Стаття 12. Гласність і відкритість адміністративного процесу

Чт, 02/05/2009 - 15:17 — Консультант

1. Особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали
участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи,
інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду відповідної справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отриманняв адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

Кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розглянутій у відкритому судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголошення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

3. Розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито.
Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом.

4. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться з
додержанням усіх правил адміністративного судочинства. Під час
розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності — експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки.

Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що Інформація з обмеженим доступом є суспільно значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні.

6. Під час судового розгляду справи в судовому засіданні за­
безпечується повне фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу.

7. Офіційним записом судового засідання є лише технічний запис,
здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.(Зміст
частин 6 і 7 цієї статті визначається із врахуванням п. 2-1 розділу VII
КАС в редакції Закону України від 08.09.2005.)

8. Особи, присутні в залі судового засідання, можуть вико­
ристовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі
судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із
застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання
судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі
ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі,
крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.

9. Судове рішення, ухвалене у відкритому судовому засіданні,
проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбувався у
закритому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише
резолютивна частина рішення.

1. У відповідності з ч. 1 ст. 12 Кодексу адміністративного судо­чинства України особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні.права, свободи, інтереси чи обов'язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду відповідної справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення. Таким чином, принципи гласності і відкритості у судочинстві гарантують прозорість діяльності судової влади як для учасників судового процесу, так і для громадськості. Проте такого коментування недостатньо для з'ясування правового припису, сформульованого в ч. 1 цієї статті. Необхідно з'ясувати такі поняття, які містяться в ч. 1 т. 12 цього Кодексу, це: 1) «особи, які беруть участь у справі»; 2) «особи, які не брали участі в справі»; 3) «якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки» (чи це стосується пункту першого чи другого, чи обох разом, виділених нами); 4) «не можуть бути обмежені в справі на отримання в адміністратив­ному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду відповідної справи; 5) «ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації: а) про дату, час і місце розгляду своєї справи; б) ухвалені в ній судові рішення».

Перш за все зупинимося на першому правовому приписі й понятті «особи, які беруть участь у справі». Ця категорія осіб передбачена § 1 глави 5 розділу другого Кодексу адміністративного судочинства України. Ст. 47 цього Кодексу до таких віднесено: сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб. Ця стаття дозволяє визначити роль кожного з перерахованих учасників процесу в розгляді адміністратив­ної справи судом та реальний обсяг їхніх процесуальних прав та обов'язків. Особи, які беруть участь у справі, - це учасники адміністра­тивного процесу, які чинним законодавством України наділені процесуальними правами та обов'язками у сфері розгляду адміністра­тивних справ адміністративними судами. Іншими словами, це особа, яка може вчиняти процесуальні дії, спрямовані на досягнення мети процесу, хоча б в одній зі стадій адміністративного процесу. Виходячи з положень ст. 47 цього Кодексу та інших положень цього кодифіко­ваного нормативного акту, що стосується перерахованих осіб, то необхідно їх віднести до осіб, юридично зацікавлених в результатах розв'язання (вирішення) адміністративної справи. Необхідно акценту­вати увагу на тому, що характер юридичної заінтересованості в адміністративній справі для перерахованих в ст. 47 цього Кодексу осіб не є однаковим. Одні з них мають матеріально-правовий інтерес в результатах розгляду адміністративної справи, це - сторони та треті особи; інші мають процесуально-правовий інтерес в результатах розгляду адміністративної справи, це - представники сторін та третіх осіб.

По-друге, проаналізуємо таке поняття як «особи, які не брали участі усправі ». Це поняття в загальних рисах можна розкрити, виходячи зі змісту ст.ст. 12,185, 211, 246 Кодексу адміністративного судочинства України. Аналіз положень, що стосуються осіб, які не брали участі у справі в перерахованих статтях, дає підстави стверджувати, що такими особами є фізичні, юридичні особи, інші суб'єкти, які підпали під сферу публічно-правових відносин внаслідок того, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки в своєму судовому рішенні без їх участі у справі.

Стосовно третього поняття, яке використано в ч. 1 ст. 12цього Кодексу: «якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки», необхідно констатувати, що це рішення суду стосовно осіб, які не знаходилися у сфері публічно-правових відносин, а таким

рішенням їх за їхньою волею включили в ці відносини, вирішуючи вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі.

Отже, використовуючи граматичне тлумачення при коментуванні (науковому) ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, а суди при застосуванні конкретної норми мають робити судове тлумачення на рівні застосуван­ня цієї норми по кожній адміністративній справі, то можна констату­вати, що до положення закону «особи, які беруть участь у справі», не відносяться приписи закону «якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки». До зазначеного формулювання закону «особи, які беруть участь у справі» відноситься припис закону -«не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду відповідної справи». Це підтверджується тим, що між такими реченнями як «особи, які беруть участь у справі» та «особи, які не брали участі у справі» використаний сурядний сполучник, що оформив синтаксичні співвідношення між названими нами реченнями, але такий його вид, як протиставний сполучник «а». Отже, ці два речення, а на рівні закону - правові приписи (поняття) протиставляються один одному, тобто, вони є рівноправними і відокремленими. Крім того, речення (поняття) «особи, які не брали участі у справі» та «суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки» з'єднані умовним сполучником «якщо», який використаний для приєднання другого речення (поняття) другорядного до першого - головного. Отже, законодавець застосував визначений нами за законами морфології спосіб опису правового припису.

Щодо такого правового припису (поняття), застосованого в ч. 1 ст. 12 цього Кодексу «не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду відповідної справи », то тут проаналізоване право всіх осіб щодо отримання як усної, так і письмової інформації щодо результатів відповідної справи.

Що розуміє законодавець під «результатами розгляду справи»? Перш за все необхідно зазначити, що судовий розгляд справи передбачений главою 3 розділу третього цього Кодексу. За резуль­татами розгляду судової справи в суді першої інстанції суд постановляє такі рішення, які передбачені ст. 158 цього Кодексу: 1) судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови; 2) судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали. Отже, ці положення свідчать, що перелічені особи в ч. 1 ст. 12 цього Кодексу не можуть бути обмежені в отриманні інформації щодо означених у ч. 1 та ч. 2 ст. 158 цього Кодексу результатів розгляду відповідної справи, які оформлюються зазначеними процесуальними документами. Це підтверджується тим, що в процесі провадження в справі адміністративний суд (у ст. 158 цього Кодексу йдеться про адміністративні суди першої інстанції) приймає низку процесуальних документів, що відрізняються як за своїм змістом, так і за значенням. В таких документах (судових рішеннях) відображаються окремі етапи (стадії) розгляду конкретної адміністративної справи, оформляються в процесуальному плані всі дії, а також остаточні висновки адміністра­тивного суду. Отже, тут(уч. 1 ст. 12 цього Кодексу) повинна йти мова не про окремі процесуальні дії, а про результати розгляду відповідної справи. Так, стосовно результатів розгляду справи, коли спір вирішується по суті, то суд виносить рішення у вигляді постанови. При вирішенні справи по суті суд може винести постанову про відмову в задоволенні позову повністю або частково або задовольнити адміністра­тивний позов повністю або частково. У разі задоволення адміністра­тивного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зо­бов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стяг­нення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Щодо ухвал, то потрібно відносити до положень ч. 1 ст. 12 цього Кодексу ті, які впливають на результати розгляду відповідної справи, наприклад, закриття провадження у справі, залишення позовної заяви без розгляду, відмова в ухваленні додаткового рішення.

До інформації щодо результатів розгляду справи слід відносити і судові рішення апеляційної інстанції (ст. 205 цього Кодексу), касаційної інстанції (ст. 230 цього Кодексу), за нововиявленими обставинами (ст. 253 цього Кодексу).

Необхідно зазначити, що особи, які беруть участь у справі, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду відповідної справи, що оформлені постановами і ухвалами, пере­рахованими нами вище.

Стосовно ж осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, вони також не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду відповідної справи. Однак такі особи повинні довести наявність обґрунтованого інтересу до результатів розгляду конкретної адміні­стративної справи.

Отже, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Кодексу особи мають право вимагати в суді усної або письмової інформації про результати розгляду відповідної адміністративної справи. Це дає змогу звернутися до наступних інстанцій з оскарженням результатів розгляду справи.

Гласність судового розгляду означає відкритість усіх матеріалів справи для осіб, які беруть у ній участь, обов'язкове їх інформування про час і місце судового засідання і виконання окремих процесуальних дій.

Зазначені приписи ч. 1 ст. 12 цього Кодексу не суперечать положенням ст.ст. 49, 51, 54, 59, 61 цього кодифікованого норматив­ного акту.

2. У відповідності з ч. 2 ст. 12 Кодексу адміністративного судо­чинства України кожен має право знайомитися в установленому законодавством порядку із судовими рішеннями у будь-якій розгляну­тій у відкритому судовому засіданні справі, які набрали законної сили. Це право може бути обмежено відповідно до закону в інтересах нерозголоіпення конфіденційної інформації про особу, державної чи іншої таємниці, що охороняється законом.

Обмеження ознайомлення з судовим рішенням можуть бути встановлені лише відповідно до закону з метою нерозголошення будь-якої таємниці, що охороняє закон.

Закон не дозволяє надавати інформацію та рішення щодо таких видів таємної інформації, для нерозголошення якої потрібне закрите судове засідання: 1) державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зо­внішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою (стаття 1 Закону України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року в редакції Закону України від 21 вересня 1999 року № 1079-ХІУ); 2) таємниця особистого життя - фізична особа сама визначає можливість ознайомлення з її особистим життям інших осіб (стаття 32 Конституції України, стаття 801 Цивільного кодексу (ЦК) України від 16 січня 2003 року, частина четверта статті 7 Сімейного кодексу (СК) України від 10 січня 2002 року); 3) таємниця усиновлення - інформація щодо усиновлення, зо­крема щодо перебування осіб, які бажають усиновити дитину, на обліку, пошуку ними дитини для усиновлення, подання заяви про усиновлення, розгляду справи про усиновлення, рішення суду про усиновлення, факту усиновлення, здійснення нагляду за дотриманням прав усиновленої дитини тощо (статті 226, 228 СК України); 4) таємни­ця про стан здоров'я (лікарська таємниця) - відомості про стан здоров'я фізичної особи, про факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані при її медичному обстеженні (стаття 286 ЦК України, стаття 40 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року); 5) таємниця особистих паперів -документи, фотографії, щоденники, інші записи, особисті архівні матеріали тощо фізичної особи (стаття 303 ЦК України); 6) таємниця кореспонденції- листи, телеграми, телефонні розмови, телеграфні повідомлення та інші види кореспонденції фізичної чи юридичної особи та інформація про них (стаття 31 Конституції України, статті 94 і 306 ЦК України); 7) комерційна таємниця - інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію. Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (стаття 505 ЦК України); відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути низнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, щостановлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначає суб'єкт господарювання відповідно до закону (стаття 36 Господарського кодексу (ГК) України від 16 січня 2003 року); 8) банківська таємниця -інформація про банківський рахунок, операції за рахунком і відомості про клієнта (стаття 1076 ЦК України); інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі стан кореспондентсь­ких рахунків банків у Національному банку України; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; системи охорони банку та клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; коди, що використо­вують банки для захисту інформації; інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду (стаття 60 За­кону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 року).

В усіх випадках, коли необхідно дотримуватись конфіденційності інформації про особу, а також державної чи іншої таємниці, суд повинен забезпечити її охорону. Саме цим обумовлені передбачені законом винятки з конституційного принципу гласності слухання справ.

3. У відповідності зч. З ст. 12 Кодексу адміністративного судо­чинства України розгляд справ в адміністративних судах проводиться відкрито. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом. В цьому контексті необхідно зазначити, що відкритий розгляд справи означає, що кожна фізична особа, якій виповнилося 16 років, має право бути присутньою в залі судового засідання і може робити письмові нотатки. Це є свого роду громадським контролем за діяльністю суду, сприяє підвищенню почуття відповідальності у суддів та осіб, що беруть участь у справі, забезпечує, в певній мірі, виховний момент судового процесу.

Отже, тут іде мова про принцип відкритості судового процесу, який наближений до принципу гласності, але не є тотожним йому за змістом.

Відкритість судового процесу надає особам, які не причетні до судової справи, право бути присутніми у судових засіданнях. Без відкритого доступу до судових засідань про довіру до суду не може бути й мови. Відкритим може бути лише усний судовий розгляд адміністра­тивної справи. Усний судовий розгляд відбувається у судовому васіданні з викликом чи повідомленням осіб, які беруть участь у спра­ві, та інших учасників адміністративного процесу. Усність судового розгляду означає безпосереднє заслуховування осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів. Усний судовий розгляд не властивий письмовому провадженню, у якому суд вирішує справу без проведення судового засідання на підставі наявних у справі матеріалів.

Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, захисту особистого та сімейного життя людини, в інтересах малолітньої чи неповнолітньої особи, а також в інших випадках, установлених законом. Отже, розгляд адміністративних справ у закритому судовому засіданні є винятком із загального правила про відкритість розгляду адміністративних справ. Про розгляд справ у закритому засіданні або одній із його частин виноситься ухвала, розгляд ведеться з дотриманням правил судочинства в адміністратив­ному суді. Перелік підстав для прийняття ухвали про розгляд справи у закритому засіданні включає в себе нерозголошення державної чи Іншої таємниці, захист особистого чи сімейного життя людини, інтереси малолітньої чи неповнолітньої особи і не є вичерпним.

Поняття державної таємниці міститься у Законі України «Про доржавну таємницю* від 21 січня 1994 р. і визначається як вид таємної Інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, наукиі техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони право­порядку, розголошення яких може завдати шкоди національній Оозпеці України, та які в законодавчому порядку визнані державною таємницею і підлягають охороні державою. Зміст відомостей, що отановлять державну таємницю, формує та публікує в офіційних Виданнях Служба безпеки України. Натомість банківська таємниця випиачається у ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. Визначення комерційної таємниці підприємства міститься у ч. 1 Закону України «Про підприємства в Україні* від 27 березня 1991 р.

4. У відповідності з ч. 4 ст. 12 Кодексу адміністративного судо­
чинства України розгляд справи в закритому судовому засіданні
проводиться з додержанням усіх правил адміністративного судо­
чинства. Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні
можуть бути присутні лише особи, які беруть участь у справі, а в разі
необхідності - експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки. Це
свідчить про те, що для дослідження обставин, що становлять
таємницю, може бути проведено закрите судове засідання. Питання
про розгляд справи у закритому судовому засіданні вирішує суд за
своєю ініціативою або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі.
Однак принцип гласності діятиме і за умови проведення закритого
судового засідання, адже «закритим» воно є лише для доступу публіки,
а не учасників адміністративного процесу.

Під час розгляду справи в закритому судовому засіданні можуть бути присутніми лише особи, які беруть участь у справі, а в разі необхідності- експерти, спеціалісти, перекладачі та свідки тощо. Іншими словами, в цьому процесі дотримуються всіх процедур, передбачених чинним законодавством.

5. У відповідності з ч. 5 ст. 12 Кодексу адміністративного судо­
чинства України якщо під час закритого судового засідання буде
встановлено, що інформація з обмеженим доступом є суспільно
значимою або доступ до інформації обмежено з порушенням закону,
суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому
засіданні.

Предметом розгляду в адміністративному суді іноді може бути інформація, що складає таємницю і водночас становить значний суспільний інтерес. Кодексом адміністративного судочинства України передбачена можливість дослідження доказів щодо цієї інформації у відкритому судовому засіданні, навіть у разі заперечення її (інфор­мації) власника. Головне, щоб така інформація була визнана судом суспільно значимою, тобто щоб вона була предметом громадського інтересу і щоб право громадськості знати цю інформацію переважало право її власника на її захист (частина дев'ята статті ЗО Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року у редакції Закону України від 3 квітня 2003 року № 676-ІУ). Так само, якщо суд з'ясує, що інформацію віднесено до таємної всупереч закону, він повинен досліджувати докази щодо неї у відкритому судовому засіданні. В цьому контексті слід зазначити, що гласність у судочинстві - це і право розміщувати звіти та повідомлення про судові процеси у ЗМІ, обговорювати матеріали справи у трудовому колективі для з'ясування громадської думки, яка доводиться до відома суду.

Поряд із правом громадян на одержання інформації про діяльність державних органів, закріпленим у ст. 43 Закону України «Про інформацію», законодавець встановлює обов'язок відповідних органів повідомляти громадян про ухвалені рішення. Так, частинасьомаст. 14 Закону України «Про об'єднання громадян» вказує на необхідність легалізуючого органу оприлюднити в засобах масової інформації офіційне визнання об'єднання громадян.

6. У відповідності з ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судо­чинства України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Це означає, що гласність та відкритість судового розгляду гарантовані можливістю учасників адміністративного процесу та інших осіб, які присутні у відкритому судовому засіданні, фіксувати перебіг судового засідання, а також фіксацією судом ходу судового засідання технічними засобами. Учасники адміністративного процесу та інші особи, які присутні на відкритому судовому засіданні, мають право використовувати портативні аудіотехнічні пристрої (диктофони) без спеціального дозволу суду.

Фото- і кінозйомка, відеозапис із застосуванням будь-якої апа­ратури, а також звукозапис із застосуванням стаціонарної апаратури, який здійснюється не судом в залі судового засідання, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню можливі лише за ухвалою суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень. Відмова у наданні дозволу на фото- і кінозйомку, відеозапис, а також звукозапис (із застосуванням стаціонарної апаратури), транслювання судового засідання по радіо і телебаченню можлива, якщо це перешкоджатиме нормальному пе­ребігу судового засідання, а також якщо проти цього заперечує принаймні одна особа, яка бере участь у справі і не є суб'єктом владних повноважень. Необхідність згоди осіб, які беруть участь у справі, на пдійснення таких дій обумовлена тим, що ці дії можуть порушувати їхні інтереси, які охороняє закон (стаття 307 ЦК України «Захист Інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок»). Конституція України вперше визначила в якості основної з засад судочинства взаємопов'язані між собою гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Проте повне фіксування судового процесу технічними засобами у відповідності із Законом України від 08.09.2005 р. до 1 січня 2008 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду. В усіх інших випадках хід судового засідання фіксується у протоколі судового засідання.

7. У відповідності з ч. 7 ст. 12 Кодексу адміністративного судо­чинства України офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Під час судового розгляду справи у суді будь-якої інстанції хід кожного судового засідання суд фіксує за допомогою звукозаписуваль­ного технічного засобу. При з'ясуванні обставин у справі в суді апеляційної інстанції, а також при встановленні процесуальних порушень при перегляді судових рішень може бути використано технічний запис судового засідання, який зробив суд, що є офіційним записом. Інший технічний запис судового засідання не можна брати до уваги, якщо технічний запис, що зробив суд, не викликає будь-яких обґрунтованих сумнівів.

Фіксування судового засідання технічними засобами регла­ментується ст. 41 цього Кодексу: 1) суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу; 2) фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду; 3) носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета, компакт-диск тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи. Одночасно із технічним записом судового засідання секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання і до нього обов'язково при цьому заноситься носій інформації (ст. 42 цього Кодексу).

В межах своїх прав особи, які беруть участь у розгляді справи та в межах гласності, мають право ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошен

ня рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхньої неповноти або неправильності. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу. Зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання повинні бути розглянуті не пізніше п'яти днів з дня їх подання.

Це все також сприяє впровадженню принципу гласності в право­суддя.

8. У відповідності з ч. 8 ст. 12 Кодексу адміністративного судо­чинства України особи, присутні в залі судового засідання, можуть використовувати портативні аудіотехнічні засоби. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання по радіо і телебаченню допускаються на підставі ухвали суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень.

Як ми вже зазначали, що особи, присутні в залі судового засідання, на відкритому судовому засіданні мають право використовувати портативні аудіотехнічні пристрої (диктофони) без спеціального дозволу суду. Фото- і кінозйомка, відеозапис із застосуванням будь-якої апаратури, а також звукозапис із застосуванням стаціонарної апа­ратури, який здійснюється не судом в залі судового засідання, транслювання судового засідання по радіо і телебаченню можливі лише Ш) ухвалою суду за наявності згоди на це осіб, які беруть участь у справі, крім тих, які є суб'єктами владних повноважень. Відмова у наданні доиволу на фото- і кінозйомку, відеозапис, а також звукозапис (із пистосуванням стаціонарної апаратури), транслювання судового висідання по радіо і телебаченню можлива, якщо це перешкоджатиме Нормальному перебігу судового засідання, а також якщо проти цього вопоречує принаймні одна особа, яка бере участь у справі і не є Суб'єктом владних повноважень. Необхідність згоди осіб, які беруть учисть у справі, на здійснення таких дій обумовлена тим, що ці дії мо-ИСуть порушувати їхні інтереси, які охороняє закон (стаття 307 ЦК України « Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, ФЯЛе- ти відеозйомок»).

0. У відповідності з ч. 9 ст. 12 Кодексу адміністративного судо-ЧИНіі'пш України судове рішення, ухвалене у відкритому судовому Ііііідшіш, проголошується прилюдно. Якщо судовий розгляд відбу­тись у іш критому судовому засіданні, прилюдно проголошується лише резолютивна частина рішення. Зазначене положення закону регулює порядок проголошення судового рішення. Це означає, що постанови й ухвали, які суд приймає у відкритому судовому засіданні, він проголошує прилюдно негайно після виходу з нарадчої кімнати. Ухвали, які суд постановляє у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати, він проголошує усно, фіксуючи аудіотехнічним засобом, аїхній зміст секретар заносить до журналу судового засідання. Особи, які беруть участь у справі, можуть безоплатно отримати в суді копію постанови чи ухвали суду. Копію судового рішення суд обов'язково надсилає особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні.

Якщо ухвали постановлено поза судовим засіданням, їх копію суд надсилає особам, які беруть участь у справі та інтересів яких стосується ця ухвала. Так само суд доводить до відома осіб, які беруть участь у справі, судові рішення, що ухвалені за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження. Виготовлення додаткових копій судового рішення апарат суду здійснює на платній основі за клопотан­ням особи, яка бере участь у справі, у кількості, яку ця особа сама визначить.

За загальним правилом судове рішення суд складає і проголошує у повному обсязі. У винятковому випадку, якщо справа є складною, складення постанови у повному обсязі може бути відкладено, але не більше, ніж на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи. У такому разі суд повинен проголосити вступну та резолютивну частини постанови у засіданні, в якому закінчено розгляд справи, а також повідомити про час складення постанови суду в повному обсязі, коротку постанову підписує весь склад суду, її приєднують до справи. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише резолютивна частина рішення.

Порядок надання доступу до судових рішень в адміністративних справах Кодекс адміністративного судочинства України не регламен­тує. Проте необхідність забезпечення широкого доступу зацікавлених осіб до судових рішень в адміністративних справах випливає із загальних вимог цього Кодексу. Отже, ч. 9 коментованої статті регулює порядок проголошення рішення суду в залежності від того, було воно прийняте у відкритому чи закритому судовому засіданні.