Економічна ефективність молочного скотарства характеризується системою таких показників: продуктивністю корів, затратами праці і кормів на 1 ц молока, його собівартістю і ціною реалізації, прибутком з розрахунку на 1 ц молока і на одну середньорічну корову, рівнем рентабельності виробництва молока.

Реалізація молока та яловичини аграрними підприємствами у 2006 році

	Обсяг реалізованої продукції	Середня ціна реалізації	Довідково: ціна у грудні 2006р., грн. за т (тис.шт.)
тис.т	у % до 2005р.	грн. за т (тис.шт.)	у % до 2005р.
велика рогата худоба	298,4	98,9	5304,1	90,1	5050,8
Молоко та молочні продукти	2007,1	94,6	1066,4	94,6	1451,5

ОПЕРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ

про рівень середньозважених цін на основні види сільськогосподарської продукції та продукти її переробки станом на 10 серпня 2007 року.

Види продукції	Закупівельні (грн./т)	Оптово-відпускні (грн./кг)	Роздрібні (грн./кг)
		+,-	%		+,-	%		+,-	%
Молоко				1,83	2,22	0,39	2,23	2,71	0,48
Масло тварин.							12,66	15,37	2,71
М’ясо ВРХ				12,61	13,84	1,23	20,04	21,08	1,04

Збитковість виробництва великої рогатої худоби зменшилась і становила– мінус 25,0% (у 2004р. − мінус 33,8%).

У 2005р. стало рентабельним виробництво молока (з мінус 0,4% у 2004р. до плюс 12,6% у 2005р.).). Позитивні зміни рентабельності виробництва молока зафіксовані в 11 регіонах, а м'яса свиней – в 17 регіонах країни.

Характеризуючи економічну ефективність молочного скотарства, слід відзначити, що на її рівень впливає багато факторів, зокрема рівень годівлі, породні і племінні якості тварин, способи їх утримання. Залежно від конкретних умов на фермах застосовують прив'язний і безприв'язний боксовий способи утримання корів. Як показали дослідження, спосіб утримання корів не має вирішального впливу на їх молочну продуктивність. Вона найбільше залежить від рівня годівлі корів, їх породних і племінних якостей. Водночас спосіб утримання корів значною мірою зумовлює рівень трудомісткості виробництва молока і продуктивності праці в молочному скотарстві. Наприклад, якщо на кращих молочно-товарних фермах з прив'язним утриманням худоби і комплексною механізацією всіх виробничих процесів з розрахунку на одного працюючого припадає 15—20 корів, то при безприв'язному утриманні в результаті поглиблення спеціалізації тваринників і ефективного використання сучасної техніки це навантаження може бути збільшене до 50 голів. При достатньому рівні концентрації молочного скотарства, коли на фермі з прив'язною системою утримують не менше 600 корів, першим етапом удосконалення технології є створення доїльно-молочних блоків і поступовий перехід до безприв'язного утримання тварин.

Впровадження технології з безприв'язним утриманням корів і доїнням їх у спеціальних приміщеннях на установках «Ялинка» і «Тандем», дає змогу в 2,5—3 рази підвищити продуктивність праці порівняно з прив'язним утриманням.

За даними Інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УААН, за безприв'язного утримання корів можливий варіантний підхід до вибору способів годівлі і організації відпочинку тварин. Так, за одним із варіантів, корів цілий рік годують на вигульно-кормових майданчиках, відпочинок передбачений у приміщеннях з глибокою підстилкою, а доїння — у доїльно-молочному блоці на установках «Ялинка». У господарствах з міцною кормовою базою при високому рівні годівлі ця система забезпечує одержання від корови понад 5 тис. кг молока і зниження затрат праці до 1,5 люд.-год на 1 ц продукції.

На комплексно механізованих фермах господарств високого рівня економічної ефективності молочного скотарства досягають також за рахунок впровадження потоково-цехової системи виробництва молока. За цієї системи формуються спеціалізовані цехи із закінченим виробничим циклом: сухостійний, отелення, роздоювання та осіменіння, виробництва молока. Організація однорідних цехів поглиблює поділ праці і сприяє підвищенню її продуктивності.

Нині недостатньо використовується такий важливий фактор підвищення економічної ефективності молочного скотарства, як поліпшення якості продукції.

Економічна ефективність вирощування і відгодівлі молодняку ВРХ

Ефективність виробництва яловичини і телятини характеризується системою таких показників:

продуктивністю тварин — середньодобовим і річним приростом молодняку, живою масою однієї голови відгодівельного поголів'я при реалізації;

затратами праці і кормів на 1 ц приросту живої маси;

собівартістю 1 ц приросту і 1 ц живої маси молодняку;

ціною реалізації 1 ц живої маси;

прибутком з розрахунку на 1 ц живої маси;

рівнем рентабельності виробництва яловичини.

На економічну ефективність виробництва яловичини значно впливають строки відгодівлі та вік молодняку, що реалізується при досягненні оптимальних кондицій. Інтенсифікація м'ясного скотарства, і насамперед підвищення рівня годівлі молодняку, забезпечують досягнення відповідної здавальної маси у більш стислі строки і значне підвищення вгодованості худоби. Так, на вирощування однієї голови молодняку живою масою 400 кг за 2,5 року витрачається 40 ц корм, од., або по 10 ц корм. од. на 1 ц приросту. Впровадження інтенсивних методів вирощування молодняку дає змогу досягти цієї маси за 18 міс. при витратах 30 ц корм, од., а за 15 міс.— лише при 24 ц корм, од., або відповідно по 7,5 і 6 ц корм. од. на 1 ц приросту. Отже, за інтенсивного вирощування молодняку, використовуючи ту саму кількість кормів, можна одержати в півтора рази більше яловичини порівняно із звичайною технологією.

1 23