ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Шляхи і методи розвитку емпатії в молодших дошкільників у міжособистій взаємодії в аспекті морального виховання

Проблема морального виховання молодших дошкільників особливо важлива, тому що саме в цьому віці дитина сприйнятлива до засвоєння моральних норм і вимог, які в подальшому будуть регулювати її вчинки, норми поведінки у міжособистих відносинах. Ще один дуже важливий напрямок морального виховання дітейрозвивати їх здатність до емпатії. Симпатія і співчуття спонукають дитину до здійснення перших моральних вчинків[33].

Мораль ― система поглядів, уявлень, норм, оцінок, які регулюють поведінку людей, форма суспільної свідомості.

Моральність― це внутрішня мораль, мораль не показана, не для інших ― для себе.

Моральне виховання ― цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки [2 с.60].

Л.І.Божович вказує шлях формування моральних мотивів і співчуття: «Для співчуття необхідно стати на точку зору іншого, зрозуміти його переживання» [28].

Моральне виховання дошкільнят здійснюється в найрізноманітніших сферах їхнього життя і діяльності. Дитина відчуває моральний вплив у сім'ї, у колі однолітків, на вулиці. Часто цей вплив не відповідає адекватним вимогам моралі.

Моральний розвиток ― рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки. Моральний розвиток здійснюється і неможливий без емоційних переживань, які характерні емпатії [40 с. 222].

Відомо, що гуманне ставлення до інших засновано на здатності до співпереживання, до співчуття, що проявляється в самих різних життєвих ситуаціях. Виховання гуманістичних засад особистості починається з перших років її життя. Стосовно дітей раннього віку його зміст полягає у формуванні досвіду спілкування з близькими людьми в процесі спільної з ними предметної та ігрової діяльності [2 с.65].

Гуманність (лат. humanus ― людяний) ― увага до людей прагнення добрих стосунків з ними, готовність надавати допомогу, виявляти співчуття, співпереживання.

Світ людей відкривається для дитини реальними взаєминами її найближчих родичів, вихователів дитячого садка, їх ставленням до неї. У спільній діяльності з дітьми дорослий створює ситуації привітності, співчуття, взаємоучасті. У ранньому віці дитина володіє неабиякою здатністю до наслідування, що є передумовою її переходу від споглядання дій дорослих до спільних дій з ними, згодом до окремих дій дитини і дорослого, а ще через якийсь час ― до самостійних дій дитини. Свої побажання батьки, вихователі мають висловлювати ласкавим, спокійним тоном, щоб дитина поступово усвідомлювала необхідність реагувати на таке ставлення відповідною поведінкою [40 с. 254].

Поведінка дорослих визначає сприйняття навколишнього світу і дітей молодшого дошкільного віку. Інтерес, позитивне ставлення до близьких людей 3―4-річні діти повинні виявляти у певних формах спілкування:

¾ вітанні, ввічливому звертанні з проханням;

¾ висловлюванні подяки;

¾ відгукуванні на пропозиції і прохання;

¾ допомозі дорослим тощо.

У цьому віці важливо розвивати прагнення до спілкування в спільній діяльності, до вияву радості від успіхів, співчуття близьким. Дитина вже має усвідомлювати необхідність утримуватися від бажаної гри, якщо хтось відпочиває; турбуватися про хворого, втішати, допомагати втомленому, готувати подарунки до свята, вітати [15;48].

Поступово дітей привчають до ввічливості не лише зі знайомими, а й з незнайомими людьми. Найперше це відбувається у взаєминах, спільній грі, інших діях з однолітками, під час яких вони опановують елементарні норми поведінки в колективі. Усе це дає змогу дітям молодшого дошкільного віку усвідомлювати моральну цінність правил поведінки, набувати досвіду взаємин з людьми на основі цих правил. Найефективнішою умовою усвідомлення правила є самостійне відкриття його дитиною у проблемно-ігровій ситуації, яка моделює реальні життєві відносини [40 с. 254-255].

У молодшому дошкільному віці виникає почуття обов'язку, виявляється воно у формі емоційних станів, розвиваючись у діапазоні від задоволення, яке 3-4 річна дитина відчуває при схваленні дорослим її поведінки [40с. 226]

Головна спрямованість у методиці ― виявити стосовно дитини любов, ласку, частіше вживати ласкаве слово, погладжування, хвалити малюка за кожний прояв доброзичливості до людей (усміхнувся, віддав іграшку), навчити способам висловлювати співчуття, уваги ( погладити плачучого, подякувати, попрощатися тощо).

У молодшому дошкільному віці важливо, щоб соціальний досвід дитини поповнився безліччю одиничних позитивних вчинків. Дитина ще не здатна самостійно робити узагальнення, але поступово завдяки оцінкам дорослих починають розуміти, що таке добре, а що погано («Подивися на цих дітей на картинці, розкажи кому з них весело, а хто зажурився. Як ти думаєш, чому він сумує? Як його заспокоїти?)[17; 19].

Отже, провідними методами виховання гуманного ставлення до людей в дітей молодшого дошкільного віку є приклад дорослих і організація педагогічних ситуацій, в яких дитина вправляється в позитивній поведінці. Ефект названих методів посилюється оцінкою дорослих та похвалою [22 с.73].

У ранньому віці починає формуватися «базисна довіра до світу» (Е.Еріксон) ― уявлення дитини про надійність дорослих, емоційна близькість із ними. За правильного виховання вона переростає у відкритість до соціальних впливів, готовність сприймати інших людей, інтерес до спілкування. У Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні ці якості означені як основа соціальної компетентності дитини, що охоплює:

¾ уміння орієнтуватися у світі людей (рідні, близькі, знайомі, незнайомі, різної статі, віку, роду занять та ін.);

¾ здатність розуміти іншу людину, її настрій, потреби, особливості поведінки;

¾ уміння поважати інших людей, допомагати, турбуватися про них;

¾ спроможність обирати відповідні ситуації спілкування і соціальної діяльності [10; 40 с.227]

Засобами виховання гуманних взаємин у молодшому дошкільному віці є сам дорослий як носій позитивного способу поведінки, і навіть твори фольклору ― пісеньки, потішки, казки.

Спільна діяльність породжує різні типи взаємин між учасниками залежно від того наскільки правильно її організовує педагог. Посильна трудова діяльність дошкільника ― не лише засіб, а й неодмінна умова морального розвитку дитини. Це передусім дружня взаємодопомога, що характеризується реальним співробітництвом, готовність допомогти товаришеві, який цього потребує [4; 48].

У програмі вказується, що діти вже молодшого дошкільного віку повинні вміти закачувати рукава, мити руки з милом, вмивати обличчя, розстібати ґудзики спереду, роздягатися, роззуватися, складати на стільці одяг, ставити взуття під стілець тощо. Добре оволодівши навичками самообслуговування, дитина молодшого дошкільного віку вже може обслужити не лише себе, а й прийти на допомогу своїм товаришам в умивальній кімнаті, під час одягання та роздягання.

Ефективним є такий прийом, коли вихователь, більше використовує різноманітні конкретні ситуації, що виникають у повсякденному житті дітей.

― Тетянко, ― звертається до дівчинки педагог, ― допоможи Оксані зашнурувати черевики, вона ще не навчилася це робити, а ти вмієш гарно.

― Васильку, розкажи Вові як правильно користуватися гребінцем.

― Петрику, застебни верхній ґудзик у Дмитрика, йому це робити незручно.

Буває і так, що деякі діти вміють добре і швидко вдягатися, але цілком безпомічні коли треба допомогти іншим. Не варто наполягати на тому, щоб вони це робили. Краще використати інші, не менш важливі у виховному плані прийоми. Так, можна запропонувати винести на майданчик санчата, граблі, лопати та різні іграшки [39].

Софія Русова також визначає такі засоби виховання гуманних рис у дітей, як гра, праця, народні, сімейні свята. На її думку, гра для дитини ― найкраща насолода, бо в ній виявляються всі її переживання, нахили, почуття, вчинки .У вихованні взаємодопомоги, доброзичливості, співчуття особливого значення вона надає спільній праці дітей.

Одним з ефективних засобів морального виховання є гра. Ігрові переживання залишають глибокий слід у свідомості дитини, сприяють розвитку добрих почуттів. Гра привчає дитину рахуватися з іншими.

Д.Б.Ельконін зазначив, що гра є арифметикою соціальних взаємини. У реальній дійсності взаємини між людьми закриті для дитини матеріальними предметами, з якими діють люди, у грі вони вперше відкриваються [26].

Великого значення у моральному вихованні набувають рухливі ігри, рекомендовані програмою для дітей другої молодшої групи, сприяють згуртованості малят, вихованню у них ввічливості та приязного ставлення одне до одного.

Значення ігрової діяльності для виховання доброзичливих взаємин та взаємодопомоги молодших дошкільників, полягає в тому, що в процесі спілкування малят можна з успіхом використовувати сукупність усіх видів ігор, оскільки кожна, з них, як слушно зазначала О.П.Усова, має відповідний зміст і робить у життя дітей певний внесок [20.]

Форми роботи з молодшими дошкільнятами ― індивідуальні заняття.

Недоброзичливе ставлення молодші дошкільники частіше демонструють до однолітків. Це наслідок того, що дитина ще недостатньо володіє способами спілкування, і спільної прикладної діяльності. Звідси випливає, що виховна робота має бути спрямована на залучення уваги дітей до способів відносин, на збагачення їхнього життя ситуаціями, які вимагають проявити доброзичливість до оточуючих. Завдання виховання доброзичливого ставлення до оточуючих на цьому етапі вважатиметься виконаним, якщо в дитини з'являться елементарні самостійні узагальнення і бажання «слугувати гарним», бути схожим на позитивного героя [19; 38].

Співпереживання як вираз гуманного ставлення до людей відбувається на різних стадіях:

· переживання-співчуття («Йому погано, мені його шкода») ― молодший дошкільний вік ;

· переживання-твердження собі («Йому погано я ― не хочу»);

· переживання-дія («Йому погано, хочу йому допомогти) [2 с.70].

К.Ушинський справедливо вважав, що справа вихователя ― скромна ззовні ― є однією з найвеличніших в історії людства. Саме виховання, за його словом «…має просвітити свідомість людини, щоб перед її очима лежав ясний шлях добра» [17].

Отже, між дітьми молодшого дошкільного дошкільного віку існують доволі складні відносини. Задовго до того, як в процесі організованої вихователем сумісної діяльності складуться ділові контакти, між дітьми виникають особисті відносини, що базуються на почуттях симпатії, антипатії.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти