ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Простягни руку допомоги бідним

Чи годиться в Суботу добро робити, чи зло робити? Душу спасти, чи погубити? Вони ж мовчали. Тоді, засмучений закам'янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: «Ті, що бачать, нехай побачать! Ті, хто відмовляється слухати, нехай чинять так, як хочуть чинити! Жорстокі серцем нехай перетворяться на камінь! Простягни тепер свою праву руку. Встань, і більше не проси! .. Не проси за свою неміч, але отримавши свою руку здоровою і, нарешті, зцілившись, простягни її жебракові. Підведись і стань посередині (Лук. 6:8). зробися видовищем для тих, хто дивиться: у тобі, нарешті, здійснюється суперечка про суботу. Стань посередині, щоб також криві, зміцнившись колінами, встали ... Стань посередині і виголоси сказане юдеям про те, чи можливе таке чи ні». Потім каже до нього: Простягни руку твою (Лук. 6:10). Не торкаюся її, щоб не дати приводу до звинувачення юдеям, щоб не вважали дотик якоюсь роботою - кажу це словом! Не сказав Бог: «Не промовляй слів в суботу». Якщо ж слово стає якимось діянням, нехай здивуються тому, що сказав їх ... Простягни руку твою. Як сказав, так і зробив, і суха рука стала здоровою. Сухість ж розуміння юдеїв невиліковна: «Але вийшовши, міркували, що б зробити їм з Ісусом» (пор. Мар. 3:6; Лук. 6:11.). І ти роздумуєш, що робити? Вклонися Йому як Богу, вклонися Чудотворцю. Вклонися Йому і як людині, який сотворив те, що вище від людських сил. Не прикладав Він пластирів, не зволожував їх розчинами, не приносив нескінченних ліків, але стояв посеред всіх так, щоби всі могли бачити, що відбувається. Нічого із твореного Ним не було приховано, щоб ніхто не сказав: «Він приніс лікувальні трави і приклав пластир». (Атанасій Олександрійський «Гомілії про сіяння»)

ІІІ. Ісус відкинутий в Галілеї (3:7-6:6а)

1. Позитивні реакції на Ісуса (3:7-19а)

Люди приходять до Ісуса (3:7-12)

Огляд: При відсутності віри дотик до Спасителя залишається звичайним фізичним контактом, як у випадку з Його переслідувачами. Коли біси сповідують Ісуса Божим Сином, їх слова народжені не любов'ю, а страхом, вони не тягнуть за собою прощення та усиновлення (Августин Гіппонський).

«Кинулись до нього, щоб доторкнутись до Нього» (3:10)

Торкайся вірою!

Що значить доторкнутися, як не повірити? Вірою торкаємося Христа, і краще, рукою не торкаючись, торкнутися вірою, ніж торкатися рукою, але без віри. Не великою річчю було торкнутися Христа, і юдеї торкнулися, коли схопили Його, коли зв'язали Його, коли розіп'яли Його. Доторкнулися, але через свій поганий дотик Його втратили. Доторкайся вірою. Церква кафолична, вірою доторкайся! (Августин Гіппонський «Проповіді»)

«І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним, і кричали: Ти Син Божий» (3:11)

Любов проти страху

Ти Христос, Син Бога Живого (Мат. 16:16.), - каже Петро. «Знаємо, Хто Ти, Ти - Син Божий», - говорили демони (Пор. Лук. 4:41). Чую однакове визнання, але не знаходжу рівної любові: у першому при знанні - любов, у другому - страх. Там, де любов, - вони сини; там, де страх, - вони не сини. Люблячих зробив Він божими; тих, хто боявся, викрив у тому, що вони не від Бога. (Августин Гіппонський «Тлумачення Псалмів»)

Зв'язок віри і любові

Апостол дав визначення віри: віра не в обрізанні і не в крайній плоті, а здійснюється через любов (Гал. 5:6.). Це, звичайно, віра християн, а не демонів. Адже демони теж вірять і тремтять (Пор. Як. 2:19.), але от чи люблять? Якби не вірили, не могли б сказати: «Ти - Святий Божий» або «Ти - Син Божий» (Пор. Лук. 4:34, 41). Однак, якщо б любили, не говорили б: Що Тобі до нас? (Мат. 8:29; Мар 5:7; Лук. 8:28.). (Августин Гіппонський «Послання»)

1.2) Призначення Дванадцятьох (3:13-19а)

«Сини громові» (3:17)

Небесна природа євангельської проповіді

Під громом тут мається на увазі євангельська проповідь. Бо як громовий голос являє собою небесний крик, сила якого перевершує будь-який звук, що видається людьми, так і євангельська проповідь, теж будучи за природою небесною, містить в собі нелюдську міць. Адже не від людського наміру вона відбувається, але силою Бога наповнює весь світ. (Євсевій Кесарійський «Коментарі на Псалми»)

Фізичний грім і грім Євангелія

Грім утворюється, коли сухий і сильний вітер, що міститься в порожнинах хмари і з напругою обертаючись в цих хмарних порожнечах, шукає проходу назовні. Хмари, що перебувають під сильним тиском, чинять опір цьому і, в результаті тертя об них вітру, видають такий різкий звук. Однак кожного разу, коли, подібно до надутих водяних пухирів, вони більше не можуть протистояти вітрові, що наповнює їх, і вже насилу утримують його в собі, то починають здійснювати гучні удари, будучи з силою роздертими і пропускаючи вітер до виходу назовні. Це ж, зазвичай, виробляє і блискавку. Таким чином Сам Господь, що є на водах (Пор. Пс. 28:3.), творить великі громові удари і за допомогою ніжної природи повітря робить такий надзвичайний шум (Пор. Іс. 29:6). Стосовно до церковного життя для нас громом можливо назвати також передавання людям догматів, яке проводиться через посередництво євангельської гучності в душах вже досконалих, після прийняття ними хрещення. Адже те, що Євангеліє являє собою якусь подобу грому, доводять також перейменовані Господом учні, яким Він публічно присвоїв ім'я «сини грому». (Василій Кесарійський «Гомілії на Псалми»)

Ім'я як пам'ять про Бога

Тих, що були з Яковом Він назвав «синами грому». Чому Він так зробив? Щоб показати, що Він є Той, Хто дав Старий Завіт і Хто в ньому міняв імена: Аврама назвав Авраамом (Бут. 17:5), Сару Саррою (Бут. 17:15), Якова - Ізраїлем (Бут. 32:28). Існувала також така традиція у часи Старого Завіту: давати людям імена на знак того, що з ними сталося, як це робила Лія (Бут. 29:32, 30:11,13,18,20). Було ж це не просто так, але щоб носіння імені служило нагадуванням про Боже благодіяння і щоб пророцтво імен вселяло тим, їх чують постійну пам'ять. (Іван Золотоустий «Гомілії на Євангеліє від Івана»)

«[Поставив] ... Матея» (3:18)

Про ім'я «Матей»

Не слід залишати без уваги той факт, що у Матея було два імені: його також називали Левієм, тобто ім'ям, яке містить в собі свідоцтво про особливу благодать, яка йому була дана. Це ім'я перекладається як «зарахований» або «обраний», що означає, що він обраний був Богом і зарахований до апостолів. Цим ім'ям його воліли називати Марко і Лука, щоб не дуже нагадувати своєму товаришеві по працях євангельських про його колишнє життя (Пор. Мар. 2:14; Лук. 5:27.). Тому і при складанні списку дванадцяти апостолів вони назвали його тільки Матеєм, не згадавши імені Левій (Пор. Лук. 6:15.). Надалі сам Матей, коли розповідає, як він був покликаний з місця збору податей (бо сказано: Праведник - перший обвинувач собі - Прит. 18:17), називає себе звичайним іменем, проте в переліку дванадцяти апостолів додає слово «митник»: Хома й митник Матей (Мат. 10:3). Тим самим він викликає більше довіри до справи порятунку у митарів і грішників. (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелії»)

Негативні реакції на Ісуса (3:19б-35)

Обвинувачення зі сторони родини Ісуса (3:19б-21)

Обвинувачення зі сторони книжників (3:22)

Захист Ісуса (3:23-27)

«Якщо будинок розділиться сам у собі» (3:25)

Єдині в Дусі

Духа нечистого Господь показує розділеним в собі. Дух же Святий не тільки не розділений у Собі, але і робить нерозділеними тих, кого до Себе збирає. Він відпускає гріхи, розділені в собі, і перебуває в очищених, щоб стали подібні до тих, про яких написано в «Діяннях апостолів»: У багатьох, хто увірував, було одне серце і одна душа (Діян. 4:32). (Августин Гіппонський «Проповіді»)

«Ніхто, увійшовши в дім сильного, не може пограбувати добро його, якщо спершу не зв'яже сильного» (3:27а)

Звільнення від влади диявола

Сам Господь Ісус Христос говорить: Ніхто, увійшовши в дім сильного, не може пограбувати добро його, якщо перед тим не зв'яже сильного. Під «сильним» слід розуміти диявола, який полонив рід людський. Він утримував - за допомогою різних гріхів і віроломства - свої "речі", тобто людей, яких Христу належало і навернути в Своїх вірних. «Сильний» повинен бути пов'язаний. У «Одкровенні» апостол говорить: І побачив я Ангела, що сходив з неба, який мав ключ від безодні, і ланцюги великі в руці своїй. Він взяв дракона, змія давнього, що є дияволом і сатаною і зв'язав його на тисячу років (Одкр. 20:1-2), тобто стримав і приборкав владу його над тими, кого той спокушав і ким володів, щоб зробити їх знову вільними. (Августин Гіппонський «Про місто Боже»)

Сила Його немочі

Він переміг диявола спочатку праведністю, потім силою. Праведністю, оскільки на Ньому не було ніякого гріха ( Пор. 2Кор.5:21), однак Він був убитий їм надзвичайно несправедливо. Силою, оскільки Він повстав з мертвих, щоб вже ніколи не вмирати ... (Пор. Рим. 6:9.). Отже, в немочі, яку Він прийняв зі смертною плоттю, а не в силі безсмертя, був розп'ятий Христос (Пор. 2 Кор. 13:4). Про цю неміч говорить і апостол: ... немічне Боже міцніше від людської сили (1Кор. 1:25). (Августин Гіппонський «Про Трійцю»)

Момент перемоги

Не важко побачити, як диявол був повалений в той самий час, коли Той, Кого він вразив, воскрес. Важливіше і набагато складніше для розуміння побачити, як диявол був переможений у той самий момент, коли, як йому здалося, він уже переміг, тобто коли Христос був розп'ятий. Бо в цей самий момент кров Того, в Кому не було ніякого гріха, пролилася заради прощення наших гріхів (Пор. Мат. 26:28; 1 Ів. 3:5.). Тих, кого диявол заслужено утримував в гріху, ввергаючи в погибель, заслужено звільняє Той, Хто, не маючи жодного гріха, незаслужено приймає смерть (Пор. Євр. 2:14.). Через цю праведність повалений був сильний і укладений був у кайдани, так що посудини його тепер могли бути розкрадені. Посудини, що були в нього і його ангелів посудинами гніву, стали відтепер посудинами милосердя (Пор. Рим. 9:22-23). (Августин Гіппонський «Про Трійцю»)

«І тоді розграбує дім його» (3:27б)

Скутий Людиною

Ангел-боговідступник скидається голосом Того, Хто був виставлений на висміювання; Син Чоловічий, що дотримувався волі Божої, перемагає його. Людину звабив він на початку порушити заповідь Творця, і людина слідом за цим виявилася в його владі. Влада ж його - гріх і відступництво, ними він і обплутав його (Пор. Бут. 3:1-6).

Тому й повалити сатану мусила людина: укласти в ті ж кайдани, в які він колись замкнув людину, щоб, звільнившись від кайданів, тобто гріха, людина повернулася назад до свого Бога (Пор. Рим.5:18). Бо, коли диявол скутий, людина вільна, тому що ніхто, увійшовши в дім сильного, не може розграбувати майно його, якщо спершу не зв'яже сильного (Пор. Мат. 12:29). Господь, що виконує волю Отця, показав його втікачем від закону і змусив його підкоритися. Чоловік (мається на увазі Спаситель в його людській природі) розкрив його - втікача і боговідступника; потім Слово скувало його як Свого втікача та пограбувало речі, які належать йому (Пор. Рим. 5:16), тобто людей, яких він утримував та якими розпоряджався. Справедливо полонений був той, хто несправедливо полонив людину. Таким чином людина, що була полонена раніше, була вирвана з-під влади свого повелителя милістю Бога Отця. Отець зглянувся над Своїм творінням, давши очисне Спасіння через Слово Христа, щоб людина зрозуміла, що нетлінність не від неї самої, а дар Божий. (Іриней Ліонський "Проти єресей")

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти