ОДНОРІЧНІ КОРМОВІ КУЛЬТУРИ РІЗНИХ РОДИН

У КОРМОВОМУ КОНВЕЄРІ

Хрестоцвіті (капустяні) рослини

Господарське значення, біологічні особливості,

Поживність, продуктивність

У кормовиробництві країни капустяні, або хрестоцвіті, рослини

вирощують давно. Зокрема, тривалий час вирощують кормову капу-

сту — стеблоплідну рослину і коренеплоди — брукву і турнепс. Що-

до стеблових трав’яних рослин, то ця група капустяних у кормови-

робництві не набула значного поширення. Асортимент видів і сортів

був обмежений. Так, в Україні і Молдові (М.Ф. Лупашку) у 70-ті ро-

ки минулого століття на невеликих площах вирощували здебільшо-

го кормову капусту і ріпак. Але вже у 80-ті роки площі капустяних

розширені повсюдно, збільшився видовий склад їх. Тепер, крім ози-

мого ріпаку і кормової капусти, вирощують ярий ріпак, свиріпу ози-

му, редьку олійну, перко, гірчицю білу. Певне значення має і порів-

няно нова кормова культура тифон (гібрид китайської капусти з

турнепсом). Щоправда, вона не набула у нас поки що належного

поширення, хоча в Європі і США використовується досить широко.

Менше, ніж інші, поширена і культура перко.

Капустяні — це високобілкові рослини, їх можна вирощувати у

одновидових посівах і в сумішах з однорічними злаковими травами

та іншими культурами. На фоні їх краще можна згодовувати побіч-

314

Польове кормовиробництво

ну продукцію — солом’яну січку, полову та інші корми. Зелена маса

капустяних сприяє збільшенню надоїв, жирності молока, приросту

відгодівельного молодняку. Згодовування її вівцям підвищує вовно-

ву продуктивність. Капустяні — цінний компонент раціону свиней і

птиці. Їх широко використовують у весняній, літній і осінній ланках

кормового конвеєра, вирощують в озимих і ранніх ярих проміжних,

післяукісних і післяжнивних посівах.

Капустяні використовуються не тільки для одержання свіжої зе-

леної маси, а й на силос з іншими культурами. Їх зерно — дуже

цінне джерело концентрованих білкових кормів вищої якості. Ма-

куха і шрот з насіння ріпаку, редьки олійної, свиріпи за фізіологіч-

ною дією майже не поступаються перед макухою і шротом з сої і со-

няшнику. Так, донедавна основним білковим компонентом концкор-

мів у країнах Західної Європи був соєвий шрот, який завозили із

США. Тепер у Франції, Бельгії, Німеччині і особливо у скандинав-

ських країнах широко використовують дешевий і високоякісний рі-

паковий шрот. Урожайність ріпаку сягає 30 ц/га. Це значно пере-

вищує середню врожайність сої і дає змогу мати високоякісний корм

із мінімальними витратами, що сприяє зниженню собівартості тва-

ринницької продукції.

Більшість хрестоцвітих кормових культур відрізняються високим

темпом наростання зеленої маси (10 – 12 і навіть 14 ц/га за добу в

періоди активного росту і 8 – 10 ц/га в середньому за період вегета-

ції). Менший темп наростання у стеблоплідної рослини — капусти

кормової (4 – 6 ц/га за добу в середньому за вегетацію при весняній і

ранній післяукісній, 6 – 7 ц/га — при пізній післяукісній і після-

жнивній сівбі). Перше місце у посівах капустяних займають озимий

ріпак, капуста кормова, свиріпа озима, потім редька олійна, яка на-

була значного поширення. Щоправда, починаючи з 1989 – 1990 рр.,

висівають її менше через грубувату зелену масу і не дуже добре по-

їдання тваринами вже у фазі цвітіння. Проте в сумішах із злакови-

ми (кукурудзою, вівсом) тварини поїдають її задовільно і добре. На-

буває поширення гірчиця біла, особливо у літніх проміжних посівах

у чистому вигляді і з вівсом.

Усі хрестоцвіті, які вирощують на зелену масу, — вологолюбні

рослини. Коефіцієнт водоспоживання у капустяних значно вищий,

ніж в інших кормових рослин, і становить 500 – 600 до 700 – 800.

Найвищий він у перко, озимої свиріпи, редьки олійної на післяжнив-

них посівах (табл. 70).

Найменші показники водоспоживання у культур на ранніх ярих

посівах у ріпаку озимого і ярого, редьки, помітно вищі у цих самих

культур у післяукісних і післяжнивних посівах. Це пояснюється різ-

ними причинами — тривалою вегетацією в осінній період, знижен-

ням приросту маси внаслідок високих липневих і серпневих тем-

315

Частина 3

ператур, періодично низькою відносною вологістю повітря, знижен-

ням температури у вересні — жовтні.

Таблиця 70.Орієнтовні показники водоспоживання у різних видів

капустяних (південна частина Лісостепу, колекційно-демонстраційний

розсадник кафедри рослинництва і кормовиробництва Уманського ДАУ,

за даними автора)

Усі хрестоцвіті, висіяні на корм, багаті на протеїн, якого містять

майже стільки, як і бобові (табл. 71). У зеленій масі багато вітамінів,

макро- і мікроелементів, зокрема сірки. Це сприятливо впливає на

приріст і здоров’я поголів’я свиней, здоров’я і вовнову продуктив-

ність овець і вовнових порід кіз.

Деяким недоліком капустяних як кормових культур є вміст у них

глюкозидів, особливо в ріпаку, висока продуктивність якого часто

поєднується із значним вмістом ерукової кислоти і глюкозинолатів.

Ці сполуки несприятливо впливають на здоров’я тварин і якість

продукції. Тому в посівах слід використовувати сорти, у яких вміст

їх мінімальний, — Тисменецький, Дублянський, Снітиньський,

Квінта, Гарант та ін.

Зелена маса капустяних при збиранні в оптимальні фази харак-

теризується доброю перетравністю поживних речовин (65 – 80 %) і

невисоким вмістом клітковини (17 – 19, 20 – 22 %). 1 кг сухої речо-

вини відповідає 0,75 – 0,84 корм. од, а 1 кг корму містить 24 – 29 г

перетравного протеїну. Поживність значною мірою залежить від

внесення добрив і строку збирання. Краще згодовувати рослини у

період бутонізації — на початку цвітіння. Рясне цвітіння і тепла

погода приваблюють багато бджіл (капустяні, особливо ріпак і сви-

ріпа, — добрі медоноси). При збиранні їх у цей період багато комах

потрапляють у зелену масу, що небезпечно для тварин. Якщо капус-

316

Польове кормовиробництво

тяні згодовують у фазі цвітіння, скошувати їх доцільно після 12 год

дня, коли на посівах менше бджіл.

Таблиця 71.Показники поживності 1 кг натурального корму