Подію, яка повинна неминуче настати.

1.Відповідно до ч.1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Це означає, що процесуальний строк - це проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. З цього випливають такі положення: 1) розгляд окремої адміністративної справи має відбуватися з дотриманням принципів адміністративного судочинства, встановле­них законодавством; 2) розгляд окремої адміністративної справи має бути всебічним та повним вивченням усіх обставин справи; 3) розгляд окремої адміністративної справи має бути своєчасним (з дотриманням строків).

Отже, поєднання розв'язання справи з додержанням норм Кодексу адміністративного судочинства України, забезпеченням гарантій прав і свобод учасників адміністративного процесу з найкоротшим строком розгляду і вирішення адміністративної справи повинно бути найважли­вішою ознакою адміністративного процесу. Також слід зазначити, що важливою властивістю адміністративної процесуальної форми є її оформлення строком. Це наштовхує на те, що процесуальні дії в адміністративному процесі мають свої часові межі, які визначаються різними засобами (законом або судом).

Стаття 101Кодексу адміністративного судочинства України передбачає два види строків: І) процесуальні строки, встановлені законом, тобто чітко визначені процесуальними нормами. Так, строки передачі адміністративної справи до іншого суду (Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: а) задоволено клопотання відповідача, місцепроживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); б) після відкриття проваджен­ня у справі виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил предметної підсудності; в) після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що провадження у справі відкрито без дотримання правил територіальної підсудності; г) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; д) ліквідовано адміністративний суд, який розглядав справу; ж) питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належно повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання; з) питання про передачу адміністративної справи суд вирішує ухвалою, яку може бути оскаржено; і) передача адміністративної справи з одного суду до іншого здійснюється після закінчення строку на оскарження ухвали суду, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення). Строки для апеляційного оскарження (заява про апеляційне оскаржен­ня постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскаржен­ня; заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження). Строки на касаційне оскарження (Касаційна скарга на судове рішення подається протягом одного місяця після набуття законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі).

Щодо строку звернення про перегляд судового рішення за ново-виявленими обставинами, то слід зазначити, що заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини (ст. 247 Кодексу адміністративного судочинства України).

У наведених прикладах зафіксовані конкретні процесуальні стро­ки, проте законодавець може використовувати іншу конструкцію для визначення строків. Так, відповідно до ст. 122 Кодексу адміністра­тивного судочинства України, адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Тобто Кодекс адміні­стративного судочинства України вводить нове поняття - «розумний строк», що означає, найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах; 2) процесуальні строки, тривалість та межі яких визначає суд. До того ж суд враховує обставини справи та зміст конкретної процесуальної дії. Так зокрема згідно зі ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених законодавством, приймає ухвалу у якій, між іншим, встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Крім того, ще одним прикладом є положення, закріплене у ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким суд за клопо­танням відповідача надає йому строк, достатній для підготовки до справи у зв'язку зі зміною позивачем позовних вимог тощо.

Процесуальні строки класифікуються не тільки за способом визначення, а й на інших підставах. Зокрема, важливим визнається поділ процесуальних строків за суб'єктами вчинення процесуальних дій на: 1) строки, що встановлені для суду; 2) ті, що встановлені для учасників адміністративного процесу; 3) ті, що встановлені для інших осіб. Недодержання процесуальних строків може призвести до різних наслідків для зазначених суб'єктів.

2. Відповідно до ч. 2 ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Це означає, що попри те, що способи встановлення процесуальних строків різні, вони визначаються днями, місяцями, роками. Так, заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення в суді першої інстанції (ст. 180 Кодексу адміністративного судочинства України), адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців (ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України). В зазначених випадках, відповідно, строки визначаються днями та місяцями. Крім того, строк може також визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати- Така подія може обумовлювати початок перебігу процесуаль­ного строку. Так, в деяких випадках речові докази у конкретній адміністративній справі повертаються після набуття рішенням суду законної сили за клопотанням осіб, яким належать ці докази. Важливо зазначити, що подія може обумовлювати кінець перебігу процесуаль­ного строку. Наприклад, суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходів для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи (ст. 110Кодексу адміністративного судочинства України). Крім того, суд до закінчення судового розгляду справи може прийняти постанову щодо частини позовних вимог за клопотанням особи, яка бере участь у справі (ст. 164 Кодексу адміністративного судочинства У країни) тощо.