ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Розділ 2. ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ НАФТИ І ГАЗУ

 

Природним середовищем для нафти і газу в надрах є переважно осадові гірські породи земної кори. За здатністю порід вміщувати флюїди (нафту, газ і воду) та пропускати їх через себе, а точніше за їхніми ємнісно–фільтраційними властивостями, гірські породи поділяють на дві групи: 1) колектори; 2) флюїдоупори.

Поняття “колектор” і “флюїдоупор” деякою мірою умовні та стосуються конкретної ділянки з певним складом порід і флюїдів, термобаричними умовами. При зміні цих параметрів колектор може втратити фільтраційні властивості, а флюїдоупор — набути їх. Одна й та ж порода може бути колектором для газу та флюїдоупором для нафти.

Колектори нафти і газу

Нафта і природний горючий газ залягають у надрах, заповнюючи порожнини гірських порід і просочуючи ці породи як вода губку. Такі породи називають колекторами нафти і газу.

У загальному колекторами (від латинського — збирач) називають гірські породи, які здатні вміщувати флюїди (нафту, газ і воду) та пропускати їх через себе при наявності перепаду тиску. У цьому сенсі часто вживають термін «породи-колектори».

Насичені нафтою чи газом породи-колектори називають відповідно нафтоносними або газоносними. Товщина нафтоносних і газоносних пластів (порід-колекторів) може коливатись від кількох сантиметрів до десятків і сотень метрів, а їхня протяжність (ширина і довжина) — від кількох десятків метрів до кількох десятків кілометрів.

Колектори нафти і газу характеризуються ємнісно-фільтраційними (синоніми:фільтраційно-ємнісними, колекторними) властивостями. При цьому одна частина цього терміну (ємнісна) визначає кількісну характеристику породи-колектору щодо здатності її умістити в собі певну кількість флюїдів, тобто їхню ємність. Ємнісна властивість порід-колекторів описується такими параметрами (ознаками) як пористість, нафтонасиченість, газонасиченість і водонасиченість. Інша частина терміну (фільтраційна) визначає здатність порід-колекторів просочувати через себе флюїди. Фільтраційна властивість порід-колекторів виражається такою ознакою (параметром) як проникність.

Пористість

У гірських породах є простір, який вільний від твердої речовини і заповнений флюїдами — водою, нафтою чи газом. Такий простір умовно називають порожнинами. Особливо притаманна властивість містити порожнинний простір осадовим породам, які складені із уламкових частинок (зерен). Між тими частинками, які нещільно прилягають одна до одної, формуються порожнини у вигляді пор. Окрім того, такі порожнини, не заповнені твердою речовиною, можуть бути утворені іншими чинниками (тріщинуватістю, процесами вилуговування в породі тощо). В цьому аспекті кажуть, що порода є пористою.

Пористість — це властивість гірської породи містити в собі порожнинний простір, заповнений флюїдами. Пористість є однією із основних ємнісних властивостей порід-колекторів, оскільки вона характеризує об’єм (ємність) простору, у якому проходить формування скупчень нафти і газу. Величина пористості кількісно характеризується коефіцієнтом пористості. Він показує, яку частину від загального об’єму породи складають порожнини.

Порожнинний простір гірської породи може бути створений порами, кавернами або тріщинами.

Пори — це простір (порожнини) між мінеральними зернами (уламками) породи, який утворився в результаті неповного прилягання їхніх поверхонь між собою і не заповнений твердою речовиною (цементом).

Каверни — це порожнини в породі, що утворились внаслідок вилуговування окремих компонентів породи або їхньої перекристалізації.

Тріщини — це порожнини в породі, що утворились внаслідок розривів суцільності скелету породи після тектонічних процесів, складкоутворення, а також після проведення в свердловинах заходів для інтенсифікації видобутку нафти чи газу (гідророзрив пласта, торпедування свердловини тощо).

Сумарний об’єм порожнинного простору в породі включає об’єм всіх порожнин у породі, як з’єднаних між собою, так і ізольованих. Залежно від структури порожнинного простору в породі, тобто від взаєморозміщення та взаємозв'язку всіх порожнин в породі розрізняють два основних види пористості — загальна та відкрита, які характеризуються відповідними коефіцієнтами.

Загальна (абсолютна або повна) пористість характеризує всі наявні в породі порожнини. Кількісно її визначають за допомогою коефіцієнта загальної (абсолютної або повної) пористості , який являє собою відношення об‛єму всіх порожнин породи до загального об‛єму породи :

. (2.1)

Відкрита пористість характеризує лише систему сполучених між собою порожнин. Кількісно її визначають за допомогою коефіцієнта відкритої пористості , тобто відношенням об‛єму зв‛язаних між собою (відкритих) порожнин до загального об‛єму породи :

. (2.2)

 

Відкрита пористість є, так би мовити, корисним простором породи-колектору, оскільки нафта і газ може рухатися в пласті саме через такі сполучені між собою порожнини і запаси цих корисних копалин враховуються саме в них. Зрозуміло, що коефіцієнт відкритої пористості завжди менший коефіцієнта загальної пористості. При підрахунку запасів нафти і газу використовують лише коефіцієнт відкритої пористості. В пісках відкрита пористість близька до загальної. В пісковиках і алевролітах внаслідок цементації породи речовинами, що скріплюють зерна породи, об’єм порожнинного простору зменшується, а частина порожнин може бути ізольованою. Особливо багато ізольованих пор і каверн у вапняках, доломітах і туфах; в них різниця між загальною і відкритою пористістю значна.

Переважно ця величина для найпоширеніших теригенних колекторів (пісковиків і алевролітів) становить 5–10%.

Окрім цих двох видів пористості, іноді виділяють ще закриту та ефективну пористості.

Закрита пористість характеризує порожнинний простір гірської породи, окремі елементи якого не сполучені між собою, а є ізольованими. Визначається закрита пористість як різниця між загальною пористістю та відкритою пористістю.

Під ефективною пористістю деякі дослідники розуміють пористість, яка характеризує ту частину порожнинного простору гірської породи, що бере участь у фільтрації флюїдів. При цьому враховують об’єм відкритих порожнин, насичених нафтою чи газом, без об’єму порожнин, зайнятих залишковою водою (тобто водою, що утримується капілярними силами на поверхні зерен породи). Термін маловживаний, оскільки характеризує власне не порожнинний простір гірської породи, а деякі аспекти співвідношення в ньому різних флюїдів.

Характер порожнинного простору є результатом складної взаємодії різноманітних чинників, які впливають на його формування. Цей простір характеризується розмірами порожнинного простору, формою зерен, що складають породу, а також характером укладки цих зерен і наявністю цементувальних речовин між зернами.

Залежно від розміру порожнини в породі поділяють на надкапілярні, капілярні та субкапілярні. Характеристика порожнинного простору наведена в таблиці 2.1

 

Таблиця 2.1 — Характеристика порожнинного простору порід

 

Тип порожнин Діаметр пор, каверн, мм Розкритість тріщин, мм   Характер руху рідин
Надкапілярні >0,5 >0,25 Рух рідин проходить вільно (під дією гравітаційних сил і сил спливання)
Капілярні   0,5–0002   0,25–0001 Рух рідин не підлягає законам гідродинаміки через вплив капілярних сил, а може проходити під дією надлишкових тисків
Субкапілярні <0,0002 <0,0001 Рідини в природних умовах циркулювати не можуть.

Примітка: розкритість тріщин — це найменша відстань між стінками тріщини.

Іноді виділяють макротріщини( ) та мікротріщини ( ).

Коефіцієнт пористості уламкових порід в ідеальному випадку (коли всі зерна породи є однакові за розміром кульки) не залежить від розмірів зерен, а визначається їхньою укладкою. При цьому максимально можлива теоретична пористість такої породи при розташуванні кульок у вершинах куба становить 47,6%, а у вершинах тетраедра — 26%. В реальних умовах породи-колектори складаються із зерен неоднакових за розміром, формою і обкочуваністю, внаслідок чого пористість їх різко знижується. Найбільш поширеними на нафтових родовищах є колектори із відкритою пористістю 10÷25%.

Пористість визначають або в лабораторії (шляхом дослідження керна — зразка породи, відібраного при бурінні свердловини), або в процесі проведення геофізичних досліджень у свердловині (електрокаротажу чи акустичного каротажу). Опосередковано наявність високопористих порід у розрізі свердловини бурильники можуть зафіксувати за такими ознаками. Якщо різко збільшилась швидкість проходки, то це може свідчити про те, що долото почало розбурювати породи-колектори, оскільки чим більша пористість породи, тим зазвичай менша її щільність і легше вона розбурюється. Інше свідчення наявності високопористих порід у розрізі свердловини — поганий виніс керна, оскільки саме такі породи часто розсипаються в процесі буріння колонковим долотом. І той факт, що зони неповного виносу керна можуть характеризувати товщі порід з високою пористістю, пояснює існування серед нафтовиків виразу: «Керн не вилучається —свердловина перспектива». Проте ці ознаки не є впевненими, але можуть дати певну допомогу у вирішенні цього питання.

За генезисом розрізняють пористість первинну і вторинну.

Первинна (сингенетична) пористість — це пористість, яка виникла одночасно з утворенням породи. До неї належать:

— порожнини між зернами породи;

— проміжки між площинами нашарування;

— порожнини, що утворились після розкладання м’яких частин організмів .

Первинна пористість з розвитком породи поступово зменшується.

Вторинна (епігенетична) пористість — це пористість, яка виникла внаслідок подальших змін уже сформованої породи. Сюди належать:

— пори розчинення в карбонатних породах;

— тріщини і пори, що виникли внаслідок зменшення об’єму породи (наприклад, при перетворенні вапняків в доломіти об’єм породи зменшується на 12,6%);

— тектонічні тріщини внаслідок розломів і дроблення породи;

— тріщини та пори внаслідок поверхневого вивітрювання порід.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти