Трав і зернофуражних культур укісного використання

Бобові однорічні трави є надійними страховими культурами ба-

гаторічних трав. Щоб підвищити частку високобілкових культур у

раціоні, зменшити витрати набагато дорожчого зерна бобових куль-

тур, треба збільшувати використання їх у кормовому конвеєрі.

Злакові однорічні трави

Значення у польовому травосіянні. Злакові однорічні трави,

як і бобові, використовують у кормовому конвеєрі в одновидових по-

сівах і в сумішах із бобовими та іншими рослинами. Залежно від

умов вирощування вони можуть займати від 10 до 30 % польової

кормової площі. Так, у південній частині Степу значення злакових

трав, як більш посухостійких, зростає, а бобових одно- і багаторіч-

них — зменшується. В Україні найбільше значення мають судансь-

ка трава, соргосуданкові гібриди, однорічна пажитниця, вирощують

пайзу, могар. Останній, як неотавний злак, майже витіснений суда-

нкою. Разом із тим у господарствах, що спеціалізуються на вирощу-

ванні птиці, могар має свої переваги — за повного дозрівання його

листя і стебла залишаються зеленими. Це дає можливість мати до

30 – 35 ц/га зерна і 50 – 70 ц/га соломи, яку за якістю прирівнюють

до сіна третього класу.

Велике значення, як уже зазначалося, мають також посіви на

корм жита, пшениці, тритикале, вівса і ярого жита. Найважливі-

шими вимогами до сортів є висока облистненість (до 50 %), інтенсив-

306

Польове кормовиробництво

не наростання зеленої маси (до 100 ц/га за декаду вегетаційного пе-

ріоду), повільне огрубішання, добре поїдання протягом 10 – 15 днів,

що сприяє тривалості згодовування у зеленому конвеєрі, висока по-

живність, достатній вміст перетравної енергії у зеленій масі. Крім

ярих трав, навесні на укіс і для випасання можна використовувати

посіви озимого жита. За 45 – 50 днів вегетації воно дає 280 –

300 ц/га зеленої маси, що складається з облистнених вегетативних

пагонів. Висота рослин 25 – 40 см. Темп наростання зеленої маси

75 – 80 ц/га у середньому за декаду вегетації. Корм характеризуєть-

ся високою поживністю (табл. 65).

Таблиця 65.Поживна цінність 1 кг свіжого корму озимого жита

Весняної сівби порівняно з іншими культурами

(дослідне поле кафедри рослинництва і кормовиробництва Уманського ДАУ)

Отавні злаки (суданська трава, райграс однорічний, пайза), що

дають кілька укосів, використовуються переважно в кормових сіво-

змінах, де на фоні достатнього азотного живлення навіть без зро-

шення вони дають 120 – 140 ц/га корм. од. Жито, овес, пшениця у

чистому вигляді і в сумішах з бобовими і хрестоцвітими — цінні

парозаймаючі культури.

Усі однорічні злакові трави і зернові, які використовуються на

зелений корм, — це нещільнокущові рослини верхового типу, добре

облистнені (45 – 50 %), що визначає їх високу поживність і перетрав-

ність. Вміст сухої речовини в них становить 18 – 24 %, кормових

одиниць 0,17 – 0,22, 90 – 100 г перетравного протеїну на 1 корм. од.

Багаті на протеїн жито, пшениця, овес за достатнього азотного жив-

лення. На 1 корм. од. у них припадає 110 – 130 г перетравного про-

теїну. В отавних трав (пажитниці, суданки, соргосуданкових гібри-

дів, пайзи) у другому і третьому укосах збільшується облистненість і

307

Частина 3

завдяки цьому вміст протеїну підвищується з 90 – 105 до 110 – 115 г

в 1 корм. од. Вміст перетравної енергії (ПЕ) в 1 кг зеленої маси

злакових однорічних трав становить до 3,4 МДж.

Значення добору сортів. Поєднання сортів значно збільшує

період використання різних видів злакових трав. Так, на колекцій-

но-демонстративній ділянці кафедри рослинництва і кормовироб-

ництва Уманського державного аграрного університету в 1987 –

1988 рр. висівали по 6 – 8 сортів суданської трави. Спостереження

показали, що діапазон між настанням фази викидання волоті у різ-

них сортів може становити 6 – 10 днів і більше. Менше відмінностей

при настанні цієї фази у могару, пажитниці однорічної.

При поєднанні ранньо-, середньо- і пізньостиглих сортів жита з

кормовою пшеницею і тритикале можна мати зелену масу з початку

травня по 5 – 10 червня, тобто протягом 30 – 40 днів. Добором фу-

ражних і пізньостиглих кормових (укісних) сортів вівса, які по суті є

сортами південно-східних середньоазіатських регіонів, можна по-

довжити період збирання зеленої маси вівса з 5 – 10 червня до 15 –

20 липня, тобто мати високоякісний корм протягом 35 – 45 днів.

Цінною біологічною особливістю вівса, на відміну від суданської

трави, однорічної пажитниці, жита, пшениці, могару і пайзи, є три-

валий період доброго поїдання зеленої маси — від початку фази ви-

кидання до молочної стиглості. Цим овес значною мірою нагадує

кукурудзу, період доброго поїдання зеленої маси у якої зберігається

до кінця молочної — настання молочно-воскової стиглості.