ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Правової допомоги,передбачених законом.

2. У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової
допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок
Державного бюджету України.

3. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу
встановлюється законом.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Це означає, що важливим в адміністративному судочинстві є право сторони на правову допомогу. Відповідно до роз'яснення Конституційного Суду України право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина С. щодо офіційного тлумачення положень ст. 59 Конституції України, ст. 44 Кримінально-процесуального кодексу України, статей 268, 271 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про право вільного вибору захисника) від 16 листопада 2000 р. // Офіційний вісник України. - 2000. - № 47. - ст. 2045). На відміну від Консти­туційних положень, які згідно з позицією Конституційного Суду України, стосуються лише фізичних осіб, ст. 16 Кодексу адміністра­тивного судочинства України визначає право на правову допомогу за усіма особами, які беруть участь у справі незалежно від того, фізичні це особи чи юридичні.

Право на правову допомогу в адміністративному процесі може бути реалізоване у формі представництва. Правову допомогу в адміністра­тивному процесі може надавати адвокат чи інша особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Як передбачено ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбаченої законом. Оплата правової допомоги визначається замовником і виконавцем. Проте за результатами вирішення справи, ці витрати можуть бути присуджені з іншої сторони, але в межах встановлених законом (а до прийняття відповідного закону і набуття ним чинності - Кабінетом Міністрів України)

На відміну від кримінальних справ, держава не має зобов'язань забезпечувати правову допомогу в адміністративних справах, оскільки вона сама ініціює процес.

Однак у деяких випадках право на справедливий судовий розгляд вимагає від держави забезпечити правову допомогу й у таких справах. В цьому контексті слід звернути увагу, що згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, його норми щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги набудуть чинності з моменту набуття чинності відповідним законом. Однак відсутність такого закону не позбавляє суд можливості уже зараз повністю або частково звільняти від судових витрат (ст. 88 Кодексу адміністративного судочинства України), зокрема й від витрат на правову допомогу. Так, на безоплатну правову допомогу можуть розраховувати, зокрема: 1) ветерани війни та інші особи, на яких поширює дію Закон України «Про статус ветеранів війни ігарантії їх соціального захисту», - з питань, пов'язаних з їхнім соціальним забезпеченням (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їхнього соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. у редакції Закону України від 22 грудня 1995 р. № 488/95 р.) (Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 45. - ст. 425; 1996. - № 1. - ст. 1); 2) особи, яким надають психіатричну допомогу, - з питань, пов'язаних з наданням їм психіатричної допомоги (ч. З ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р.) (Офіційний вісник України. - 2000. -№ 12. -ст. 444.); 3) неповнолітні батьки, які досягли чотирнадцяти років, - щодо захисту їхніх прав, свобод та інтересів, а також їхньої дитини в суді (частини 2, 3 ст. 156 СК України); 4) особи, які не здатні до самообслуговування через похилий вік, хворобу, інвалідність і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р. (Офіційний вісник України. - 2000. - № 29. - ст. 1435.)); 5) особи, які перебувають у складній життєвій ситуації через безробіття (якщо вони зареєстровані в держаній службі зайнятості як такі, що шукають роботу), стихійне лихо, катастрофу, якщо середньомісячний сукупний дохід цих осіб нижчий за встановлений прожитковий мінімум (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р.); 6) діти та молодь, які перебувають у складній життєвій ситуації через інвалідність, хворобу, сирітство, безпритульність, малозабезпеченість, конфлікти і жорстоке ставлення у сім'ї (ч. 4 ст. 7 Закону України «Про соціальні послуги» від 19 червня 2003 р.). У разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги, ці витрати здійснюються за рахунок Державного бюджету України. (Про звільнення від оплати правової допомоги викладено в коментарі до ч. З ст. 16 Кодексу адміністративного судочинства України). Відповідно до п. 2 Розділу VII«Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України положення щодо звільнення особи від оплати правової допомоги та забезпечення надання правової допомоги набувають чинності з моменту набуття чинності відповідним законом.

Слід зазначити, що при вартості юридичної допомоги слід врахову­вати вартість, що припадає на оплату праці помічника адвоката, оренду приміщення, де розташовано офіс тощо. Рівень юридичної допомоги залежить від рівня юридичного фаху самого адвоката, що визначається за об'єктивними показниками - кількістю його клієнтів та наявністю виграних справ. Безумовно, вартість юридичної допомоги залежить від складності самої адміністративної справи, кількості матеріалів у справі.

Отже, слід врахувати волевиявлення особи, яка зацікавлена в справі, яка зумовлює обрання адвоката за рівнем його кваліфікації, а не за вартістю його послуг. Оскільки це право законне і тим більше, що в разі постановляння рішення не на користь особи їй не будуть відшкодовувати витрати щодо оплати праці адвоката, то в цьому випадку будь-яка угода між адвокатом та клієнтом про обсяг оплати має розцінюватися судом як законна підстава для визначення обсягу судових витрат.

Однак будь-яка матеріальна вимога щодо оплати праці адвоката спрямована до іншої сторони в адміністративній справі, має бути аргументована. У такому разі адвокат має пояснити суду, як визна­чалася вартість юридичної допомоги. Оскільки адвокатська діяльність не належить до комерційної діяльності, тому положення щодо граничних обсягів витрат на правову допомогу належать лише до тих витрат, які сплачує держава у випадку призначення адвоката в справі і оплати такого призначення.

Отже, визначаючи обсяг адвокатського гонорару, слід врахувати суму договору про надання правової допомоги, а також обґрунтованість вартості послуг правового характеру, наданих адвокатом.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України в разі звільнення сторони від оплати надання їй правової допомоги витрати на правову допомогу здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Це означає, що чинне законодавство встановлює випадки, коли необхідно надавати правову допомогу безоплатно. Такі випадки перераховані в коментарі до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, ч. З ст. 16 цього Кодексу передбачено, що суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.

Надання правової допомоги безоплатно є однією із гарантій реалізації конституційного принципу рівності осіб, незалежно від їх майнового стану.

Чинним законодавством України визначено категорії осіб, яким надається безоплатна правова допомога. До них, зокрема, належать: 1) ветерани війни, які мають право на правову допомогу в питаннях, пов'язаних із соціальним забезпеченням (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. у редакції Закону України від 22 грудня 1995 р. № 488/95); 2) особи, які постраждали від незаконних дій органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, які мають право на правову допомогу в зв'язку з відшкодуванням завданої такими діями шкоди (ст. З п. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, слідства, прокуратури і суду*) тощо. Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про соціальні послуги» право на правову допомогу у вигляді консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій проти них, такими особами є: 1) особи, які не здатні до само­обслуговування через похилий вік, хворобу, інвалідність і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; 2) особи, які перебувають у складній життєвій ситуації у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в держаній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, стихійними лихами, катастрофами; 3) діти та молодь, які перебувають у складній життєвій ситуації через інвалідність, хворобу,сирітство, безпритульність, малозабезпеченість, конфлікти і жорстоке ставлення у сім'ї.

Оплата праці адвоката у разі його участі у справі за призначенням суду проводиться за рахунок коштів державного бюджету в порядку і обсягах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

3. Відповідно до ч. З ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України граничний обсяг компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Незважаючи на те, що в ч. З цієї статті йдеться про граничний обсяг компенсації витрат на правову допомогу, який може на майбутнє встановити закон (якого зараз немає в наявності), то тут не потрібно об'єднувати гонорар, який отримує адвокат за правову допомогу з відшкодуванням клієнту його витрат на допомогу адвоката. Обсяг гонорару адвоката має визначатися витратами часу, докладеними зусиллями на вирішення справи по суті, кількістю затрачених годин або судових засідань в адміністративній справі, кількістю складених процесуальних документів, досліджених аркушів справи, отримання пояснень сторін, витрати на поїздки у справі, на пошуки доказів (часу), їх значущості та кількості тощо. Крім того, сюди належить і технічна робота на друкування різних процесуальних документів тощо.

Отже, гонорар необхідно відрізняти від оплати фактичних видатків, що пов'язані з дорученням клієнта. Це означає, що адвокат має право, крім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні на покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконаними дорученнями, якщо обов 'язок клієнта щодо погашення цих витрат попередньо розглядався та визначений у договорі. До цього часу граничний обсяг компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України для призначення адвоката у справі.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти