ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу

1. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися пев­ною діяльністю на строк до трьох років.

2. Та сама дія, вчинена повторно, щодо двох чи більше осіб або особою,
яка раніше вчинила один із злочинів, передбачених статтями 314, 315, 317,
324 цього Кодексу,-

карається позбавленням волі на строк до двох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
заподіяли тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк до п'яти років.

Примітка. Допінг - це засоби і методи, які входять до переліку заборонених Антидопінговим кодексом Олімпійського руху.

1. Об'єктомзлочину є здоров'я неповнолітніх осіб.

2. Потерпілимвід цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку, незалежно від статі і відношення її до спорту.

3. Об'єктивна стороназлочину полягає у спонуканні неповнолітніх до застосуван­ня допінгу. Останній є не предметом, а засобом(до того ж - факультативним) вчинення злочину.

Допінг — це речовини і методи, що застосовуються для підвищення працездатності спортсменів, є потенційно небезпечними для їхнього здоров'я і заборонені для викори­стання Антидопінговим кодексом Олімпійського руху та компетентними органами від­повідних спортивних організацій.

Серед допінгових препаратів і допінгових методів, що використовуються у спорті, особливу небезпеку становлять анаболічні стероїди (речовини, котрі збільшують м'язову масу і фізичну силу). Якщо раніше під згубний вплив цих речовин (застосуван­ня їх бере свій початок з 1960 р.) потрапляли спортсмени, які прагнули досягти резуль­татів міжнародного рівня, то нині поширюється вживання анаболіків у навчальних за­кладах, аматорських спортивних секціях, клубах бодібілдінгу тощо.

Зловживання анаболіками має шкідливі соціальні наслідки. Вживання значних доз цих речовин чоловіками порушує функції ендокринної та статевої систем, збільшує молочні залози, підвищує кров'яний тиск, викликає головний біль і носову кровотечу, розлад функцій печінки, алергічні реакції і навіть руйнує систему імунного захисту ор­ганізму. У жінок від них настає вірілізація - понижується голос, зменшуються груди, виникає чоловіча лисина, росте волосся на обличчі, на руках і ногах. Порушення фізіо­логії у дітей проявляється, зокрема, у тому, що вони не можуть досягти природного зросту. Існує також небезпека формування фізичної і психічної залежності організму людини внаслідок вживання великих доз анаболічних стероїдів.

Відповідно до законодавства на території України організація та здійснення анти-допінгового контролю в спорті провадяться з дотриманням вимог Антидопінгового ко­дексу Олімпійського руху та покладаються на Національний антидопінговий центр з лабораторією антидопінгового контролю у його складі, який створюється KM.

Спонукання - це будь-які умисні дії, спрямовані на те, щоб збудити у неповноліт­ньої особи бажання застосувати допінг чи добитися від неї згоди застосувати його хоча б



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ ХПІ


один раз (умовляння, пропозиція, порада, переконання, примушування, погрози, засто­сування насильства тощо). Якщо спосіб спонукання сам по собі утворює склад іншого злочину (спричинення тілесних ушкоджень, погроза вбивством тощо), він потребує самостійної кримінально-правової оцінки.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, спрямованих на залучення неповнолітньої особи до застосування допінгу.

4. Суб'єктомзлочину є осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 18-
річного віку.

5. Суб'єктивна сторон*злочину характеризується прямим умислом. Ставлення винного до настання тяжких наслідків (ч. З ст. 323) єнеобережним.

6. Кваліфікуючими ознакамизлочину (ч. 2 ст. 323) є вчинення його: 1) повторно; 2) щодо двох чи більше осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із злочинів, передба­чених статтями 314, 315, 317, 324, а особливо кваліфікуючою ознакою(ч. З ст. 323) -заподіяння тяжких наслідків.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, а про поняття щодо двох або більше осіб - коментар до ст. 315.

Тяжкими наслідками можуть бути визнані, зокрема, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, самогубство потерпілого, його тяжке захворювання. Ці наслідки мають настати саме від застосування неповнолітнім допінгу, тобто необхідно встанов­лювати наявність причинного зв'язку між застосуванням потерпілим допінгу і тяжким наслідком.

Антидопінгова конвенція від 16 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 15 березня 2001 р. Закон України «Про антидопінговий контроль у спорті» від 5 квітня 2001 р.

Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих за­собів

Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є нар­котичними або психотропними чи їх аналогами,-

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Об'єктомзлочину є здоров'я неповнолітніх осіб.

2. Потерпілимвід цього злочину є особа, яка не досягла 18-річного віку.

3. Об'єктивна стороназлочину полягає у схилянні неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів.

Засобомвчинення злочину можуть бути (у разі їх використання,- наприклад, де­монстрації) одурманюючі засоби, що не є наркотичними або психотропними чи їх ана­логами. Одурманюючі засоби - це сильнодіючі ліки, всілякі токсичні речовини проми­слового, побутового та іншого призначення (ацетон, бензин, розчинники, лаки, фарби, дихлофос тощо). Отже, це можуть бути також і деякі прекурсори (про їх поняття див. Загальні положення до цього розділу).

Вирішення питання про те, чи є засіб одурманюючим, потребує проведення відпо­відної експертизи.

Об'єктивні й суб'єктивні ознаки цього злочину в основному збігаються з аналогіч­ними ознаками схиляння неповнолітніх до вживання наркотичних засобів, психотроп­них речовин або їх аналогів (ч. 2 ст. 315). Однак, поняття схиляння у ст. 324 характери­зується більш широким змістом, ніж у ст. 315. Це пояснюється тим, що ст. 324 за об'єктивною стороною не конкурує зі ст. 314 так, як це має місце зі ст. 315 у разі на­сильницького схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Отже, схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами,- це будь-які умисні дії, спрямовані


Стаття 325


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



на те, щоб збудити в неповнолітньої особи бажання чи добитися від неї згоди вжити їх хоча б один раз (умовляння, пропозиція, порада, переконання, примушування, погрози, застосування насильства тощо).

Застосування до неповнолітнього насильства (зокрема, заподіяння тілесних ушко­джень, катування) з метою примусити його вжити одурманюючі засоби утворює сукуп­ність злочинів, передбачених ст. 324 і статтями 121, 122, 125 або 127.

Якщо при вчиненні цього злочину неповнолітнього схиляють до вживання прекур­сорів як одурманюючих засобів, такі дії за наявності підстав утворюють сукупність злочинів, передбачених статтями 324 і 311.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, які утворюють схиляння неповнолітнього до вживання одурманюючих засобів.

4. Суб'єктом злочину є осудна особа, яка до моменту вчинення злочину досягла 18-річного віку.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та ін­шим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань,-

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є встановлений з метою захисту здоров'я населення порядок запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується:

1) діянням (діями або бездіяльністю) у вигляді порушення певних правил; 2) нас­лідками у вигляді: а) поширення епідемічних та інших заразних захворювань; б) загро­зи поширення вказаних захворювань; 3) причинним зв'язком між вказаними діянням та наслідками.

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, може виразитися в: неусуненні від робо­ти чи іншої діяльності осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпеч­них для населення; непроведенні в порядку, передбаченому законодавством, профілак­тичних щеплень, медичних оглядів, дезинфекційних, дезинсекційних, дератизаційних, інших протиепідемічних, а також карантинних заходів; незапровадженні особливих умов і режимів праці, навчання, пересування і перевезення на всій території України або в окремих її місцевостях тощо.

До заразних захворювань належать, зокрема, такі як чума, холера, віспа, тиф, диф­терія, туберкульоз, поліомієліт, грип, правець, кір тощо. Поширення епідемічних та інших заразних захворювань означає епідемію. Про поняття епідемії див. коментар до ст. 113.

Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх профеійних обов'язків, що спричинило зараження особи (осіб) вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, небезпечної для життя людини, тягне відповідальність за ст. 131.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним можуть бути лише особи, до службових,
професійних або іншого роду обов'язків яких входить виконання правил, встановлених
з метою запобігання заразним захворюванням і боротьби з ними (працівники санітарно-
епідеміологічної служби, інших органів державної виконавчої влади, органів місцевого
самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій, громадяни-
підприємці тощо).



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ XIII


4. Суб'єктивна стороназлочину характеризується умислом або необережністю до порушення вказаних правил, необережністю до наслідку у вигляді поширення заразних захворювань і прямим або непрямим умислом до наслідку у вигляді загрози їх поши­рення.

Умисне поширення епідемії з метою ослаблення держави кваліфікується за ст. 113 як диверсія.

Основи законодавства України про охорону здоров 'я від 19 листопада 1992 p. (cm. ЗО).

Закон України «Про ветеринарну медицину» в редакції від 15 листопада 2001 р.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. (статті 1, 9, 28-30).

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від б квітня 2000 р.

Закон України «Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» від 5 липня 2001 р.

Правила санітарної охорони території України. Затверджені постановою KM № 696 від 24 квітня 1999 р.

Перелік особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб. Затверджений наказом МОЗ Лг° 133 від 19 липня 1995 р.

Постанова КМ «Про затвердження переліку робіт і послуг у сфері забезпечення санітарно­го та епідемічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату» № 1544 від 15 .жовтня 2002 р.

Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень. Затверджене наказом МОЗ№ 276 від ЗІ жовтня 2001 р.

Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами

1. Порушення правил зберігання, використання, обліку, перевезення мі­
кробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил пово­
дження з ними, якщо воно створило загрозу загибелі людей чи настання ін­
ших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров'ю потерпілого,-

караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей чи інші тяжкі на-
слідки,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займати­ся певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Основним безпосереднім об'єктомзлочину є встановлений порядок поводження з біологічними агентами і токсинами, який забезпечує здоров'я населення. Його додат­ковим обов'язковим об'єктом виступає здоров'я особи, а факультативним - життя осо­би або інші блага.

2. Загалом токсини - це будь-які речовини, фізичні, хімічні чи біологічні характе­ристики яких створюють чи можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я особи та які потребують спеціальних методів і засо­бів поводження з ними.

Однак предметомданого злочину є мікробіологічні або інші біологічні агенти і ток­сини, визначені як такі законодавством.

Під мікробіологічним агентом розуміється мікроорганізм (вірус, бактеріальна ре­човина). Токсин - це отруйна речовина бактеріального, рослинного або тваринного по­ходження.


Стаття 326


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



До біологічних агентів і токсинів відносяться, зокрема: а) хімічні речовини першого класу небезпеки - ртуть металічна, свинець і його неорганічні сполуки, оксиди марган­цю, нікель та його оксиди, сульфіди, гентаміцин, оксацилін, тестостерон, фосфор жов­тий тощо; б) хімічні речовини гостроспрямованої дії- бром, озон, сірководень, фосген, фосфорит тощо; в) штами-продуценти вакцин, амінокислот, антибіотиків, ферментів, білково-вітамінних концентратів, кормового білка, кормових дріжджів, вітамінів, біо-полімерів, харчових добавок; г) продукти (білково-вітамінні концентрати, кормові дріж­джі, кормові білки, харчові білкові добавки), антибіотики медичного і немедичного призначення, мікробні препарати для захисту рослин.

Указані предмети є об'єктами дозвільної системи. Це, зокрема, означає, що їх збері­гання, використання, перевезення та інші дії з ними можуть здійснюватися лише за спеціальним дозволом, який видається у порядку, визначеному МОЗ. Дозвіл на вироб­ництво, зберігання, транспортування, використання, захоронения, знищення та утиліза­цію отруйних речовин, у т. ч. токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, видається МЕПР за погодженням з МОЗ, Держнагляд-охоронпраці, МТ, МВС. При цьому видача дозволів на виробництво та використання пестицидів і агрохімікатів здійснюється в установленому порядку після їх державної реєстрації в Укрдержхімкомісії.

3. З об'єктивної сторони злочин характеризується:

1) діянням (діями або бездіяльністю) у вигляді порушення правил: а) зберігання; б) використання; в) обліку; г) перевезення; д) інших правил поводження з біологічними агентами чи токсинами;

2) наслідками у вигляді: а) загрози загибелі людей; б) загрози настання інших тяж­ких наслідків; в) заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 326); г) загибелі лю­дей; д) інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 326);

3) причинним зв'язком між вказаними діянням і наслідками.

Під зберіганням вказаних вище предметів розуміється знаходження їх безпосеред­ньо у винного або в будь-якому іншому місці, де вони перебувають у його розпоря­дженні або під його контролем. Відповідно до законодавства біологічні агенти і токси­ни розміщуються у приміщеннях, які забезпечують їх схоронність. Такі приміщення повинні мати належну охорону і бути обладнаними сигналізацією, в них установлюєть­ся пропускний режим. Порушення цих вимог є порушенням правил зберігання цих предметів.

Використання біологічних агентів чи токсинів означає будь-яке користування їх корисними властивостями. Обліком є встановлення наявності і кількості певних пред­метів шляхом підрахунку. Перевезення - це переміщення цих предметів із використан­ням будь-яких транспортних засобів. До порушення інших правил поводження з предметами цього злочину можуть бути віднесені порушення правил їх виробництва (виготовлення), захоронения, знищення, утилізації.

Під шкодою здоров'ю потерпілого у ч. 1 ст. 326 розуміється заподіяння потерпіло­му необережних середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень.

Під загрозою загибелі людей слід розуміти загрозу загибелі двох чи більше осіб.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли порушення вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 326 правил створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або з моменту настання реальних наслідків, передбачених частинами 1 і 2 ст. 326.

Порушення правил зберігання, використання, перевезення мікробіологічних або інших біологічних агентів чи токсинів, інших правил поводження з ними, якщо воно спричинило забруднення або псування земель, забруднення або іншу зміну природних властивостей атмосферного повітря, забруднення поверхневих чи підземних вод і во­доносних горизонтів, джерел питних, лікувальних вод або зміну їх природних власти­востей, забруднення моря, кваліфікується за відповідною частиною статей 239, 241, 242, 243.

4. Суб'єкт злочину - загальний. Як правило, суб'єктом цього злочину є службові

 



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ Xlll


особи, громадяни-підприємці та інші особи, на яких покладено обов'язки по дотриман­ню відповідних правил.

5. Суб'єктивна стороназлочину характеризується умислом або необережністю до діяння і до наслідків у вигляді створення загрози настання тяжких наслідків, необе­режністю до наслідків у вигляді шкоди здоров'ю потерпілого, а так само до тяжких наслідків.

6. Наслідки у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків утворюють квалі­фіковані видирозглядуваного злочину.

Загибель людей означає смерть двох чи більше осіб.

До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені смерть однієї особи, велика екологічна чи матеріальна шкода, виникнення масових заворушень тощо.

Конвенція про заборону розроблення, виробництва та накопичування бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про її знищення від 10 квітня 1972 р.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р.

Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 p. (cm. 2).

Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р.

Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів» від б квітня 2000 р.

Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою KM №576 від 12 .жовтня 1992 р.

Порядок одержання дозволу на виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронения, знищення та утилізацію отруйних речовин, у тому числі токсичних промислових відходів, продуктів біотехнології та інших біологічних агентів. Затверджений постановою KM № 440 від 20 червня 1995 р.

Положення про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що можуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї. Затверджене постановою KM № 384 від 22 квітня 1997 р. (п. 2).

Список збудників захворювань (патогенів) людини, тварин і рослин, їх генетично змінених форм, фрагментів генетичного матеріалу та обладнання і технологій, які можуть бути вико­ристані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї. Додаток 1 до Положен­ня про порядок контролю за експортом, імпортом та транзитом товарів, що мо.жуть бути використані у створенні хімічної, бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї Затвер­джене постановою KM № 384 від 22 квітня 1997р.

Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забрудне­них продуктів харчування чи іншої продукції

1. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування
чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо
вони створили загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків
або заподіяли шкоду здоров'ю потерпілого,-

караються штрафом до сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Заготівля, перероблення з метою збуту або збут продуктів харчування
чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад допустимі рівні, якщо
вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

1. Основним безпосереднім об'єктомзлочину євстановлений з метою захисту здо­ров'я і безпечних умов життя населення порядок обігу радіоактивно забрудненої продук­ції, а також право людини, яка проживає або тимчасово перебуває на території України,


Стаття 327


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



на захист від впливу іонізуючих випромінювань. Його додатковим обов'язковим об'єк­том виступає здоров'я особи, а факультативним - життя особи або інші блага.

2. Предметомзлочину є продукти харчування та інша продукція, забруднені понад
рівні, що допускаються. Водночас не єйого предметом радіоактивні лікарські засоби та
інші подібні речі, радіоактивність яких єоднією з їх споживчих властивостей.

Продукти харчування (харчові продукти) - це будь-які продукти, що в натураль­ному вигляді чи після відповідної обробки вживаються людиною в їжу або для пиття (хліб, крупи, борошно, цукор, м'ясо, молоко, яйця, риба тощо).

Під іншою продукцієютут слід розуміти корми для худоби та інших тварин, лісо­матеріали, будівельні матеріали та вироби з них, швейні, трикотажні, хутряні, кожухо­ві, текстильні товари, взуття, дитячі іграшки, автомобілі, меблі, тару, упаковку, супутні матеріали для продуктів харчування та інших товарів тощо.

Рівні радіоактивного забруднення продукції (вміст радіонуклідів), що допускають­ся, встановлені відповідними нормативними документами на конкретну продукцію, які затверджує МОЗ.

3. З об'єктивної сторонизлочин характеризується:

1) діями щодо продукції, радіоактивно забрудненої понад рівні, що допускаються, у таких формах: а) заготівля; б) перероблення; в) збут;

2) суспільно небезпечними наслідками у вигляді: а) загрози загибелі людей; б) за­грози настання інших тяжких наслідків; в) заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 327); г) загибелі людей; д) інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 327);

3) причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Під заготівлею розуміються дії по збиранню врожаю сільськогосподарських куль­тур, добуванню живих ресурсів моря і наземних видів флори і фауни, вирощуванню продукції рослинного, тваринного, мінерального походження, що використовується для виробництва продуктів харчування та іншої продукції.

Переробка — це вплив на продукцію, яка заготовлена, з метою її трансформації в інші види (переробка молока на молокопродукти, м'яса - на м'ясопродукти, шкір тва­рин - на одяг і взуття тощо).

Збут - це відчуження вказаної продукції шляхом продажу, обміну, передачі в борг і в рахунок покриття боргу тощо.

Про поняття шкоди здоров'ю людей, загибелі людей, інших тяжких наслідківдив. коментар до ст. 326.

Злочин вважається закінченим з моменту, коли порушення вказаних у диспозиції ч. 1 ст. 327 правил створило загрозу загибелі людей чи інших тяжких наслідків або з моменту настання реальних наслідків, передбачених частинами 1 і 2 ст. 327.

Якщо заготівля, переробка з метою збуту або збут продуктів харчування чи іншої продукції, радіоактивно забруднених понад рівні, що допускаються, не спричинили наслідків, передбачених частинами 1 і 2 ст. 327, вчинене може бути розцінене як адмі­ністративне правопорушення, передбачене ст. 42-2 КАП. Умисне придбання і викорис­тання для виробничих потреб будівельних матеріалів, устаткування і транспортних за­собів, які вивезено (винесено) з території, що зазнала радіоактивного забруднення, тяг­не адміністративну відповідальність за ч. З ст. 46-1 КАП.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна стороназлочину характеризується прямим умислом щодо дій. Крім того, заготівля і перероблення відповідної продукції вчинюється з метоюїї збуту.

Вивезення (винесення) із зони радіоактивного забруднення без відповідного дозво­лу будівельних матеріалів, устаткування, транспортних засобів, плодів, ягід, грибів, інших продуктів харчування, домашніх речей або інших предметів без мети їх збуту тягне відповідальність за ч. 1 ст. 46-1 КАП, а вивезення (винесення) з території, що за­знала радіоактивного забруднення, без радіометричного контролю і відповідного до­зволу вказаних предметів, радіоактивно забруднених понад рівні, що допускаються, без мети їх збуту - за ч. 2 ст. 46-1 КАП.



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ XIII


Психічне ставлення винної особи до наслідків у вигляді шкоди здоров'ю потер­
пілого (ч. 1 ст. 327), загибелі людей або інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 327) може
бути тільки необережним, а до наслідків у вигляді створення загрози загибелі лю­
дей чи настання інших тяжких наслідків (ч. 1 ст. 327) характеризується прямим
умислом. .„

Якщо особа умисно ставиться до завдання шкоди здоров'ю людей або збуває про­дукти харчування, радіоактивно забруднені понад рівні, що допускаються, з метою ви­кликати таким чином смерть потерпілого чи певного кола осіб, її дії за наявності під­став можуть бути кваліфіковані за статтями 115, 121, 122, 125 - залежно від конкретних наслідків або інших обставин справи, або за ст. 113 чи іншими статтями Особливої час­тини КК.

6. Наслідки у вигляді загибелі людей та інших тяжких наслідків утворюють квалі­фіковані видирозглядуваного злочину. Про їх зміст див. коментар до ст. 326.

Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 p. (cm. 17).

Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 р. (статті 3, 16).

Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про відповідальність за порушення вимог режиму ра­діоактивної безпеки, заготівлю, переробку і збут радіоактивно забруднених продуктів харчу­вання» від 28 січня 1991 р.

Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. Затверджений наказом Держстандарту в редакції № 499 від 27 листопада 1996 р. (графа 5).


Розділ XIV

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ,

НЕДОТОРКАННОСТІ ДЕРЖАВНИХ КОРДОНІВ,

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЗОВУ ТА МОБІЛІЗАЦІЇ

Загальні положення до розділу

Більшість діянь, передбачених розділом XIV КК України, близькі до адміністратив­них правопорушень, оскільки не мають ступеня і характеру суспільної небезпеки, зви­чайно властивих злочинам. Це стосується, зокрема, діянь, передбачених частинами пер­шими статей 328, 329, 330, статтями 333, 334, 337.

За деякі з них КАП прямо передбачена адміністративна відповідальність, а в де­яких інших випадках їх важко відмежувати від суміжних адміністративних правопо­рушень. Так, КАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання за­конних вимог посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного експортного контролю і порушення законодавства в галузі держав­ного експортного контролю (статті 188-17, 212-4), порушення законодавства про державну таємницю (ст. 212-2), порушення порядку використання конфіденційної інформації (ч. З ст. 186-3), незаконне перетинання державного кордону України (ст. 204-1), порушення правил міжнародних польотів (ст. 113), порушення військово­зобов'язаними чи призовниками законодавства про загальний військовий обов'язок і військову службу та інші порушення у сфері призову та військового обліку (стат­ті 210-211-6).

Отже, в одному випадку закон визнав деякі з них злочинами, в іншому - адмініст-! ративними деліктами. При цьому деякі із перелічених статей КАП були прийняті вже і після прийняття КК від 5 квітня 2001 р. або навіть в один день з ним. І Незважаючи на те, що згідно з ч. 2 ст. 9 КАП адміністративна відповідальність і настає лише тоді, коли відповідні порушення не тягнуть за собою кримінальної відпо-| відальності, практика слідує іншим шляхом.

! Виходячи з того, що випадки, передбачені частинами першими статей 328, 329, 330, і статтями 333, 334, 337, є прикладами надмірної криміналізації діянь, у разі порушення кримінальної справи слід обов'язково брати до уваги положення ч. 2 ст. 11, згідно з і яким не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-' якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить су-; спільної небезпеки.

Якщо ж законом буде встановлено, що у разі конкуренції норм Особливої частини : КАП і Особливої частини КК відповідальність наставатиме не за КК, а за КАП (проект ; такого закону знаходиться зараз на розгляді ВР), це означатиме декриміналізацію ба­гатьох діянь, які нині розглядаються як злочини, у т. ч. передбачених розділом XIV Особливої частини КК.



ОСОБЛИВА ЧАСТИНА


Розділ XIV


Стаття 328. Розголошення державної таємниці

1. Розголошення відомостей, що становлять державну таємницю, особою,
якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням служ­
бових обов'язків, за відсутності ознак державної зради або шпигунства -

карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки,-
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

1. Основним безпосереднім об'єктомзлочину єрежим державної таємниці, тобто встановлений згідно з вимогами відповідних актів законодавства єдиний порядок за­безпечення охорони державної таємниці, що забезпечує безпеку держави. Його додат­ковим факультативним об'єктом можуть бути власність, життя та здоров'я особи тощо.

2. Предметзлочину - певним чином матеріалізовані відомості, що становлять державну таємницю (про їх поняття див. коментар до ст. 114).

У разі розголошення учасниками кримінального судочинства, попередженими про заборону такого розголошення, даних досудового слідства чи дізнання, які містять ві­домості, що становлять державну таємницю, відповідальність має наставати за ст. 387. Розголошення таких, що становлять державну таємницю, відомостей про заходи безпе­ки щодо осіб, взятих під захист, вчинене службовою особою, якою прийнято рішення про ці заходи, або особою, яка їх здійснює, або службовою особою, якій ці рішення стали відомі у зв'язку з її службовим становищем, кваліфікується за ст. 381.

В основному за предметом розглядуваний злочин відрізняється від злочинів, перед­бачених статтями 132 (розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження невиліковної інфекційної хвороби), 145 (незаконне розголошення лікарської таємниці), 168 (розголошення таємниці усиновлення), 232 (розголошення комерційної таємниці).

У зв'язку з тим, що відповідно до законодавства України не можуть вважатися дер­жавною таємницею деякі види інформації (інформація про стан правопорядку, про не­законні дії органів державної влади та їх посадових осіб тощо), розголошення в засобах масової інформації, скажімо, фактів незаконного експорту озброєння, військової техні­ки, окремих стратегічних видів сировини і продукції є суспільно корисною (чи суспіль­но нейтральною) діяльністю і не може тягнути кримінальної відповідальності.

3. З об'єктивної сторонизлочин передбачає розголошення певних відомостей, яке
звичайно полягає у діях (усна чи письмова розповідь стороннім особам, по радіо тощо
про зміст таємних документів, про таємні вироби чи інші матеріали, аналогічні публі­
кації у відкритій пресі, демонстрування таємних документів, виробів чи інших матеріа­
лів на зібранні або по телебаченню та інше віддання гласності, обнародування певних
відомостей).

Диспозиція ст. 328 є бланкетною: для вирішення питань про те, чи становлять дер­жавну таємницю ті чи інші відомості, чи є особа такою, якій ці відомості були довірені або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків тощо, необхідно зверта­тися до інших нормативно-правових актів.

Злочин є закінченим з моменту, коли хоча б одна стороння особа була ознайомлена зі змістом документа, виробу чи іншого матеріалу, що становлять державну таємницю.

У зв'язку з тим, що існують різні ступені секретності і відповідні форми допуску до інформації («особливої важливості», «цілком таємної» і «таємної»), розповідь про ін­формацію більш високого ступеня секретності особі, яка, хоча й має допуск, але не до­пущена до інформації такого ступеня, також має розцінюватися як розголошення дер­жавної таємниці. При цьому наявність допуску в адресата розголошення державної та­ємниці може бути врахована як обставина, що пом'якшує покарання.


Стаття 328


ОСОБЛИВА ЧАСТИНА



Викрадення на підприємствах, в установах чи організаціях офіційних документів, які містять відомості, що становлять державну таємницю, з наступним їх розголошен­ням кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 328 і 357.

4. Суб'єктом злочину є особа, якій відомості, що становлять державну таєм­
ницю, були довірені або стали відомі узв'язку з виконаннямслужбових обов'язків.
Такою визнається особа, що має відповідний допуск (першої, другої або третьої форм)
до державної таємниці, наданий відповідно до законодавства України.

Для кваліфікації злочину не має значення, були такі відомості довірені вказаній особі (надані за реєстром, іншим обліковим документом) чи стали відомі за інших об­ставин (за специфікою служби певні відомості, що становлять державну таємницю, можуть стати відомі такій особі і випадково).

Якщо зазначені відомості випадково стали відомі іншій особі (прибиральниця зна­йшла втрачений таємний документ, охоронець несподівано підслухав розмову тощо), вона не може нести відповідальність за їх розголошення.

Розголошення державної таємниці у сфері оборони (відомостей військового харак­теру, що становлять державну таємницю), вчинене військовослужбовцем або військо­возобов'язаним під час проходження останнім зборів, кваліфікується за ч. 1 ст. 422. За ст. 328 вказані особи несуть відповідальність лише у випадку розголошення ними ін­формації у сфері економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки й охорони правопорядку, яка становить державну таємницю. Робітники і службовці ЗС та інших військових формувань України за розголошення відомостей військового харак­теру, що становлять державну таємницю, несуть відповідальність за ст. 328.

Іноземець або особа без громадянства можуть бути суб'єктом злочину, передбаче­ного ст. 328, у випадку, коли відповідний доступ до державної таємниці їм було надано як виняток на підставі міжнародного договору України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента України відповідно до законодавства

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти