ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Версія в судовому дослідженні

Судове пізнання є частковим випадком пізнання взагалі, воно відбувається за тими ж законами і в тих же логічних формах, що й наукове пізнання. Важливим логічним засо­бом пізнання сутності юридичних фактів є гіпотеза. Судове дослідження здійснюється не інакше, як у формі висування і доведення гіпотез. Розслідування і розгляд кримінальних справ неодмінно пов'язані із побудовою ряду гіпотез і дове­денням істинності однієї з них. Гіпотеза є форма розвитку судового дослідження у кожній кримінальній справі.

Гіпотези в судовому дослідженні іменуються версіями. Але термін версія (від латинського уєгзіо — оборот; уегзаге — видозмінювати) — це не специфічно юридичний термін, ним користуються і в інших галузях пізнання.

Версією в судовому дослідженні називається одне з мож­ливих припущень, які пояснюють злочинну подію в цілому або окрему його обставину.

Логічна структура версії така ж, як і логічна структура гіпотези. У цьому плані версія від гіпотези не відрізняється, вона є лише її різновидом. Але версія певним чином відрізняється від наукової гіпотези. Ця різниця проявляєть­ся при розгляді предмета чи ступеня обґрунтування. Пред­метом наукової гіпотези є закони розвитку природи і суспі­льства. Гіпотези створюються для пояснення значних явищ і подій, обґрунтовуються тривалими спостереженнями, міцни­ми науковими положеннями і законами.

Висування гіпотези саме по собі у багатьох випадках є великим науковим досягненням, що просуває вперед усе наше пізнання.

Предметом версій є окремі одиничні явища і факти, ча­сом зовсім незначні. Будуючи версію, не мають на меті відкри­ти ту чи іншу закономірність. Версія має дещо менше пізна­вальне завдання — пояснити якусь окрему, неповторну оди­ничну подію або одиничний факт. Обґрунтовуються версії порівняно обмеженим колом спостережень.

Наукові гіпотези можуть існувати і розроблятися трива­лий час, роками і навіть десятиліттями. Версії висуваються і перевіряються протягом порівняно короткого відтинку часу. Наукових гіпотез, що пояснюють якесь явище, може бути висунуто кілька або всього одну. Версія в судовому дослі­дженні одна існувати не може. У кожній кримінальній справі з кожної окремої обставини має бути висунуто кілька версій;

тут не можна обмежитися висуванням та доведенням якоїсь однієї, що уявляється найімовірнішою, версії.

Версія в судовому дослідженні відрізняється від науко­вої гіпотези також тим, що, висуваючи і доводячи версії, ке­руються не тільки логічними законами, а й законами юри­дичними. Факти, на підставі яких будуються версії, та факти, за допомогою котрих доводиться істинність якоїсь однієї та хибність інших версій, мають бути виявлені, зібрані і закріп­лені із дотриманням кримінально-процесуальних законів.

Розгляньмо стадії побудови і доведення версій у судово­му дослідженні.

Висування версій

Процес побудови версії розпочинається із виявленням і закріплення фактів, що відносяться до злочинної події та особи, котра її вчинила. Щоб висунути версію з криміналь­ної справи, необхідно мати певний мінімум фактів, пов'яза­них зі злочином. Факти, на підставі котрих слідчий чи інша особа, яка проводить розслідування, висуває версії, здобуває різним шляхом, а саме: оглядаючи місце події, допитуючи свідків, потерпілих, обвинувачуваних та за допомогою інших слідчих дій.

Окрім фактичних даних, як підстави версій у справі ви­користовуються також наукові положення правової науки і, в першу чергу, положення криміналістики, кримінального пра­ва, кримінального процесу та інших наук, узагальнені ви­сновки і рекомендації судової практики, власний досвід тощо.

Унаслідок логічного опрацювання фактичного матеріалу, зібраного у справі, висувається ряд версій, котрі пояснюють подію злочину та окремі його обставини.

Версії, пояснюючи злочинну подію в цілому, називають загальними версіями. Загальна версія має давати відповідь на запитання про те, що вчинено, який злочин мав місце насправді і хто його скоїв. Версії, висунуті для пояснення окремих об­ставин злочинної події, називають частковими версіями.

Версії висуваються як на початку розслідування, так і в будь-який інший момент судового розслідування.

Висуваючи (висловлюючи) версії, використовують різні логічні засоби. Версія може бути висунута за аналогією, індук­тивно або дедуктивно.

Досить часто версія є висновком індуктивного умовиво­ду, до того ж для логічного опрацювання фактичних даних і формулювання версії застосовуються різноманітні види індукції. Особливо широко користуються індукцією за допо­могою простого перелічування. Так, коли в ході розслідуван­ня справи встановлюють зв'язок фактів злочинної події з однією й тією ж особою, що повторюється, то за допомогою індукції, застосовуючи просте перелічення, висувають версію про причетність цієї особи до скоєного злочину. У вигляді схеми це можна записати так.

Встановлений у справі факт А пов'язаний з особою К.

Встановлений у справі другий факт В пов'язаний також з осо­бою К.

Встановлений у справі третій факт С пов'язаний теж з особою К.

Оскільки перелічені факти (А, В, С) є ознаками злочинної події, то роблять висновок про те, що і злочинна подія в цілому пов'я­зана з особою К.

Приклад. У справі про крадіжку із кладовки гуртожитку ре­чей, що належали учасникам художньої самодіяльності, які прибу­ли на гастролі, з самого початку слідчими діями було встановлено такі факти:

1) Злочинець, щоб проникнути до приміщення кладовки, міг відімкнути замок ключем, а потім знову замкнути його.

2) Ключ від замка, котрим замикалися двері кладовки, був у кладовщика.

3) У кладовці серед валіз були виявлені плоскогубці, які належа­ли кладовщику О. Характер пошкодження замків на валізах свідчить про те, що вони могли бути розкриті такими плоскогубцями.

4) Валіза кладовщика О., що знаходилася в кладовці, викрадена не була.

5) Серед украдених із кладовки речей були цигарки "Север" із поміткою "кол" на мундштуці.

6) У безпосередній близькості від коридору біля входу до гурто­житку, де мав постійно чергувати учасник художньої самодіяль­ності Н., було знайдено недопалок цигарки "Север" із поміткою "кол" на мундштуці.

7) Із групи учасників самодіяльності, що залишалися в гурто­житку, курцем був тільки Н.

8) Н. виявився єдиним із потерпілих, у кого валіза була викра­дена, хоча речі у валізі були порівняно малоцінні.

9) Злочинець міг проникнути до приміщення кладовки через горище будинку.

10) На горищі будинку були виявлені старі речі: спортивний костюм, полуботинки, кагане і спортивні тапочки.

Оскільки перший, другий, третій і четвертий факти знаходили­ся в зв'язку з однією й тією ж особою, кладовщиком О., шостий, сьомий і восьмий факти знаходилися у зв'язку з учасником ху­дожньої самодіяльності Н., а речі, виявлені на горищі, могли нале-

жати невідомій особі і знаходилися у зв'язку зі скоєним злочином, то у цій кримінальній справі були висунуті такі три версії:

Перша в є р с і я: до крадіжки причетний кладовщик О.

Друга версія: крадіжку скоїв Н.

Третя версія: крадіжку вчинила третя особа. Версія може бути висунута дедуктивно. Найчастіше до дедуктивного осмислен­ня фактів і висування версій вдаються розв'язуючи питання про те, що скоєно, який злочин мав місце в дійсності, що таке той чи інший окремий факт або окрема обставина і т. д. Так, якщо на початку слідчими діями встановлено, що розслідувана злочинна подія має ознаки АВС і ще якісь ознаки, досі не виявлені, а відомо, що ознаки АВС є ознаками злочину N. то у формі категоричного силогізму ви­словлюється версія про те, що в цьому випадку має місце злочин N.

У вигляді схеми ми це можемо записати так:

Цей випадок має ознаки АВС...

АВС є ознаки злочину N.

Отже, цей випадок є злочином N.

Приклад. Якщо оглядом установлено, що двері магазину відімкнуті, замок зламаний, товари розкидані по приміщенню і ча­стини товарів не вистачає, то дедуктивним шляхом висувається версія про те, що мала місце крадіжка. Версія в такому випадку є висновком такого умовиводу:

У цьому випадку виявлена нестача товарів, явне безладдя то­варів у приміщенні, відчинені двері зі зламаним замком. Перелічені ознаки є, як правило, ознаками крадіжки. Отже, в цьому випадку мала місце крадіжка. Оскільки названі ознаки можуть виявитися ознаками й іншого злочину — інсценування крадіжки, то може бути висунута одно­часно й інша версія: у цьому випадку мало місце інсценування крадіжки.

Інший приклад дедуктивного висування версії. Із судової прак­тики відомо, що особа, у котрої виявлене знаряддя злочину, може бути причетна до скоєння злочину. Якщо ж тепер під час розсліду­вання справи гр-на X. буде виявлене знаряддя злочину, то це буде підставою для висування версії про те, що гр-н X. причетний до вчи­нення злочину. Версія ця є висновком категоричного силогізму.

Окрім індукції і дедукції версії висуваються досить часто за аналогією. Найширше аналогія застосовується під час висування версій про суб'єкт злочину на основі схожості кількох злочинів у способі їх скоєння.

Приклад. 23 червня, неподалік міста К., в бору, в чагарниках було виявлено розкладений трун невідомого, вбитого сильним уда­ром сокири по черепу. Через певний час у тому ж бору, в чагарни­ках на відстані 700 м від місця, де було виявлено труп невідомого, було знайдено другий трун молодої людини, вбитої тим же спосо-

бом: сокира сильним ударом була увігнана в череп. На підставі схожості способу скоєння злочину виникла версія про те, що обид­ва вбивства скоєні тим же злочинцем, добре обізнаним із околиця­ми міста К.

Перевірка версій

Висунута версія має бути перевірена. Перевірка й дове­дення правильності (істинності) версії є найважливішою і відповідальною стадією в побудові й обґрунтуванні версії.

Перевірка версії складається з таких моментів: 1. Дедук­тивного виведення наслідків із висунутої версії; 2. Зіставлення цих наслідків із дійсністю, перевірки їх на практиці; 3. Логіч­ного доведення істинності або хибності (спростування версії).

Перевірку версії розпочинають із виведення наслідків із певної версії. Висунувши версію, із неї виводять наслідки, котрі мають існувати в дійсності, якщо існувала гадана причина (або явище). Логічно ця мислима операція відбувається у формі дедуктивного умовиводу. У більшому засновку такого умови­воду перелічуються ознаки, викликані певною причиною. У меншому засновку йдеться про те, що в цьому випадку допу­щена ця причина. Робиться висновок про те, що в цьому ви­падку мають бути ознаки, названі в більшому засновку.

У вигляді схеми такий умовивід можна записати так:

Більший засновок. Причина N окрім наслідків АВС викликає також і наслідки БЕІК і т. д.

Менший засновок. У цьому випадку припускається причина N.

Висновок. Отже, у цьому випадку, окрім виявлених наслідків, АВС мають бути й факти БЕІК і т. д.

Приклад. У справі про пожежу на підставі виявлених на місці події предметів (пляшки із залишками бензину і обпалене клоччя) висунуто версію про те, що пожежа виникла унаслідок підпалу. Щоб перевірити цю версію, з неї необхідно вивести й інші факти, що стосуються цього випадку підпалу. Так, якщо пожежа виникла унаслідок підпалу, то, окрім названих, мають місце й інші факти, а саме: злочинець міг залишити сліди пальців рук на предметах май­на, що збереглися, і на предметах підпалу, сліди ніг на місці події; хтось міг бачити злочинця в момент скоєння злочину; нанесені збит­ки; хто матеріально відповідає за майно і чи не був він зацікавле­ний у знищенні слідів крадіжки згорілого майна, чи не висловлю­вав хто раніше злочинного наміру здійснити підпал тощо.

Питання про те, які наслідки (факти) мають бути логічно виведені із гаданої причини (висунутої версії), є важливе й складне. Розв'язується воно в кожному випадку конкретно, виходячи із загальних положень науки про цю категорію злочину, судової практики та власного досвіду слідчого. Чим більший цей досвід і чим ліпше слідчий знає теорію і судову практику, тим повнішим буде коло фактів (наслідків), виве­дених ним із висунутої версії.

У цілому логічну схему висування версії і виведення із неї наслідків можна записати так:

1. Висування версії (припущення):

У цьому випадку виявлені факти АВС.

Факти АВС є ознаками злочину N.

Отже, в цьому випадку, очевидно, мас місце злочин.

2. Висування наслідків із висловленого припущення:

Злочин N, окрім ознак AВС, містить і такі ознаки (факти), як DЕІК. У цьому випадку допускається злочин N._________________________________________________

Отже, у цьому випадку окрім ознак (фактів) AВС мають мати місце і факти DЕІК.

Виведені із версії наслідки (факти) необхідно виявити і зібрати. Ці факти надалі стають аргументами, за допомогою котрих доводиться істинність чи хибність версії. Основними способами виявлення і збирання фактів є такі: огляд місця події, опитування свідків, потерпілих і обвинувачуваних, об­шук, вилучення, слідчий та експертний експеримент тощо.

Зіставлення виведених із версії наслідків із установлени­ми фактами дійсності дає змогу або спростувати версію, або довести її істинність.

Спростування версії

Щоб спростувати версію, необхідно встановити, що виве­дені з неї наслідки насправді не існують. Це найзвичайні-іпий і широко застосовуваний спосіб спростування версій. Логічно він відбувається за формою заперечення модусу (тойиз Іюііепг) умовно-категоричного силогізму. Більший засновок такого умовиводу є умовне судження, в котрому йдеться про те, що коли мала місце якась причина, то мають існувати і якісь наслідки. У меншому засновку ці наслідки заперечуються. У висновку заперечується і сама причина, з якої виведеш ці наслідки.

У вигляді схеми це можна записати так:

Більший засновок. Якщо мала місце причина A, то мають бути а, в, c…

Менший засновок. Факти а, в, с,... відсутні.

Висновок. Отже, не існувало й причини А.

Приклад. Завідувач магазину Каранова повідомила вранці те­лефоном міліцію про крадіжку товарів з магазину сільпо. На місце події прибули працівники міліції і прокуратури. На підставі заяви Каранової і її опитування була висунута версія про крадіжку то­варів із магазину. Для перевірки цієї версії слід було виявити і зібрати факти, що підтверджують її правильність. Такими факта­ми в цьому випадку (виходячи з конкретної обставини) мали бути б такі. Мали б мати місце пошкодження на дверях, замку, стінах чи стелі магазину, сліди проникнення злочинців до магазину. Оскіль­ки з 11-ї години вечора до 1-ї години ночі йшов дощ, то злочинці, заходячи до магазину, мали б замарати підлогу мокрими ногами та багном. У магазині могли залишитися на різних предметах сліди пальців рук, опалених сірників тощо. Оскільки з магазину було вкрадено, за заявою завідувачки, 19 ящиків горілки й вина, 5 ящиків печива, 25 пар чобіт, 300 метрів бавовняної тканини, 4 чоловічих пальт і багато інших громіздких товарів, то біля магазину мали б бути сліди автомашини чи кількох підвід, на котрих могли б бути вивезені всі ці товари. Нестача товарів у магазині унаслідок кра­діжки мала б статися одночасно.

Перевіркою цих фактів, логічно виведених із версії про крадіж­ку, було встановлено, що жоден із них не підтвердився: пошко­джень на дверях, стінах, стелі і вікнах не було, не було також ніяких слідів і ніг злочинців у приміщенні, слідів транспорту біля магази­ну. Нестача товарів у магазині утворилася не в ніч на 7-ме травня, а значно раніше, і не одночасно, а поступово, протягом року. На цій підставі версія про крадіжку в магазині, скоєну сторонніми особа­ми, була спростована.

Під час перевірки цієї загальної версії було спростовано і кілька часткових версій. А саме:

1. Магазин мав два входи: головний — з вулиці крізь тамбур і чорний вхід — із двору. При огляді двері чорного ходу виявилися замкнутими зовні на висячий замок. Пошкоджень на дверях і зам­ку не було. Зовнішні двері в тамбур головного входу виявилися не замкнутими, пробійники цілі, але бракувало висячого замка. Внутрішні двері, що ведуть із тамбура в магазин, були трохи прочи­нені. Внутрішній гачок, на який, за словами завідувачки магазину, ці двері замикалися зсередини, пошкоджень не мав. Всередині ма­газину, біля дверей, лежав на підлозі дріт, принесений сюди, за пояс­ненням Каранової, очевидно, злочинцями. Було висловлено частко­ву версію про те, що злочинці проникли до магазину через голов­ний вхід, скориставшись виявленим у тамбурі дротом, щоб скинути внутрішній гачок. Прочинені двері магазину, виявлений дріт у там­бурі давали змогу висловити таку версію. Але, якщо ця версія була правильною, мали бути б залишені сліди пошкоджень на гачку две­рей і дроті. Оглядом було встановлено, що на гачку дверей пошко­дження відсутні, відсутні вони і на дроті, рівномірно вкритому іржею. На цій підставі було зроблено висновок про те, що за допомогою цього дроту двері, замкнені на внутрішній гачок, не відмикалися.

Для перевірки правильності цього висновку був проведений слідчий експеримент. При вдалій спробі скинути внутрішній гачок на дроті утворилися б досить чіткі подряпини.

2. Каранова твердила, що з магазину викрадено 19 ящиків го­рілки і вина, 5 ящиків печива тощо. Якщо це було так, то мали бути б відсутні і ті ящики, в котрих містилася горілка, вино та печиво. Насправді ж усі ящики з-під горілки, вина й печива були на місці. Це стало підставою для спростування цієї заяви завідувачки мага­зину, оскільки злодії не виймали б із ящиків і не перевантажували б на підводу кожну пляшку чи пачку печива окремо, а порожні ящики залишили в магазині.

Під час перевірки версії про крадіжку в магазині сторонніми особами, висунутої завідувачкою магазину, слідчими органами була висунута і версія про інсценування крадіжки Карановою. Остання версія під час розслідування справи підтвердилася.

Спростовуючи версію, слід мати на увазі, що наслідки (фак­ти) логічно виведені із версії, можуть бути знищені злочин­цем чи іншою особою, можуть зникнути з якоїсь причини і, отже, не бути виявлені взагалі і т. д. Тому лише відсутність наслідків не завжди достатня для визнання версії хибною і виключення її зі справи. Щоб визнати версію спростованою, необхідно встановити ще й такі факти, котрі суперечать цій версії, несумісні з нею. Звичайно, це так і відбувається, під час розслідування справи висувається не одна, а кілька версій водночас і всі вони проводяться паралельно.

Доведення істинності версії

У судовому дослідженні доведення істинності (правиль­ності) загальної версії відбувається і прямо, і непрямо водно­час. Версія може бути визнана істинною тільки тоді, коли вона підтверджена фактичними даними справи і коли дове­дена хибність усіх останніх версій у справі.

Пряме доведення версії відбувається шляхом виведення із версії наслідків і перевірки їх у дійсності.

Для того щоб переконатися в правильності висунутої версії, необхідно перш за все перевірити наслідки, виведеш з цієї версії. Якщо факти, виведені з версії, насправді існують, підтверджуються практичною перевіркою, то робиться ви­сновок про правильність і самої версії.

Логічно цей висновок відбувається за такою схемою:

Якщо А, то В

В_____ абоА~ВВ

Отже, А А

Від наявності (істинності) наслідків робиться перехід до існування (істинності) гаданої причини (версії).

Висновок у таких умовиводах є правильним тому, що більшим засновком у них беруться одиничні умовні суджен­ня. У судовому пізнанні із гаданої причини (версії) виводять не будь-які наслідки взагалі, а такі, котрі в своїй індивідуаль­ній сукупності неповторні.

Виявлення таких наслідків насправді є достатньою підста­вою для достовірного висновку про причину (версію), з кот­рої вони логічно виведені.

Приклад. У справі про вбивство Фаїни Б. в її квартирі була висунута, поряд з іншими, версія про те, що Фаїна Б. вбита падчер­кою або її чоловіком, що мешкав у м. П. Для перевірки цієї версії з неї були виведені такі наслідки. Падчерка або її чоловік, щоб вчинити злочин, мали виїздити для цього в м. К., де жила Фаїна Б.; злочинець міг залишити сліди пальців рук у квартирі вбитої; на одязі злочинця могли залишитися плями крові, у злочинця могли виявитися речі вбитої і, зокрема, наручний годинник, взяті у квар­тирі вбитої, заводський номер якого мав би збігатися з номером, зазначеним у паспорті, що залишився у квартирі вбитої, тощо. При перевірці цієї версії були встановлені такі факти. Касир залізнич­ної станції м. П. засвідчила, що 22 листопада (напередодні вбив­ства Фаїни Б.) нею було продано тільки один квиток до м. К. і що купив його один громадянин, котрий чи сам працює вчителем у них у районі, чи є чоловіком учительки (падчерка Фаїни Б. працю­вала учителькою). Було також встановлено, що через три дні після вчинення злочину падчерка Б. і її чоловік виїхали до С-кої об­ласті. Від'їзд був поспішним. Про це свідчило те, що речі на стан­цію були привезені ним, як говориться, навалом. Усе пакувалося поспіхом уже на станції. Чоловік падчерки не встиг сам продати свій мотоцикл і доручив це зробити сусідам. Сама падчерка не офор­мила свого звільнення з роботи і не отримала розрахунку. Під час затримання чоловіка падчерки потерпілої у нього вилучили го­динника, номер якого збігся з номером годинника, зазначеним у паспорті, що залишився в квартирі вбитої. Відбиток пальця, що залишився на чашці в квартирі вбитої, за висновком експертизи, належав чоловіку падчерки. Серед речей, зданих у багаж, але ще не відправлених, були виявлені випрані і ще вологі штани й со­рочка. На них виявили сліди крові, група якої збігалася з групою крові Фаїни Б.

Перелічені факти стали достатньою підставою для визнання цієї версії правильною. Ознайомившись із фактами, встановлени­ми слідством, чоловік падчерки потерпілої розповів потім, як було вчинено ним цей злочин.

Непряме доведення версії проводиться шляхом спросту­вання всіх висунутих версій, окрім однієї, котра й визнаєть­ся правильною.

У логічному відношенні непряме доведення версії відбу­вається за формою заперечно-ствердного модусу розподіль­но-категоричного силогізму. Здійснюється воно так. У роз­слідуваній справі висувається кілька версій: А, В, С. Із кож­ної версії виводяться наслідки і перевіряються на практиці. Якщо під час розслідування встановлена хибність версій В і С, то за правилами розподільно-категоричного силогізму пра­вомірним є висновок про істинність версії А.

Схематично цей умовивід можна записати так:

X (пояснювальне явище) є або А, або В, або С.

X не є ні В, ні С. Або так: А В С•~В V~С

Отже, Х є А. А

Висновок про те, що "X є А" буде істинним тільки тоді, коли більший засновок перелічує всі можливі версії, всі ви­падки.

У судовій практиці у кожній справі висувається не одна, а кілька версій. Всі вони перевіряються паралельно. Пряме доведення версії доповнюється неодмінно непрямим її дове­денням: щоб визнати якусь версію правильною, необхідно не тільки встановити факти, що її підтверджують, а й виключи­ти (спростувати) всі інші версії. Доводячи ж якусь версію побічно, спростовуючи всі інші версії, необхідно водночас ус­тановити і позитивні факти, які безпосередньо підтверджу­вали б її правильність.

ЗАПИТАННЯ ДО РОЗДІЛУ

1. Які значення має термін «гіпотеза»?

2. Що характерне для гіпотези як форми розвитку знань?

3. Яким умовам повинна відповідати гіпотеза?

4. Які види гіпотез ви знаєте?

5. Чим робоча гіпотеза відрізняється від наукової?

6. Що таке версія?

7. Яка будова гіпотези?

8. Що значить побудувати гіпотезу?

9. Як відбувається перевірка гіпотези?

10. У чому полягає спростування (фальсифікація) гіпотези?

11. Яке значення гіпотези в юридичній практиці?

12. Яку роль відіграє гіпотеза?

13. У якому зв'язку перебуває гіпотеза з іншими формами пізнання?

14. Які ви знаєте гіпотези про загадку Тунгуського метео­рита?

15. Чому Д. Менделєєв тривалий час називав створену ним Періодичну систему хімічних елементів гіпотезою?

16. Які ви знаєте гіпотези про виникнення сонячної систе­ми, життя на Землі, людини?

17. Що мав на увазі І. Ньютон, зауваживши, що він гіпо­тез не будує?

18. Які ви знаєте гіпотези про причини злоякісних пухлин?

19. Як ви поясните висловлювання Й.-В. Гете, в якому він порівнює гіпотезу з риштованням, яке зводиться перед спорудою і зноситься тоді, коли будинок готовий?

20. Яку гіпотезу І. Ньютона спростував Л. Фуко?

21. Кому належить гіпотеза про «планетарну» будову атома?

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти