Якісні прикметники утворюють просту й складену форми вищого і найвищого ступенів порівняння. Проста форма вищого ступеня формується внаслідок додавання до основи звичайного прикметника суфіксів -ш-, -іш-, -ч-, напр.: інтенсивний – інтенсивніший, дорогий – дорожчий, а складена форма – шляхом приєднання слів більш, менш до звичайних прикметників, напр.: більш інтенсивний, менш дорогий. Проста форма найвищого ступеня утворюється додаванням префікса най- до простої форми вищого ступеня (з метою підсилення приєднуються префікси що, як), напр.: найінтенсивніший, найдорожчий, аскладена форма найвищого ступеня – внаслідок сполучення слів найбільш, найменш зі звичайними прикметниками, напр.: найбільш інтенсивний, найменш дорогий.

Не утворюють ступенів порівняння якісні прикметники із префіксами ультра-, архі-, пре-, напр.: архіважливий, предобрий; що позначають сталі ознаки, напр.: сліпий, глухий; слова віддієслівного творення з префіксом не-, напр.: неплатіжний, неліквідний; прикметники дієслівного походження, напр.: проданий, куплений; складні слова, напр.: платоспроможний, самофінансований та інші.

Використання прикметників у ділових документах відзначається такими особливостями: перевага надається прикметникам книжного походження, аналітичним формам прикметників; присвійні прикметники замінюються іменниками або відповідними прикметниковими формами; у М.в. одн. чол. та сер.р. прикметників використовується закінчення -ому; для визначення часу за роком вживаються відповідні прикметники у Р.в. без прийменника у (в) або прислівник.

11.1. Особливості творення синтаксичних конструкцій

Синтаксичні норми – це загальноприйняті правила побудови синтаксичних конструкцій, які вивчає синтаксис.

Основною одиницею синтаксису є речення як мінімальна комунікативна одиниця. За структурою речення поділяються на прості і складні (сполучникові та безсполучникові).

Використання синтаксичних конструкцій у діловому мовленні характеризується певними особливостями. Для документів властивий розповідний характер висловлювання. У них використовується прямий порядок розміщення членів речення, при якому підмет стоїть перед присудком, узгоджене означення перед означуваним словом, неузгоджене після означуваного слова, додаток після слів, від яких залежить, обставина в різних місцях речення залежно від значення, способу вираження, напр.: Спеціальний стаж іноді підтверджується показаннями свідків. У діловому стилі допускається розташування присудка перед підметом у словах автора, які розривають пряму мову або стоять після неї, а також у реченнях, на початку яких є обставинні слова, напр.: “У Володимирі-Волинському працює сьогодні біля 1200 підприємств”, – інформує міський голова Дмитро Петрович Кравчук; На території України діють норми безплатної видачі робітникам спеціального одягу.

Тексти офіційно-ділового стилю містять прості речення, часто складні з підрядними з’ясувальними, означальними, мети, умови. Прості й складні речення можуть ускладнюватися відокремленими, однорідними членами, вставними словами й виразами та ін. У реченнях вживаються пасивні структури з дієсловами на -ться, інфінітивні конструкції, наказові форми дієслів, безособові форми на -но, -то, словосполучення дієслівного типу, дієприкметникові, дієприслівникові звороти, пряма мова з метою посилання на прийняті закони, видані розпорядження, напр.: проект обговорюється, здійснити обмін, затверджено на засіданні, взяти на себе зобов’язання, зважаючи на відзначене, хочемо висловити думку; питання, розглянуте на зборах.

…………………

Синтаксичні норми – це сукупність критеріїв, керуючих правильним побудовою і вживанням речень і словосполучень. Вони так само історично мінливі, як і морфологічні або фонетичні, хоча це менш помітно. Наприклад, в російській мові давно не використовується конструкція, в якій би оборот з давальним відмінком виступав у ролі підрядного речення часу. Саме з причини архаїчності синтаксичні норми такого типу не викликають, як правило, ніяких труднощів у носіїв мови. Однак і на сучасному етапі існують складні, неоднозначні варіанти побудови різних конструкцій. В рамках даної статті є можливість розглянути тільки деякі з них.

Синтаксичні норми в простому реченні мають наступні варіанти.

1. Щоб висловити кваліфікацію суб’єкта, в різних стилях мови використовуються різні конструкції. Так, для публіцистичного та наукового характерно побудова “хто (що) є ким (чим)”, “що будемо вважати ніж”. А у всіх інших стилях мови вживаються конструкції “хто – що”, “хто (що) був ким (чим)”, “що – (це) що”.

2. Щоб назвати дату, яка виступає в ролі підмета, вживається порядкове числівник СР роду в Ім. п.: Яке число сьогодні? А щоб назвати дату, яка виражена при присудок обставиною, вживається порядкове числівник в Р. п.: Якого числа ви приїдете?

3. Якщо іменник м. роду називає посаду, звання або професію, але позначає жінку, то в книжковому стилі і присудок ставиться у формі м. р.., А в розмовному – у формі ж. р.: Директор виступав (а) перед підлеглими.

4. Якщо транспорт вказується як засіб пересування, то вживається прийменник “на” з знахідному або прийменниковим відмінком. Наприклад: Туристи сіли на трамвай і доїхали на ньому до потрібної зупинки. Але якщо мається на увазі не вид транспорту, а напрямок руху всередину чогось або місцезнаходження в чомусь, то вживається прийменник “в” з знахідному або прийменниковим відмінком Наприклад: Туристи сіли в трамвай, а в ньому вони вже не боялися ні дощу , ні вітру.

Синтаксичні норми в складному реченні мають наступні варіанти.

1. Якщо інформація передається у вигляді непрямої мови, то особа дієслова і займенники змінюється. Наприклад: Я сказав: “Я приїду пізно”. – Ти сказав, що (ти) приїдеш пізно.

2. Союзи “перш ніж” і “перед тим як” мають відтінки значень в пропозиціях з підрядним часу. Перший з них вживається, коли треба звернути увагу на те, що дія головного речення обумовлює дію придаткового. Наприклад: Перш ніж писати контрольну, повторіть пройдений матеріал. Союз перед “тим як” вживається в тому випадку, коли дії в обох реченнях тісно взаємопов’язані і відбуваються майже в один і той же час. Наприклад: Перед тим як писати контрольну роботу, хоча б повторіть пройдений матеріал.

3. Якщо необхідно виділити мета чи причину, складовою союз ділиться на дві частини. При цьому перша з них залишається в головному реченні, а до придаточному йде друга. Наприклад: Вона не захотіла скласти їм компанію, тому що це не входило в її плани. Вона не захотіла скласти їм компанію тому, що це не входило в її плани.

4. У додаткових пропозиціях порівняння вживаються сполучники “ніби” і “як”. Вони мають різне значення. Перший доцільно вживати в реченнях із зазначенням на умовний, недостовірний факт, а другий – із зазначенням на порівняння як на справжній факт. Наприклад: Дощ лив все літо, як це буває лише восени. Дощ лив все літо, ніби хтось постійно вичавлював хмари.

Синтаксичні норми російської мови складаються закономірно та об’єктивно. Це означає, що вони не залежать від бажання або волі конкретного носія мови. Синтаксичні норми оновлюються і формуються разом з розвитком суспільства, мистецтва і літератури, із зміною умов життя, виникненням традицій і поліпшенням людських взаємин.

Фразеологічні норми - це закріплене в літературній мові вживання стійких зворотів, що мають своє значення (семантику) та постійний склад своїх компонентів. Кожній мові притаманні свої фразеологічні звороти, норми їх вживання, визначені у тлумачних та фразеологічних словниках. Порушення фразеологІчних норм

.7 всіл стилях широко вживаються фразеологізми. фразеологізми надають викладові емоційно-експресивних відтінків. Проте людина стає іноді безсилою проти вкорінених штампів з російської мови. Адже українська мова має свої оригінальні звороти. Візьмемо за приклад російське слово качество, яке відповідає українському якість. Але це не означає, що і фразеологізм в качестве можна відтворити в якості. Словосполучення в качестве сырья в українській мові має відповідник як сировина. А тому буде хибним уживання вислову в якості сировини. Наприклад: У платіжному балансі кошти відбиваються лише як мінливі залишки на банківських рахунках, (рос. В платежном балансе они отображаются лишь в качестве изменяющегося остатка на банковских счетах). Можна ще вжити в ролі, у функції.

фразеологізми перестають бути засобом образності й виразності, коли їл неправильно використовують. Вони псують як усний, так і писемний текст. Фразеологізми, як і окремі слова, можуть бути стилістично забарвленими або ж нейтральними. Наприклад, слово брати утворює фразеологічні сполучення зі словами на позначення негативних емоцій: бере страх, бере жаль, бере зло, бере иосаиа, але не можна сказати бере раиість, бере захоплення, бере щастя. Саме в науковому й діловому мовленні вживаються стилістично нейтральні фразеологічні сполуки: мати на меті, мати на увазі, брати ио уваги, поставити за мету. Довільні, невиправдані заміни слів у фразеологічних виразах або вставлені зайві слова можуть спотворювати значення фразеологізмів, позбавляти їх виразності. Не слід плутати, наприклад, вирази мати значення і віиіграваТпш роль (неправильними будуть словосполучення віиігравати значення та мати роль), завиати уиару (а не нанести уиар), нагромаижувати иосвіи (а не накопичувати иосвіи), впаиати у вічі (а не кииатися у вічі). Стилістична грамотність передбачає насамперед правильне й доречне вживання слів відповідно до їхнього стилістичного забарвлення.

…………………….

Фразеологізми мають чітко виражене стильове призначення. Кожен стиль мов
лення послуговується значним запасом фразеологізмів. Стильове використання
фразеологізму залежить насамперед від наявності чи відсутності емоційного за
барвлення.
Нейтральні (міжстильові) фразеологічні звороти вживаються у всіх стилях мов
лення. Наприклад: вогнище культури, посіяти іскру.
Емоційно забарвлені фразеологізми використовуються в художньому, розмов
ному та публіцистичному стилях. Наприклад: мокра курка — зневажливе ставлення;
важка артилерія — іронічний відтінок.
Стилістичні функції фразеологізмів залежать і від джерел походження. На цій
підставі вони поділяються на розмовно-побутові, народнопоетичні і книжні.
_ Фразеологія
33 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Розмовно-побутові фразеологічні звороти використовуються насамперед у р0з-
мовному і художньому стилях, рідше — в публіцистичному. Вони мають емоцій
но-експресивне забарвлення і є засобом підсилення, увиразнення думки. їм властивий
побутовий характер, певна вільність, інтимність, яскрава позитивна чи негативна
оцінка. Наприклад: голодній курці прдсо на думці; утерти носа; без задніх ніг.
Народнопоетичні фразеологізми — це вирази, що виникли на фольклорній основі
(сталі епітети, порівняння, метафори, тавтологічні звороти, синекдохи, примовки
каламбури тощо) і поширені як у розмовному, так і в художньому стилях. Наприклад:
І. На камені на білому там стояла темная темниця (Т. Шевченко). 2. їде козак
молодий, під ним кінь вороний (Нар. творчість).
Книжні фразеологізми виникли на писемній основі і використовуються в книж
них стилях. Це сталі словесні формули ділових документів (договірні сторони, допо
відна записка), крилаті вислови (олімпійський спокій, ахіллесова п ’ята, лебедина
пісня) і афоризми («Очі дружби рідко помиляються» — Вольтер), термінологічні
словосполучення (адамове яблуко, північне сяйво, неповне речення, юридична особа).
У публіцистичних і художніх текстах фразеологізми іноді видозмінюються (транс
формуються), що служить засобом експресії, створення каламбурів тощо. Наприклад:
1. Як бути — ось у чім питання. 2. Пасажир — це звучить гордо (3 газет).
Фразеологізми збагачують наше мовлення, але використовувати їх треба пра
вильно й доречно.

…………………

Предыдущая 123 4 5 6 7 8 9 10 11 Следующая