|
Проблема зовнішньої заборгованості
Зовнішній борг держави – це сума заборгованості країни по зовнішніх позиках, яку становлять непогашені кредити та несплачені за них відсотки. Зовнішня заборгованість є досить поширеним явищем, насамперед у країнах, що розвиваються, і в країнах з перехідною економікою. Обмеженість внутрішніх джерел капіталу і потреба в значних коштах для соціально-економічних перетворень змушують їх вдаватися до пошуку зовнішніх джерел фінансування. Але й у розвинених країнах, зокрема у США, протягом останніх десятиліть спостерігається тенденція до зростання зовнішнього боргу. Зовнішні позики дають можливість країні інвестувати і споживати більше, ніж це дозволяють внутрішні ресурси економіки. Ефективне використання запозичених ресурсів для фінансування інвестицій дозволяє прискорити економічне зростання в країні. Нераціональність і збитковість використання зовнішніх ресурсів створює такі боргові зобов'язання країни, які в майбутньому суттєво обмежують можливості економічного зростання. У будь-якому випадку зовнішній борг лягає тягарем на економіку країни. На відміну від внутрішнього боргу, за наявності боргу зовнішнього країна змушена віддавати за кордон частину реального продукту. Зростання зовнішнього боргу знижує авторитет країни на міжнародній арені. Показником зовнішньої заборгованості є абсолютний розмір боргу країни. Але більш показовими є відносні показники заборгованості: ▪ відношення величини боргу до ВВП (пороговий показник 40-50%); ▪ відношення величини боргу до обсягу експорту країни (пороговий показник 275%); ▪ відношення загальної суми платежів з обслуговування боргу до річного обсягу експорту (пороговий показник – 30%); ▪ коефіцієнт обслуговування боргу (співвідношення між сумою виплат по обслуговуванню боргу і величиною експорту товарів та послуг (пороговий показник – 20%). Існує декілька варіантів розв'язання боргової проблеми. Один із них – визнати свою неспроможність сплачувати борги в строк і в повному обсязі, тобто оголосити дефолт і шукати шляхів пом'якшення його наслідків. Інший варіант – переговори із реструктуризації, вимоги часткового списання боргу. Відмова від платежів не лише принизлива, вона загрожує втратою активів за кордоном, іншими міжнародними санкціями. Оголошення дефолту може принести лише тимчасове полегшення для державного бюджету, але призведе до глобальних наслідків, пов'язаних із зменшенням обсягів іноземних інвестицій в економіку країни, до зменшення обсягів зовнішньої торгівлі, унеможливить подальші зовнішні запозичення і у довгостроковому періоді неминуче призведе до спаду. Списання боргу застосовується у випадках, коли позичальники мають “критичні” або близькі до них рівні кредитних ризиків івважається виправданим, якщо з 4-х показників заборгованості 3 перевищують критичний рівень. Традиційним методом скорочення боргу є його реструктуризація. При реструктуризації боргу умови його обслуговування (процент, сума, строки сплати) переглядаються. Реструктуризація заборгованостей проводиться в рамках Лондонського та Паризького клубів кредиторів, які представляють собою не офіційні міжнародні організації, а неформальні утворення без чітко визначеного юридичного статусу. Найбіднішим країнам-боржникам з метою полегшення боргового тягаря пропонується вибір одного з варіантів допомоги з боку урядів-кредиторів, які є членами клубів-кредиторів. Офіційні кредитори надають такі види допомоги: часткове анулювання боргу; подальше продовження термінів дії боргових зобов'язань; зниження відсотків за обслуговування боргу.Паризький клуб кредиторів вимагає від боржників погодження свого економічного розвитку з програмами МВФ та групи Світового банку. Вважається, що фінансування з боку останніх є своєрідним гарантом відновлення репутації боржника. Загальноприйнятим методом скорочення зовнішнього боргу є конверсія боргу (борговий своп), яка може набувати таких форм: · Викуп боргу – надання країні-боржникові можливості викупити, власні боргові зобов'язання на вторинному ринку боргів. Викуп боргів здійснюється за грошові кошти зі знижкою з їх номінальної ціни. · Капіталізація боргу, тобто обмін зовнішнього боргу на власність (акціонерний капітал) зі знижкою. Капіталізація боргу передбачає надання іноземним банкам можливості обмінювати боргові зобов'язання даної країни на акції її промислових, торговельних та ін. корпорацій. Іноземні небанківські організації отримують можливість купувати ці боргові зобов'язання на вторинному ринку цінних паперів зі знижкою для фінансування прямих інвестицій чи купівлі вітчизняних фінансових активів. · Сек’юритизація[6] боргу – конверсія "борг-борг", тобто заміна існуючих боргових зобов'язань новими борговими зобов'язаннями. У даному випадку змінюються умови боргових зобов'язань: відсоток доходу за новими цінними паперами може бути нижчим, ніж за старими, при збереженні номінальної вартості облігацій; номінальна вартість нових зобов'язань може бути встановлена з дисконтом до номіналу старих боргових зобов'язань; може змінитися валюта боргу і т. ін. Капіталізація боргу і заміна існуючих боргових зобов'язань новими є інструментами оптимізації структури зовнішньої заборгованості держави. Викуп боргу країною-боржником означає остаточне погашення її зобов'язань перед кредиторами. Втім, зазначені методи зменшення боргового тягаря мають певні недоліки, що пов'язані насамперед зі скороченням валютних резервів країни-боржника та з інфляційним тиском конверсійних операцій. У формуванні та розвитку зовнішньої заборгованості України фахівці з міжнародної економіки виділяють п'ять етапів.
Радикально проблему зовнішньої заборгованості Україна можна вирішити за рахунок: ◘ створення потужного експортного потенціалу; ◘ стимулювання експорту шляхом надання податкових на фінансових (кредити за зниженими ставками) пільг виробникам; ◘ підвищення конкурентоспроможності українських товарів на світових ринках, ◘ зниження енергомісткості української економіки. Досвід багатьох країни світу і наш власний досвід показують, що ставка на зовнішні капітали у довгостроковій перспективі призводить до посилення вразливості економіки країни від несприятливих впливів світової економіки. Зовнішнє фінансування чинить позитивний вплив лише тоді, коли воно доповнює і підкріплює здорову внутрішню економіку.
|
|||||||||||||
|