ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ПОНЯТТЯ ПРО АРГУМЕНТАЦІЮ. СТРУКТУРА АРГУМЕНТАЦІЇ

1. До даних тез доберіть аргументи. Продемонструйте їх «в'язок із тезами, використовуючи один із видів дедуктивного міркування:

• Прикладом емоційного типу оратора був Ф.М. Плевако;

• Якшо обвинувачений не є винним, то його виправдову­ють;

• Правові науки належать до сфери гуманітарних;

• Ця держава не є ні конфедерацією, ні федерацією.

2. До даних тез доберіть аргументи. Аргументуйте тези, ви­користовуючи різні види індуктивних міркувань:

• У процесі розслідування справи про пофабування музею, з'ясувалося, що в затриманих на місці злочину Н. і П. повинен бути співучасник;

• Експертизою встановлено, що дім на вул. Липовій розва­лився від старості;

• Деякі злочини є злочинами з необережності;

• Число злочинів у країні, як правило, пов'язане із стабіль­ністю життя людей цієї країни.

3. До даних тез доберіть аргументи. Аргументуйте тези, ви­користовуючи аналогію:

• Можливо обвинувачений буде засуджений на три роки;

• Крадіжки, що мали місце останнім часом у київських го­телях, скоріше за все вчинив О. із співучасниками;

• Літо в цьому році ймовірно буде холодним;

• Якщо свідок сказав неправду хоч раз, ви можете відхилити всі його свідчення.

АРГУМЕНТАЦІЯ ТА СУПЕРЕЧКА

4. Проаналізуйте такі вислови. Чи ви їх підтримуєте? Об­грунтуйте свою відповідь.

• «Не висловлюйте нічого, що не можна довести простими та рішучими дослідами... Шануйте дух критики, сам по собі він не пробуджує нових ідей, не підштовхує до великих справ. Але без нього все хитке. За ним завжди останнє слово. Те, що я вимагаю від вас і що ви в свою чергу вимагатимете від ваших учнів, є найскладнішим для дослідника» (Л. Паскаль);

• «Якщо ви сперечаєтеся і заперечуєте, ви іноді можете до­могтися перемоги, але це буде безглузда перемога, тому що ви ніколи не досягнете за допомогою цього доброго ставлення до себе з боку вашого «супротивника» (Б. Франклін);

• «Жодна людина, яка вирішила справді чогось досягти в житті, не повинна витрачати час на особисті суперечки, не говорячи вже про те, що вона не повинна дозволяти собі втра­чати самовладання. Поступайтеся у великих питаннях, якщо ви відчуваєте, що і ви, і ваш співрозмовник по-своєму маєте рацію, і поступайтеся в більш дрібних речах, навіть добре усві­домлюючи, що маєте рацію лише ви. Краще звільнити шлях собаці, ніж дозволити, щоб він вкусив вас. Навіть убивство собаки не вилікує укусу» (А. Лінкольн);

• «Супротивник, який відкриває ваші помилки, більш ко­рисний для вас, ніж друг, який бажає їх сховати» (Леонардо да Вінчі);

• «Коли визнаєш власні помилки, маєш шанс їх виправити» (Роберт Берне);

• «Якщо бажаєте сперечатися не марно і переконати співрозмовника, насамперед з'ясуйте, з якого боку він підхо­дить до предмета суперечки, позаяк цей бік він звичайно ба­чить правильно. Визнайте, що він має рацію, і одразу по­кажіть, що якщо підійти з іншого боку, він виявиться не та­ким. Ваш співрозмовник залюбки погодиться з вами, але ж він не припустився жодної помилки, просто чогось не роз­гледів, а люди сердяться не тоді, коли все бачать, а коли при­пускаються помилки» (Б. Паскаль);

• «Існує думка, що між крайніми точками зору лежить істи- -на. Ні в якому разі. Між ними лежить проблема» (І. Гете);

• «На їхню думку (думку софістів (авт.)) для того, хто зби­рається стати добрим оратором, зовсім не потрібно мати істине уявлення про справедливі і добрі справи або про людей, праведливих і добрих за природою або вихованням... У судах ішуче нікому немає жодного діла до істини, важлива лише переконаність. А вона полягає у правдоподібності, на чому й повинен зосереджувати свою увагу той, хто бажає проголосити мистецьку промову. Іноді у захисній та звинувачувальній про­мові навіть необхідно промовчати про те, що було в дійсності, якщо це неправдоподібно, і говорити лише про правдоподібне; оратор з усіх сил повинен гнатися за правдоподібним, нерідко розпрощавшись з істиною» (Сократ);

• Хто бажає з'ясувати істину, той не лише старанно шукає її у переконаннях або припущеннях супротивника, хоча ос­танні спочатку і не збігаються з його власними поглядами. Для того, щоб добути її також і звідти, він намагається допо­могти супротивнику знайти для його думки слова, які б найбільш точно її висловлювали. Він намагається, як гово­рять, зрозуміти супротивника краще, ніж той сам себе ро­зуміє. Замість того, щоб використовувати кожний слабкий пункт аргументації супротивника для розвінчування та зни­щення тієї справи, яку він відстоює, учасник предметної дис­кусії докладає зусиль для того, щоб добути з тверджень су­противника все те цінне, що допомагає виявленню істини. І в цьому немає суперечності. Це немовби певний поділ праці: «Ти будеш намагатися відстоювати власну гіпотезу, а я свою, і подивимося, що з того вийде. Я буду намагатися спростову­вати твої твердження, а ти — мої. Давай у нашому досліді спростовувати все, позаяк лише таким чином можна виявити те, що не підлягає спростуванню. Те, що при цьому вистоїть, і стане спільно знайденою істиною. Нехай вона виявиться єдиним переможцем у цій суперечці» (Т. Котарбінський);

• «В одному випадку із ста те чи інше питання посилено обговорюється тому, що воно справді темне; в останніх дев'яноста дев'яти воно стає темним тому, що посилено обгово­рюється» (Е. По);

• «Сперечатися значно легше, ніж розуміти» (Г. Флобер);

• «Нема нічого дурнішого, ніж бажання завжди бути ро­зумнішим за всіх» (Ф. де Ларошфуко);

• «Сперечайтеся, помиляйтеся, але... розмірковуйте, і хоча криво, але самі» (Г. Лессінг);

• «Суперечки навколо деякого твердження нічого не гово­рять про його істинність; іноді безсумнівне викликає супе­речки, а сумнівне проходить без заперечення. Суперечки не означають помилковості твердження, так само, як загальна згода — його правильності» (Б. Паскаль);

• «Безглуздо змагатися з тими, хто кращі і сильніші за тебе» (Езоп);

• «Краще розбирати суперечку між своїми ворогами, ніж між своїми друзями, бо явно після цього один із друзів стане твоїм ворогом, а один із ворогів — твоїм другом» (Біант);

• «Мудрість значно краща, ніж сила...» (Ксенофонт);

• «Мовчи, або говори те, що краще, ніж мовчання» (Піфагор);

• «З тим, хто полюбляє сперечатися, не треба вступати в суперечку» (Сюнь-цзи);

• «Краща філософія — все заперечувати і ні про що не висловлювати певну думку» (Ціцерон);

• «Краще визнати, що ти не знаєш того, чого не знаєш, ніж нести якусь нісенітницю та безглуздя і самому собі бути огидним» (Ціцерон);

• «Красномовство — це світло, яке надає блиск розуму» (Ціцерон);

• «Перш, ніж сказати що-небудь іншим, скажи це собі» (Сенека);

• «Непереможним можеш бути, якщо не вступиш у жодну битву, де перемога залежить не від тебе» (Епіктет).

ВИДИ АРГУМЕНТАЦІЇ

Доказова та недоказова аргументація

5. Чи може таке бути в доказовій аргументації:

• аргументи — недостовірні твердження;

• деякі аргументи — достовірні твердження, а деякі ймовірні;

• форма — неповна індукція;

• форма — повна індукція;

• теза — імовірне твердження?

6. Наведіть приклади доказової аргументації.

Пряма та непряма аргументація

7. Чи може бути:

• доказова аргументація прямою;

• апагогічна документація недоказовою;

• розділова аргументація непрямою й недоказовою?

8. Проаналізуйте наведені аргументації, з'ясуйте їх структу­ру, вид (доказова чи недоказова, пряма чи непряма), запишіть їх схеми:

• «Отже, афіняни, якщо б ці панове говорили правду й існу­вало б два закони про присвоєння нагород, то архонти законо­давці безсумнівно б їх знайшли, а чергові голови передали б їх законовиправникам, і один би із законів був би скасований: або той, що дозволяє таку угоду; або той, що забороняє її. Але у зв'язку з тим, що цього немає, стає очевидним: ці панове не тільки говорять неправду, але й стверджують речі, які є вза­галі неможливими» (Зсхил. Против Ктесифонта о венке // Оратори Греции);

• «Оскільки живі організми проходять у своєму розвитку ступені народження, розквіту, занепаду й загибелі, остільки й суспільство у своєму розвитку проходить саме ці ступені» (Шпенглер);

• Виступаючи у справі Сапогова, відомий російський ад­вокат М.Г. Казарінов сказав: «У кожному злочині, який скоїла нормальна людина, ми можемо розрізнити: по-перше, дос­татній мотив, по-друге, внутрішню боротьбу людини, яка за­мислила злочин, з усім запасом його моральних сил; далі зав­жди наявне почуття самооборони, що рекомендує людині здійснити злочин найбільш безпечним для себе, частіше за все таємним способом. І, нарешті, можемо розрізнити з боку злочинця деяку розважність, деяку економію зла. Усякій лю­дині притаманний жах перед злом і ніхто не стане вчиняти зло надмірно, а обмежиться злом необхідним. У справі, яка розглядається, я не бачу мотиву для вбивства, не можу влови­ти жодних ознак внутрішньої боротьби, або почуття само­оборони.

За моїм переконанням, Сапогов — суб'єкт із душевною хворобою, який стоїть на межі між злочинами за пристрастю і злочинами психічно ненормальними» (Речи известньїх рус­ских юристов);

• Виступаючи у справі Бартеньєва відомий адвокат Ф.М. Плевако заявив про те, що підсудний не міг вчинити злочин із ревнощів. Цю тезу він доводив таким чином: «Рев­нощі до генерала Паліцина або через Паліцина — ось перше припущення. Воно не витримує критики. Якщо б Вісковська цікавилася генералом і надавала йому перевагу, а не Бартень-єву, вона не заплуталася б у своїй історії... Якщо Бартеньєв ревнував до генерала Паліцина і ненавидів його за залицяння до Вісковської, смерть могла загрожувати генералу, а не Вісковській... Відсутність мотиву з боку Бартеньєва доводять також і зовнішні дані: отруту й знаряддя вбивства везе той, кому вони потрібні для задуманої мети. Але ми не маємо жодного пристойного доказу, що їх приніс Бартеньєв. На­впаки, покоївка Вісковської бачила револьвер загорнутим у пакунок, коли Вісковська виходила з дому; вона ж визнала отруту, знайдену у кімнаті вбивства, як отруту, яку вона ба­чила в руках Вісковської» (Речи известньїх русских юристов);

• «...У цій справі немає середини: треба або визнати, що вона (Рибаковська) скоїла злочин із завчасно обдуманим наміром, або треба визнати, що вона вчинила злочин з необережності; для припущення, що вона вчинила цей зло­чин за раптовим поривом, немає місця, тому що, як за свідчен­ням Рибаковської, так і за свідченням Лейхфельда, бачимо, що між зарядженням пістолета і пострілом був певний про­міжок часу... Для того, щоб припустити, що в Рибаковської був завчасно продуманий намір вчинити той злочин, у якому вона обвинувачується... немає ніяких підстав. Визнання нею того, що вона зарядила пістолет, показує саме те, що вона не вважає цю обставину доказом, що викриває її у злочині. Це свідчить про те, що в цьому випадку вона говорить правду, хоч ця обставина за певних умов могла б бути обернена проти Рибаковської» (ВИ. Смолярчук. Гиганти и чародеи слова);

• «На твою думку, у світі є тільки три нещастя: жити взим­ку в холодному помешканні, влітку носити вузькі чоботи і ночувати в кімнаті, де кричить дитина...; у мене немає ні пер­шого, ні другого, ні третього. Отже, немає у мене нещастя» {И.С. Тургенев. Рудин);

• «Смерть нічого для нас не означає. Бо те, що розкла­дається, позбавлене почуття, а тіло, що позбавлене почуття, нас зовсім не обходить» (Епікур);

• «Віслюк знаходиться між двома однаковими оберемками сіна однакової якості та однакового розміру. Якщо б він не мав свободи волі, то помер би з голоду, тому що немає ніяких підстав для того, щоб він надав перевагу якомусь одному обе­ремку. Позаяк на практиці у таких випадках віслюки не поми­рають, то можна стверджувати, що вони мають свободу волі. Отже свобода волі існує» (Буридан);

• «Намагатися за допомогою війни вирішувати політичні суперечки між державами, намагатися досягти сили і слави — це все одно, що змусити усіх людей країни пити одні й ті самі ліки для лікування різних хвороб, бо користі від цього, мож­ливо, буде лише чотирьом-п'яти людям» (Мо-цзи);

• «Порожнечі зовсім нема. Бо порожнеча — ніщо. Отже, те, що є нічим, існувати не може» (Мелісе);

• Якщо люди хороші, то покарання зайве; якщо вони дурні, то покарання не має сенсу. Але люди або хороші, або дурні. Отже, покарання або не має сенсу, або марне;

• Милосердя тільки вбиває, пробачаючи вбивць;

• Доведення провини обвинуваченого незаперечне, — ска зав слідчий. — Міркуйте самі. По-перше, потерпіла під чаї пізнання однозначно вказала на підозрюваного. По-друге, підоз рюваний був затриманий під час спроби продати валюту, якої у нього ніколи не було. Це підтвердили усі знайомі підозрю ваного. А в сумочці у померлої була немала сума у валюті По-третє, у той день, коли було здійснене пограбування, підоз рюваного бачили десь за півгодини до цього недалеко від місця злочину.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти