ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Кукурудза «Міжнародна економіка (2000)» Предмет «Міжнародна економіка»

Кукурудза «Міжнародна економіка (2000)» Предмет «Міжнародна економіка»

 

Зміст

РОЗДІЛ 1. СУТЬ, СЕРЕДОВИЩЕ І РОЗВИТОК ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

ТЕМА 1. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Предмет і метод міжнародної економіки

2. Міжнародна економіка як складова економіки в цілому

3. Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин

4. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин

ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Політико-правове, соціально-культурне та технологічне середовище міжнародних економічних відносин.

2. Економічне середовище міжнародних економічних відносин

3. Світовий ринок та його структура

 

ТЕМА 3. МОДЕЛІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Міжнародний поділ праці як фактор становлення та розвитку МЕВ

2. Меркантилізм і теорія абсолютних та порівняльних переваг про торгівлю

3. Модель Хекшера-Оліна-Самуельсона та новітні теорії зовнішньої торгівлі

 

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ МІЖНАРОДЖНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

ТЕМА 4. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ

1. Суть та показники масштабів міжнародної торгівлі

2. Ціноутворення в міжнародній торгівлі

3. Регулювання міжнародної торгівлі

 

ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ

1. Суть та основні види міжнародної міграції робочої сили

2. Масштаби, напрями і наслідки міжнародної міграції робочої сили

3. Державне регулювання міжнародних міграційних процесів

 

ТЕМА 6. МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ

1. Суть і форми міжнародного руху капіталу

2. Міжнародний кредит і його види

3. Міжнародне переміщення технологій

4. Світовий фінансовий ринок та його структура

 

ТЕМА 7. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТА МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

1. Суть і види валюти

2. Еволюція світової валютної системи

3. Валютні ринки, їх види і структура

4. Типи і види міжнародних розрахунків

5. Платіжний баланс та його структура

 

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ

 

ТЕМА 8. СУТЬ І ОСОБЛИВІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

1. Суть і фактори міжнародної економічної інтеграції

2. Форми міжнародної економічної інтеграції

3. Проблеми і перспективи глобальної інтеграції

4. Інструменти світової інтеграції

ТЕМА 9. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

1. Європейські інтеграційні процеси

2. Американська економічна інтеграція

3. Економічна інтеграція в Азії та Африці

 

ТЕМА 10. ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ В СВІТОГОСПОДАРСЬКУ СИСТЕМУ

1. Передумови економічної інтеграції України у світове господарство

2. Особливості розвитку зовнішньоекономічних відносин України

3. Основні напрямки економічної інтеграції України в систему міжнародної економіки

 

РОЗДІЛ 4. МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС

 

ТЕМА 11. СУТЬ І ФОРМИ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

1. Суть і мотивація міжнародного бізнесу

2. Форми міжнародного бізнесу

3. Регулювання міжнародного бізнесу

 

ТЕМА 12. УМОВИ Й ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

1. Передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні

2. Форми та результативність міжнародного бізнесу в Україні

3. Проблеми і перспективи розвитку міжнародного бізнесу в Україні

 

 

РОЗДІЛ 1. СУТЬ, СЕРЕДОВИЩЕ І РОЗВИТОК ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

ТЕМА 1. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

Міжнародні економічні відносини охоплюють сукупність відносин в сфері виробництва, розподілу, обміну та споживання країн світової співдружності. Вони функціонують і розвиваються у певних формах і за певними принципами, на які роблять вплив такі фактори, як економічна криза, загострення екологічних проблем, посилення взаємозалежності національних країн тощо. З'ясування проблем даної теми доцільно здійснювати за таким планом:
Предмет і метод міжнародної економіки.
Міжнародна економіка як складова економіки в цілому.
Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин.
Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин.

ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

Міжнародні економічні відносини виникають, функціонують та розвиваються на базі певного середовища. Це останнє по-різному впливає не тільки на рівень розвитку економічних відносин між країнами світової співдружності, а й на характер їх. З врахуванням сказаного, досить важливо знати суть, структуру та чинники зміни їх в минулому та сьогодні Щоб з'ясувати усі ці проблеми, вивчення даної теми доцільно здійснювати за таким планом:
Політико-правове, соціально-культурне та технологічне середовище МЕВ.
Економічне середовище МЄВ.
Світовий ринок та його структура.

 

ТЕМА 3. МОДЕЛІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

Становлення сучасних міжнародних економічних відносин обумовлене закономірностями розвитку виробництва і міжнародного поділу праці, втягненням в процес відтворення переважної більшості країн світової співдружності, перетворенням світової торгівлі у важливий фактор економічного зростання та задоволення потреб населення. Основу міжнародних економічних відносин становлять світове і обмежене рамками окремих держав національне виробництво матеріальних і духовних благ, їх розподіл, обмін та споживання. Щоб краще засвоїти найважливіші аспекти названих відносин, вивчення даної теми доцільно здійснювати за таким планом:
Міжнародний поділ праці як фактор становлення та розвитку МЕВ.
Меркантилізм і теорія абсолютних та порівняльних переваг.
Модель Хекшера-Оліна-Самуельсона та новітні теорії зовнішньої торгівлі.

 

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ МІЖНАРОДЖНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

ТЕМА 4. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ

 

Міжнародна торгівля є найдавнішою і найбільш розвиненою формою міжнародних економічних відносин. Вона включає в себе торгівлю товарами та послугами і національну та міжнародну системи її регулювання. Щоб краще з'ясувати суть міжнародної торгівлі, форми та методи її здійснення і регулювання, вивчати дану тему доцільно за таким планом:
Суть та показники масштабів міжнародної торгівлі.
Ціноутворення в міжнародній торгівлі.
Регулювання міжнародної торгівлі.

 

ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ

 

Міжнародний поділ праці як вищий рівень розвитку суспільного] територіального поділу праці між країнами призводить до концентрації? в тих чи інших країнах не тільки виробництва певної продукції, а й трудових ресурсів певної кваліфікації. За таких умов країни, що здійснюють стійкий обмін товарами, можуть обмінюватися трудовими ресурсами. В економічному плані міжнародний рух робочої сили принципово не відрізняється від руху товарів і послуг. Однак міграція робочої сили має свої особливості, вивченню яких і присвячується дана тема її вивчення доцільно здійснювати за таким планом:
Суть та основні види міжнародної міграції робочої сили.
Масштаби, напрямні наслідки міжнародної міграції робочої сили.
Державне регулювання міжнародних міграційних процесів.

 

ТЕМА 6. МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ

 

Капітал, як і робоча сила, здатний рухатися не тільки в межах 1 національного господарства, айв межах світового господарства. Причому йому властивий більш високий рівень мобільності в порівнянні з робочою силою. На шляху міжнародного руху капіталу7 стоїть менше перешкод та обмежень, ніж на шляху міграційних потоків робочої сили. Інакше кажучи, міжнародний рух капіталу має певні особливості, вивченню яких і присвячується дана тема. Щоб їх з'ясувати, доцільно вивчення здійснювати за таким планом:
Суть і форми міжнародного руху капіталу.
Міжнародний кредит і його види.
Міжнародне переміщення технологій.
Світовий фінансовий ринок та його структура.

 

Суть і види валюти

 

Загальним правилом розвинутої форми товарного виробництва є вираження ціни товару в національних грошових одиницях. В Україні -гривня, в Росії - рубль, в США - долар, в Німеччині - марка, у Великобританії - фунт стерлінгів, в Італії - ліра, в Японії - ієна і ін. Наявність в державі грошової одиниці до недавнього часу вважалась обов'язковим атрибутом національного суверенітету. Грошові одиниці в рамках національних економік виконують функцію міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження. В економічних . відносинах між країнами національні грошові одиниці виконують роль світових грошей. Гроші, що використовуються в міжнародних розрахунках, прийнято називати валютою.
Валюта обслуговує зовнішню торгівлю товарами і послугами, міжнародний рух капіталу, переведення прибутків з країни в країну, зовнішні позички та субсидії, міжнародний туризм, державні і приватні грошові перекази тощо. Отже, валюта - це не новий тип грошей, а лише особливий спосіб їх функціонування, зв'язаний з існуванням операцій міжнародного характеру.
Прийнято розрізняти національну валюту, іноземну валюту, міжнародну валюту. Національна валюта становить собою законний платіжний засіб на території країн, що її випустили (гривня в Україні, рубль в Росії, франк в Франції). Іноземна валюта - це платіжний засіб інших країн що законно чи незаконно використовується на території даної країни (долари в Україні, рублі в Чехії).
Міжнародна валюта становить собою розрахункову одиницю, платіжні засоби, створені і використовувані країнами в рамках світової співдружності або в її окремих регіонах. В наш час основними видами міжнародної валюти є:
СДР - спеціальні права запозичення, які застосовуються в МВФ. Вони становлять собою безготівкові грошові одиниці, які перебувають на розрахункових рахунках держав - членів МВФ.
Євро - безготівкова регіональна грошова одиниця, що застосовується в Європейському Союзі.
Валюти країн світу можуть поділятися на групи в залежності від тих чи інших ознак. Найбільш часто розрізняють: резервну валюту, валюту, що вільно використовується, і тверду валюту. Резервна валюта-це валюта (або валюти), в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття негативного сальдо платіжного балансу. Валюта, що вільно використовується, - це валюта, яка широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях і активно продається та купується на головних валютних ринках. Такими валютами в наш час є долар США, японська ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк і німецька марка. Тверда валюта - це валюта, що характеризується стабільним валютним курсом. Валютний курс - це ціна однієї валюти, виражена в валютах інших країн. Нерідко поняття твердої валюти використовується як синонім конвертованої валюти. Це правомірно, але стабільність валютного курсу виступає лише однією з важливих умов конвертованості.
В міжнародній економіці конвертованість валюти означає здатність резидентів і нерезидентів вільно, без жодних обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в операціях з реальними та фінансовими активами.
Ступінь конвертованості валюти залежить від того, які обмеження накладає уряд на обмін валюти. В залежності від типу міжнародних операцій валюта може бути конвертована по поточних операціях, по капітальних операціях і повністю конвертованою.
Конвертованість по поточних операціях означає відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточних міжнародних операціях, зв'язаних з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переведеннями доходів і трансфертів. Країни - члени МВФ зобов'язані не допускати жодних обмежень на міжнародні платежі по поточних операціях. В залежності від існуючого режиму валютного курсу конвертованість по поточних операціях буває жорсткою і м'якою. Жорстка конвертованість означає, що національна валюта має фіксований курс по відношенню до іноземної валюти. М'яка конвертованість означає, що національна валюта має плаваючий курс по відношенню до іноземної валюти.
Конвертованість по капітальних операціях означає відсутність обмежень на платежі і трансферти по міжнародних операціях, що зв'язані з рухом капіталу, таким як прямі і портфельні інвестиції, кредити і капітальні гранти. До таких обмежень відносяться: обмеження об'єктів прямих іноземних інвестицій окремими галузями; вимога обов'язкового повернення прибутку національними компаніями, що здійснюють інвестиції за кордон; вимога здавати або продавати валюту, одержану з-за кордону; заборона на купівлю резидентами іноземних цінних паперів, обмеження щодо надання кредитів іноземцям тощо. Міжнародний валютний фонд не вимагає від своїх членів забезпечення конвертованості по капітальних операціях. Швидше навпаки, він вважає, що обмеження по капітальних платежах доцільні, особливо в країнах з перехідною економікою, на період досягнення необхідної макроекономічної стабілізації. Такі обмеження перешкоджають відтоку капіталу, вкрай необхідного згаданим країнам для фінансування реформ.
Повна конвертованість означає відсутність будь-якого контролю і будь-яких обмежень по поточних і капітальних операціях. Повна конвертованість передбачає також відсутність обмежень на експорт або імпорт товарів і послуг, які (обмеження) можуть вплинути на ціни. При цьому не виключається незначне регулювання зовнішньої торгівлі, яке не вносить суттєвих змін у світові ціни.
Перехід до повної конвертованості національної валюти передбачає забезпечення відповідної внутрішньої стабільності, стійкого державного бюджету, жорсткої грошово-кредитної політики, низького рівня інфляції та безробіття, стабільних темпів економічного зростання. Конвертованість валюти означає, що уряд готовий у випадку необхідності вжити заходів щодо забезпечення платоспроможності держави. Серед цих заходів може бути регулювання валютного курсу, грошової маси і валютних резервів.
В залежності від відношення до валюти резидентів і нерезидентів розрізняють внутрішню конвертованість і зовнішню конвертованість. Внутрішня конвертованість означає право резидентів (тобто всіх фізичних і юридичних осіб, що перебувають в країні понад один рік) купувати, мати і здійснювати операції всередині країни з активами в формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті.
Внутрішня конвертованість відноситься до операцій між резидентами всередині своєї країни і означає, скажімо, право українця обміняти гривні на долари і заплатити доларами за купівлю товару в українському магазині або покласти долари на валютний рахунок в українському банку. В усіх розвинутих країнах має місце внутрішня конвертованість, хоча на практиці її не завжди реалізують, адже працівникові магазину важче здійснювати розрахунки в іноземній валюті. Він воліє здійснювати їх в національній валюті і цим самим примушує покупця обміняти її спочатку на національну валюту і тільки після цього зробити платежі.
Зовнішня конвертованість означає право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами. В залежності від того, про конвертованість по яких операціях йде мова, поняття зовнішньої конвертованості фактично співпадає з конвертованістю валюти по поточних чи капітальних операціях.
Внутрішня конвертованість може призвести до виникнення паралельного обігу двох або кількох валют на внутрішньому ринку країни. І це може статися, незважаючи на те, що єдиним законним засобом платежу визначено національну валюту. Головною причиною виникнення паралельного обігу є висока інфляція національної валюти, в результаті якої населення прагне свої доходи і заощадження обертати в більш стабільну іноземну валюту. Використання іноземної валюти в якості засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу заощадження прийнято називати доларизацією. Якщо іноземна валюта використовується лише як засіб обігу, то в такому випадку прийнято говорити про валютне заміщення.
Паралельний обіг валют має позитивні і негативні сторони. Позитивною стороною паралельного обігу є те, що він, по-перше, може сприяти зменшенню втрат населенням в результаті інфляції національної валюти, по-друге, забезпечує більшу впевненість іноземним інвесторам, котрі працюють або мають намір працювати на ринку даної країни. Негативна сторона паралельного обігу валют полягає в тому, що він може підірвати грошову політику уряду, оскільки уряд не контролює рух грошової маси, деномінованої в іноземну валюту. На практиці це означає, що уряд може позбавитись монетарних методів контролю за інфляцією, оскільки попит на товари буде формуватися не тільки національною грошовою одиницею, а й іноземною, маса якої невідома.
Використання валюти суб'єктами господарства у їх фінансово-господарській діяльності становить собою валютні відносини. Воші лежать в основі валютної системи.
Валютна система - це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством і міжнародними угодами.
Розрізняють національну, міжнародну і світову валютні системи. Національна валютна система - це форма організації та регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством з врахуванням норм міжнародного права. Вона виконує такі основні функції:
визначає механізми взаємодії національної грошової одиниці зі світовими грошима, тобто спосіб ЇЇ конвертованості, котирування валютних курсів;
організовує формування і використання міжнародної ліквідності, тобто грошових коштів та цінних паперів, які можуть використовуватися для погашення боргових зобов'язань;
забезпечує формування золотовалютних запасів країни;
здійснює формування кредитних ресурсів.
Основними органами національної валютної системи виступають банківські і кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, приватні комерційні установи.
Міжнародна валютна система - становить собою договірно-правову форму організації валютних відносин між групою країн. Вона виконує такі основні функції:
забезпечує формування та використання міжнародної грошової одиниці (в разі її існування, як це має місце в ЄС);
здійснює заходи щодо регулювання валютних відносин в рамках інтеграційного об'єднання;
визначає режим регулювання валютних курсів.
Основними органами міжнародної валютної системи є міжнародні валютні фонди та міжнародні кредитно-розрахункові установи (наприклад, Європейський банк реконструкції і розвитку).
Світова валютна система становить собою договірно-правову форму організації міжнародних валютних відносин між країнами світової співдружності. Головними її функціями є:
формування міжнародних ліквідних ресурсів, в ролі яких виступають золото і платіжні засоби;
забезпечення дії механізму регулювання валютних курсів;
забезпечення функціонування валютних ринків і ринків золота;
розвиток міжнародного кредитування і міжнародних розрахунків.
Основними органами світової валютної системи виступають міжнародні валютні організації (наприклад, МВФ) та міжнародні банківські установи (наприклад, Світовий банк).

 

Форми міжнародного бізнесу

 

Міжнародний бізнес здійснюється в певних формах. Серед них назвемо такі: експорт-імпорт товарів і послуг; кооперація в галузі науково-технічної, виробничої, збутової і сервісної діяльності; інвестиційна діяльність; спільне підприємництво; транснаціональні корпорації.
Найбільш поширеною формою міжнародного бізнесу є здійснення експортно-імпортних операцій, лізингу, різних посередницьких, консультаційних та маркетингових послуг.
Поширенню цієї форми міжнародного бізнесу сприяє і та обставина, що вона може здійснюватися навіть при обмеженості конвертації національних валют у валюти інших країн і недостатній кількості валютних ресурсів на імпорт зарубіжних товарів. За таких умов певного розвитку набуває так звана зустрічна торгівля, яка проявляється як обмін товарів у натуральній формі без грошей (бартерний обмін).
Кооперація в галузі науково-технічної, виробничої, збутової і сервісної діяльності передбачає передусім діяльність в галузі науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, виробництва і збуту продукції та післяпродажного технічного обслуговування її, а також ремонту.
Названі вище форми міжнародного бізнесу характеризуються порівняно невисоким рівнем інтернаціоналізації підприємств і організацій. При цьому слід мати на увазі, що експортно-імпортні операції, збутова і сервісна діяльність нерідко можуть носити нерегулярний характер. Скажімо, фірма може експортувати надлишки своїх товарів чи окремі товари, виготовлені на замовлення.
В сучасних умовах помітно зросла роль міжнародної інвестиційної діяльності як форми міжнародного бізнесу. Вона являє собою сукупність дій юридичних та фізичних осіб щодо реалізації інвестиційних проектів. Як свідчить досвід, підвищення інвестиційної активності має місце тоді, коли відбувається зниження рівня інфляції, стабілізується національна валюта, вдосконалюється система оподаткування, стабільними є законодавчо-нормативні акти, що регулюють інвестиційну діяльність. Активізація інвестиційної діяльності є свідченням розвитку підприємництва і позитивно впливає на зростання його соціально-економічної ролі в суспільстві.
Більш високим рівнем інтернаціоналізації характеризується така форма міжнародного бізнесу, як спільне підприємництво. Воно становить собою діяльність, що грунтується на співпраці юридичних та фізичних осіб різних країн, спільному розподілі прибутків та ризиків від її здійснення. Якщо діяльність не зв'язана з отриманням прибутку, то вона не може вважатися підприємницькою.
Основними видами міжнародного підприємництва є ліцензування, управління за контрактом, створення і функціонування спільних підприємств тощо. Ліцензування становить собою форму співробітництва, за якої суб'єктами міжнародних економічних відносин виступають власник певних прав (ліцензіар) та постійний чи тимчасовий користувач цим правом (ліцензіат). Ліцензіар укладає угоду з ліцензіатом, відповідно до якої він передає останньому право на використання патенту, товарного знака та інших новинок за певну плату. Така діяльність дає можливість ліцензіару швидше вийти на новий ринок, а ліцензіату - використати ліцензію в інтересах власного бізнесу.
Управління за контрактом становить собою форму співробітництва, при якій один підприємець передає управлінські послуги іншому, а той останній забезпечує інвестування. За своєю сутністю управління за контрактом є експортом управлінських послуг, а не капіталу.
Найбільш ефективним видом міжнародного підприємництва є створення та функціонування міжнародних спільних підприємств. Міжнародне спільне підприємство становить собою форму співробітництва партнерів різних країн стосовно інвестування, управління, виробництва продукції, реалізації товарів та послуг, розподілу прибутків та ризиків.
Діяльність міжнародних спільних підприємств приносить певну користь як безпосереднім партнерам, так, і їх країнам. Для країн базування головного підприємства, які беруть участь у створенні спільного підприємства шляхом застосування підприємницького капіталу за кордоном, а ними є головним чином промислово розвинуті країни, створення спільного підприємства, вигідне тим, що дає можливість вирішувати певні політичні, ресурсні, загальноекономічні питання.
Країни, на території яких базується спільне підприємство, мають можливість збільшувати свої матеріальні та фінансові ресурси, розвивати національну науково-дослідну базу, запозичувати передові технології та управлінський досвід, збільшувати експортні надходження у вигляді податків на прибутки спільних підприємств, підвищувати кваліфікацію працюючих.
Для безпосередніх партнерів створення спільних підприємств корисне тим, що дає можливість вирішувати виробничо-економічні та маркетингові проблеми і в кінцевому рахунку одержувати більш високі прибутки.
Міжнародні спільні підприємства класифікуються в залежності від форм організації і структури безпосередніх учасників, джерел та способів вкладання коштів у статутний фонд, виду діяльності. За формою організації розрізняють спільні підприємства, що створені на контрактних засадах, і підприємства, що створені на організаційно-правовій базі країни, що приймає. За структурою безпосередніх учасників розрізняють спільні підприємства, де засновниками стільки фізичні особи, тільки юридичні особи, фізичні та юридичні особи. За джерелами і способами вкладання коштів у статутний фонд спільні підприємства поділяються на такі:
ті, що засновані на рівних частках партнерів;
ті, в яких переважає частка іноземного партнера;
ті, в яких частка іноземного партнера менша;
ті, що створені за участю лише приватного капіталу;
ті, що створені за участю приватного і державного капіталу;
ті, що створені за участю національних і міжнародних організацій;
ті, що створені на власні кошти;
ті, що створені на позичені кошти.
За видом діяльності прийнято розрізняти спільні підприємства: інноваційні, виробничі, закупівельно-збутові, комплексні. Досить важливою формою міжнародного бізнесу є міжнародні корпорації. Міжнародна корпорація становить собою форму структурної організації великої корпорації, яка здійснює прямі інвестиції в різні країни світу. Міжнародні корпорації бувають двох видів: транснаціональні і багатонаціональні. Транснаціональна корпорація (ТНК) - це така, головна компанія якої належить капіталу однієї країни, а філіали розміщені в багатьох країнах світу. Багатонаціональна корпорація (БНК) - це така, головна компанія якої належить капіталу двох і більше країн, а філіали розміщені в багатьох країнах світу. Звичайно, поділ міжнародних корпорацій на транснаціональні і багатонаціональні в якійсь мірі умовний, оскільки головне не в тому, капіталу кількох країн належить головна компанія, а в тому, наскільки глобальною є її діяльність, інвестування та одержання прибутку. В цьому зв'язку слід мати на увазі, що під ТНК прийнято розуміти не будь-яку фірму, що має один-єдиний підрозділ за кордоном, а лише велику корпорацію, яка робить істотний вплив на міжнародний ринок товарів і факторів їх виробництва.
Діяльність ТНК характеризують таки риси:
створення системи міжнародного виробництва, розміщеного в
багатьох країнах світу, але контрольованого єдиним центром;
високий рівень внутрішньокорпораційної торгівлі між
дочірніми фірмами, розташованими в різних країнах;
відносна незалежність від країн базування і країн приймання
щодо вирішення господарських справ;
світова структура зайнятості і міждержавна мобільність
менеджерів;
єдина технологічна політика в рамках корпораційної структури. Діяльність ТНК нерідко суперечить як інтересам країн базування, так і приймаючих країн. У зв'язку з цим виникають певні суперечності між ТНК, з одного боку, й названими країнами - з іншого.
Суперечності між ТНК і країнами базування головної компанії виникають головним чином тому, що:
створюючи виробництво за кордоном, ТНК переносять туди частину робочих місць, які не можуть бути зайняті трудящими країни базування;
створюючи зарубіжні філіали, ТНК виводять з-під оподаткування частину прибутку, а отже, зменшують можливості поповнення бюджету і фінансування суспільно важливих програм в країні базування.
Звичайно, ці суперечності між ТНК і країною базування не набувають великої гостроти, оскільки використання національного капіталу за кордоном значно перекриває ті негативні ефекти, що виникають в результаті скорочення зайнятості або зменшення надходжень у формі податків.
Суперечності між ТНК і приймаючою країною виникають тому що, по-перше, приймаючі країни бояться політичного тиску з боку ТНК і проникнення в галузі, від яких залежить національна безпека. Щоб уникнути таких дій з боку ТНК, приймаючі країни у законодавчому порядку обмежують або навіть забороняють іноземні інвестиції в деякі сфери. По-друге, мають місце суперечності між ТНК і національними виробниками приймаючої країни, які виробляють аналогічні товари і неспроможні конкурувати з підприємствами ТНК.
Проте на практиці більшість приймаючих країн прагне заохотити ТНК шляхом надання податкових та інших пільг. До цього їх спонукає низький рівень заощаджень та невистачання власних інвестиційних ресурсів.
Враховуючи можливість виникнення суперечностей між ТНК, з одного боку й країнами базування та приймаючими країнами - з іншого, на засіданні комітету ООН по ТНК за участю Міжнародного валютного фонду і Світового банку були визначені найбільш загальні правила поведінки ТНК. Основна ідея цих правил зводиться до забезпечення максимальної свободи міжнародного руху капіталу і лібералізації національних ринків капіталу.

 

Кукурудза «Міжнародна економіка (2000)» Предмет «Міжнародна економіка»

 

Зміст

РОЗДІЛ 1. СУТЬ, СЕРЕДОВИЩЕ І РОЗВИТОК ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

ТЕМА 1. СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Предмет і метод міжнародної економіки

2. Міжнародна економіка як складова економіки в цілому

3. Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин

4. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних відносин

ТЕМА 2. СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Політико-правове, соціально-культурне та технологічне середовище міжнародних економічних відносин.

2. Економічне середовище міжнародних економічних відносин

3. Світовий ринок та його структура

 

ТЕМА 3. МОДЕЛІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

1. Міжнародний поділ праці як фактор становлення та розвитку МЕВ

2. Меркантилізм і теорія абсолютних та порівняльних переваг про торгівлю

3. Модель Хекшера-Оліна-Самуельсона та новітні теорії зовнішньої торгівлі

 

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ МІЖНАРОДЖНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

 

ТЕМА 4. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ

1. Суть та показники масштабів міжнародної торгівлі

2. Ціноутворення в міжнародній торгівлі

3. Регулювання міжнародної торгівлі

 

ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ

1. Суть та основні види міжнародної міграції робочої сили

2. Масштаби, напрями і наслідки міжнародної міграції робочої сили

3. Державне регулювання міжнародних міграційних процесів

 

ТЕМА 6. МІЖНАРОДНИЙ РУХ КАПІТАЛУ

1. Суть і форми міжнародного руху капіталу

2. Міжнародний кредит і його види

3. Міжнародне переміщення технологій

4. Світовий фінансовий ринок та його структура

 

ТЕМА 7. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТА МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

1. Суть і види валюти

2. Еволюція світової валютної системи

3. Валютні ринки, їх види і структура

4. Типи і види міжнародних розрахунків

5. Платіжний баланс та його структура

 

РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ

 

ТЕМА 8. СУТЬ І ОСОБЛИВІСТЬ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

1. Суть і фактори міжнародної економічної інтеграції

2. Форми міжнародної економічної інтеграції

3. Проблеми і перспективи глобальної інтеграції

4. Інструменти світової інтеграції

ТЕМА 9. РОЗВИТОК МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

1. Європейські інтеграційні процеси

2. Американська економічна інтеграція

3. Економічна інтеграція в Азії та Африці

 

ТЕМА 10. ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ В СВІТОГОСПОДАРСЬКУ СИСТЕМУ

1. Передумови економічної інтеграції України у світове господарство

2. Особливості розвитку зовнішньоекономічних відносин України

3. Основні напрямки економічної інтеграції України в систему міжнародної економіки

 

РОЗДІЛ 4. МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС

 

ТЕМА 11. СУТЬ І ФОРМИ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ

1. Суть і мотивація міжнародного бізнесу

2. Форми міжнародного бізнесу

3. Регулювання міжнародного бізнесу

 

ТЕМА 12. УМОВИ Й ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

1. Передумови розвитку міжнародного бізнесу в Україні

2. Форми та результативність міжнародного бізнесу в Україні

3. Проблеми і перспективи розвитку міжнародного бізнесу в Україні

 

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти