ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Загальна логіка і схема макроекономічної моделі зростання

Головною метою при розробці та дослідженні моделей економічного зростання є з'ясування і послідовне обґрунтування основних, найсуттєвіших факторів, які визначають процес удосконалення будь-якої економічної системи. Для досягнення цієї мети до моделі потрібно ввести цілу низку факторів, від яких залежить зростання потенційних можливостей економіки, дослідити їх з точки зору результативності, відкинути другорядні та вирізнити найголовніші (або один-єдиний основний фактор). Подібно до інших моделей, моделі зростання є абстрактним, спрощеним відображенням реального еко­номічного процесу у вигляді рівнянь та графіків. Зрозуміло, що припущен­ня та певні умови, за яких будується модель, спричиняють відхилення розв'язку моделі від реальної дійсності, проте це дає можливість проаналізува­ти окремі сторони й закономірності такого складного явища, як економічне зростання.

У загальному вигляді модель економічного зростання складається із системи п'яти рівнянь:

1) формула виробничої функції, якою передається обсяг потенційного випуску, тобто випуску продукції за умов повної зайнятості ресурсів. Цією функцією може бути, наприклад, функція Коба—Дуґласа

, у відповідності з якою випуск залежить від затрат праці та капіталу Kt, причому змінна задається екзогенно, вона зростає з постійним темпом п;

2) основна макроекономічна тотожність показує, що вимірник
випуску (доходу) Y поділяється в теорії зростання на споживання С та ін­
вестиції /; вимірники державних витрат G і чистого експорту NX окремо в
таких моделях не вирізняються, а розподіляються на споживання та інвестиції
держави й інших країн світу (тобто вводяться в компоненти С та Г);

3) формула розрахунку динаміки обсягу капіталу з урахуванням інве­стицій та амортизації основного капіталу (за умови нульового інвестиційного лагу) має вигляд:

де - запас капіталу наприкінці періоду t; - інвестиції за весь період t;

- амортизація капіталу за період t. Наведена формула вказує на те, що кількість капіталу зростає на вели­чину інвестицій та зменшується на величину амортизаційних відрахувань;

4) формула для розрахунку вибуття капіталу (амортизації) має ви­гляд:

де — постійна (незмінна) норма амортизації, яка задається екзогенно. Отже, вважається, що вибуття капіталу є пропорційним до величини його запасу;


5) щодо інвестицій, то передбачається, що вони складають постійний
процент від випуску де 5 - норма інвестицій (частка інвестицій у
сукупному продукті (доході). Норма інвестицій 5 збігається з нормою
заощадження, оскільки сукупні заощадження дорівнюють сукупним інвес­
тиціям Відповідно,

Таким чином, модель економічного зростання у загальному вигляді складається із системи п'яти наведених рівнянь, які містять сім змінних (F, три із яких задаються екзогенно:

• затрати праці L (зростають із постійним темпом

• норма амортизації основного капіталу

• норма заощадження s (задається безпосередньо або ж у вигляді певних

умов, наприклад, максимізація споживання).

Мета дослідників — з'ясувати питання про те, як змінюються ендогенні змінні в моделі економічного зростання (F, С та І) і який із чинників є визначальним фактором довгострокового економічного зростання.

Варто підкреслити, що моделювання економічної динаміки пов'язане з багатьма складнощами. Із всієї різноманітності факторів, які впливають на економічне зростання, до теоретичних моделей вдалося ввести лише три основні змінні:

1) робочу силу;

2) капітал;

3) технічний прогрес.

Ці фактори називаються факторами пропозиції. На жаль, фактори попиту (рівень державних витрат, експорт тощо) не розглядаються в теоретичних моделях зростання. Окрім цього, не всі фактори, які були розглянуті нами в попередньому параграфі, можна виміряти (оцінити) кількісно, а без такої оцінки їх неможливо ввести до моделі.

Саме ця однобокість і є головним недоліком найвідоміших теоретичних моделей зростання Харода—Домара і Роберта Солоу, які ми розглянемо далі.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти