Підприємницький доход та економічний прибуток

Підприємницький доход, або прибуток, — це

доход, який приносить реалізація підприємницьких здібностей. Він складається з нормального та еконо­мічного прибутку. Нормальний прибуток — це мі­німальний доход, або плата, необхідний для утриман­ня підприємця у певній галузі виробництва. Як уже зазначалося, за своєю суттю нормальний прибуток належить до внутрішніх (прихованих) витрат. Еко­номічний прибуток — це залишок загального дохо­ду після вирахування всіх витрат. В умовах конку­рентної моделі ринку при статичній економіці еконо­мічний прибуток завжди дорівнює нулю.

Розділ 5

ЗАГАЛЬНА РІВНОВАГА

Тема 13. АНАЛІЗ ЗАГАЛЬНОЇ РІВНОВАГИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ

До цього часу ми розглядали, як досягають piвно ваги окремі економічні суб'єкти (рівновага споживаї ча та рівновага фірми) чи окремі сектори ринку (ри нок товарів, ринок ресурсів). Для цілісного уявлені-про функціонування мікросистеми необхідно розгля нути, як зміна ситуації на одному ринку трансфо мується у зміни на інших ринках. Потребує додат-кового аналізу механізм перерозподілу ресурсів між окремими частинами загального ринку та досягнен­ня найвищої загальної ефективності функціонування економічної системи.

Аналіз часткової та загальної рівноваги

Аналіз часткової рівноваги, яким ми займалися у попередніх розділах, означає вивчення рівноважних цін та рівноважних обсягів виробництва на багатьох специфічних ринках, які є складовими загальної ринкової системи. Однак економіка — це тісний клу бок найрізноманітніших зв'язків між господарюючи] ми суб'єктами: економічний імпульс від одного з ни: через систему ринку обов'язково передається іншим. Тому необхідний аналіз загальної рівноваги, тобто всеохоплюючий розгляд взаємозв'язків між усіма ринками та цінами, які утворюють ринкову систему в цілому.

Аналіз загальної рівноваги може бути використа­ний для розгляду довготермінових ефектів зворотного

зв'язку при зміні цін на ринках. Ефект зворотного зв'язку — це подальша зміна цін та обсягів товарів і послуг на певному ринку у відповідь на зміни цін, що сталися на пов'язаних з ним ринках. Розглянемо це на прикладі ситуації, яка склалася в Україні в 90-х pp. Через розрив традиційних економічних зв'язків після отримання незалежності постачання нафти на ринки України скоротилося. Крива її пропозиції пе­ремістилася вліво, що призвело до зростання цін (рис. 13.1, а). Це негативно позначилося на ринках тих това­рів, при виробництві яких використовується нафта, зокрема бензину. Крива пропозиції бензину теж пе­ремістилася вліво, і ціни на нього зросли (рис. 13.1, б).

Бензин, у свою чергу, є комплементарним благом для автомобілів. Зростання цін на бензин спричинило зменшення попиту на автомобілі (рис. 13.1, г), бензин і, відповідно, на нафту. Крім того, первісне подорож­чання нафти призвело до ефекту заміщення її на ву­гілля та збільшення попиту на нього (рис. 13.1, в). Внаслідок усіх цих ітерацій попит на нафту зменшить­ся, що призведе до зниження цін на неї. Економічний маховик почне знову розкручуватися, але уже у зво­ротному напрямку: зростання пропозиції бензину, зниження цін на нього, підвищення попиту на авто­мобілі, бензин, нафту, зростання цін на нафту. Однак кожний наступний імпульс матиме меншу силу, ніж попередній. Тому після кількох ітерацій потенціал первинного імпульсу вичерпається, і в економіці встановиться загальна рівновага.

Загальна рівновага відбуватиметься тоді, коли ціни прореагували на вихідну зміну попиту чи пропо­зиції таким чином, що обсяги попиту дорівнюють об­сягам пропозиції на всіх ринках. За цих умов на жод­ному ринку немає тенденції до подальших змін попи­ту чи пропозиції.

Діаграма Еджворта

У наведеному вище прикладі ми продемонструва­ли взаємозв'язок між чотирма ринками. Насправді ситуація ще складніша. Однак для розуміння основ­них принципів досягнення загальної рівноваги достат­ньо двовимірного аналізу.

Припустимо, що в економічній системі використо­вуються лише два фактори виробництва (праця та ка­пітал). Протягом одного дня для виробничих цілей може бути використано 40 000 люд.-год праці та 20 000 маш.-год капіталу. Сукупний обсяг послуг фак­торів виробництва, доступний за певний проміжок ча­су, називається ресурсним обмеженням економіки. Після того, як увесь цей обсяг ресурсів включено у виробничий процес, пропозиція буде абсолютно не-еластичною.

Якщо виробництво обмежене лише двома продук­тами (X та У), то можна стверджувати, що, чим більше виробляється одного з них, тим менші можли­вості суспільства з виробництва іншого. Тут ми маємо справу з ресурсними обмеженнями, які для двопродук-тової моделі матимуть такий вигляд:

Зручним інструментом для аналізу виробництва і розподілу ресурсів в економіці з фіксованою пропози­цією праці та капіталу є діаграма Еджворта. Вона є прямокутником, сторони якого становлять обсяги ре­сурсів, які має у своєму розпорядженні суспільство для виробництва двох товарів. Кожна точка на діа­грамі Еджворта відповідає певному варіанту розподі­лу наявної кількості ресурсів для виробництва товарів X та Y (рис. 13.2).

На діаграмі від точки О у відповідні сторони від­кладаються затрати праці та капіталу на виробниц­тво товару X, а від точки О1 — на виробництво то­вару Y. Наприклад, у точці А на виробництво товару X буде здійснено такі затрати: lx = 28 000,kx = Ю 000,

а на виробництво товару
= 10 000. І

Щоб визначити обсяги випуску товарів X та У шри 1
такому розподілі ресурсів, слід провести через точку і
А відповідні ізокванти. Для нашого прикладу обсяг і
виробництва товару X становитиме 600 одиниць, а І
товару У — 300 одиниць. |

Таким чином, кожна точка на діаграмі відповідає певним значенням шести змінних:

- 13.3. Ефективність виробництва

і

Чи можна вважати виробництво товарів X та Y у точці А ефективним? Відповідь на це запитання мож­на отримати, аналізуючи діаграму Еджворта.

Ефективність виробництва досягається тоді, коли неможливо перебудувати використання наявних ре­сурсів так, щоб збільшити випуск одного товару без зменшення випуску іншого. З цієї точки зору викорис­тання ресурсів у точці А неефективне, адже залишаю­чись на ізокванті Q_x та пересуваючись вліво, ми пе­реходимо до інших точок, які відповідають більшим обсягам виробництва товару У.

Не важко дійти висновку, що тільки ті комбінації ресурсів, які відповідають точкам дотику двох сі­мейств ізоквант, є ефективними варіантами їх роізпо ділу (рис. 13.3).

У точках дотику кути нахилу ізоквант збігаються. Отже, можна стверджувати, що ефективність буде до­сягатися при рівності граничних норм технологічного заміщення ресурсів при виробництві обох товарів:

Через усі точки дотику ізоквант можна провести криву, яка називається кривою ефективності вико­ристання ресурсівв економічній системі. Вона п<ока-зує всі ті комбінації ресурсів, у яких вони використо­вуються ефективно.

Від кривої ефективності виробництва легко пе­рейти до кривої виробничих можливостей. Вона пока­зує, який максимальний обсяг товару можна вироби­ти при заданих обсягах випуску інших благ, ресурс­них обмеженнях та існуючій технології. Кожна точка кривої ефективності показує не тільки співвідношен­ня ресурсів, а й максимально можливий обсяг вироб­ництва одного товару при заданих обсягах іншого, що становить головну суть кривої виробничих можливо­стей (рис. 13.4).

Користуючись кривою виробничих можливостей, можна визначити граничну норму трансформації од­ного продукту в інший, що показує, якою кількістю товару Y потрібно знехтувати, щоб отримати додатко­ву одиницю товару X:

Гранична норма трансформації дорівнює нахилу
кривої виробничих можливостей, помноженому на -1.
її також можна виразити через граничні витрати на
виробництво відповідних товарів: :

і І

і

і

13.4. Обмін та ефективність розподілу \

Розподіл ресурсів ефективний тоді, коли заданий'
обсяг продукції, який випускається за певний період
часу, розподіляється між споживачами таким чином,
що стає неможливим поліпшити становище однієї особи
без завдання шкоди іншій. Можна побудувати діаграму
Еджворта для розподілу продуктів. Нехай одна з точок
на кривій виробничих можливостей відповідає таким
обсягам виробництва продуктів: Ці
продукти розподіляються між споживачами А та Б у
пропорції, що відповідає точці С (рис. 13.5).

Для визначення ступеня задоволення потреб спо­
живачами А і Б проведемо через точку С відповідні
криві байдужості Аналізуючи ситуацію, що

склалась, можна дійти висновку про неефективність розподілу у точці С. Рухаючись по кривій байдужості можна поліпшити становище споживача Б, не

погіршуючи становища споживача А.

Розподіл заданого обсягу продукції між двома споживачами буде ефективним, коли він відповідати­ме точкам дотику кривих байдужості цих споживачів (рис. 13.6).

Оскільки у точках дотику нахили кривих однако­ві, то однакові також норми заміщення продуктів:

Лінія АБ, що з'єднує всі можливі точки дотику кривих байдужості, які належать двом картам цих кривих, властивим для кожного окремого споживача, називається договірною лінією. Вона показує всі мож­ливі ефективні варіанти розподілу двох благ між дво­ма споживачами.

Коли і ресурси, і продукція розподіляються таким чином, що неможливо поліпшити становище однієї особи без шкоди для іншої, досягається оптималь­ний, за Парето, розподіл ресурсів. Для досягнення такої ефективності не має бути можливості отримання додаткового виграшу шляхом перерозподілу ресурсів або обміну продуктами між споживачами. Тому умо­ву, необхідну для досягнення оптимального, за Парето, розподілу ресурсів, можна подати у вигляді рівності:

Для економічної системи існує множина точок ефективності, для яких витримується зазначена рів­ність. Ці точки утворюють криву споживацьких мож­ливостей. Вона показує, як корисність, що отри­мують споживачі, змінюється при всіх можливих ва­ріантах розподілу ресурсів та виробленої продукції (рис. 13.7).

Кожна точка на кривій споживацьких можливос­тей відповідає ефективному варіанту розподілу про­дукту і ресурсів. Уздовж неї неможливо поліпшити становище однієї особи без заподіяння шкоди іншій.

Чи забезпечує економічна система фактичний роз­поділ продукту та ресурсів, який відповідав би ефек­тивному? Як ми з'ясували у попередньому розділі,

тільки конкурентний ринок здатний забезпечити таку ефективність. Усі інші моделі модифікують механізм розподілу, що призводить до певного недовикорис-тання ресурсів та завищення цін на продукцію проти конкурентного ринку. Однак це не дає підстав одно­значно оцінити чисту конкуренцію як взірець, а всі інші моделі як такі, що мають бути усунені. Кожна з них має певні позитивні наслідки свого функціону­вання, доповнює одна одну, а всі разом вони формують реальний механізм функціонування мікросистеми.