ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Лексична і граматична семантика у мові.

Загрузка...

Лексичне значення(ЛЗ) – історично закріплена в свідомості людей співвіднесеність слова з певним явищем дійсності. Це зв’язок певного звучання з певним поняттям, почуттям, це той зміст слова, та інформація, яку воно несе; це наївне поняття про певну річ, це план значення (ПЗ)

Лз слова є продуктом мисленнєвої діяльності людини. Воно пов’язане з редукцією інформації людською свідомістю, з порівнянням, класифікацією, узагальненням. Оскільки слова називають речі, то ЛЗ нерідко називають речовим.

Ядром ЛЗ є концептуальне значення (мисленнєве відображення певного явища дійсності, поняття). Так, наприклад, слово обличчя має концептуальне значення «передня частина голови людини». Слово може мати ще й конототивне значення, тобто емоційні, експресивні, стилістичні «додатки» до основного значення. Наприклад, слова морда, пика, фізіономія мають таке ж концептуальне значення, як і обличчя, але на нього нашаровуються експресивно-стилістичні відтінки (конотації). Пор. ще кінь і шкапа, черевики і шкарбани тощо

Концептуальне й конототивне значення є загальноприйнятими, тобто належать мові й зафіксовані в словниках. Від таких значень потрібно відрізняти контекстуальні значення, тобто значення, які виникають у певних контекстах. Так, словами котик і лапочка пестливо називають дітей чи близьких, однак таке значення в цих словах не фіксується словниками.

Граматичне значення(ГЗ) – узагальнене (абстрактне) мовне значення, яке властиве рядам слів і яке має в мові регулярне (стандартне) вираження;

- всі ті граматичні ознаки, якими характеризується слово, - це граматичні референції слова. Вони пронизують всю мовну систему, на відміну віл ЛЗ. За допомогою ГЗ реалізуються відношення між різними об’єктами дійсності

Так, слова весна,літо,парк,робітник мають значення предметності; добрий, теплий, зелений, золотий – значення ознаки; йти, летіти, співати, їсти – процесуальності; дороги, книжки, стола, олії – родового відмінка.

Ще є граматичні значення роду, числа, особи, предикативності, суб’єкта та ін

ГЗ відрізняється від ЛЗ масовістю, груповим характером свого виявлення, тобто вона властиве великим групам слів. Крім цього, ГЗ відрізняється від ЛЗ:

відношенням до слова і будови слова:воно є обов’язковим, адже не можна вжити слово, не використавши притаманні йому граматичні значення роду, числа, відмінка. Оскільки ГЗ характерне для багатьох слів, то воно є значно частотнішим від ЛЗ

характером узагальнення: якщо ЛЗ пов’язане з узагальненням властивостей предметів і явищ дійсності, то ГЗ – з узагальненням властивостей слів, з абстрагуванням від їх ЛЗ. Саме тому на відміну від ЛЗ, кількість яких є неосяжною, ГЗ кількісно обмежені й строго фіксовані

відношенням до мислення й об’єктивної дійсності: якщо ЛЗ співвідноситься з об’єктивною дійсністю, то Гз може не співвідноситись з позамовним референтом. Чому ліс чоловічого роду, а діброва, яка є тим же лісом, - жіночого, обґрунтувати позамовними фактами неможливо. Укр.м степ, мозіль, біль – ч/р, рос відповідники – ж/р

способом вираження: ГЗ має регулярне (стандартне) вираження. Про наявність ГЗ в мові можна говорити лише втому випадку, коли воно формально виражене в мові. Так, значення багатократно повторюваної дії в дієсловах виражається за допомогою префікса по- і суфікса –ува- (пописувати, посвистувати), а значення Д.в іменників – закінченнями

-у(-ові), -і (сину, батькові, доньці). І хоч одне ГЗ може виражатись різними формальними показниками і, навпаки, різні ГЗ – одним граматичним показником (сестра-Н.в одн, брата-Р.в одн, жнива-Н.в мн), однак список морфем для вираження певного ГЗ є строго фіксованим. Ця ознака ГЗ настільки важлива, що дехто з мовознавців бере її за основу його визначення: ГЗ – значення, яке в даній мові регулярно виражається граматичними засобами.

ГЗ бувають 3 типів:

Дериваційні – незмінні, постійні показники слова, що дають йому певну граматичну класифікацію.Так, значення роду іменників, виду дієслів, перехідності, зворотності є дериваційними

Реляційні значення є зміннми. Вони видозмінюються від однієї словоформи до іншої. Вони використовуються мовою для зв’язку слів у речення. До них належать значення роду прикметників, значення відмінків, значення особи та ін

Модальні значення виражають відношення людини до висловленої думки і до об’єктивного світу – ствердження, заперечення, умовність, бажаність, запитання, волевиявлення тощо.

Флективні мови. Мови аналітичного і синтетичного ладу.

Виділяти тип флективних мов почали на початку XIX ст. Усі флективні мови поділяються на: синтетичні — мови, у яких відношення між словами виражаються завдяки формам слів, оскільки словоформа у них передає і лексичне, і граматичне значення, зокрема значення відмінків, форми яких відтворюють граматичні відношення слів. Синтетичні мови: українська, російська, польська, литовська, мертві: латинська, готська, давньогрецька. аналітичні — мови, у яких відношення між словами у реченні виражаються з допомогою службових слів і порядком розташування повнозначних слів. В аналітичних мовах або зовсім немає відмінкових форм, або вони слабко виражені. До аналітичних мов належать англійська, французька, болгарська і деякі інші індоєвропейські мови.

Полісинтетичні мови

Полісинтетичні, або інкорпоруючі — мови, у яких різні частини речення у вигляді аморфних слів-основ об'єднуються в єдині складні комплекси, схожі на складні слова. Так, у мові ацтеків (індіанської народності, що живе в Мексиці) слово-речення пинакапілква, яке означає «Я їм м'ясо», утворилося від складання слів пи — я, накатл— м'ясо і квя — їсти. Таке слово відповідає нашому реченню. Пояснюється це тим, що в полісинтетичних мовах різні об'єкти дії і обставини, в яких відбувається дія, можуть виражатися не окремими членами речення (додатками, обставинами), а різними афіксами, які входять до дієслівних форм. Почасти до складу дієслівних форм входить підмет

31.Непохідні та похідні слова. Форматив(формант)

Непохідним називається слово, яке не утворене від іншого слова, а відтворюється у нашій свідомості цілісно, наприклад: ліс, сон, читати, синій.
Похідним називається слово, що утворене від іншого слова або на базі інших слів за існуючими у мові зразками (схемами), наприклад: лісовий ← ліс, сонний ← сон, читач ← читати, синіти ← синій, життєдайний ← дає життя.
Усі слова нашої мови можна поділити на слова з непохідними основами (від яких утворюються інші слова) та слова з похідними основами. Під основою прийнято розуміти частину слова без закінчення (колір...). Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, похідні - ще й хоча б один словотворчий афікс (префікс, суфікс, постфікс). До слів з непохідними основами належать, наприклад, ліс, сад, море, поле, літо, синій, чорний, п'ю; до слів з похідними основами - перелісок, садівник, заморський, польовий, літній, посиніти, зчорнітися, допити.
Формати́в — частина слова, яка виділяється в ньому як залишок при членуванні на морфеми(частини, які мають значення) і не наділені власним значенням.

Функції формативів:
для з’єднання морфем в слові (наприклад, з’єднувальний голосний в складних словах рос. мови вод-о-воз);
для створення основ з правильною морфонологічною структурою (русск. шоссе-й-ный, чили-й-ский, де до запозичених основ, які закінчуються на головний переднього ряду, приєднується формант -й);
для отримання допустимої в данній мові фонологічної структуры слова (так, в австралийском языке питьянтьятьра до основ, які закінчуються на приголосний добавляється формант -ра, оскільки в даній мові неможливі слова з вихідним на приголосний).
Другие значения термина
Термин «форматив» иногда употребляется в значении 'аффикс' или 'последовательность нескольких аффиксов'[1]. Также под формативом может пониматься грамматический аффикс (в частности, флексия) или выступающее в исключительно грамматической функции служебное слово форманта — Область резонирования при произношении звуков речи, определяющая его характерный тон и тембр. Характерный тон гласных звуков, определяющий их тембр, возникающий в резонаторе и изменяющийся благодаря изменению формы, объема и состояния стенок.

32. Зв’язок мовознавства з іншими науками.Мовознавство повязане з етнографією, яка вивчає побут і культуру різних народів(етносів). Дані етнографії допомагають у вивченні говірок, зясування значення та походження слів, які стосуються побуту, культури.Звязок мовознавства з соціологією-наукою про закономірності розвитку і функціонування суспільства, соц. Систем-зумовлений тим, що мова є суспільним явищем. У мові відображена соц. диференціація народу.Звязок з психологією-наукою про психічну діяльність людини-полягає в тому, що процеси мовлення, його сприйняття і розуміння мають психічну пророду. Оскільки мова є засобом мислення, то мовознаваство тісно повязане з логікою. Звязок з літературознавством-найбільш помітний. Мова є будівельним матеріалом, першоелементом літератури. Ці дві дисципліни обєднані в комплексну науку про слово-філологію.Мовознавство повязане з філософією, яка вивчає найзагальніші закони природи, суспільства і мислення; дає мовознавству методологію. А саме ж мовозн. Зародилось в лоні філософії і лише згодом виокремилось як наука.Ще мовознавство повязане з фольклористикою, політологією,етимологією(наука про походження). Мовознавство повязане також із природничими науками, зокрема фізіологією, анатомією, медициною(ці науки вивчають будову та функціонування фпарату мовлення, мозку), фізикою(її розділ акустика вивчає звукові коливання, тож створює теоретичні засади для дослідження звуків мовлення), математикою(забезпечує вивчення кількісного аспекту мови і мовлення), семіотикою(вивчає загальні властивості знакових систем, бо мова належить до знакової системи), географією(допомагає встановити територію поширення мови та окремих мовних явищ), антропологією(досліджує походження мови). На стику мовознавства і цих наук виникли нейролінгвістика, інженерна лінгвістика, математична лінгвістика, лінгвосеміотика, лінгвогеографія. Ще мовознавство повязане з біологією.Тож мовознавство використовує дослідження інших наук і навпаки в. Цей погляд зараз вважається менш імовірним.

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти