ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Визначення сумарного вмісту кальцію і магнію

У конічну колбу об’ємом 250 мл відбирають 100 мл досліджуваної води, додають 5 мл аміачно-буферного розчину, 7-8 крапель розчину хромогену чорного і титрують 0,1 н розчином трилону Б, інтенсивно перемішуючи воду у колбі.

До кінця титрування забарвлення води переходить від винно-червоного до фіолетового, після чого розчин трилону Б додають по одній краплі до переходу забарвлення у синій колір (до точки еквівалентності).

Сумарний склад кальцію і магнію розраховують за формулою:

(3.1)

де – сумарний склад кальцію і магнію в мг-екв/л;

а – кількість трилону Б, що пішла на титрування;

н – нормальність трилону Б;

V – об’єм води, взятої для аналізу в мл.

ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ КАЛЬЦІЮ

У конічну колбу на 250 мл відбирають такий же об’єм досліджуваної води, як для сумарного визначення кальцію і магнію. Додають 2 мл 10% розчину їдкого натрію. Додають 0,2-0,3 г (або 5 крапель) порошку мурексиду і титрують розчином трилону Б на білому фоні до переходу рожево-червоного кольору у фіолетовий.

Зміна забарвлення проходить поступово, але перехід від блідо-рожевого до фіолетового досить різкий.

Склад кальцію визначають за формулою :

мг-екв/л (3.2)

або

мг/л (3.3)

де 20 – еквівалентна вага кальцію.

н – нормальність трилону Б;

а – кількість трилону Б, що пішла на титрування в мл.

V – об’єм води, взятої для аналізу в мл.

 

 

ВИЗНАЧЕННЯ МАГНІЮ

 

Вміст магнію визначають розрахунковим шляхом, як різницю між сумою кальцію і магнію та кальцієм.

мг-екв/л (3.4)

 

мг/л (3.5)

де 12,2 – еквівалентна вага магнію;

 

ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ

 

Результати визначень записують у формі таблиці:

Таблиця 3.1.

Місце відбору проби води Склад кальцію і магнію, мг-екв/л Склад кальцію Склад магнію
мг-екв/л мг/л мг-екв/л мг/л
           

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

 

  1. Яким методом визначається вміст кальцію і магнію у підземних водах?
  2. Зміст трилонометричного методу визначення вмісту кальцію і магнію у підземних водах?
  3. Який індикатор застосовується при титруванні для визначення вмісту суми кальцію і магнію у підземних водах?
  4. З якими іонами спочатку вступає в реакцію трилон Б при титруванні досліджуваної води?
  5. Як проводиться визначення сумарного вмісту кальцію та магнію у підземних водах?
  6. Як проводиться визначення вмісту кальцію у підземних водах?
  7. Як проводиться визначення вмісту магнію у підземних водах?

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Карцев А.А. Гидрогеология нефтяных и газовых месторождений. М., Недра, 1972. Раздел “Основы гидрохимии”.

2. Шугрин В.П. Нефтегазопромысловая гидрогеология. М., Недра, 1973. Раздел “Основы гидрохимии”.

 


Лабораторна робота №4

 

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАГАЛЬНОЇ ЛУЖНОСТІ

ПІДЗЕМНИХ ВОД

Мета і завдання роботи

 

Визначення загальної лужності підземних вод проводиться методом титрування проб води соляною кислотою. Це надійний метод, але не дає точного роздільного визначення карбонатів і бікарбонатів, так як лужність визначається рядом аніонів слабих кислот, а при титруванні карбонатів титруються і інші аніони слабих кислот. Крім того, із-за переходу вуглекислоти в газову фазу неперервно змінюється карбонатна рівновага і співвідношення у складі карбонатів і бікарбонатів.

 

Обладнання, прилади, реактиви:

 

Титрувальний стіл, колби об’ємом 250 мл, піпетки об’ємом 100 мл. реактиви: розчин фенолфталеїну (1% спиртовий), розчин метилоранжу, розчин соляної кислоти (0,1н).

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ

 

Лужність пластових вод обумовлюється наявністю солей слабих кислот, в основному карбонатів і бікарбонатів лужно-земельних і лужних металів. Розрізняють лужність по фенолфталеїну ( ) і метилоранжу ( ).

Для визначення загальної лужності 100 мл профільтрованої досліджуваної води наливають в конічну колбу об’ємом 250 мл, додають 10 крапель 1% спиртового розчину фенолфталеїну.У випадку появи малинового забарвлення проводять титрування 0,1н розчином соляної кислоти до переходу забарвлення розчину від малинового до прозорого. Потім до проби додають 3 – 4 краплі метилоранжу і титрують до переходу жовтого кольору в оранжевий.

вміст мг-екв/л, (4.1)

або

мг/л. (4.2)

Вміст мг-екв/л, (4.3)

або

мг/л, (4.4)

де а – розхід розчину соляної кислоти в мл при титруванні по фенолфталеїну;

b – розхід розчину соляної кислоти в мл при титруванні по метилоранжу;

н – нормальність розчину соляної кислоти;

61 – еквівалентна вага ;

30,5 – еквівалентна вага .

Якщо при додаванні до води фенолфталеїну рожевий колір не появляється – це вказує на відсутність у воді іонів . У цьому випадку титрування по фенолфталеїну не проводиться, а до проби відразу додають 3-4 краплі метилоранжу і титрують до переходу жовтуватого кольору в оранжевий. Розрахунки проводяться тільки для іону .

Якщо при титруванні по фенолфталеїну витрачається більше кислоти, ніж при титруванні по метилоранжу – це значить, що досліджувана вода має іон і , і не має іону . У цьому випадку при титруванні по фенолфталеїну паралельно протікають дві реакції + 2О і + = .

При титруванні по метилоранжу відтитровується іон , одержаний за рахунок іона , відтитрованого раніше кислотою по фенолфталеїну.

Якщо “a” – розхід (мл) розчину соляної кислоти, який витрачається на титрування по фенолфталеїну, а “b” – розхід (мл) розчину соляної кислоти, що витрачається на титрування по метилоранжу, то при “a” більше “b”

мг-екв/л, (4.5)

або

мг/л, (4.6)

мг-екв/л, (4.7)

або

мг/л, (4.8)

де V- об’єм проби взятої для аналізу.

 

ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ

 

результати визначення записують у формі таблиці:

Таблиця 4.1.

Місце відбору проб води Склад бікарбонат-іонів Склад карбонат-іону
мг-екв/л мг/л мг-екв/л мг/л
         

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

 

1. Суть методу визначення загальної лужності титруванням проб води кислотою ?

2. Чому в підземних водах змінюється співвідношення вмісту карбонатів і бікарбонатів у процесі тривалого зберігання проб води ?

3. Чим обумовлена лужність підземних вод?

4. Як проводиться визначення загальної лужності підземних вод?

5. Що вказує на відсутність у воді іонів ?

6. Напишіть формулу розрахунку вмісту в воді іону ?

7. Напишіть формулу розрахунку вмісту в воді іону ?

8. За яких умов титрування досліджувана вода має іони і і не має іону ?

ЛІТЕРАТУРА

 

  1. Карцев А.А. Гидрогеология нефтяных и газовых месторождений. М., Недра, 1972. Раздел “Основы гидрохимии”.
  2. Шугрин В.П. Нефтегазопромысловая гидрогеология. М., Недра, 1973. Раздел “Основы гидрохимии”.

Лабораторна робота № 5

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти