ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Стилістичні можливості фонетики

Загрузка...

Фонетична стилістика — вчення про функції окремої фонеми і найрізноманітнішого поєднання фонем в межах мови, в словах. Вивчає засоби звукової організації мовлення, виділяє найдоцільніші способи використання звуків.

Засоби фонетики — це зображувально-виражальні засоби, які створюють зримі картини, ефекти, експресивне вираження.

Звукопис— система звукового інструментування, спрямована на створення звукового образу. Приголосні в кінці, а також всередині слів перед або після глухих не оглушуються. Винятки: легко, вогко.

Основний принцип фоніки — звуковий повтор.

Алітерація — повтор однорідних приголосних.

Асонанс— концентрований повтор головних.

Дисонанс — збіг приголосних.

Евфонія— вияв фоніки, який означає гармонійне поєднання позитивно-естетичних явищ твору.

Евритмія— гармонійна плавність, ритмічність мовлення.

Епаналепсис — інтонаційно-звукова та лексико-композиційна структура. Повторюються не лише слова, а й склади, уривки тексту.

Заум— стилістичний прийом, який полягає у розчленуванні мовлення на склади з наступним їх вільним сполученням.

Гіатус (зяяння) — неблагозвучний збіг приголосних і голосних на межі морфем (зеленоокий, аура)

Іллітерат — запис певних звуків, для яких не існує графічних знаків (хропіння – хрхрхр, мичання - гммм)

Какафонія— безладне, хаотичне нагромадження звуків.

Логохриф — слово має набути іншого значення при додаванні чи відтинанні звуків.

Ономатопея — імітація засобами мови різних позамовних звукових явищ.

Характеристика походження слів. Запозичені слова. Шляхи запозичення. Умови запозичення. Наукові підходи до процесів запозичення іншомовних слів

Власномовні(~90%)та запозичені( ~10%). Частина власномовних – слова загальнослов’янського походження (барліг, боятися, багно, засмага тощо). Інша – питомі, власномовні, тобто створені в результаті розвитку української мови, утворені відповідно до законів і особливостей нашої мови. Саме вони роблять мову самобутною, відмінною від інших.

Запозичення відбувається в результаті контактування мов. У зв’яку із тривалим розподілом українських земель між іншими державами, західний регіон перебував здебільшого під впливом польської та німецької мов, східний – російської, що спричинило особливості тогочасних запозичень на цих територіях.

-латинізми, грецизми, з російської, білоруської, чеської, польської, тюркських мов.

-варваризми(від лат. – іноземний), екзотизми( від лат. чужий)

Існує 2 підходи до запозиченьпуристичний та толерантний.Останній передбачає позитивне ставлення до включення запозичених мовних одиниць у основний фонд мови, тоді як пуристичний передбачає використання лише власномовних засобів і викорінення тих запозичених елементів, що наразі присутні у мові.

Засвоєння іншомовних слів зі стилістичного погляду

Зі стилістичного погляду давано засвоєні укр. мовою іншомовні запозичення нічим не відрізняються від питомих українських слів. Іншомовні слова широко застосовують в науковому, офіційно-діловому й публіцистичному стилях (як терміни, як компоненти термінологічних сполучень). Тут вони виконують здебільшого номінативну функцію й не мають стилістичного навантаження, хоча й мають стилістичне забарвлення (відтінок книжності). В публіцистичному стилі вони виконують такі функції:

- уживаючись у переносному значенні, є засобом іронії, створення комічного ефекту

- стають компонентом стилістичних фігур і тропів, зокрема в текстах контрастного спрямування

- використовуються для створення піднесеного чи зниженого забарвлення висловлювання

- є засобом створення образності, певного колориту

У мові художнього стилю використовуються переважно для надання номінативної функції чи в ролі стилістичного засобу.

Стилістичні можливості слів старослов’янського походження

Старослов’янізми – це такі слова, які до лексичного складу східнослов’янських мов успадковані від мови старослов’янської, що сформувалася в ІХ ст. на основі живих македонських говорів давньоболгарської мови. Майже всі слов’яни певний час використовували старослов’янську писемну мову в функції літературної. Зі старослов’янської мови успадковані деякі такі слова, вживані в сучасній українській літературній мові, які не мають будь-яких фонетичних чи морфологічних ознак, що свідчили б про їх південнослов’янське походження, наприклад: Буква, істина, небо, палата, плащ, юність та інші.

Деякі слова старослов’янського походження зовні не характеризуються якимись специфічними стилістичними ознаками, поширені в усіх жанрах сучасної української літературної мови без будь-яких паралелізмів до них, як: Область, плащ, багатство, єдиний. Окремі старослов’янізми вносять дифенціацію в значення слів, паралельно вживаючись з їх українськими варіантами.

Здебільшого ж старослов’янізми виконують у сучасній українській літературній мові стилістичну функцію (використання у художніх творах; наприклад у Шевченко: Упованіє, милосердіє, возлагаю, главах, помазаниках Божих).

Стилістчині можливості екзотизмів, варваризмів, інтернаціоналізмів

Варваризми – іншомовні слова та звороти, що не стали загальновживаними, повністю не засвоїлися в мові: уїк-енд, віва, альма-матер. Варваризми використовують під час опису чужоземних звичаїв, звичок тощо. Часто варваризми зберігають іншомовну графічну форму: pro domo, vivere memento.

Екзотизми– слова, запозичені українською мовою з інших мов для позначення реалій життя іншого народу чи країни: меджліс, тореадор, гейша, фазенда, сарі, барбекю.

Інтернаціоналізм- слово, що виникло спочатку в одній мові, а потім з неї запозичене в більшість інших мов світу для позначення цього поняття. Такі насамперед спеціальні терміни більшості наук, назви технічних пристроїв (мікроскоп, телефон, супутник, Інтернет), громадських інститутів (поліція, республіка, академія), спортивна лексика (передусім саме слово спорт), різного роду екзотизми (самурай, томагавк і т. п.). Інтернаціоналізми (крім останнього випадку) рідко бувають стовідсотковими, тому що в ряді мов для них часто створюються не запозичення, а кальки.

Лексика за сферою вживання

Сфера вживання – умови спілкування в окремій галузі матеріального чи духовного виробництва.

1) загальновживана лексика – нульова стильова забарвленість

2) термінологічна – слова, що називають поняття різних галузей науки

- філософські

- загальнонаукові

- спеціальні

Стилістичні можливості термінів

Терміни – лексика наукового, офіційно-ділового стилів.

Стилістичні можливості термінів: стислі, легкі в утворенні похідних, однозначні;

Використовуються для надання тексту відтінків іронії чи сатири, інтелектуалізації твору, побудови метафоричності. У художньому стилі – засіб професійної індивідуалізації персонажів: фонема, морфема, присудок, синонім. Термінологічна лексика має забезпечувати точність у передаванні різних спеціалізованих понять, а тому двозначність у трактуванні є неприпустимою.

Стилістичні можливості поетизмів

Поетизми – слова або звороти особливого естетичного змісту, які витворюють специфічне враження, породжують стан духовного піднесення.

Поетизмами слід вважати слова, що мають образне високе звучання: сизий орел, лицарство, Чумацький шлях, терновий вінок, золота осінь.

Емоційно-експресивна лексика спрямована на досягнення певної прагматичної мети: вплинути, подіяти, викликати певну оцінку, уяву, образ, ставлення, викликати естетичне задоволення (емоція – стан психіки людини, експресія – емоційний вияв). Слова, що здатні вплинути на емоційну сферу мовців можуть бути такими: любов, кохання, гарненький, радість, злющий, сердешний. Поетизми та емоційно-експресивна лексика широко використовуються у художньому стилі.

Прийом одивлення – подання звичайного предмета з іншого боку (є в конспекті до цього пункту, зайвим не буде – прим.).

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти