ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Меандри - коліноподібні вигини річища рівнинної ріки, радіус кривизни яких визначається водністю та швидкістю течії водного потоку.

Мезозойська ератема - середній великий підрозділ фанерозою, що слідує за палеозоєм і наступною кайнозойською ератемою.

Мергель - осадова глинисто-карбонатна гірська порода щільної землистості, іноді шаруватої текстури.

Мерзла порода - порода, яка містить у собі лід і має від’ємну температуру.

Метагенез - сукупність природніх процесів перетворення осадових гірських порід при зануренні їх у більш глибокі горизонти літосфери в умовах підвищення тиску і температури.

Метаморфізм- зміна осадових і магматичних порід, в результаті якої вони перетворюються в метаморфічні породи при дії глибинних природних факторів.

Метеор - уламок космічної речовини, який рухається за межами впливу атмосфери.

Метеорит - уламок космічної речовини, який пройшов через атмосферний шар і випав на Землю.

Міграція - процес пересування з одного місця на інше.

Мінерал - фізично і хімічно індивідуалізоване тверде тіло, відносно однорідне за складом і властивостями, яке виникло як продукт природних фізико-хімічних процесів в надрах Землі або на її поверхні.

Моласи - комплекс переважно грубоуламкових порід, який виповнює краєві і міжгірські прогини в результаті нагромадження матеріалу знесеного з гірських споруд на заключній стадії розвитку складчастих систем.

Монокліналь- форма залягання шарів гірських порід, яка характеризується похилим нахилом в одну сторону.

Мооса шкала- десятибальна шкала відносної твердості мінералів.

Морена - скупчення невідсортованого уламкового матеріалу, перенесеного або відкладеного льодовиками.

Морозне розтріскування - утворення і ріст тріщин при пониженні температури гірських порід нижче 0 оС.

Морські відклади -донні осадки сучасних і давніх морів та океанів Землі.

Мульда - полога синклінальна складка або тектонічна западина, що має коритоподібну форму в профілі або овальну в плані.

Мусковіт - мінерал класу силікатів шаруватої структури, KАl2(OH,F)2[AlSi3O10].

Мутні потоки - природні течії в морях та океанах, які характеризуються підвищеною густиною.

Н

Навколишнє середовище – середовище життя та діяльності людини.

Надра – природне середовище в межах країни, розташоване під земною поверхнею, а також виходи родовищ корисних копалин на земну поверхню.

Накат – накатування води прибійною хвилею на прибережну зону.

Наноси – верхня частина осадових відкладів, які залягають на корінних породах.

Напірні води – підземні води, що знаходяться під тиском, який значно перевищує атмосферний, і пов’язані з водоносним горизонтом, який залягає між водоупорними пластами в межах відносно великих геологічних структур.

Насув – розривне порушення залягання гірських порід з пологим (45-60º) нахилом площини зміщення, по якому висячий блок піднятий відносно лежачого і насунутий на нього.

Натрієва селітра – мінерал класу нітратів, NaNO3.

Нафта – природна масляниста горюча рідина, що складається з вуглеводів з домішкою сірчаних, азотних, кисневих та металоорганічних сполук.

Некк – стовпоподібне геологічне тіло, яке являє собою виповнення жерла вулкану еруптивним матеріалом (лава, туфи, вулканічні брекчії тощо).

Неотектонічні рухи – рух земної кори на сучасному етапі її розвитку.

Непроникні породи – породи, які не пропускають воду, нафту, газ та інші рідини і газові компоненти.

Неритова зона – область морського дна від лінії відливу до глибини 120-180 м.

Неузгодження – залягання декількох різновікових пластів гірських порід, між якими наявна ерозійна границя розділу.

Низовина – ділянка суходолу значного розміру з абсолютною висотою до 200 м над рівнем моря.

Нівелювання– визначення висот різних точок, ліній та площин відносно певних вихідних точок, ліній та площин.

О

Обвальні процеси– схилові гравітаційні процеси, що проявляються в осипанні частини гірських порід масиву.

Об’єм стоку – кількість води, що протікає через створ водотоку за певний час.

Обсидіан – чорне, темно-сіре, коричневе вулканічне скло.

Озерні відклади – мінеральні та органічні речовини уламкового, хемогенного та органогенного походження.

Озерний вал – гряда, що складена піском, галькою, валунами, яка протягується паралельно до берега озера.

Озеро – природна водойма у заглибленні земної кори із сповільненим водообміном і відсутністю зв’язку із Світовим океаном.

Озокерит – органогенна гірська порода, горюча корисна копалина нафтового ряду.

Окатаність – ступінь згладженості початкових ребер уламків гірських порід або мінералів при екзогенних процесах.

Океанічні відклади – осадочні утворення, які виникають на дні океану.

Океанічні течії – циркуляція океанічної води.

Океанічні хребти – лінійно витягнуті підняття, розташовані на дні океанів протяжністю в тисячі км, шириною сотні км і висотою 1-3 км.

Окремнення – процес збагачення гірських порід кремнеземом.

Окремість мінералів - розколювання мінералів не по площинах спайності.

Окське зледеніння – покривне зледеніння у ранньому плейстоцені.

Олівін – мінерал класу силікатів (Mg,Fe)2[SiO4].

Омолодження ріки – процес відновлення ерозійної діяльності ріки.

Ооліти – шаровидні або еліпсоїдальні утворення із вуглекислого вапна, оксидів і силікатів.

Опал – мінерал, аморфний оксид кремнію із вмістом молекулярної води (0,4 – 28 %), SiO2·nH2O

Опока – мікропориста кремниста осадова порода, складена аморфним кремнеземом (до 98%) з домішками глинистої речовини, скелетних частин організмів, мінеральних зерен.

Орбіта – траєкторія, по якій рухається одно небесне тіло по відношенню до іншого.

Органічна речовина – комплекс сполук, які виникли прямо або побічно із живої речовини або продуктів її життєдіяльності.

Органогенні гірські породи – осадові гірські породи, які складаються із залишків тварин і рослин та продуктів їх життєдіяльності.

Ордовицька система – комплекс відкладів, що утворилися протягом ордовицького періоду.

Орогенез – процес складкоутворення, який супроводжується формуванням гірських хребтів.

Ортоклаз – мінерал класу силікатів, K[AlSi3O8].

Осадовий чохол – верхній структурний поверх платформи, складений переважно осадовими гірськими породами фанерозойського віку.

Осадові гірські породи – породи, що утворилися у верхній частині літосфери внаслідок механічного і хімічного руйнування, перенесення і перевідкладання давніших порід різного походження.

Основна порода – інтрузивна магматична порода, в якій вміст SiO2 коливається в межах 52-65%.

Острівна структура – атоми, іони та молекули з’єднується в окремі групи – "острови".

Острівні дуги – ланцюг вулканічних островів, які протягуються по окраїнах океанів і відділяють океани від краєвих морів.

П

Падіння пласта – найбільший нахил пласта, який визначається відносно горизонтальної площини і меридіана місцевості.

Палеогенова система – відклади, що утворилися протягом палеогенового періоду, підрозділ загальної стратиграфічної шкали.

Палеозой – етап геологічної історії Землі, перша ера фанерозою.

Пангея – суперконтинент, який об’єднував всі сучасні континенти.

Пегматит – різнозерниста, дуже грубозерниста гірська порода, що залягає у вигляді тіл неправильної форми, які мають такий же мінералогічний склад, що й материнська порода.

Пемза – пориста (60-70%) різновидність кислого вулканічного скла.

Пенеплен – поверхня суші, зрізана ерозією і перетворена в рівнину або в слабогорбисту область.

Пенепленізація – процес вирівнювання гірських систем під дією механічних і хімічних факторів.

Перекат – мілководна ділянка річища, яка має вигляд валу, що перетинає річище під кутом 20-30º.

Перекристалізація – утворення нових мінералів при метаморфізмі або нових кристалів в інших умовах.

Пересип – низька і вузька смуга суходолу, що відокремлює від моря затоку будь-якого походження.

Пересихаюча річка – ріка, в якій вода знаходиться тільки в окремі періоди року.

Перехідна зона – зона між геосинклінальними і платформовими областями.

Перехоплення ріки – перехоплення верхової частини ріки іншою в результаті підняття базису ерозії.

Перидотит – ультраосновна інтрузивна магматична порода, складена в основному олівіном.

Перла– вапнякове утворення кулеподібної або неправильної форми, яке розвивається в тілі деяких молюсків

Перліт – вулканічне скло з багаточисельними концентричними пустотами, які утворилися при застиганні лави.

Печера – природна підземна пустота, яка з’єднується з поверхнею Землі одним або декількома отворами.

Пилова буря – природне явище, яке виникає при посушливій погоді та сильних вітрах і супроводжується розсіюванням сухого шару ґрунту, піску та пилу.

Підземні води – води, які знаходяться в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в рідкому, твердому і пароподібному станах.

Підкид – зміщення гірських порід по розлому, пов’язане з підняттям одного блоку земної кори відносно другого.

Пірит – мінерал класу моносульфідів, FeS2.

Піроелектрика – виникнення в кристалі електричного струму при його нагріванні.

Пірокластичний матеріал– різновеликий уламковий вулканічний матеріал, який викидається при вулканічних вибухах.

Піроксени – залізо-магнезіальні ланцюжкові силікати з аніонним радикалом [Si2O6]4-.

Піроліти – комплекс ультраосновних магматичних порід мантії Землі.

Піски – дрібноуламкові розсипчасті осадові гірські породи або сучасні осадки.

Пісковик – уламкова гірська порода, що виникла в результаті цементації піску.

Плавні – надмірно зволожені, часто заболочені ділянки заплав.

Плагіоклази – Na-Ca мінерали з групи польових шпатів каркасної структури, Na[AlSi3O8]Ca[AlSi2O8].

Пласт – геологічне тіло, яке має плоску форму, при якій його товщина у багато разів менша від розмірів площі його розповсюдження, має однорідні ознаки і обмежене більше або менше двома паралельними поверхнями.

Пластична деформація – зміна форми твердого тіла (мінералу, породи) без його подрібнення.

Пластичність – властивість мінералів деформуватися без утворення тріщин.

Пластова температура – параметр пласта, який характеризує його стан.

Пластовий тиск – тиск, який пластові флюїди здійснюють на вміщуючі породи.

Платформа – велика ділянка континентальної земної кори з досить плоскою поверхнею і двоповерховою будовою.

Платформовий чохол – верхні осадові відклади платформи, які формуються на кристалічному фундаменті.

Плитчастість – властивість гірської породи розколюватись на плитки по близько розміщених ослаблених площинах.

Площина напластування – плоска поверхня, яка розділяє шари або пласти осадових гірських порід.

Площинна ерозія – ерозія, яка відбувається під впливом широкого потоку води.

Пляжні виступи – осадки піску і гальки, які у вигляді окремих гряд повернуті гострим кінцем в сторону водойми.

Поверхневий стік – стікання води по ріках та інших потоках, які течуть по земній поверхні.

Поверхні розділу – границі всередині Землі, на яких відбувається різка зміна швидкості сейсмічних хвиль.

Поверхня Мохоровичича – поверхня сейсмічного розділу на границі земної кори і верхньої мантії.

Поверхня скочування – крутий схил піщаної дюни, по якому з підвітрової сторони відбувається скачування піщинок.

Повзучість – невелика безперервна пластична деформація гірських порід під впливом постійного навантаження або механічної напруги.

Повздовжній профіль ріки – графічне зображення поздовжнього розрізу річища по лінії фарватеру або по середній лінії водної поверхні у період межені.

Покрив вулканічний – маса лави, що широко розповсюдилась в усі сторони.

Покрив тектонічний – пологий насув одних мас гірських порід на інші з перекриттям першими других по субгоризонтальній або пологохвилястій поверхні на великій площі та амплітудою переміщення в десятки-перші сотні км.

Покришка – комплекс порід із надзвичайно низькими значеннями проникності, що перекриває продуктивний колектор і перешкоджає руйнуванню покладу.

Польє – карстова форма рельєфу у вигляді замкнутої плоскодонної улоговини з крутими бортами.

Польові шпати – група мінералів класу силікатів з каркасною структурою K-Na i Na-Ca складу.

Пористість – величина пустотного простору в породі або ґрунті, виражена в процентах.

Порода гірська – агрегат мінералів з певною структурою і текстурою, який утворився в результаті геологічних процесів.

Породотворні мінерали – мінерали, які складають гірські породи земної кори, а також порода Місяця і метеоритів.

Прогин тектонічний – лінійна зона опускання консолідованої земної кори, яка заповнена потужною товщею осадових, а місцями вулканогенних порід.

Пролювій – розсипчасті утворення, що являють собою продукти руйнування гірських порід, які виносяться тимчасовими водними потоками до підніжжя височин.

Проникність – здатність гірських порід пропускати через себе рідини і гази при гідростатичних тисках.

Просідання гірських порід– зменшення об’єму гірських порід при їх зволоженні.

Протерозой – давній етап формування земної кори, верхній з двох підрозділів криптозою.

Профіль рівноваги– базисна лінія, нижче якої не може проходити подальше заглиблення ріки.

Прошарок– тонкий шар гірської породи, що має підпорядковане значення в стратиграфічному розрізі.

Псевдохроматичне забарвлення– обумовлене інтерференцією світлових променів в кристалічній структурі.

Пуста порода– порода, в якій відсутні цінні мінерали.

Пустеля– область з малою кількістю атмосферних опадів і пригніченою рослинністю.

Р

Радіоактивність – здатність до радіоактивного випромінювання гірських порід, які містять мінерали радіоактивних елементів.

Радіолярієвий мул – кременистий мул, складений скелетами радіолярій, накопичених на дні глибоководних областей океану.

Ракушняк – вапняк, складений переважно із раковин, морських тварин та їх уламків.

Регіональний метаморфізм – метаморфізм гірських порід, який охоплює великі регіони.

Реголіт – шар пухкої маси уламків мінералів і гірських порід, який залягає над монолітними корінними породами.

Регресія – повільне відступання моря від берегів, яке проходить в наслідок підняття суші, опускання дна моря та зменшення об’єму води.

Реліктова вода – вода, яка збереглася в порах і тріщинах гірської породи з часу її утворення.

Рельєф – сукупність нерівностей (форм) земної поверхні, що утворюються на межі літосфери з атмосферою і гідросферою.

Рифей – відрізок часу формування земної кори, що охоплює більшу частину пізнього протерозою.

Рифи – різкі надводні або підводні підвищення морського дна на мілководді.

Рифт – лінійна глибинна геологічна структура, обмежена скидами.

Рифтова долина – долина, яка утворилася в результаті опускання блоку Землі між двома паралельними розломами.

Рифтовий атол – кільцевий кораловий риф, середина якого заповнена водою.

Рівнини – відносно рівні ділянки земної поверхні, часто значної площі, із невеликим (до 200 м) коливанням висот і малим (до 5°) нахилом.

Ріка – природний водний потік, що тече у виробленому ним річищі і живиться за рахунок стоку з площі свого водозбору.

Річище –найнижча ділянка річкової долини, по якій тече водний потік.

Річкова система – сукупність всіх річок у межах даного річкового басейну.

Річкові відклади – відклади річкових русел, заплавин, стариць, боліт, річкових дюн.

Рогова обманка – породотвірний мінерал групи амфіболів.

Роговик – щільна тонкозерниста метаморфічна порода, яка утворюється при контактному метаморфізмі, при температурі більше 600 °С.

Розломи – найбільш великі тектонічні розриви.

Розмокання – втрата гірськими породами зв’язаності при їх зволоженні.

Розріз – зображення в певному масштабі пласта, виробок в проекції на січну площину.

Розсипи – скупчення розсипчастого або зцементованого уламкового матеріалу, який містить у вигляді зерен, їх уламків або агрегатів ті або інші цінні розсипотворні матеріали.

Розсоли – природні або штучні водні розчини із концентрацією солей більшою 50 г/л (за В.І.Вернадським).

Розсування – вид розривних тектонічних порушень Земної кори, який виник в обстановці його розтягання і виражений у розсуванні одних її блоків від інших.

Розчинність – здатність гірських порід утворювати із іншими речовинами однорідні системи, в яких розчинена речовина міститься у вигляді атомів, молекул або іонів.

Рубін – мінерал, прозора речовина різновидність корунду.

Руда – природна мінеральна сировина, яка містить метали або їх сполуки в кількості і у вигляді, здатному для їх промислового використання.

Руслові утворення - рухомі і статичні форми руслового рельєфу, які виникли в результаті наносів або розмиву ложа річки.

Рутил – мінерал класу оксидів, найбільш розповсюджена поліморфна модифікація.

Рухливий пояс – видовжена, досить широка ділянка земної кори, у межах якої історико-геологічними методами встановлено тривалі давні і сучасні рухи значної швидкості та амплітуди.

С

Самовиливна свердловина - свердловина, із якої проходить самовилив води або нафти.

Самородний елемент – елемент, який зустрічається в природі в елементарному стані.

Сапропіль – намулові відклади прісних континентальних водойм, які містять більше 15 % органічної речовини.

Сапфір – мінерал, прозорий різновидність корунду будь-якого кольору, крім червоного

Світа геологічна –основна таксономічна одиниця місцевих стратиграфічних підрозділів.

Світлозаломлення – відхилення світлового проміння від первинного напрямку.

Світовий океан – безперервна водна оболонка земної кори, що оточує материки та острови.

Седиментогенез – стадія утворення осаду.

Сейсмічна хвиля - пружна деформація на поверхні Землі або в її надрах, яка поширюється із високою швидкістю.

Секреція –мінеральний агрегат, ріст якого відбувається від периферії до центру.

Селеві басейни – водозбори, де утворюються селеві потоки.

Сель –раптові водні потоки з високим вмістом твердого матеріалу, які виникають в гірських районах, де є великі запаси розсипчастого уламкового матеріалу, під час дощів, при інтенсивному таненні снігу і льоду, а також при прориві завальних озер.

Серединна морена – вал льодовикових наносів, який утворюється в результаті злипання бокових морен двох долинних льодовиків, які з’єднуються між собою.

Серединний масив – відносно стійка глиба континентальної кори, більш давньої, ніж кора рухомого, геосинклінального пояса, внутрі якого розташована ця глиба.

Серединно-океанічний хребет –підводне підняття ложа океану в зонах активного розсуву літосферних плит і новоутворення океанічної кори

Середня порода - інтрузивна магматична порода, в якій вміст SiO2 в межах 55-56 %.

Серпентин –група мінералів підкласу слоїстих силікатів, що поєднує різні структурні модифікації і політипи складу Mg3[ Si2O5](OH).

Сидерит – мінерал, карбонат заліза, FeCO3.

Сила землетрусу – величина, яка використовується для вимірів збитків при землетрусах.

Силікати природні – клас мінералів, солей кремнієвої, ізо – та гетерополікремнієвої кислот.

Сильвін –мінерал класу хлоридів, КСl.

Сильвініт – осадова гірська порода, що відноситься до групи соляних порід і представляє собою щільний агрегат кристалів сильвіну, галіту, карналіту та інших геологічних і сульфатних мінералів.

Симетрія –властивість фізичних тіл повторювати свої аналогічні частини.

Сингонія кристалів – сукупність кристалів, елементарні комірки яких характеризуються однаковою симетрією і кристалографічною системою осей координат.

Синекліза –крупна западина в межах континентальної платформи, переважно овальної або заокругленої форми.

Синкліналь – вид складчастих вигинів шарів земної кори, характерний вигнутою формою, нахилом шарів до осі і заляганням більш молодих шарів в осьовій частині, а більш давніх на крилах.

Синклінорій – крупна регіональна структура синклінальної будови, що ускладнюється меншими складками.

Сієніт – інтрузивна повнокристалічна порода, безкварцева, з високим вмістом лужних польових шпатів (60-90 %) і темноколірних мінералів (10-20 %).

Сіл – пластоподібне тіло інтрузивних гірських порід, яке залягає узгоджено із напластуванням вміщуючих осадових або метаморфічних порід.

Скарни – високотемпературна контактово-метасоматична гірська порода, яка складається із специфічних вапнякових або магнезіально-залізистих силікатів.

Складки – згини шарів гірських порід переважно із чергуванням випуклих і ввігнутих форм.

Склепіння тектонічне – крупне пологе склепінноподібне підняття шарів в межах континентальних платформ.

Сланці – метаморфічні гірські породи, які характеризуються зорієнтованим розташуванням породотворних мінералів і здатністю розколюватися на тонкі пластини або плитки.

Сланцюватість – здатність гірських порід відносно легко розколюватися при ударі паралельно певній площині.

Слюда – мінерал шаруватої структури з досконалою і дуже досконалою спайністю.

Соляний карст – карстові процеси і форми рельєфу, що розвиваються у товщах кам’яної солі.

Соляний купол – куполоподібна підземна структура, яка виникає під час підняття у верхні горизонти циліндричного соляного тіла

Спайність – властивість мінералів розколюватися по площинах спайності, які відповідають можливим граням кристалу.

Сталагміти – мінеральні натічні утворення на дні карстових порожнин.

Сталагнати – мінеральні натічні утворення у вигляді колон у карстових порожнинах.

Сталактити – мінеральні натічні утворення на склепіннях і верхніх частинах стінок карстових порожнин.

Стариця – старе, залишене рікою річище.

Стовпчаста окремість – вертикальна тріщинуватість в магматичних породах, яка утворюється при їх застиганні.

Столова гора – низька гора або гірський масив з плоскою вершиною.

Стратиграфічна колонка – зображення послідовності залягання гірських порід.

Стратиграфічна шкала – шкала, яка показує послідовність утворення порід земної кори, відображає етапи її геологічного розвитку.

Стратовулкани – вулкани, конуси яких складені почерговими потоками затверділої лави і пірокластичними породами.

Стратосфера – постійно холодна і суха оболонка атмосфери, розміщена на висоті понад 10 км над рівнем моря.

Структура гірських порід – характеристика ступені кристалічності гірських порід, яка залежить від розміру і форми складових їх мінеральних зерен, їх взаємовідношення одного з другим і з вулканічним склом.

Субдукція – процес плавлення зануреної в астеносферу океанічної кори, в результаті чого легкі алюмосилікати піднімаються вверх, формуючи інтрузії та діючі вулкани.

Суглинки – тонкоуламкові континентальні осадові гірські породи або осадки.

Суфозія – вилуговування розчинних солей з наступним вимиванням дрібних мінеральних частинок гірських порід і ґрунтів водами, що рухаються.

Сфероліт – концентрично-зональний кулькоподібний агрегат з радіально-променевою будовою.

Схилове болото – болото, утворене на схилі біля виходу джерела або вздовж струмка.

Т

Тайфун - циклон в західних тропічних областях Тихого океану.

Талик - товща талих і незамерзлих порід, розповсюджена з поверхні або нижче шару сезонного промерзання та існує більше одного року.

Тальк - мінерал підкласу шаруватих силікатів, Mg3 [ Si4 O10](OH)2.

Тафтогенез - процес розчленування земної кори на блоки в умовах розтягання з утворенням крупних грабенів.

Твердість мінералу -опір мінералу зовнішньому механічного впливу іншого більш твердого тіла.

Текстура гірських порід- характеристика ступеню та особливостей неоднорідності гірських порід, яка проявляється у формі взаємного розташування й орієнтування мінеральних агрегатів абоскловатних складових частин.

Тектоніка - наука про будову, рухи, деформації і розвиток земної у зв’язку із розвитком Землі.

Тектоніка плит – модель Землі, яка пояснює формування, її поверхні за рахунок руху літосферних плит.

Тектонічна брекчія - подрібнений матеріал гірських порід в зонах розломів в результатірухів земної кори.

Тектонічний блок - блок гірських порід, обмежений площинами тектонічних розривів.

Тектонічний покрив - крупне тіло гірських порід, пересунуте на велику відстань від свого первинного положення в результаті тектонічного насуву або утворення лежачих складок.

Тектонічні рухи - сукупність рухів земної кори, що призводять до вертикальних і горизонтальних переміщень окремих блоків в земній корі й деформації гірських порід.

Теплове розширення -властивість мінералу збільшувати свій об’єм при нагріванні.

Тепловий потік- потік тепла, що поступає з надр Землі до денної поверхні.

Теплопровідність- швидкість поширення теплоти в мінералах та гірських породах.

Тераса - рівна, близька до горизонтальної поверхня, обмежена крутим уступом і складена алювіальними наносами або корінними відкладами.

Терикон- конічний відвал пустої породи у вигляді конусоподібного горба.

Теригенні відклади -уламкові осадки й уламкові гірські породи, що складаються із знесених з суші уламків гірських порід і мінеральних зерен.

Теніс - океан, що розділяв в мезозої і ранньому кайнозої континентальні маси Лавразії і Гондвани.

Техногенна кора ­вивітрювання -просторово витримана і генетично відокремлена континентальна геологічна формація, що утворилася в результаті спрямованої діяльності людини.

Торф- органогенна гірська порода, утворена під водою при нестачі киснюз відмерлих і не повністю розкладених залишків рослин сучасних боліт, з домішкою до 50% мінеральних компонентів.

Торф’яне болото – болото або зволожена ділянка покриті торфом.

Травертин- пориста різновидність карбонату кальцію, яка відкладається поверхневими або підземними водами.

Трансгресія - процес наступу моря на сушу, який проходить в результаті опускання земної кори під впливом низхідних тектонічних рухів або при підняті рівня води Світового океану.

Трахіт - кайнотипна середня гірська порода сублужного ряду, складена із лужного польового шпату, плагіоклазу тощо.

Тріщинуватість - явище розділення гірських порід земної кори тріщинами різної протяжності, форми й просторової орієнтації.

Туф вулканічний - щільна гірська порода, утворена із твердих продуктів вулканічних вивержень в наступному ущільнених і зцементованих.

Туфи- осадові зцементовані високопористі гірські породи.

У

Український щит- геологічна структура, що являє собою брилеве підняття фундаменту південно-західної частини Східноєвропейської платформи.

Улоговина- від’ємна форма рельєфу, замкнута з усіх боків або відкрита з одного чи двох протилежних боків.

Ультраметаморфізм- регіональний метаморфізм, що супроводжується утворенням магматитів.

Ультраосновні гірські породи - група магматичних гірських порід з низьким вмістом кремнезему (30-45%).

Ураніт- мінерал класу оксидів UO2

Ущелина - вузька, з крутими стінками частина долини.

Ф

Факоліт- безкорневе інтрузивне тіло лінзовидної форми, що залягає в склепінні антиклінальної або мульді синклінальної складок узгодженно із вміщуючими породами.

Фанерозой - еон, сукупність палеозою, мезозою і кайнозою.

Фація - особливості гірських порід які відтворюють умови їх формування.

Фізичне вивітрювання -механічне вивітрювання порід, в результаті якого порода подрібнюється на уламки певної величини.

Філіт - метаморфічна сланцювата порода з дрібними лусками слюд.

Фільтрація - рух підземних вод, нафти або газу в пористих або тріщинуватих гірських породах під дією сили гравітації.

Фірн - спресований сніг в районі розвитку льодовиків.

Флексура - більш круте залягання гірських порід на фоні єдиної монокліналі.

Фліш - формаційно єдина потужна товща осадочних порід з чітко вираженою ритмічною шаруватістю.

Флювіогляціальні відклади - відклади потоків талих льодовикових вод.

Флюїд- будь-яка речовина, поведінку якої при деформаціях можна описати законами механіки порід.

Флюорит -мінерал класу фторидів CaF2 .

Фокус землетрусу - центр землетрусу, від якого поширюються сейсмічні хвилі.

Формація геологічна - природна сукупність гірських порід, пов’язаних загальністю умов свого утворення.

Фосфатні руди - природні мінеральні утворення, що містять фосфор в таких сполуках і концентраціях, при яких їх промислове використання технічно можливе та економічно вигідне.

Фосфорити- осадові гірські породи основним елементом яких є скрито – або мікрокристалічніфосфати кальцію з групи апатиту.

Фумароли - невеликі отвори і тріщинки по яких піднімається струмені гарячої водяної пари і газів, що виділяються із магми і незастиглих лавових потоків та пірокластичних відкладів.

Фундамент платформи - нижній структурний ярус платформи, підстелюючий її чохол, утворений інтенсивно деформованими і метаморфізованими породами, пронизаними гранітами та іншими інтрузіями.

Х

Халцедон -мінерал, скритокристалічний агрегат неупорядкованого кварцу.

Халькопірит – мінерал класу сульфідів, близький за складом до CuFeS2 .

Хемогенні гірські породи– група порід, які утворилися безпосередньо шляхом хімічного осадження із вод або розчинів без участі біологічних процесів.

Хімічне вивітрювання – процес руйнування мінералів і гірських порід при хімічних реакціях.

Хлориди природні – клас порід, солі соляної кислоти.

Хлорити – група шаруватих силікатів, забарвлених у зелені кольори різних відтінків.

Ц

Цементація – процес з’єднання зерен пухких відкладів мінеральною речовиною, яка відкладається із водних розчинів.

Цеоліти – водовміщуючі мінерали класу силікатів.

Циклон – область низького атмосферного тиску, в якій вітри дують від центру до периферії проти годинникової стрілки в північній півкулі, і за в південній.

Цирк – форма рельєфу, заглиблення з крутим схилом у вигляді амфітеатру.

Цокольна тераса– тераса, вироблена водними потоками в корінних породах.

Цунамі –величезні хвилі, які виникають на поверохні води і в її товщі при підводних землетрусах.

Ч

Чанокіт –гірська порода сімейства низьколужних гранітів.

Чорні піски –піски з підвищеною концентрацією темних мінералів.

Ш

Шар – геологічне тіло плоскої форми, складено по всьому протязі одновіковими осадовими породами і обмежене двома різновіковими поверхнями осадження.

Шаруватість гірських порід– будова гірських порід у вигляді налягаючих один на другий шарів, що розрізняються мінеральним складом, кольором, особливостями складових частин породи та іншими ознаками.

Шахта– виробничий об’єкт, який здійснює видобуток корисної копалини за допомогою системи підземних гірничих виробок.

Шельф– відносно мілководні ділянки дна океанів, окраїнних і внутрішніх морів.

Шлак вулканічний– вулканічне скло з пухирцевою структурою, яка утворюється при розчиненні газів в процесі застивання лави.

Шлаковий конус– конус виносу ріки або потоку, складений уламками вулканічного шлаку.

Шліф– тонкий (0,02-0,03мм) зріз гірської породи або мінералу, призначений для вивчення його під мікроскопом в променях поляризованого світла.

Шліх– концентрат важких мінералів, які залишаються після промивки у воді природних розсипчастих відкладів або подрібнених гірських порід.

Шток– тіло гірських порід або корисних копалин, що має циліндричну, каплеподібну або ізометричну форму.

Шурф– вертикальна або похила гірська виробка, проведена з поверхні землі для пошуку і розвідки корисних копалин або інших геологічних досліджень.

Щ

Щебінь– розсипчаста крупноуламкова порода, яка складається із майже необкатаних гострокутних уламків твердих порід розміром від 10 до 100 мм.

Щит кристалічний– крупний виступ фундаменту платформи, що зберігав на протязі великої частини його історії стійко припідняте положення і лише ненадовго, в епохи максимальних трансгресій, перекривався мілким морем.

Щітовий вулкан– вулканічний конус з дуже пологими стінками.

Ю

Ювенільні води– підземні води ендогенного походження, які вперше поступають з глибин в підземну геосферу.

Юрська система– комплекс відкладів, що утворився протягом юрського періоду.

Юрський період– другий період мезозойської ери геологічної історії Землі.

Я

Ядро Землі– центральна геосфера радіусом біля 3470 кілометрів.

Ядерний вибух– вибух, викликаний виділенням внутрішньої ядерної енергії.

Яйла– майже безлісі плосковершинні плато головного пасма Кримських гір.

Янтар– природна органічна сполука, викопна смола хвойних дерев.

Яр– ерозійна долина утворена тимчасовими водними потоками.

Ярозит– мінерал класу сульфатів KFe3[SO4]2 (OH)6

Ярус геологічний– одиниця загальної (міжнародної) стратиграфічної шкали.

Яшма– осадочно-метаморфічна гірська порода, яка супроводжує офіолітові комплекси.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти