ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СУШІ І ДНА СВІТОВОГО ОКЕАНУ. ГЕОМОРФОЛОГІЧНЕ ТА ГЕОЛОГІЧНЕ КАРТУВАННЯ

 

Форми рельєфу являють собою окремі елементи, відмінні між собою цілісністю геологічної і геоморфологічної будови. Вони можуть бути простими (або елементарними) та складними; позитивними або від'ємними; замкнутими або відкритими.

Прості форми рельєфу переважно невеликі за розмірами, мають більш-менш правильні геометричні обриси і складаються з простих комбінацій елементів рельєфу. Стосовно діяльності екзогенних агентів розрізняють акумулятивні і денудаційні форми. Акумулятивні форми рельєфу утворились за рахунок накопичення матеріалу (дюни, бархани, моренні пагорби тощо). Денудаційні форми рельєфу сформувались за рахунок винесення розсипчастого матеріалу з певної ділянки поверхні Землі (сюди належать яри, котловини видування тощо).

Поєднання генетично пов'язаних форм рельєфу, які мають подібну геоморфологічну будову та закономірності повторення на певній території, утворюють генетичні типи рельєфу. Рельєфоутворення визначають за динамікою у просторі й часі космічних, ендогенних та екзогенних факторів; самоорганізацією геоморфологічних систем, а також за антропогенною діяльністю. Рельєф розглядається як інформаційна система, що дає уявлення про спільний хід процесів в минулому стосовно фізико-географічного, ландшафтно-природного та геологічного середовища.

За типом рельєфоутворення та перевищенням над базисом денудації виділяють гори, пагорби, рівнини, низовини тощо.

За морфологічними показниками виділяють хвилястий, горбистий та острівний рельєф.

За морфометричними даними - високо-, середньо- і низькогірний, сильно чи слабо розчленований, крутосхиловий, пологосхиловий, горизонтальний тощо.

За співвідношенням з геологічною структурою виділяють успадкований або обернений рельєф.

За поверхнею геологічної структури - моноклінальний і пластовий (структурний).

За середовищем утворення переважно виділяють субаеральний і субаквальний рельєф.

За переважанням руйнування або нагромадження рельєфотворних порід - денудаційний та акумулятивний.

Відповідно до ендогенних рельєфотворних процесів виділяють тектонічний, вулканічний та псевдовулканічний рельєф.

У відповідності з екзогенними процесами виділяють гравітаційний, делювіальний, флювіальний, карстовий та суфозійний, кріогенний, морський, льодовиковий, еоловий та біогенний.

За послідовністю утворення розрізняють первинний і вторинний (епігенетичний) рельєф.

За віком розрізняють сучаснийрельєф (який складається з форм різного віку, в т. ч. реліктових) та палеорельєф, який утворився впродовж минулих геологічних епох, у т.ч. експонований (відкопаний), похований (перекритий молодшими утвореннями), викопний, який не зберігся від минулих епох, але відновлений за рядом ознак.

За розмірамирозрізняють мегарельєф (планетарний), макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф та нанорельєф.

Планетарні форми (мегарельєф) займають величезні площі в сотні тисяч і мільйони квадратних кілометрів. Вони ускладнюють геоморфологічну будову материкових та океанічних просторів. Вважається, що планетарні форми рельєфу найбільш тісно пов'язані з тектонічними процесами. Сюди належать материки, геосинклінальні пояси, океанічне ложе та серединно-океанічні хребти.

Материки - це величезні масиви земної кори, більша частина поверхні яких виступає над рівнем Світового океану у вигляді суші, а периферійна частина занурена під рівень океану. В сучасну геологічну епоху існує шість материків: Євразія, Африка, Північна Америка, Південна Америка, Австралія, Антарктида.

Геосинклінальний пояс являє собою найбільш рухомий і проникний тектонічний елемент літосфери. Характерним для нього є набір певних літологічних формацій, закономірне розповсюдження магматичних явищ, інтенсивна дислокованість і часто глибокий метаморфізм осадів і вулканітів. Довжина досягає декількох десятків тисяч кілометрів, а ширина - сотень і тисяч кілометрів.

В сучасному розумінні геосинклінальний пояс - це один із типів рухомих поясів Землі, який утворюється на межі величезних літосферних плит або в результаті роз'єднання континентальних плит і рифтоутворення. Розвивається відповідно на океанічній і потоншеній континентальній корі. Морфологічно геосинклінальні пояси характеризуються великою розчленованістю рельєфу, амплітуда якого по екстремальних точках доходить до 20 км. Характерним є дуже різке наростання градієнтів висот, які на схід від Філіппін досягають 12 км на 130 км. В зонах поясів спостерігається різке коливання товщини земної кори і літосфери. З геосинклінальними поясами пов'язані зони великих глибинних розломів, які знаходяться в мантії на глибині 700 км. У зв'язку з цим, вони проявляють високу сейсмічність та вулканічну активність.

Ложе океану - величезна планетарна мегаструктура, яка являє собою все океанічне дно, обмежене активними і пасивними континентальними окраїнами. Відповідає воно області розповсюдження кори океанічного типу. Включає в себе величезні форми рельєфу - серединно-океанічні хребти, глибоководні котловини, океанічні жолоби, підводні гори і хребти.

Серединно-океанічні хребти являють собою підводні підняття ложа океанів в зонах активного розсування літосферних плит і новоутворення океанічної кори. Це надзвичайно великі за розмірами мегаформи рельєфу. Загальна довжина хребтів перевищує 60 тис. км, а ширина становить 1500 км, місцями навіть 4000 км. Над рівнем океанічних рівнин вони піднімаються на висоту 1-4 км і характеризуються дуже складним рельєфом. В ложі земної кори їм відповідають великі підняття.

Характерною особливістю серединно-океанічних хребтів є наявність вздовж їх основної частини надзвичайно протяжних рифтових западин - відносно вузьких лінійних грабенів-рифтів. Континентальні рифти з'єднуються із зонами серединно-океанічних хребтів, утворюючи планетарну систему, що дає змогу виділити рифтогенез як особливий тип розвитку земної кори.

Макрорeльєф являє собою великі форми рельєфу у вигляді низовин, височин, хребтів тощо, які утворилися внаслідок ендогенних процесів і визначають основні природні особливості територій, площею у тисячі, сотні, рідше десятки тисяч квадратних кілометрів. Макроформи є складовими частинами мегаформ.

Мезорельєф являє собою форми рельєфу, проміжні за розмірами між формами макрорельєфу і мікрорельєфу. Їх площа вимірюється кількома або десятками квадратних кілометрів. Утворення мезорельєфу зумовлене переважно екзогенними процесами.

Мікрорельєф являє собою невеликі форми рельєфу, утворені екзогенними процесами на поверхні макрорельєфу і мезорельєфу.

Нанорельєф - це дуже малі за розмірами форми рельєфу. Утворилися вони в результаті сучасних екзогенних процесів, а також життєдіяльності тварин та антропогенного впливу на рельєф. Нанорельєф переважно ускладнює мікрорельєф та інші більші форми рельєфу.

Фактори рельєфоутворення

Утворення рельєфу - надзвичайно складний процес, що проходить під впливом багатьох факторів рельєфоутворення. Зокрема - ендогенних та екзогенних геологічних процесів, які безпосередньо створюють різновиди рельєфу.

Рельєф Землі являє собою результат спільної взаємодії ендогенних та екзогенних процесів, а тому він постійно перетворюється. З ендогенних процесів головну роль в рельєфоутворенні відіграють тектонічні рухи і вулканізм. Вони створюють основні нерівності земної поверхні, які в подальшому піддаються руйнівному впливу зовнішніх сил - води, вітру, льоду. Вони намагаються зруйнувати і вирівняти виниклі підняття та заповнити западини продуктами руйнування.

Поряд з цим існує цілий ряд факторів, які безпосередньо не беруть участі у формуванні рельєфу. Але вони активно впливають на його утворення, визначаючи перелік рельєфотворних процесів, ступінь інтенсивності та просторову локалізацію впливу тих або інших геологічних процесів. До таких факторів належать: склад гірських порід земної кори, геологічні структури, створені тектонічними рухами попередніх геологічних епох; кліматичні умови та, певною мірою, існуючий рельєф.

Головну роль в рельєфоутворенні відіграють ендогенні процеси утворення земної кори і тектонічні рухи. З ними пов'язані найбільш великі форми земної поверхні. Тектонічні рухи призводять до вертикальних і горизонтальних переміщень величезних частин земної кори, до утворення великих складок, до глибових переміщень значних мас земної кори по розривах, до розтягнення земної кори і прояву рифтогенезу. Важливе значення для утворення рельєфу має коливний рух земної кори, який проявляється у чергуванні піднять та опускань. Цей процес може бути ритмічним або аритмічним в просторі й часі.

Важливий вплив на формування відповідних форм рельєфу мають вулканічні процеси, особливо при попаданні значних мас рідкої рухомої магми в тріщини. Крім цього, магма може заповнювати порожнинні форми рельєфу і розтікатися на великих просторах, утворюючи лавові плато. На поверхні плато іноді спостерігаються невеликі вулканічні конуси. При виливі лави в гірській місцевості із сильно розчленованим рельєфом, вона заповнює долини, а найбільш високі вершини давнього рельєфу височать над лавовими полями.

Існує цілий ряд властивостей, які визначають морфологічне значення порід і ступінь їх стійкості до впливу зовнішніх сил. Зокрема це - кристалічність гірських порід, їх теплоємність, теплопровідність, проникність, пористість, розчинність, просадка тощо. В кінцевому випадку сукупність фізичних і хімічних властивостей гірських порід призводить до того, що більш стійкі породи утворюють переважно позитивні форми рельєфу, а менш стійкі або розсипчасті - від'ємні форми рельєфу у вигляді різноманітних заглиблень.

Гірські породи в залежності від їх властивостей утворюють певні геологічні структури в межах літосфери. Це можуть бути різноманітні складки, горсти, грабени або горизонтальне залягання гірських споруд. Значний вплив на формування рельєфу мають фізико-географічні умови певної місцевості. Самі по собі вони не створюють відповідних форм рельєфу, але суттєво впливають на його особливості. Вони визначають умови протікання процесів, інтенсивність їх прояву та комплекс провідних екзогенних явищ.

До таких фізико-географічних факторів рельєфоутворення належать кліматичні умови, рослинність, гірські та рівнинні умови. Важливу роль у прояві цих факторів відіграє час, тобто тривалість, стадійність процесів і зміна умов рельєфоутворення в часі. Найважливішим з усіх рельєфоутворюючих фізико-географічних факторів є клімат. Кліматичні умови зумовлюють прояв тих або інших процесів, їх інтенсивність та рельєфоутворюючі наслідки. Такі важливі зовнішні процеси, як вивітрювання, геологічна діяльність льоду, вітру, підземних і текучих вод, - тісно пов'язані з кліматом.

Істотний вплив на процеси рельєфоутворення має рослинний покрив, тому що він послаблює або гасить зовсім ерозійні процеси навіть на крутих схилах. Поверхні з розрідженим або відсутнім рослинним покривом легко піддаються ерозії.

Геоморфологічні ландшафти

Генетичні типи і форми рельєфу, які розглянуто вище, групуються у складні асоціації, які утворюють на земній поверхні геоморфологічні ландшафти.

Геоморфологічний ландшафт являє собою природний або антропогенний територіальний чи акваторіальний комплекс. Це генетично однорідна ділянка ландшафтної сфери з екзогенним геологічним фундаментом, однотипним рельєфом, гідрокліматичним режимом і характерною морфологічною структурою. Головними типами геоморфологічних ландшафтів на континентах є гірські та рівнинні країни. Для морських та океанічних просторів геоморфологічними одиницями є підводні гірські системи і рівнини. Всі вони за своєю природою надзвичайно різноманітні і поділяються на ряд геоморфологічних провінцій та областей.

Геоморфологічна країна – таксономічна одиниця геоморфологічного районування суходолу, що відповідає платформовій або геосинклінальній структурі. Вона чітко відокремлена, характеризується певним типом рельєфу, спрямованістю екзогенних рельєфотворних процесів і неотектонічним режимом. За цих умов утворюються акумулятивні та денудаційні рівнини.

У гірських геоморфологічних країнах, які відповідають складчастим системам, основними рельєфотворними факторами є ендогенні інтенсивні позитивні рухи земної кори, складкоутворення, вулканізм тощо. Серед екзогенних - переважають денудаційні процеси, які утворюють поверхні вирівнювання, сприяють значному вертикальному і горизонтальному розчленуванню району.

Територія України розташована в межах трьох геоморфологічних країн - Східноєвропейської рівнини, Кримсько-Кавказької та Карпатської гірських країн.

Геоморфологічна провінція - це частина геоморфологічної країни, що відповідає геоструктурам більш низького порядку. Вони відрізняються будовою геологічного субстрату, інтенсивністю, спрямованістю або часом прояву рельєфотворних рухів земної кори; інтенсивністю проявів екзогенних процесів.

Згідно з геоморфологічним районуванням рівнинна частина України міститься здебільшого в межах Середньоруської провінції. В гірській частині виділяють Карпатську геоморфологічну провінцію, що на території України збігається з Карпатською геоморфологічною країною, і Кримську геоморфологічну провінцію, яка є частиною Кримсько-Кавказької геоморфологічної країни.

Геоморфологічна область являє собою частину геоморфологічної провінції або геоморфологічної країни. Орографічно становить цілісні угруповання форм рельєфу, які представлені височинами, кряжами, низовинами і гірськими масивами.

Серед гірських областей виділяють: геоморфологічну область денудаційно-тектонічних гір Українських Карпат; Передкарпатську область передгірних пластово-денудаційних височин та пластово-акумулятивних підвищених рівнин; Закарпатську область акумулятивних та пластово-денудаційних рівнин; геоморфологічну область структурно-денудаційних гір Гірського Криму; Керченсько-Таманську область пластово-денудаційних та акумулятивних рівнин.

Наведені дані вказують, що рівнинні і гірські ландшафти характеризуються великою різноманітністю. Тому, при їх геоморфологічному районуванні, в основу покладається принцип особливостей геологічної будови, морфології, генезису та історії розвитку рельєфу. У зв'язку з тим, що геоморфологія гірських країн і рівнин різко відрізняється між собою, розглянемо окремо основні риси їх геоморфологічної будови.

Гірський рельєф в межах материків пов'язаний з рухомими поясами, окремими ділянками тектонічної активізації платформ, а також із зонами рифтогенезу і районами активного вулканізму.

Під гірськими країнами розуміють підвищення з висотами понад 500 м над рівнем моря, з різко розчленованим рельєфом і з перевищенням вершин над долинами не менше 200-500 м. За характером простягання розрізняють гірські пасма, масиви і хребти. Важливими елементами гір є їх вершинні поверхні, перевали, поверхні вирівнювання, міжгірські улоговини. За морфологічними ознаками гори поділяються на високі (понад 2000 м над рівнем моря), середньовисокі (від 1000 до 2000 м) і низькі (від 600 до 1000 м). За походженням гори переважно тектонічні і вулканічні.

Утворення гірських систем зумовлене взаємодією тектонічних рухів, породжених внутрішніми тектоно-магматичними перетвореннями речовини Землі, та екзогенними процесами. Тектонічні підняття спричинюють, з одного боку, порушення залягання шарів гірських порід внаслідок складчасто-розривних дислокацій, з другого - врізання річкової сітки та формування вододільних пасом, що призводить до відслонення глибинних шарів земної кори.

Вулканічні гори утворюються при виверженні вулканів. Порівняно з тектонічними горами вони мають локальне поширення, часто зустрічаються у вигляді ізольованих форм, хоча можуть утворювати великі вулканічні нагір'я.

Складчасті гори виникають в результаті утворення великих складчастих піднять, які сформовані із системи лінійних поєднаних складок помірного стиснення. Такі гори зустрічаються досить рідко. Переважно складчасті гори характеризуються розривно-складчастою структурою. Вони складаються із горстів-антикліноріїв і грабенів-синкліноріїв або утворюються на великих горст-антикліналях. Прикладом таких гірських систем є гори Криму і Великого Кавказу.

Hacувні гори характеризуються надзвичайно складною складчастою структурою із перевернутими і лежачими лінійними складками. Вони доповнені численними насувами і тектонічними покривами великих амплітуд (до 120 км). Це найбільш розповсюджений тип гірських споруд. До нього належать Альпи, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Анди та ін. Гори характеризуються найбільш складним рельєфом, особливо у випадку значної висоти і розвитку в верхній зоні морозного вивітрювання, сніжників і льодовиків.

Складчасто-брилові гори утворюються на складчастому субстраті, який зазнав раніше консолідації протягом платформового етапу розвитку. Вони являють собою розбиту розривними порушеннями складчасту країну, різні частини якої припідняті на різну висоту. Розвиток скидів і глибових піднять може відбуватись одночасно з утворенням складок або розвиватися значно пізніше. В другому випадку - це є результат повторних рухів, що виникають після руйнування і навіть пенепленізації агентами денудації складчастих гір. Класичним прикладом таких гір є хребти Тянь-Шаню, на багатьох з яких збереглися релікти давньої платформової рівнини.

Брилові гори формуються під час руху тектонічних блоків по розривах з мінімальною їх внутрішньою деформацією. В результаті утворюються системи ступінчастих горстів, розділених грабенами. Гори такого типу можуть виникати в товщах пологозалягаючих порід, але переважно утворюються на складчастій основі, яка зазнала вже платформової консолідації. До них належать Алтай та гори Прибайкалля.

Під рівнинними країнами суші мають на увазі відносно рівні ділянки земної поверхні, однорідні за походженням і геологічною будовою, часто значної площі, з невеликим (до 200 м) коливанням висот і малим (до 50) нахилом. Всі великі рівнини суші розвинуті в межах континентальних платформ. На материкових платформах вони переважно мають двоярусну будову. В основі рівнини, як правило, залягає кристалічний або складчастий фундамент, який іноді виходить на поверхню у вигляді щитів. Вище над фундаментом з різким неузгодженням залягає платформовий чохол. Залежно від напрямку новітніх тектонічних рухів, а також дії екзогенних агентів, всі рівнини умовно поділяються на денудаційні та акумулятивні.

Денудаційна рівнина - це вирівняна поверхня, яка сформувалась в результаті впливу агентів денудації на тектонічно припідняту місцевість в умовах тимчасового або тривалого переважання денудаційних процесів над тектонічними. При тимчасовому переважанні денудаційних процесів над тектонічними формується педиплен, а при тривалому - пенеплен.

Педиплен являє собою вирівняну слабонахилену (3-50) поверхню по периферії гір і підвищених рівнин. Вона утворилась в результаті нетривалої комплексної денудації тектонічних підвищень переважно потоковим змивом та ріками відносно базису денудації, який протягом тривалого часу перебуває в стабільному стані.

Пенеплен являє собою залишкову або граничну рівнину, утворену в результаті тривалої комплексної денудації тектонічних підвищень в умовах тривалої стабілізації земної кори та незначних піднять.

Залежно від будови області знесення, денудаційна рівнина може утворюватись дислокованими породами виступів фундаменту або горизонтально залягаючими гірськими породами осадового чохла. Серед денудаційних рівнин виділяють цокольні і пластові.

Цокольні рівнини формуються на території з гіпсометрично високим заляганням порід фундаменту та відносно невеликою товщиною осадової товщі.

Пластові рівнини переважно складені недислокованими або слабодислокованими породами осадового чохла чи пластовими інтрузіями та ефузивами. На території України до пластових рівнин належать Подільська, Приазовська, Tapxaнкутська, Волинська, Донецька і Придніпровська височини. Пластові рівнини поділяють на пластово-денудаційні і пластово-акумулятивні.

Пластово-денудаційні рівнини мають вирівняну поверхню внаслідок диференційованих новітніх піднять. За співвідношенням сучасного рельєфу з однопорядковими давніми або новітніми структурами та ступенем денудованості розрізняють структурно-денудаційні і денудаційні пластові рівнини.

Пластово-акумулятивні рівнини поширені більш широко, ніж денудаційні. Серед них виділяють багато генетичних типів, які суттєво відрізняються за своєю морфологією. Найпоширеніші наступні.

Алювіальні рівнини - один із найбільш поширених типів акумулятивних рівнин, які являють собою широку річкову акумулятивну терасу або сукупність терас і заплавин.

Пролювіальні рівнини широко поширені в арідних і семиарідних умовах біля підніжжя гір. Тут великі пролювіальні наземні дельти утворюють суцільний пролювіальний шлейф, морфологічно виражений у вигляді пологої передгірської рівнини.

Моренні рівнини широко поширені на континентах північної півкулі в межах давніх, особливо пізньочетвертинних материкових зледенінь.

Флювіогляціальні рівнини тісно пов'язані з моренними. Це піщані зандрові рівнини, які утворилися під час танення льодовиків.

Озерні рівнини утворюються на місці великих озерних палеодепресій або в результаті злиття декількох дрібних озерних западин, наповнених типовими озерними осадами.

Еолові рівнини широко поширені в арідній і семиарідній зонах. Головна їх особливість полягає в широкому розповсюдженні піщаних пагорбів і гряд. Вони, в умовах відсутності рослинності, постійно переміщуються, утворюючи характерні морфологічні ландшафти піщаних пустель.

Вулканічні рівнини утворюються при виливі на поверхню по тріщинах базальтових лав та акумуляції мас попелу при вулканічних викидах. Вони захороняють нерівності рельєфу і призводять до вирівнювання поверхні. Більша частина вулканічних рівнин в сучасному рельєфі являє собою високо припідняті сильно розчленовані ущелинами плато.

На утворення рівнин і розвиток їх рельєфу великий вплив мають тектонічні рухи земної кори, географічне положення окремих територій земної поверхні, абсолютна та відносна висота піднятть та ряд інших факторів. Тектонічні рухи земної кори визначають можливість утворення денудаційних або акумулятивних рівнин, а географічне положення місцевості - той чи інший тип рельєфу.

Рівнини формуються тільки на певному гіпсометричному рівні. Простори, розташовані вище цього рівня, піддаються денудації, а нижче від нього - заповнюються осадами. Для суші таким нижнім основним рівнем є рівень Світового океану. Для внутрішніх частин материків - поздовжні профілі рік, що є основною з’єднуючою ланкою між сушею і морем. Верхній денудаційний рівень розташований в горах. Він співпадає з сніговою і льодовиковою лініями.

На поверхні суші протягом всієї геологічної історії внаслідок взаємодії процесів денудації та акумуляції утворились великі поверхні вирівнювання. В горах і на рівнинах вони мають різне походження. Умови повної або неповної компенсації ендогенних процесів екзогенними визначають їх форму і початкову висоту та сприяють наближенню до рівневої поверхні гравітаційного поля Землі. Поверхні вирівнювання завершують розвиток рельєфу на заключних стадіях геоморфологічного циклу при повному або перерваному розвитку рельєфу.

На території України розрізняють низовинні рівнини з абсолютними висотами 0-200 м (Причорноморська, Придніпровська, Поліська) і підвищені рівнини-височини з висотами понад 200 м (найбільші - Волинська, Подільська, Приазовська). Поверхня рельєфу у платформовій частині України горизонтальна, у передгірських (Передкарпаття) - нахилена, у міжгірських (Чоп-Мукачівська) улоговинах - увігнута.

Відповідно до морфології поверхні рівнин поділяють на плоскі, ступінчасті, хвилясті, горбисті, пасмові тощо. В Україні рівнини займають майже 95% її території. Загалом на земній кулі рівнини становлять 15-20% поверхні суходолу.

 

 

ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1 Теоретичне і практичне значення геології.

2 Основні напрямки розвитку геології.

3 Теоретичне і практичне значення геоморфології.

4 Методи досліджень геоморфології.

5 Сучасні уявлення про будову і походження Всесвіту.

6 Форма і розміри Землі.

7 Основні рельєфні форми поверхні Землі.

8 Зовнішні оболонки 3емлі та їх характеристика.

9 Клімат та погода на Землі.

10 Біосфера та її характеристика.

11 Сучасні уявлення про внутрішню будову Землі.

12 Основні типи земної кори.

13 Використання фізичних полів Землі для вирішення практичних завдань пошуків та розвідки корисних копалин.

14 Хімічний склад земної кори.

15 Що таке мінерал? Дайте його визначення.

16 Як поділяються мінерали за хімічним складом?

17 Основні фізичні властивості мінералів.

18 Що таке гірська порода?

19 Як поділяються породи за мінеральним складом?

20 Як поділяються гірські породи за способом утворення?

21 Що таке осадові породи і в яких умовах вони формуються?

22 Що таке діагенез, катагенез і метагенез осадових гірських порід?

23 Основні типи осадових гірських порід.

24 Основні фізичні властивоcтi осадових гірських порід.

25 Які найважливіші мінерали входять до складу осадових порід?

26 Які корисні копалини пов'язані з осадовими гірськими породами?

27 Сучасні погляди відносно геологічного віку і періодизації Землі.

28 Що таке геохронологічна шкала?

29 Що являють собою тектонічні рухи і як вони проявляються?

30 Вплив тектонічних рухів на рельєф.

31 Структурні елементи земної кори, створені тектонічними рухами.

32 Який існує зв'язок між екзогенними та ендогенними процесами?

33 Як впливає клімат і рельєф на процеси вивітрювання?

34 Вплив температури на фізичне і хімічне вивітрювання.

35 Що таке елювій і кора вивітрювання?

36 Що таке грунт і його специфічні умови утворення?

37 Основні причини руху грунтів на схилах гір.

38 Що таке площинний змив? Яка геологічна роль площинного змиву?

39 Як утворюються яри?

40 Основні типи річкових відкладів.

41 Корисні копалини aлювіальних відкладів.

42 Які типи підземних вод вам відомі? Чим відрізняються поверхневі, грунтові та підземні води?

43 Що таке артезіанські басейни?

44 Основні карстові області України.

45 Грязьовий вулканізм та причини його утворення.

46 Льодовикові зледеніння Східноєвропейської рівнини.

47 Роль льодовикових відкладів у будові рельєфу України.

48 Світовий океан та його характеристика.

49 Гіпсометрична крива та її характеристика.

50 Акумулятивні процеси Світового океану.

51 Роль живих організмів в осадконакопиченні.

52 Мінеральні ресурси Cвітовoгo океану.

53 Корисні копалини озер та боліт.

54 Основні форми рельєфу, які обумовлені діяльністю людини.

55 Форми рельєфу при проведенні сільськогосподарських робіт.

56 Основні форми рельєфу, які утворюються при розробці родовищ корисних копалин.

57 Форми рельєфу, які виникають при будівництві.

58 Як впливають мікроорганізми на формування рельєфу?

59 Геологічна карта та принципи її побудови.

60 Геоморфологічна карта та принципи її побудови.

61 Геологічні розрізи та їх побудова.

62 Стратигpафічна колонка та принципи її побудови.

63 Теоретичне і практичне значення геологічних і геоморфологічних карт.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1 Куровець М.І., Гунька Н.Н. Основи геології. Підручник для вузів.- Львів, 1997 р. – 694 с. з іл.

2 Пиотровский Б.Б. Геоморфология с основами геологии. - М: Недра, 1977.-244 с.

3 Фоменко А.И., Хихлуха В.И. Общая физическая география и геоморфология. – М: Недра, 1987. – 373 с.

4 Кизевальтер Д.С., Раскатов Г.Н., Рыжов А.А. Геоморфология и четвертичная геология. – М.: Недра, 1981, 215 с.

5 Леонтьев О.К., Рычагов Г.И. Общая геоморфология. – М.: Высшая школа, 1979, 287 с.

6 Лазунов Г.И., Чочиа Н.Г., Спасский Н.Я. Основы геологии антропогена. – Ленинград: Изд. ЛГИ, 1980, 70 с.

7 Атлас Івано-Франківської області. Карта геоморфологічного районування Українських Карпат. Масштаб 1:75000 під ред. О.І. Шаблія. Київ: ГУГК ССС, 1990.

8 Пособие к лабораторным занятиям по общей геологии. Учебное пособие для вузов/ В.Н. Павлинов, А.Е. Михайлов, Д.С. Кизевальтер и др. – М.: Недра, 1988. – 149 с.

9 Гунька Н.Н. Лабораторний практикум із загальної геології. Навчальний посібник для вузів: Івано-Франківськ, Факел, 2002. – 184 с.

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти