ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Відношення кормових рослин до вологи


За відношенням до вологи кормові рослини поділяють на три

екологічні групи: мезофіти, ксерофіти й гігрофіти.

Мезофіти (від грец. mesos — середній) ростуть у помірних умо-

вах зволоження. Поширені здебільшого у середніх широтах — від

лісової до лісостепової і північної частин степової зони, на субаль-

пійських гірських, заплавних і лиманних луках усіх зон. Із багато-

річних трав до них належать костриця лучна і тростинна, пирій по-

взучий і безкореневищний, райграс високий, пасовищний і багато-


 

10


 

Загальні теоретичні питання кормовиробництва


укісний, стоколос безостий, грястиця збірна, конюшина лучна, ро-

жева і біла, люцерна синя і жовта, еспарцет піщаний і закавказь-

кий, буркун білий одно- і дворічний, кукурудза, вика, кормові сорти

жита і пшениці, горох, чина широколиста, лісова, суховершки та ін.

Ксерофіти (від грец. xerox — сухий) — це посухостійкі рослини,

які можуть рости при нестачі вологи і високій температурі. Вони

накопичують воду, використовуючи її для нарощування маси рос-

лини, або мають добре розвинену кореневу систему, яка глибоко

проникає в ґрунт і використовує вологу нижчих шарів. Більшість

видів характеризуються високим і дуже високим осмотичним тиском

клітинного соку 5000 – 5200 до 10000 кПа (від 50 – 52 до 100 атм).

Це група рослин з опушеними, вузькими або дуже розсіченими

листками, наявністю колючок. Рослини витримують тривалу ґрун-

тову й атмосферну посуху (в них рідко настає явище плазмолізу клі-

тин). Листя може бути дуже опушеним або скручуватися в разі не-

стачі вологи, мати восковий наліт, стовпчасту двошарову паренхіму

та ін. О. П. Шенников (1950) запропонував поділяти ксерофіти на

сукуленти й склерофіти. Сукуленти — м’ясисті, соковиті рослини,

які у період дощів запасають багато вологи у листках і стеблах і

економно витрачають її під час посухи. Типові представники суку-

лентів — агави й евкаліпти, в Україні, Середній Азії — соковитий

курай, молодило, очиток та ін.

Склерофіти — рослини напівпустель і степів з шорстким, вузь-

ким листям, більш або менш сухим. На луках це переважно трави

родини тонконогових — типчак, овеча костриця, ковила До них на-

лежать напівпустельні й пустельні полини, рослини з голкоподіб-

ним листям, листками, що перетворились на колючки, голки, а та-

кож безлисті (саксаули, жузгуни)

Гігрофіти й гідрофіти (від грец. hіgrоs — вологий). За умов

надмірного зволоження ростуть гігрофіти, а у воді — гідрофіти.

Це — водяні злаки, осока, болотне різнотрав’я.

Є перехідні (проміжні) типи, наприклад, від ксерофітів до ме-

зофітів — житняк гребінчастий і пустельний, деякі види люцерни

жовтої, буркун жовтий, підмаренник жовтий, еспарцет посівний та

ін.; від мезофітів до ксерофітів мезоксерофіти — суданська трава,

сорго, соргосуданкові гібриди, чумиза, могар, деякі види тонконо-

гових, що належать до ефемерів і ефемероїдів і ростуть у пустель-

них районах навесні. Завдяки запасу поживних речовин у цибу-

линах вони добре витримують літню посуху. Характерно, що у пе-

ріод вегетації вони мають тонке, ніжне листя і невисокий осмотич-

ний тиск

Відношення кормових рослин до надмірного зволоження.

Рослини заплав і лиманів по-різному витримують затоплення. За


 

11


 

Частина І


кількістю днів, протягом яких вони витримують затоплення, рослини

лук поділяють на коротко- (до 10 – 15 днів), середньо- (30 – 40) і дов-

гозаплавні (більш як 40 днів). Добре витримують затоплення луч-

ні злаки — тимофіївка лучна, костриця лучна і червона, пажит-

ниця багаторічна. Особливою стійкістю відрізняються ситники,

канаркова трава тростиноподібна, осока, лучне різнотрав’я приру-

слових заплав, з бобових — конюшина біла, чина лучна та ін. Ці

види добре витримують підтоплення і високий рівень ґрунтових

вод (60 – 80 см). Разом з тим люцерна посівна, буркун, пирій без-

кореневищний і повзучий, житняки, костриця овеча і борозенчас-

та, еспарцет посівний і піщаний, люцерна жовта (лісостепові й

степові екотипи), райграс високий, кормова пшениця, зимуючий

горох, ріпак погано або зовсім не витримують навіть короткочасно-

го (до 15 днів) затоплення і підтоплення. Вони погано ростуть або

зовсім не ростуть на ділянках з рівнем ґрунтових вод 50 – 60 см.

Люцерна і суданська трава, наприклад, ростуть лише на ділянках,

де вода залягає на глибині мінімум 120 – 140, а еспарцет — 180 –

220 см. Те саме стосується і злакових — житняку та костриці овечої

і борознистої. Пажитниця багаторічна і багатоукісна, овес, кормова

капуста, перко, ріпак, кормові буряки, бруква, турнепс, тонконіг

лучний та інші ростуть і при більш високому рівні ґрунтових

вод — 80 – 100 см.


 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти