ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ОСОБЛИВОСТІ ПЛЕМІННОЇ РОБОТИ В ОКРЕМИХ ГАЛУЗЯХ ПТАХІВНИЦТВА

Яєчне курівництво.Вона характеризується селекцією, спрямованою на несучість понад 300 яєць на початкову несучку за 72 тижні життя, досягнення середньої маси яєць за продуктивний період на рівні 63-65 г, а загальної яйцемаси - близько 20-22 кг. Яєчні кури мають починати відкладати яйця у віці близько 130 діб, досягати інтенсивності несучості 50 % - у 140 діб, піка несучості - у 25 тижнів, висоти піка несучості - 95-96%, тривалості відкладання яєць протягом першого продуктивного періоду - до 72-80-тижневого віку.

Звертається увага на колір шкаралупи яєць - білу та коричневу, хоча поживність яєць від цього не залежить. У цьому зв'язку добирають курок-несучок із білим чи коричневим оперенням. Білі кури за породою леггорн мають невелику живу масу: у 17-тижневому віці - близько 1,2 кг, у 80 тижнів - 1,7 кг. У коричневих курей яєчного напряму продуктивності (у кросах за батьківською формою за породою род-айленд) жива маса курей у 17 тижнів - 1,4 кг, у 80 тижнів - 1,9-2,0 кг. Витрати корму на 10 яєць із білою шкаралупою - 1,2-1,3 кг, із коричневою - 1,3-1,4 кг. Збереженість молодняку до 17-тижневого віку обох типів забарвлення - 96-98 %, а курей за період 17-80 тижнів - 92-94 %. Ведуть селекцію коричневих курей на кращі показники, ніж у білих.

М'ясне курівництво.В Україні м'ясне курівництво базується на розведенні м'ясних порід (аматорсько-фермерські господарства) та кросів курей (промислові підприємства). Усі м'ясні породи - іноземної селекції: брама, кохінхіни, корніші, лангшани. З ними працюють, використовуючи переважно метод чистопородного розведення.

Оскільки зазначені породи загалом пізньоспілі (210-240 діб), сучасну племінну роботу з ними спрямовують на більш раннє відкладання курми яєць, а також на підвищення їхньої відтворювальної здатності, несучості та заплідненості й виводимості яєць. Але основними пріоритетами м'ясних порід курей є жива маса (5-6 кг у півнів) і м'ясні форми (округлі). Звертають увагу на забарвлення оперення. У племінній роботі враховують те, що м'ясні кури схильні до насиджування (квоктання).

Кроси м'ясних курей забезпечують виробництво м'яса курчат-бройлерів. Бройлери характеризуються більш інтенсивним ростом до 6-7-тижневого віку, ніж чистопородний молодняк м'ясних порід. У цьому віці бройлери досягають живої маси 2,2-2,8 кг, а молодняк вихідних порід - 1,2-1,8 кг.

Кроси м'ясних курей здебільшого 4-лінійні. Лінії батьківської форми створюють переважно за породою корніш, вони синтетичні і їх селекціонують, передусім, за м'ясними формами. Лінії материнської форми - за породою білий плімутрок із високими відтворювальними показниками дорослих курей та інтенсивним ростом молодняку. Дволінійні гібриди обох родинних форм (АВ; CD) мають високу поєднуваність, даючи фінальних гібридів (ABCD) - курчат-бройлерів - із добре вираженим ефектом гетерозису за інтенсивністю росту та м'ясними формами.

Курівництво комбінованого напрямку.Є значний попит на породи м'ясо-яєчних курей. Розведення курей цього напрямку на подвір'ях населення забезпечує раціональне використання місцевих кормових ресурсів протягом календарного року практично без затрат енергоресурсів, даючи задовільну м'ясну продукцію при вирощуванні молодняку (від надлишкових півнів) і при забої дорослих курей, а також яєчну продукцію від курок-несучок.

Популярними породами курей комбінованого напрямку є кучинські ювілейні, бірківські барвисті, полтавські глинясті, зозулясті та чорні, сусекс, род-айленд, нью-гемпшир, голошиї кури. Поширення їх досягається інкубаторними птахівницькими станціями й аматорськими господарствами. Методи розведення - чистопородне та вбирне. Ряд порід курей надходить з іноземних фірм, закуповуючи в них яйця або добових курчат певних порід.

Індиківництво.Селекція індиків обумовлюється біологічними особливостями цього виду птиці. Інтенсивність і тривалість росту індичат більші, ніж курчат, але період використання дорослої птиці -менший. Продуктивний період в індиків розпочинається у віці 200-280 діб і триває 16-20 тижнів. Індики відрізняються схильністю до насиджування, циклічністю в несучості, значно вираженим статевим диморфізмом і схильністю до стресів.

В індиківництві нині використовують три типи порід, ліній і кросів: важкий, середній і легкий. Важкий тип індиків - пізньоспілий, має короткий період використання, але відрізняється найбільшою живою масою - самці досягають маси 22-35 кг. Індики легкого типу, навпаки, більш скороспілі і жива маса самців становить лише 4-8 кг.

Зазначені відмінності індиків різних типів використовують у племінній роботі, здійснюючи необхідний добір за живою масою, шириною грудей, екстер'єром і життєздатністю. Попередній добір ремонтного молодняку роблять у 12-тижневому віці, основний - у 16-і 24-тижневому. При основному доборі враховують власну живу масу, продуктивність матері (несучість і вивід молодняку), збереженість молодняку та оцінку родин (за живою масою і тілобудовою).

Попередньо селекційні гнізда комплектують із розрахунку 18-19 самок у материнських лініях і 15-16 самок - у батьківських. Перевірку ліній на поєднуваність проводять за групових паруваннях після добору молодняку для відтворення ліній.

Молодняк оцінюють у 12- і 16-тижневому віці за живою масою і збереженістю, а дорослих індичок - у 50-54-тижневому віці і старших за власними показниками продуктивності: живою масою і збереженістю молодняку в 12- або 16-тижневому віці, виводом індиченят та несучістю за 16 (20) тижнів продуктивного періоду.

Племінна робота з індиками в множнику і родинних стадах батьківських ліній ведеться шляхом масового добору, передусім, за живою масою і м'ясними формами, а в материнських лініях - за несучістю, життєздатністю та живою масою.

За всіх методів селекції в індиківництві основною технологічною вимогою є роздільне вирощування молодняку за статтю.

Качківництво.У цій галузі використовують породи і кроси качок вітчизняної і зарубіжної селекції. Статевої зрілості качки досягають у 21-23-тижневому віці. Комплектування родинних стад для одержання інкубаційних яєць проводять не менше двох разів у рік. Використовують качок також із другим циклом яйцекладки. Молодняк для відтворення беруть від качок не менше 3 5-тижневого віку з інтервалом між партіями 7-15 діб. Різниця у віці птиці при комплектуванні селекційної групи не повинна перевищувати 30-54 доби.

Оцінюють качок за живою масою у 7 тижнів, за несучістю протягом 20-ти тижнів продуктивного періоду, за збереженістю молодняку до 7- і 25-тижневого віку. Вивід каченят батьківських ліній кросів пекінської породи повинен становити не менше 60 %, материнських ліній - 70 %, інших порід і популяцій - 75 %.

Мускусних качок для визначення класу оцінюють за показниками живої маси самок у 10-, а самців - у 11-тижневому віці; несучість визначають за 20 тижнів яйцекладки, збереженість каченят - за 11 та 11-25 тижнів.

Селекцію мускусних качок спрямовують на збільшення живої маси самок (понад 2,2 кг), підвищення несучості (100 яєць), виводу каченят (понад 75 %) та збільшення виводу каченят (понад 57 %).

Гусівництво.Специфіку племінної роботи з гусьми визначають породи, яких поділяють на три типи: важкий (велика сіра, велика біла, тулузька, емденська, угорська біла, холмогорська, легарт); середній (оброшинська, роменська, ландеська, горьківська, рейнська); легкий тип (кубанська, китайська, італійська біла).

Для оцінки батьків за якістю потомства за внутрішньолінійного парування одержують від них не менше 10, а за міжлінійного парування - не менше 7 гусенят. Оцінюють гусей (батьків) за живою масою гусенят у 9 тижнів, несучістю гусинь за рік використання, виводом гусенят та їх збереженістю до 9-тижневого віку.

Селекцію гусей спрямовують на підвищення несучості, виводу гусенят і їх збереженості, а гусей ландської, угорської білої та італійської білої порід, крім того, на збільшення виходу пуху та виходу жирної печінки (за відповідної відгодівлі).

Цесарківництво.Племінну роботу з цесарками ведуть з урахуванням особливостей порід і ліній. Жива маса цесарок батьківських ліній у 10 тижнів має становити не менше 1,05 кг, материнських - 0,95 кг, несучість за 64 тижня життя - відповідно 110 і 130 яєць, вивід цесарят - 60 і 65 %, збереженість молодняку за 10 тижнів - 95 %.


ОСОБЛИВОСТІ ПАРУВАННЯ ПТИЦІ

У племінній роботі з птицею враховують особливості її парування та вплив генів-маркерів зовнішніх ознак, зчеплених зі статтю.

У птахівництві застосовують природнепарування та штучне осіменіння птиці. При цьому слід враховувати те, що після останнього парування або штучного осіменіння самки здатні відкладати запліднені яйця через такий термін:

*кури - 12-16 діб,

*індики – 35-40,

*гуски -8-10,

*качки - 6-8,

*перепілки - 5-7 діб.

Природне паруванняможе ефективно відбуватися за гніздового, групового й кліткового утримання, дотримуючись необхідного статевого відношення (табл. 9). За групового парування формують такі оптимальні групи:

  Природне парування Штучне осіменіння птиці
Види птиці Співвідношення птиці в групі для парування Індекс полігамії Індекс полігамії
* яєчні кури 10-15 півнів і 100-150 курок 1:10 1:40
*м'ясні і м'ясо-яєчні кури 20-25 півнів і 140-225 курок 1:7-8 1:30
* індики 8-12 самців і 80-100 самок 1:9-10 1:30-40
* качки 70-90 селезнів і 350-450 качок 1:5 1:15
* гуси 16-18 гусаків і 35-45 гусок 1:2 1:15
* перепели 75-100 перепелів і 200-250 перепілок 1:2-3 1:2-3
*цесарки     1:20

В індиківництві, щоб зменшити травмування індичок під час парування, самців утримують окремо і допускають їх до самок лише вранці та увечері на 1-1,5 години; кігті і шпори самців мають бути обрізані.

Природне парування при утриманні птиці у кліткових батареях проводять за такою, наприклад, схемою: курку підсаджують до півня і залишають разом із ним на 45-60 хвилин, а качку до качура - на 90-120 хвилин. Після зазначеного терміну самку переносять у вільну клітку чи секцію пташника, а до самця підсаджують іншу самку. Протягом світлового дня з кожним півнем парують 5-6 курок, із селезнем - 2-3 качки. Кожну курку або кожну качку парують із самцями один раз на 3-4 доби. Спаровану птицю мітять.

Штучне осіменіння птицізастосовують з метою зменшення утримання кількості самців та більш ефективного використання поліпшувачів. За штучного осіменіння статеве навантаження на одного плідника таке:

*яєчні кури - 40 самок;

*м'ясні - 30;

*індики - 30-40;

*качки та гуси - 15;

*цесарки - 20 самок.

Взяття сперми у самців методом масажу може здійснювати один технік. При цьому за 4-5 днів до початку статевого використання у самців виробляють рефлекс на віддачу сперми (привчення до процесу).

Техніка масажу та взяття сперми у птиць така. Оператор, сидячи на стільці, затискує ноги самця між колінами, ліву руку кладе на його спину, а праву - на лобкові кістки. Потім правою рукою легко і швидко масажує вздовж лобкових кісток м'яку частину живота в напрямку до клоаки, а лівою рукою уздовж спини - від основи крил до кореня хвоста. Коли після 5-10 масажних рухів самець починає реагувати на масаж (піднімає хвіст), оператор великим і вказівним пальцями лівої руки легко масажує по колу клоаки. Такі дії призводять до ерекції копулятивного органа. У цей момент оператор тильним боком лівої руки відводить хвіст, а великим і вказівним пальцями цієї ж руки стискує живіт, корінь хвоста, кільце клоаки і дещо копулятивного органа. Сперма виділяється у спермоприймач, який знаходиться між середнім і безіменним пальцями правої руки.

Якість сперми повинна відповідати необхідним вимогам. її оцінюють в лабораторних умовах.

Кратність взяття сперми від самців на тиждень така:

*півні яєчних порід - 5 разів (по 2 еякуляції на добу);

*півні м'ясних порід - 4-5 разів;

*селезні та гусаки - 3,

*цесарі - 2 рази;

*індики - 3 рази (по 1-2 еякуляції на добу).

Об'єм еякуляту різний:

* від півнів яєчних та м'ясних порід - 0,5 і 0,8 мл,

* селезнів і гусаків - 0,2 і 0,5,

* індиків та цесарів - 0,4 і 0,05 мл відповідно.

Інтервал штучного осіменіння самок і доза введення їм не розрідженої сперми такі:

* кури яєчних порід - через 5 діб - 0,025 мл;

* кури м'ясних порід - 5 діб - 0,05;

* качки - 4 доби - 0,01;

* індики - 10 діб -0,01;

* гуски - 7 діб - 0,5;

* цесарки - 10 діб - 0,002 мл.

Загальним правилом є те, що на початку племінного сезону (штучного осіменіння) необхідно провести 2-3 осіменіння щоденно або з інтервалом через 1-2 дні.

Сперму вводять у яйцепровід (шийку матки) на глибину 1-1,5 см за допомогою скляної (поліетиленової) піпетки або шприца-напівавтомата.

Осіменяють самок після відкладання яєць:

* курок, індичок і цесарок - у другій половині дня,

* качок і гусей - з 9-ї до 16-ї години.

Осіменяють самок зразу ж після взяття сперми у самців.

При паруванні (осіменінні) птиці враховують можливість одержання потомства, яке в добовому віці відрізняється за кольором оперення або за різною швидкістю його росту, щоб аутосексним методом сортувати молодняк за статтю. Для цього застосовують схрещування різних порід птиці, за допомогою якого забезпечується перехресне успадкування забарвлення або різної швидкості оперення від батька до дочок і від матері до синів. Так, якщо в батьківській лінії півні мають коричневе оперення, а в материнській курки-несучки - біле, то внаслідок їх схрещування добові півники будуть із сріблясто-білим пухом (пізніше з білим оперенням), а курочки - із золотисто-коричневим пухом (оперенням) (рис. 4).

Оскільки за швидку опереність відповідальний ген "к", а за повільну - ген "К", то, якщо півнів 3 геном швидкого оперення схрестити з курками-несучками, що є носіями повільного оперення, то в одержаного потомства добові півники відрізнятимуться на крилах коротшим оперенням, а курки - довшим (рис. 5).

Слід мати на увазі, що парування птиці у племінних господарствах є досить відповідальним процесом і його здійснюють згідно з планом підбору за програмою племінної роботи. Для більш повного врахування особливостей птиці при плануванні підбору птиці для парування та оцінки його ефективності використовують сучасні електронно-обчислювальні комп'ютерні засоби.

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під племінною роботою у птахівництві? Завдання та теоретична основа племінної роботи.

2. Типи племінних птахівницьких господарств.

3. Яка структура стада птиці у племінному заводі? Які завдання структурних груп птиці у стаді племінних господарств?

4. Які показники визначають структуру селекційного стада різних видів і груп птиці?

5. Поняття про лінію птиці, селекційне, прабатьківське та батьківське стадо, їх завдання.

6. Які види племінної роботи у птахівництві?

7. Як здійснюють мічення птиці у різних стадах і племінних групах? В яких господарствах не ставлять криломітки та ніжні кільця з індивідуальними номерами?

8. Як забезпечується індивідуальний облік несучості птиці, якості яєць і виводу молодняку?

9. Які форми племінного обліку у птахівництві? Які показники враховують у журналах первинного зоотехнічного обліку?

10. Що розуміють під бонітуванням птиці? Як його здійснюють?

11. Як визначають клас птиці за комплексом ознак (яєчних курей, індиків, качок, гусей)?

12. Як здійснюють добір птиці?

13. Які особливості добору за фенотипом і генотипом?

14. Які сучасні напрями добору у птахівництві?

15. Поняття про підбір і варіанти підбору птиці.

16. Які наслідки інбридингу?

17. Як ведеться масова, родинна і комбінована селекція у птахівництві?

18. Як застосовують тандемну селекцію та спосіб незалежних рівнів бракування?

19. Які методи розведення застосовують у сучасному птахівництві? їх характеристика та особливості.

20. Що розуміють під гібридизацією у птахівництві? Види гібридизації птиці.

21. Що розуміють під кросами птиці? Які вони бувають?

22. Як виводяться й вдосконалюються поєднувані лінії птиці?

23. Які особливості племінної роботи в яєчному і м'ясному курівництві, індиківництві, качківництві, гусівництві?

24. Як забезпечується природне парування сільськогосподарських птиць?

25. Як здійснюється штучне осіменіння птиці? Його переваги та недоліки.

26. Які селекційно-генетичні методи сприяють визначенню статі у добового молодняку птиці?

27. Як досягають різного забарвлення та різної швидкості росту оперення у добового молодняку в самок і самців?


РОЗДІЛ 6

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти