ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ПРАВИЛА ТА ПОМИЛКИ В АРГУМЕНТАЦІЇ ТА КРИТИЦІ

11. Проаналізуйте наведені тексти. Визначте правильність/ неправильність аргументацій та критик, що в них містяться. З'ясуйте помилки, яких у них припустилися, якщо вони є.

• « — Отже, по-вашому, переконань немає? —Немає, — і не існує.

— Це ваше переконання?

— Так.

— Як же ви говорите, що їх немає? Ось вам вже одне на перший раз» (И.С. Тургенев);

«Сганарель. ...заявляю вам, що ваша дочка німа.

Жеронт. Так-то воно так, проте я дуже хотів би, щоб ви мені пояснили, з чого ж постає ця недуга?

Сганарель. Нічого немає легшого! Це постає з того, що їй відібрало мову.

Жеронт. Чудово, але причина?..

Сганарель. Всі наші найславетніші вчені скажуть вам, що це — наслідок утруднення орудувати язиком.

Жеронт. А ваша особиста думка щодо цього утруднення ору­дувати язиком?

Сганарель. Арістотель каже з приводу цього ... багато гарних речей.

Жеронт. Та, мабуть.

Сганарель. О, то була велика людина!

Жеронт. Безперечно.

Сганарель. Справді велика людина; (піднімаючи вгору руку) людина, що була вище від мене ось на стільки. Отже, вертаю­чись до нашого міркування, я стверджую, що це утруднення орудувати язиком спричинили певні соки, що їх ми, вчені, звемо шкідливими соками...; а через те, що гази, які форму­ються під впливом випарів, що утворюються у сфері хвороб, доходячи... так би мовити... до [...]. Оце, власне кажучи, й рризвело до того, що донечка ваша оніміла» (Мольер. Лекарь роневоле);

• «Точно у вказаний час з'явився інспектор Стенлі Копкінс... Молодий детектив був у захваті від своєї вдачі. «Так Ви насправді впевнені, що ваше пояснення правильне?» — звернувся до нього Шерлок Холмс. «А як же. Випадок цілком ясний... Я дізнався, що молодий Неліган прибув до отелю «Бремблтай» у той самий день, коли був вчинений злочин... Його кімната знаходилася на першому поверсі і він міг піти, коли йому заманеться. У ту саму ніч він... зустрівся у хатинці з Пітером Кері, посварився з ним і вбив його гарпуном...»

Холмс посміхнувся і похитав головою.

«Я бачу у вашій версії один недолік, Хопкінсе: вона абсо­лютно неправдоподібна. Ви хоч раз намагалися проткнути тіло гарпуном? Ні? Так ось, дорогий сер, ви повинні зверну­ти особливу увагу на цю деталь. Мій друг Уотсон міг б розпо­вісти вам, як я вправлявся з цим цілий ранок. Це не так-то легко, тут потрібна сильна тренована рука! А удар капітану був заподіяний з такою силою, що гарпун глибоко встромив­ся у стіну, пройшовши його тіло наскрізь. Чи можна припу­стити, що цей кволий юнак здатний нанести такий страшний удар?

І що це саме він — та людина, яка вночі пила ром із Чор­ним Пітером? І що це його профіль бачили на завісі за два дні до того? Ні, ні, Хопкінсе, доведеться вам пошукати ко­гось страшнішого» (Конан-ДойльА. Записки о Шерлоке Холмсе);

• «Одного разу Вінсент Ван Гог на великому аркуші малю­вав вирубку лісу: на передньому плані він зобразив самотнє дерево, що стояло біля струмка. Один з лісорубів час від часу підходив до нього і дивився через плече на малюнок, по сміхався, а потім і зовсім зареготав. Вінсент працював над цим малюнком декілька днів і селянин сміявся над ним все більш відкрито. Вінсент вирішив дізнатися, що ж його так забавляє.

— Вам смішно, що я малюю дерево? — чемно запитав він. Лісоруб у відповідь знову зареготав і сказав:

— Звичайно, смішно. А ти, мабуть, дурень. Вінсент замислився на хвилинку і запитав:

— А був би я дурнем, якщо б посадив дерево? Обличчя селянина відразу ж стало серйозним. -Ні.

— А був би я дурнем, якщо став би доглядати це дерево?

— Звичайно, ні.

— А якщо б зібрав з нього плоди?

— Ти наді мною просто смієшся!

— Ну, а дурень я чи ні, якщо зрубаю дерево, як роблять отут?

— Чому ж? Дерева треба рубати.

— Отже, саджати дерева можна, доглядати за ними мож­на, знімати плоди можна, рубати можна, а якщо я їх нама­люю, то я вже дурень. Чи правильно це?

Селянин знову посміхнувся.

— Звичайно, ти дурень, якщо гайнуєш час на таку справу. І усі говорять, що ти дурень» (Ирвжг Стоун. Жажда жизни);

• «Заробляти свій хліб, дядьку Коре? Що це означає? За­робляти свій хліб... або не дарма його їсти? їсти свій хліб дарма або, іншими словами, бути не вартим його, — це, зви­чайно, злочин, бо кожна порядна людина повинна бути варта свого хліба. Але не вміти заробляти на хліб, хоча і бути вар­тим його, — це вже нещастя, велике нещастя» (Там саме);

• На засіданні Академії наук було запропоновано обрати в дійсні члени грамотного військового міністра Аракчеєва, який прославився жорстокістю і реакційністю. Коли один з академіків указав на відсутність у нього наукових заслуг, йому відповіли: «Зате він близький до государя». «У такому випадку прошу обрати і кучера Іллю Петрова», — зауважив академік. (Спосіб аргументації виявився настільки ефективним, що ака­демік опинився у засланні);

• «Ви вигадали і надрукували у своєму вченому творі, як сказав мені Герасимов, що нібито на найвеличнішому світилі, на Сонці, є чорні плямки. Цього не може бути, бо цього не може бути ніколи. Як ви могли бачити на Сонці плями, якщо на Сонце не можна дивитися простими людськими очима, і навіщо на ньому плями, якщо і без них можна обійтися? Із якого мокрого тіла зроблені ці плями, якщо вони не згора­ють?» (А. Чехов. Письмо к ученому соседу);

12. Проаналізуйте суперечку, яка наводиться в оповіданні В Шукшина «Зрізав» Знайдіть помилки в тексті:

« — У якій царині ви виявляєте себе? — запитав Гліб.

— Де я працюю, чи що? — не зрозумів кандидат.

— Так.

— На філфаці.

— Філософія?

— Не зовсім... Ну, можна й так сказати.

— Необхідна річ. — Глібові потрібно було, щоб була філо­софія. — Ну, і як щодо первинності?

— Якої первинності?

— Первинності духу і матерії...

— Як завжди. Матерія первинна...

— А дух?

— А дух — потім. А що?

Як зараз філософія визначає поняття невагомості?

— Як завжди визначала.

— Але ж явище відкрите зовсім недавно. Тому я й запи тую. Натурфілософія, наприклад, визначає це так, стратегіч на філософія — інакше...

— Та нема такої філософії — стратегічної.

— Але є діалектика природи. А природу визначає філосо­фія. Як один з елементів природи нещодавно була виявлена невагомість. Тому я й запитую: розгубленості нема між філо­софами?

— Давайте визначимо, — серйозно зауважив кандидат, — про що у нас йде мова?

— Добре, друге питання: як ви особисто ставитеся до про­блеми шаманства в окремих районах Півночі?

— Та нема такої проблеми.

— Ну, нема так нема! Баба з возу — кобилі легше. Пробле­ми нема, а ці... — Гліб показав щось мудроване руками, — танцюють, дзвонять бубенцями... Так? Але при бажанні... — Гліб повторив: — При бажанні їх начебто й нема. Добре. Ще одне питання. Як ви ставитеся до того, що Місяць також справа рук розуму?

— Послухайте.

— Та ми вже послухали! Мали, так би мовити, задоволен­ня».

13. Прочитайте уривок із діалогу Платона «Федр». Про по­рушення якого правила щодо аргументації говорить Сократ?

Сократ. Щоб промова була доброю, прекрасною, невже розум оратора не повинен осягнути істину того, про що він збирається говорити?

Федр. Про це, милий Сократе, я чув так: тому, хто має намір стати оратором, немає необхідності розуміти, що дійсно справедливо, — достатньо знати те, що здається справедли­вим більшості, яка буде судити. Те ж саме стосується й того, що насправді є добрим і прекрасним, — достатньо знати, що таким уявляється. Саме так можна переконати, а не за допо­могою істини.

Сократ. «Думка не є нікчемною», Федре, якщо так гово­рять розумні люди, але потрібно розглянути, чи є в ній смисл. Тому не можна залишити без уваги те, що ти зараз сказав.

Федр. Ти маєш рацію.

Сократ. Розглянемо це таким чином.

Федр. Яким?

Сократ. Наприклад, я переконував би тебе купити коня, лоб боротися із ворогом, до того ж ми з тобою обидва не нали б, що таке кінь, та й про тебе я знав би лише те, що >едр вважає конем свійську тварину з великими вухами...

Федр. Це було б смішно, Сократе.

Сократ. Поки ще ні, але так було б, якщо б я став серйозно тебе переконувати, склавши похвальне слово віслюку, назвав­ши його конем і стверджуючи, що потрібно мати цю скотину не тільки вдома, але й у поході, тому що вона знадобиться у битві, для перевезення вантажу і ще для багатьох речей.

Федр. Це було б зовсім смішно!

Сократ. А хіба не краще те, що є смішним та милим, ніж те, що є страшним та ворожим?

Федр. Це очевидно.

Сократ. Так ось, коли оратор, який не знає, що таке добро, а що — зло, виступить перед такими самими громадянами з метою їх переконати, до того ж буде розхвалювати не тільки віслюка, видаючи його за коня, але й зло, видаючи його за добро, і, враховуючи думку юрби, переконає її зробити дещо погане замість доброго, які, на твою думку, плоди принесе згодом посів його красномовства? Федр. Не дуже-то хороші.

14. Про застосування яких хитрощів ідеться в наведених прикладах?

• На одній із дискусій з приводу походження видів Ч. Дарвіна єпископ Вільберфорс звернувся до слухачів із питанням, чи були їх пращури мавпами? Біолог Т. Хакслі, який захищав цю теорію, відповів, що йому соромно не за своїх мавпячих пращурів, а за людей, яким не вистачає розуму і які не здатні поставитися серйозно до висновків Дарвіна;

• «Ми опановуємо значно вищий стиль суперечки — супе­речку без фактів. Суперечку на темпераменті. Суперечку, що переходить від голослівних тверджень на особу, партнера. Що може говорити кульгавий про мистецтво Ван Гога? Якщо йому одразу заявити, що він кульгавий, він визнає себе переможе­ним. Про що може сперечатися людина, яка не обміняла паспорт? Які погляди на архітектуру може висловити чолов'яги без прописки? Впійманий на гарячому, він визнає себе пере­моженим. І взагалі, чи може нас цікавити думка людини ли­сої і з отаким носом?

Нехай спочатку виправить ніс, відростить волосся, набере вагу, виправить ходу, а вже потім висловлює щось супереч­ливе — ми її зрозуміємо» (М. Жванецький);

• « — ...Якщо ви, наприклад, ренегат, —докоряйте супро­тивнику у тому, що в нього нема переконань!

Якщо ви самі лакей у душі, — говоріть йому з докором, що він лакей... Лакей цивілізації, Європи, соціалізму...

— Можна навіть сказати: лакей без лакейства! — заува­жив я.

— І це можна, —підхопив пройдисвіт» (І.С. Тургенєв);

• «Панове присяжні засідателі, пане суддя! Мій клієнт зізнався, що крав. Це цінне й щире визнання. Я б навіть сказав, що воно свідчить про незвичайну цілісність і глибину натури, про людину сміливу і чесну. Але чи можливо, пано­ве, щоб людина, яка має такі рідкісні якості, була злодієм?»

• «Двічі по два — чотири, — каже розум. Двічі по два — п'ять, — каже варвар, ударяючи мечем по столі, де розкла­дені розумові плани й рахунки. І доки той меч на столі, двічі по два буде п'ять...» (М. Шлемкевич);

• В. Леоненко наводить приклад із судової практики од­ного з районних судів м. Києва. Під час судового розгляду справи, в той момент, коли адвокат, виступаючи із захисною промовою, сказав: «Товариші судді, якщо по совісті говори­ти...», прокурор, піднявшись зі свого місця, кинув адвокату репліку: «А у вас є совість?» (Леоненко В.В. Профессиональ-ная зтика участников уголовного судопроизводства);

15. Проаналізуйте наведені поради двох видатних філософів. Про які хитрощі в них говориться? Як ви вважаєте, чи є вони коректними?

Порада Л. Шестова:

«Кращий і переконливіший спосіб доведення — почати свої міркування з необразливих, усіма визнаних тверджень. Коли підозрілість слухача достатньо приспана, коли у нього навіть народилася впевненість, що ви збираєтеся підтвердити найулюбленіші його ідеї — тоді настав момент відкрито вис-

ловитися, але неодмінно немовби нічого не сталося, спокій­ним тоном, таким самим, як говорилися раніше трюїзми. Про логічний зв'язок можна не турбуватися. На людину звичайно значно більше діє послідовність інтонації, ніж послідовність думок. Так що, якщо ви зможете, не порушивши тону, вслід за банальностями виказати заготовлену заздалегідь підозрілу і неприйнятну думку, вашу справу зроблено. Слухач не тільки не забуде ваших слів — він буде ними каратися, мучитися, доки не погодиться з вами»;

Порада А. Шопенгауера:

«Треба показати, що твердження супротивника, видимість спростування яке ви хочете створити, суперечить тому, що він сам робить або не робить: «Наприклад, якщо супротив­ник виправдовує самогубство, обов'язково треба запитати його, чому він сам до цього часу не повісився, або якщо стверджує, що Берлін недобре місто і що в ньому неможливо жити, за­питайте його, чому він сам не від'їздить звідси з першим же потягом».

16. Які некоректні хитрощі застосовуються в наведених тек­стах:

• У старій гімназії учень запитує: «Пане вчителю, хто та­кий був Діоген?» «Діоген?.. Хм, Діоген... Ну, ти ще малий, щоб ставити такі запитання»;

• Професор А. говорить, що студенти недостатньо працю­ють, але сам А. лінивий і тому немає підстав думати, що він правий стосовно студентів;

• — Що-що, а ось цифри ніколи не підводять, — впевнено говорить професор. — Наприклад, якщо одна людина може побудувати будинок за 12 днів, то дванадцять чоловік можуть побудувати його за один день!

— Так? — зупиняє його один із студентів. — Тоді 228 чо­ловік можуть побудувати його за одну годину, 17 200 — за хвилину і 1 036 800 — за секунду. Та вони за цей час не встиг­нуть покласти навіть однієї цеглини!

І доки розгублений професор ніяк не міг придумати, що йому відповісти, студент продовжував:

— І потім, якщо один корабель може перетнути Атлантич­ний океан за 5 днів, отже, 5 кораблів зможуть його перетнути за один день! Цього не може бути!

Література

1. Антология мировий философии. — М., 1969. — Т. 1, ч.1.

2. Баженов ЛБ Современная научная гипотеза // Материалистическая диалектика и методы естественных на­ук. — М., 1968. — 302с.

3. Герцен А.И. Избранньїе филосовские произведения. — М., 1948. — Т.1.

4. Жеребкін В.Є. Логіка: Підручник.- 10-те видання., - К.: Т-во «Знання», КОО, 2008. – 255с.

5. Ивин А.А. По законам логики.- М.: Мол. Гвардия, 1983.- 208с.

6. Кондаков Н.И. Логика. — М., 1954. — 288с.

7. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. — М., 1975. — 420с.

8. Логика / Под ред. Г.А. Левина. — Минск, 1974. — 264с.

9. Маковельський А.О. История логики. — М., 1967. — 198с.

10. Строгович М.С. Логика. — М., 1949. — 270с.

11. Тофтул М.Г. Логіка. Посібник для вищих навчальних закладів – К.: Видавничий центр «Академія», 1999.- 336с.

12. Философский знциклопедический словарь. — М., 1983.

13. Хоменко І.В. Логіка в задачах: Підручник.-К.: Четверта хвиля, 1998.-284с.

14. Хоменко І.В. Логіка – юристам: Підручник.- К.: Четверта хвиля, 1997.-392с.

15. Хоменко І.В., Алексюк І.А. Основи логіки. — К., 1996. 258с.

16. Кримінальний кодекс України.-Х.: ПП «ІГВІНІ», 2007. – 2007с..

17. Кримінально-процесуальний кодекс України.- Х.:ТОВ «Одісей», 2007.- 264с.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти