1. За загальним правилом не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Водночас Господарський кодекс України встановлює випадки, коли сторони можуть застосовувати односторонню відмову від виконання зобов'язання як оперативно-господарську санкцію.

За своїми наслідками оперативно-господарські санкції, передбачені у даній статті, поділяються на:

—односторонню відмову від виконання зобов'язання або відмову від прийняття зобов'язань, що фактично є розірванням договору;

—санкції, які зупиняють виконання зобов'язань до усунення недобросовісною стороноювиявлених недоліків.

На відміну від попередніх санкцій, за якими подальше виконання господарського зобов'язання не передбачається, відстрочення є тимчасовою санкцією, яка передбачає виконання зобов'язання після усунення обставин, що були підставою для її застосування.

Ознакою оперативно-господарських санкцій, передбачених пунктом 1 частини 1 коментованої статті, є негайне застосування їх за фактом порушення.

Пункт 2 цієї частини закріплює можливість безакцептного списання коштів з рахунка боржника. Для реалізації цієї норми на практиці необхідно внести певні зміни до чинного законодавства, зокрема до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 135 від 29 березня 2001 р. [150]

Пункт 3 частини 1 статті, що коментується, закріплює можливість внесення змін до договору в односторонньому порядку. За загальним правилом для внесення змін до договору необхідне волевиявлення обох сторін. Проте, оскільки сторони передбачили у договорі можливість застосування такого виду оперативно-господарських санкцій, як встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань, вважається, що таким чином вони дали свою згоду на її застосування.

Якщо сторони передбачили такий вид оперативно-господарських санкцій, як відмову від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушила зобов'язання, то при застосуванні вказаної санкції необхідно повідомити іншу сторону.

2. Обов'язки у господарських відносинах можуть бути порушені обома сторонами. Особливістю норми частини 2 коментованої статті є те, що і кредитор, і боржник, у разі невиконання другою стороною зобов'язання у визначені договором строки або виконання його неналежним чином, набуває право відмовитись від своїх обов'язків чи відстрочити їх виконання. При цьому сторона не несе відповідальності за свої дії.

Враховуючи, що перелік санкцій не є вичерпним, сторони можуть передбачити у договорі інші оперативно-господарські санкції.

Стаття 237. Підстави та порядок застосування оперативно-господарських санкцій

1. Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкціїзастосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

2. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкційвизначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарськоїсанкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такоїсанкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

3. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

1. Оперативно-господарські санкції застосовуються у разі порушення другою стороноюгосподарського зобов'язання. Це — засіб негайного реагування на неправомірні дії з бокуучасника зобов'язання. Вони застосовуються у позасудовому порядку та без попередньогопред'явлення претензії, оскільки під час укладення договору сторони дали згоду на їх застосування до недобросовісної сторони.

Слід звернути увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» [497] встановлено, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

2. Враховуючи особливість застосування оперативно-господарських санкцій (застосування незалежно від наявності вини, у позасудовому порядку, без попереднього пред'явленняпретензії), порядок застосування останніх визначається договором, тобто узгоджується обома сторонами.

Якщо сторона не згодна із застосуванням щодо неї оперативно-господарської санкції, вона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та (або) відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Заява про скасування санкції застосовується щодо оперативно-господарських санкцій тривалої дії. Якщо час дії зазначеної санкції закінчився, сторона може звернутись до суду із заявою про відшкодування збитків, заподіяних необгрунтованим її застосуванням.

3. Застосування оперативно-господарських санкцій не виключає заявлення вимог стосовно відшкодування збитків та стягнення штрафних санкцій у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Гл а в а 27

АДМІНІСТРА ТИВНО-ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ

■ '

Стаття 238. Застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання

1. За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідаціюйого наслідків.

2. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосуваннявизначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

1. Суб'єкти господарської діяльності повинні здійснювати її за правилами, встановленими законодавчими актами. Якщо ці правила порушуються, до суб'єктів господарювання, як визначає коментована стаття, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового чи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків.

Адміністративно-господарські санкції відрізняються від інших санкцій, що застосовуються до суб'єктів господарювання, наявністю у цих відносинах особливого суб'єкта - такого, в якому, за виразом фахівців, уособлюється так звана публічна адміністрація — у вигляді або державних органів виконавчої влади, або виконавчих органів місцевого самоврядування, (див.: Авер 'яновА. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. — 2003. — № 3. — С. 117).

Стаття 239. Види адміністративно-господарських санкцій

1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції:

вилучення прибутку (доходу);

адміністративно-господарський штраф;

стягнення зборів (обов'язкових платежів);

зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

застосування антидемпінгових заходів;

припинення експортно-імпортних операцій;

застосування індивідуального режиму ліцензування;

зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

1. Стаття, що коментується, встановлює перелік адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень можуть застосовувати до суб'єктів господарювання. Оскільки однією із сторін у цих відносинах є органи державної влади або органи місцевого самоврядування, а відносини складаються у сфері господарювання, вони є адміністративно-господарськими, у яких поєднуються елементи публічного і приватного права. Скажімо, відповідальність за антиконку-рентні дії запроваджено в інтересах як добросовісних суб'єктів господарювання, так і суспільства в цілому для підтримки господарського порядку в державі.

Цей перелік не є вичерпним. Можуть застосовуватись й інші адміністративно-господарські санкції відповідно до законодавства.

Предыдущая 83 84 85 86 87 88 899091 92 93 94 95 96 97 98 Следующая