ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Поняття про фонетичні закони, їх особливості.

Переважна більшість звукових змін відбувається закономірно, тобто під впливом фонетичних законів. Фонетичні закони - закони, що керують регулярними змінами звукових одиниць, їхніх чергувань і сполучень. Сутність фонетичних законів полягає в регулярності фонетичних змін у мові на певному етапі її розвитку і регулярності фонетичних відповідників як у різних споріднених мовах, так і в одній і тій самій мові. Так, скажімо, оглушення дзвінких приголосних в кінці слова в російській, польській і німецькій мовах - це фонетичний закон для цих мов. Фонетичний закон передбачає, що коли в мові відбувається якась фонетична зміна, то вона охоплює всі випадки, в яких трапляються ті самі звуки в однакових умовах. Фонетичні закони діють у певний період і на певній території. Так, наприклад, закон відкритого складу діяв до половини XI ст., закон палаталізації задньоязикових [ґ], [к], [х] перед голосними переднього ряду приблизно з IV ст. до н. е. до IV ст. н. е. Усі фонетичні зміни відбуваються за суворими законами. Навіть їх порушення є закономірними. Усі винятки - результат дії закону, який замінив дію попереднього. Наприклад, в українській мові слово кінець повинно було б звучати конець, бо [о] - у відкритому складі. Однак у цьому випадку маємо [і], яке виникло за законом аналогії, тобто за принципом вирівнювання форм.

Порівняльна характеристика фонетичних систем рідної та виучуваної мов.

В українській та англійській мовах спостерігаються явища лабіалізації, дзвінкості – глухості, тривалості звучання та наявності африкатів у системах приголосних звуків, а також явища лабіалізованості – нелабіалізованості в системах голосних звуків. В мовах спостерігаються явища лабіалізації, дзвінкості – глухості, тривалості звучання та наявності африкатів у системах приголосних звуків, а також явища лабіалізованості – нелабіалізованості в системах голосних звуків. Лабіалізація в англійській мові відбувається тільки із приголосним [w], але подібно до української мови проявляється під час впливу лабіалізованого голосного [u]. Наприклад: winner [´winə], bull [bul]. Порівняємо системи приголосних у протиставленні за дзвінкістю – глухістю. До шумних приголосних української мови відносять: [б], [д], [з], [ж], [дз], [дж], [г], [ґ], [п], [ф], [т], [с], [ш], [ц], [ч], [к], [х]. Шумними називають ті, які утворюються за допомогою шуму і тону або голосу, але в яких переважає шум. Вони діляться на дзвінкі та глухі. Дзвінкі творяться із шуму і голосу, при їх артикуляції голосові зв’язки напружені і дрижать. До шумних дзвінких належать: [б], [д], [з], [ж], [дз], [дж], [г], [ґ]. Глухі творяться тільки з шуму. Голосові зв’язки при їх творенні менш напружені і не дрижать. Шумні глухі: [п], [ф], [т], [с], [ш], [ц], [ч], [к], [х]. Дзвінкі і глухі приголосні становлять співвідносні пари: [б]-[п], [д]-[т], [з]-[с], [ж]-[ш], [дз]-[ц], [дж]-[ч], [ґ]-[к], [г]-[х]. Приголосні англійської мови також поділяють на дзвінкі: [b], [d], [g], [m], [n], [ŋ], [v], [z], [ʒ], [dʒ], [ð], [r], [j], [w], [l] та глухі: [p], [t], [k], [f], [θ], [s], [ʃ], [h], [tʃ. Приголосні української та англійської мов характеризують також за тривалістю звучання. Вивчення відносної тривалості звучання звуків дає змогу зіставити окремі групи приголосних. В українській мові африкати [дз], [дж], [ц], [ч] також є найтривалішими (дзвін, ходжу, цікавий, чому). В англійській мові найбільш тривалі – це африкати [tʃ], [dʒ] (choice, edge). Після африкат найдовшими приголосними звуками української мови – шумні [ш], [ж], англійської мови – [ʃ], [ʒ]. Спільним для мовних систем є також наявність африкатів. Африкати – це складні звуки, що утворюються поєднанням двох звукових Елементів. В українській та англійській мовах є однаковий африкат [дж] – [dʒ] (бджола – joy). Спільним африкатом для 2 мов є глухий [ч] – [tʃ] – [tʃ] (чоловiк – champion). В українській, англійській мовах голосні звуки характеризують за лабіалізованістю – нелабіалізованістю. В українській мові при творенні лабіалізованих голосних [о], та [у] губи витягуються вперед і заокруглюються. До нелабіалізованих належать [і], [и], [е], [а]. Отже, розглянуті нами вище випадки однакового у системах приголосних і голосних звуків мов можна вивчати з опорою на рідну мову, а також на першу іноземну. Особливе місце при порівнянні приголосних та голосних звуків української та англійської мов займає частково подібне. Частково подібними називатимемо ті явища, які мають багато спільного, а в деяких випадках і повністю збігаються.

Звукова мова і письмо. Значення письма в розвитку суспільства.

Звукова мова, яка є одним із найгеніальніших винаходів людства, обмежена в просторі й часі. За допомогою звукової мови неможливо передати інформацію на великі відстані, як і неможливо передати її безпосередньо майбутнім поколінням. Тому цілком природно, що людство шукало допоміжний засіб передачі інформації, який би усунув названі перешкоди. Таким засобом стало письмо. Винайдення письма без перебільшення можна вважати за важливістю другим після мови винаходом людства. Поява письма знаменувала інтелектуальну революцію. Люди отримали можливість передавати свій досвід прийдешнім поколінням, а нащадки отримали можливість чути "голос минувшини". Це вплинуло на прискорення розвитку науки, техніки, культури та й загалом усієї цивілізації. Досвід поколінь став загальносвітовим набутком, наукові ідеї та відкриття стали загальнодоступними, зникла необхідність відкривати уже відкрите, а все це позначилося на інтенсифікації мислення й на науково-технічному й культурному прогресі загалом.

 

Зросла й об'єднувальна роль мови, оскільки письмо сприяло оптимальній організації суспільного життя, виробництва, торгівлі. Адміністративні документи, суспільно-політична й художня література згуртовували й етнос, який користувався однією мовою, і цивілізовані народи всього світу.

 

Навіть у наш час, коли винайдені засоби зберігання й передачі на відстань звукового мовлення (технічні засоби мовлення, радіо), роль письма в житті суспільства нітрохи не зменшилася.

Основні етапи розвитку до фонологічного письма.

 

 

Фонографічне письмо, його виникнення і розвиток.

 

Грецький алфавіт, латинське і кириличне письмо.

 

Орфографія, її основні принципи.

Орфографія - 1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують в писемному мовленні; 2) розділ мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що забезпечують однакові написання. Орфографія будь-якої мови ґрунтується на певних принципах. Орфографічні принципи визначають вибір одного написання там, де є орфограми, тобто там, де можливі два чи більше різних написань. На основі цих принципів установлюються орфографічні правила. Існує чотири принципи орфографії: фонетичний, морфологічний, історико-традиційний та ідеографічний. Фонетичний принцип. Суть його полягає в тому, що слова пишуть так, як вимовляють. Фонетичний принцип характерний для білоруської, сербської та хорватської орфографій. Онтологічно фонетичний принцип є першим для всіх мов. Морфологічний принцип. Для нього характерне однакове написання однієї й тієї самої морфеми незалежно від її вимови в тій чи іншій позиції. За морфологічним принципом пишуться слова боротьба, сміється, братський, пісня, агентство, де однакове написання морфем зберігається, незважаючи на вимову [бо-род'ба], [с'м'Уец'а], [брац'киі], [п'їс'н'а], [агенство]. Історико-традиційний принцип. Він полягає в тому, що зберігаються такі написання, які на сучасному етапі втратили свою мотивованість, тобто слова пишуться так, як вони писалися колись, хоч таке написання не відповідає ні звучанню слова, ні його морфемній структурі. Ідеографічний, або символічний, принцип. (Його ще називають диференційними написаннями). Опирається на смислові відмінності подібних написань. Так, наприклад, в українській мові є слова компанія і кампанія. Слово компанія вживається тоді, коли потрібно виразити значення "товариство", а кампанія, коли слово має значення "сукупність заходів для здійснення в певний період якогось важливого громадсько-політичного або господарського завдання".

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти