ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Рахунки національного продукту і національного доходу

В основі рахунків національного доходу і продукту лежить тотожність виробленого і розподіленого продукту. Пропозицію товарів та послуг у поточному році можна показати як~суму продуктів, вироблених країною, плюс обсяги імпорту. Розподіл цього обсягу пропозиції передається сумою сукупних витрат резидентів країни на споживання та інвестиції плюс виру­чка від експорту:

(15.1)

де — внутрішнє виробництво;

— імпорт;

— споживчі витрати домогосподарств, підприємств, держави; — валові інвестиції домогосподарств, підприємств, держави;

— експорт. Перетворивши цю тотожність, отримуємо:

(15.2)

а це означає, що національний продукт (доход) дорівнює сукупним витра­
там резидентів І плюс чистий експорт

Склад чистого експорту як компонента національного продукту зале­жить від того, що розуміти під показником, позначеним символом Y.


• Якщо У являє собою валовий внутрішній продукт (ВВП), тоді чистий
експорт містить товари та нефакторні послуги.

• Якщо Уявляє собою валовий національний продукт (ВНІГ), тоді чистий експорт містить товари, нефакторні послуги і чисті факторні доходи із-за кордону (YF), або, іншими словами, чистий експорт у цьому випадку складається з експорту та імпорту товарів і всіх послуг (факторних та нефакторних):

(15.3)

• Коли ж до обох частин тотожності (15.3) додати чисті трансферти із-за кордону (NTR), — отримаємо валовий національний використовува­ний доход (ВНВД), який показує загальний доход резидентів, що йде на споживання та нагромадження. І тоді показник чистого експорту відповідатиме балансові поточних операцій у рахунках платіжного ба­лансу, тобто міститиме експорт та імпорт товарів, послуг, а також чисті трансферти із-за кордону:

(15.4)

Вираз у дужках є широким визначенням поточного рахунку платіжного балансу.

Наведені рівняння показують, що, незалежно від визначення У, існує дві точки зору на зовнішню рівновагу:

1) по-перше, зовнішній баланс — це різниця між національним продук­том та сукупними внутрішніми витратами:

(15.5)

Суму споживчих та інвестиційних витрат на товари і послуги внутрішньо­го виробництва та імпорт часто називають абсорбцією і позначають буквою А. Враховуючи це, можна стверджувати, що чистий експорт - це різниця між національним доходом та абсорбцією.

Коли національний доход перевищує абсорбцію, то чистий експорт
є величиною додатною, Якщо ж сукупні витрати (абсорбція) переви­
щують обсяги національного доходу, то чистий експорт буде величи­
ною від'ємною,

Це твердження означає,, що будь-яке порушення внутрішньої рівноваги обов'язково відобразиться на рівновазі зовнішній. Тобто проблеми досягнення зовнішньої рівноваги мають макроекономічний аспект, і вирішення цих проблем потребує вибору таких інструментів економічної політики, які б дали змогу відновити внутрішню рівновагу між доходами та сукупними витратами;

2) по-друге, порушення внутрішнього балансу можна показати як по­рушення рівності між інвестиціями та заощадженнями.

Валові заощадження можуть бути представлені як частина валового національного використовуваного доходу У:

5= Y-C. (15.6)
Підставивши рівняння (15.6) у рівняння (15.4), отримаємо:

S=I+(X-M+YF+NTR), або S=I+NX. (15.7)


Звідси випливає:

(15.8)

Це рівняння говорить про те, що поточний рахунок платіжного балансу
дорівнює різниці між внутрішніми інвестиціями та внутрішніми заощад­
женнями.
Іншими словами, можна стверджувати, що дефіцит балансу пото­
чних операцій свідчить про те, що національних заощаджень недо­
статньо в порівнянні з національними інвестиціями.
І навпаки, перевищення
заощаджень над інвестиціями знайде відображення в додатному сальдо поточ­
ного рахунку.

Можна переписати рівняння (15.7), показавши внесок кожного сектора економіки у формування сукупних заощаджень. Відокремлення державного сектора ставить на меті підкреслити, що чисті заощадження держави, які активно обговорюються громадськістю, перебувають під контролем органів державного управління, в той час як на чисті заощадження приватного сек­тора держава може впливати лише опосередковано, за допомогою інструментів економічної політики. Рівняння (15.7) для секторів економіки має такий вигляд:

(15.10)

де — валові заощадження та валові інвестиції приватного сектора;
— валові заощадження та валові інвестиції держави.

У цьому випадку дефіцит на рахунку поточних операцій (NX<Q) свід­чить про те, що або приватні заощадження менші, ніж інвестиції приват­ного сектора, або заощадження державного сектора менші за інвестиції цього сектора, або те й інше одночасно. І навпаки, додатне сальдо поточного рахунку потребує або перевищення заощаджень над інвестиціями у приватному секторі, або перевищення чистих податків над витратами у державному секторі, або одночасно те й інше. Дефіцит державного бюдже­ту призводить до дефіциту поточного рахунку платіжного балансу.

Чистий експорт, окрім основної макроекономічної тотожності (рахунку національного доходу і продукту), входить також у рахунки платіжного балансу.

3.3. Рахунки платіжного балансу

Складовими частинами платіжного балансу є:

• рахунок поточних операцій, тобто запис про операції резидентів даної країни з іноземцями по товарах, послугах та трансфертних виплатах (позначається NX або СА);

рахунок руху капіталу, де відображаються зміни чистих іноземних активів резидентів даної країни (позначається КА);

чисті офіційні міжнародні резерви (R).

Суму сальдо поточного рахунку та рахунку руху капіталу називають ба­лансом офіційних розрахунків (ЯР):

При дефіциті балансу офіційних розрахунків (ВР<0) органи валютного регулювання повинні фінансувати дисбаланс або за рахунок використання


резервів іноземної валюти центрального банку, або через позики на зовнішніх фінансових ринках.

Тотожність платіжного балансу має вигляд:

(15.11)

де — зміна чистих офіційних міжнародних резервів органів державного регулювання.

Платіжний баланс, разом з офіційними резервними активами, в сумі дорівнює нулеві.

Використовуючи рівняння (15.11), сальдо рахунку поточних операцій можна показати як суму джерел його фінансування:

(15.12)

де — зміна чистих іноземних активів.

Тобто сальдо поточного рахунку платіжного балансу показує, наскільки в цілому збільшаться чи зменшаться чисті іноземні активи країни.

Що таке іноземні активи? Це іноземна валюта, іноземні акції та облігації, іноземна нерухомість. Коли іноземні активи купуються центральним банком, то вони називаються резервами іноземної валюти; якщо ж вони купуються громадянами та підприємствами, то називаються відтоком капіталу із країни.

Рівняння (15.12) показує роль платіжного балансу як своєрідного обме­
жувача споживання ресурсів в економіці. Так, дефіцит рахунку поточних
операцій (а у відповідності з рівнянням (15.5) єін дорівнює переви­
щенню внутрішніх витрат (абсорбції) над доходом) може підтримуватися
лише до тих пір, поки продовжується притік капіталу або/та не вичерпали­
ся офіційні міжнародні резерви:



 


3.4. Рахунки доходів і витрат держави (статистика державних фінансів)

Операції уряду, такі, як придбання товарів та послуг, трансфертні пла­тежі, доходи та фінансові рішення, впливають на рівень економічної актив­ності, інфляцію, стан платіжного балансу.

За визначенням, сума всіх бюджетних надходжень держави має дорів­нювати сумі всіх видів витрат. У наведеній таблиці показано основні аґре-ґовані статті державного бюджету.

Таблиця 15.1. Аґреґовані статті державного бюджету.


Загальне сальдо, або дефіцит бюджету, визначається як різниця між сукупними доходами та Грантами (А+В+С) і загальною сумою витрат та чистим кредитуванням (D+E+F). Оскільки податки та інші види доходів держави "поглинають" купівельну спроможність приватного (недержавного) сектора, а державні витрати збільшують сукупний попит, то загальний бюд­жетний дефіцит може вказувати на фіскальну експансію, а додатне сальдо, навпаки, може свідчити про фіскальне стиснення.

Різниця між поточними доходами та поточними витратами є показником заощаджень державного сектора. Високий рівень державних заощаджень можна інтерпретувати як позитивне явище, яке сприяє економічному роз­виткові, бо вони є одним із джерел фінансування державних капітальних витрат.

На практиці найчастіше державний бюджет зводиться з дефіцитом (5 <0), тобто з'являється державний борг. У цьому випадку дефіцит бюджету і капітальні витрати фінансуються за рахунок як внутрішніх, так і зовнішніх джерел.

Зовнішнє фінансування визначається як чисте фінансування (притік капіталу). Наприклад, воно містить нові позики, отримані від нерезидентів, за вирахуванням амортизаційних платежів по наявному боргу. Кожна операція зовнішнього фінансування має відповідну статтю в рахунку руху капіталу платіжного балансу.

Внутрішні джерела фінансування поділяються на банківські та поза-банківські.

Відомості про банківське фінансування, тобто про кредити банківської системи (переважно у вигляді грошової емісії), можна отримати із "Грошово-кредитного огляду". В багатьох країнах цей вид фінансування є основним джерелом бюджетного фінансування і важливим фактором монетарної по­літики.

Позабанківське фінансування (або внутрішні позики у приватного сектора) містить, наприклад, продаж державних цінних паперів небанківському сектору економіки. Інформація про такі операції надходить із джерел державної статистики.

Яке відображення знаходить дефіцит державного бюджету в інших мак-роекономічних рахунках?

Існує зв'язок між балансом доходів і витрат держави та рахунком пото­чних операцій (згадаємо рівняння (15.10)):


Останнє рівняння свідчить про те, що сальдо рахунку поточних опера­цій відповідає балансові "заощадження — інвестиції" у приватному секторі та загальному сальдо державного бюджету.

Якщо припустити, що інвестиції та заощадження у приватному секторі врівноважені (5 =/ ), то приходимо до висновку, що сальдо поточного рахунку платіжного балансу дорівнює сальдо державного бюджету. Іншими словами, дефіцит державного бюджету призводить до дефіциту платіжного балансу по поточних операціях.

Скорочення дефіциту державного бюджету є одним із основних завдань фінансової програми.

Грошово-кредитний огляд

Інститути монетарної системи розподілені на два підсектори:

• монетарна влада (центральний банк);

• комерційні банки.

Відповідно, монетарна статистика консолідується на трьох рівнях:

1) активи та пасиви монетарної влади;

2) активи та пасиви комерційних банків;

3) монетарний, або грошово-кредитний огляд (як консолідований ба­ланс усієї банківської системи).

Головною метою монетарного огляду є аналіз тих фінансових аґреґатів, які регулюються монетарною владою і відіграють важливу роль у визначенні доходу, цін, а також впливають на стан платіжного балансу.

Монетарний огляд показує, що пропозиція грошей (зобов'язання банківської системи) дорівнює сумі чистих іноземних активів у національній валюті (NFA) та чистого внутрішнього кредиту, наданого банківською системою (DC):

Зобов'язання банківської системи Ms містить готівку, депозити до запи­тання, строкові депозити, депозити резидентів в іноземній валюті, а також цінні папери у формі депозитних сертифікатів.

Компонентами чистого внутрішнього кредиту DC є чистий кредит уря­ду, кредит державним підприємствам, кредит приватному секторові.

Чисті іноземні активи банківської системи NFA містять міжнародні валютні резерви країни (R) та іноземну валюту банківської системи. Кожна трансакція в закордонних активах банківської системи знаходить відображення у пла­тіжному балансі (чи то зміна офіційних резервів R, чи то зміна в рахунку руху капіталу).

Між монетарним оглядом та рахунком національного доходу і продукту немає прямого взаємозв'язку. Та коли змінюються компоненти монетарного огляду (такі, як внутрішній кредит чи пропозиція грошей), то це впливає на компоненти національного доходу (такі, як споживання та інвестиції).

В той же час зміни в обсягах випуску (У) та сукупних витратах впливають на стан поточного рахунку платіжного балансу (NX), що, в свою чергу, призводить до змін у чистих іноземних активах країни (NFA). А це означає, що зовнішній баланс безпосередньо пов'язаний із внутрішнім балансом, зокрема з величиною грошової маси в економіці.


© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти