничні можливості коливань, встановлення його на якомусь неформально бажаному рівні та ін. Крім того, існує загальна домовленість, згідно з якою


центральні банки країн повинні купувати чи продавати іноземну валюту для згладжування спекулятивних коливань валютних курсів, тобто "управ­ляти" короткостроковими спекулятивними змінами курсів валют своїх країн. Отже, можна лише умовно говорити про існування абсолютно фіксованих чи повністю гнучких курсів. Систему, яка виникла і склалася після розпаду Бретон-вудської системи, можна описати як регульоване плавання. Метою впровадження регульованого узгодження валютних курсів якраз і було створення такої валютної системи, котра втілювала б кращі риси як системи фіксованих валютних курсів, так і системи цілком вільного плавання. Саме в такому напрямку працює зараз наукова економічна думка.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти