ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


До статті 489 Цивільного кодексу України

1. Розвиток ринкових відносин передбачає належну ідентифікацію суб'єктів цивільного обороту, виготовленої продукції та наданих послуг. Для досягнення зазначених цілей застосовується ряд позначень, правова охорона яких забезпечується комплексом цивільно-правових норм, що регулюють відносини у сфері засобів індивідуалізації підприємців, їх товарів та послуг та закріплюються у главах 43 - 45 ЦК України. На засоби індивідуалізації поширюється правовий режим інтелектуальної власності, проте, наявність особливого функціонального призначення та специфіка суб'єктивних прав зумовлює особливу їх охорону, самостійну стосовно об'єктів авторського та патентного прав. До кола засобів індивідуалізації, що являються об'єктами інтелектуальної власності належать комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення.

2. Законодавство України не містить легального визначення комерційного найменування, проте на підставі норм ЦК України комерційне найменування можна визначити як оригінальне позначення юридичної особи - підприємницького товариства, яке дозволяє його індивідуалізувати серед інших осіб та не вводить в оману споживачів щодо справжнього характеру діяльності особи.

До набрання чинності ЦК України для характеристики позначення юридичної особи - підприємця застосовувався термін "фірмове найменування" або "фірма". ЦК України у ст. 420 відносить до переліку об'єктів права інтелектуальної власності комерційні (фірмові) найменування, вказуючи тим самим на тотожність зазначених засобів індивідуалізації.

Вітчизняне законодавство, присвячене правовій регламентації відносин у галузі використання комерційних найменувань, лише перебуває на стадії свого становлення. Воно складається з відповідних норм ЦК та ГК України (Глави 43 ЦК України та ст. 159 ГК України) та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". На міжнародно-правовому рівні основний правовий акт у сфері охорони промислової власності - Паризька конвенція 1883 р. у ст. 8 вказує на екстериторіальний характер права на фірмове найменування, відносячи більш детальне визначення правового режиму комерційних найменувань до компетенції національного законодавства.

Практика розгляду спорів щодо захисту прав на комерційне найменування в Україні також лише починає формуватися, проте судовими інстанціями вже вироблені певні узагальнення, викладені у рекомендаціях та оглядових листах Вищого господарського суду України. Зокрема, у рекомендаціях "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 10.06.2004 р. N 04-5/1107, "Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов'язаних із захистом права інтелектуальної власності" 29.03.2005 N 04-5/76, в оглядовому листі Вищого господарського суду України "Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист права власності на комерційне найменування" від 17.04.2006 р. N 01-8/845. Протягом тривалого часу основним законодавчим актом у сфері охорони комерційних найменувань було Положення про фірму 1927 р., затверджене постановою РНК СРСР. Оскільки до прийняття кодексів в українському законодавстві був відсутній окремий правовий акт у даній сфері, то відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", Положення 1927 р. зберігало свою чинність у частині, що не суперечить Конституції та законам України. Наразі, як це зазначено у п. 6 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 10.06.2004 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з захистом прав інтелектуальної власності" у зв'язку з вступом в силу кодексів, до правовідносин, які виникли з 1 січня 2004 р., не застосовується Положення про фірму 1927 р.

3. Кожне комерційне найменування має визначену структуру та складається з двох частин - корпуса та додатка. Корпус є обов'язковою частиною будь-якого комерційного найменування. Він повинен містить вказівку на організаційно-правову форму юридичної особи. До корпуса додається допоміжна частина - додаток, елементи якої поділяються на обов'язкові та факультативні. Обов'язковим додатком є спеціальне оригінальне ідентифікуюче позначення юридичної особи. Інші додатки, наприклад, вказівки "універсальний", "спеціалізований" тощо, відносяться до числа факультативних елементів, що можуть включатися до комерційного найменування за розсудом його власника. Так, у комерційному найменуванні "товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий центр "Весна" обов'язковим додатком є словесне позначення "Весна", факультативним - "науково-виробничий центр", а корпусом - вказівка на організаційно-правову форму юридичної особи - "товариство з обмеженою відповідальністю". При цьому всі структурні частини найменування повинні відповідати дійсності та не вводити в оману споживачів щодо справжнього характеру діяльності юридичної особи (ч. 1 ст. 489 ЦК України).

4. Чинне законодавство містить ряд вимог до структури найменування окремих видів юридичних осіб. Відповідно до ст. 119 ЦК України найменування повного товариства має містити імена (найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням слів "і компанія", а також слова "повне товариство", а найменування кооперативу має містити його назву, а також слова "виробничий кооператив" (ст. 163 ЦК України).

Вимоги до структури комерційного найменування містяться також у спеціальних законах. Зокрема, згідно ст. 15 Закону України "Про банки і банківську діяльність" найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку. При цьому, слово "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію. Слова "фондова біржа" та похідні від них дозволяється використовувати лише юридичним особам, які створені та функціонують відповідно до вимог Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок".

5. Комерційне найменування тісно пов'язане з іншими засобами індивідуалізації, насамперед, з торговельними марками. Комерційне найменування та торговельна марка стосуються об'єктів, що забезпечують індивідуалізацію підприємців, права на їх використання мають абсолютний характер. Крім того, оригінальне словесне позначення може вживатися одночасно у вигляді торгівельної марки та розрізняльної частини (обов'язкового додатка) комерційного найменування. Проте існує різниця між об'єктами, які можуть використовуватися у вигляді комерційного найменування та торговельної марки. Торговельними марками можуть бути слова, літери, цифри, зображувальні елементи, будь-які інші позначення чи їх комбінації, придатні для вирізнення товарів і послуг особи. Комерційне найменування існує лише у вигляді словесного позначення, структура якого включає обов'язкову вказівку на організаційно-правову форму особи.

Суттєва різниця простежується також у сфері сконструйованого законодавцем правового режиму суб'єктивних прав на засоби індивідуалізації. Вона проявляється як у призначенні відповідних прав (ідентифікація суб'єкта - для комерційних найменувань та ідентифікація продукції чи послуг - для торговельних марок), так і в їх правовій природі. Право на комерційне найменування діє безстроково, протягом усього періоду функціонування юридичної особи та виникає при її створенні. Можна відзначити його тісний зв'язок з сферою особистих немайнових прав юридичної особи, насамперед, з правом на недоторканість ділової репутації, та обмежені можливості розпорядження. Для права на торговельну марку характерна строковість дії, можливість вільного розпорядження та виникнення на підставі реєстрації після проведення експертизи органом, що виконує функцію патентного відомства.

Вищий господарський суд України в оглядовому листі від 17.04.2006 р. N 01-8/847 наголошує, що знак для товарів і послуг, який є тотожним або схожим до ступеня змішування з фірмовим найменуванням іншої юридичної особи, є неохороноспроможним.

Тісно пов'язане комерційне найменування з найменуванням юридичної особи (ст. 90 ЦК України). Обидва позначення використовуються для індивідуалізації юридичних осіб, проте комерційне найменування забезпечує ідентифікацію підприємницьких товариств. Крім того, комерційне найменування є об'єктом права інтелектуальної власності. Воно має певну вартісну оцінку, яка залежить від репутації юридичної особи, майнові права на нього можуть бути надані чи передані іншим суб'єктам. Зазначена обставина суттєво відрізняє його від найменування юридичної особи, яке позбавлене економічного змісту та властивості оборотоздатності, а права щодо нього слід віднести до групи особистих немайнових прав юридичної особи.

В оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N 01-8/974 також наголошується, що суб'єктом права інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) може бути лише підприємницьке товариство.

6. Правовий режим комерційних найменувань характеризується наявністю ряду принципів (істинності, постійності та виключності). Відповідно до принципу істинності комерційне найменування юридичної особи не повинно вводити в оману споживачів та контрагентів щодо справжньої діяльності особи та не може містити елементів, що не відповідають дійсності. Даний принцип випливає із положення ч. 1 коментованої статті правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Юридична особа має використовувати у цивільному обороті своє незмінне повне або скорочене найменування (принцип постійності). Різні юридичні особи не можуть мати однакові комерційні найменування (принцип виключності). Виняток з даного принципу зафіксований у ч. 4 коментованої статті, згідно якої особи можуть мати однакові найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють або реалізовують, та послуг, які ними надаються.

7. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Враховуючи, що перше використання комерційного найменування може бути забезпечене лише після реєстрації юридичної особи - правоволодільця, то суб'єктивне право на комерційне найменування може виникнути з моменту реєстрації юридичної особи. Особливості проведення такої реєстрації визначаються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон).

Зазначеним Законом передбачається процедура резервування найменування юридичної особи. Так, засновники юридичної особи мають право зарезервувати найменування юридичної особи строком на два місяці, а для відкритих акціонерних товариств - строком на дев'ять місяців. Для резервування найменування юридичної особи засновники юридичної особи або уповноважена ними особа повинна подати чи надіслати рекомендованим листом з описом вкладення державному реєстратору: заяву встановленого зразка про резервування найменування юридичної особи та документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридичної особи.

Дата надходження документів для проведення резервування найменування юридичної особи вноситься до журналу обліку реєстраційних дій. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про резервування найменування юридичної особи є датою резервування найменування юридичної особи.

Якщо протягом строку резервування до Єдиного державного реєстру не буде внесено запис про державну реєстрацію юридичної особи або про державну реєстрацію змін до установчих документів, що пов'язані із зміною найменування юридичної особи відповідно до найменування, яке зарезервоване, запис про резервування найменування юридичної особи повинен бути виключений з Єдиного державного реєстру протягом наступного робочого дня після закінчення строку резервування.

8. Остання частина коментованої статті вказує на можливість осіб мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Проте ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" до підстав відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи відносить наявність в Єдиному державному реєстрі найменування, яке тотожне найменуванню юридичної особи, яка має намір зареєструватися. Зазначена норма також забороняє використання у найменуванні юридичної особи приватного права повного чи скороченого найменування органу державної влади або органу місцевого самоврядування, або похідних від цих найменувань, або історичного державного найменування, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти