ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ТЕМА 7. СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТА МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

 

Дана тема торкається проблем міжнародної макроекономіки, яка в більшій мірі, ніж міжнародна мікроекономіка, відірвана від виробництва і торгівлі конкретними товарами та послугами.
Саме міжнародна валютно-фінансова система лежить в основі функціонування міжнародної макроекономіки, опосередковуючи зв'язки між окремими її суб'єктами. В цьому зв'язку вкрай важливо знати не тільки суть світової валютної системи, а й її вплив на реальні обсяги виробництва, зайнятість, інфляцію, стан платіжного балансу і обмінних курсів валют. Вивчення теми доцільно здійснювати за таким планом:
Суть і види валюти.
Еволюція світової валютної системи.
Валютні ринки, їх види і структура.
Типи і види міжнародних розрахунків.
Платіжний баланс та його структура.

 

Суть і види валюти

 

Загальним правилом розвинутої форми товарного виробництва є вираження ціни товару в національних грошових одиницях. В Україні -гривня, в Росії - рубль, в США - долар, в Німеччині - марка, у Великобританії - фунт стерлінгів, в Італії - ліра, в Японії - ієна і ін. Наявність в державі грошової одиниці до недавнього часу вважалась обов'язковим атрибутом національного суверенітету. Грошові одиниці в рамках національних економік виконують функцію міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагромадження. В економічних . відносинах між країнами національні грошові одиниці виконують роль світових грошей. Гроші, що використовуються в міжнародних розрахунках, прийнято називати валютою.
Валюта обслуговує зовнішню торгівлю товарами і послугами, міжнародний рух капіталу, переведення прибутків з країни в країну, зовнішні позички та субсидії, міжнародний туризм, державні і приватні грошові перекази тощо. Отже, валюта - це не новий тип грошей, а лише особливий спосіб їх функціонування, зв'язаний з існуванням операцій міжнародного характеру.
Прийнято розрізняти національну валюту, іноземну валюту, міжнародну валюту. Національна валюта становить собою законний платіжний засіб на території країн, що її випустили (гривня в Україні, рубль в Росії, франк в Франції). Іноземна валюта - це платіжний засіб інших країн що законно чи незаконно використовується на території даної країни (долари в Україні, рублі в Чехії).
Міжнародна валюта становить собою розрахункову одиницю, платіжні засоби, створені і використовувані країнами в рамках світової співдружності або в її окремих регіонах. В наш час основними видами міжнародної валюти є:
СДР - спеціальні права запозичення, які застосовуються в МВФ. Вони становлять собою безготівкові грошові одиниці, які перебувають на розрахункових рахунках держав - членів МВФ.
Євро - безготівкова регіональна грошова одиниця, що застосовується в Європейському Союзі.
Валюти країн світу можуть поділятися на групи в залежності від тих чи інших ознак. Найбільш часто розрізняють: резервну валюту, валюту, що вільно використовується, і тверду валюту. Резервна валюта-це валюта (або валюти), в якій країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, що використовуються для покриття негативного сальдо платіжного балансу. Валюта, що вільно використовується, - це валюта, яка широко використовується для здійснення платежів по міжнародних операціях і активно продається та купується на головних валютних ринках. Такими валютами в наш час є долар США, японська ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, швейцарський франк і німецька марка. Тверда валюта - це валюта, що характеризується стабільним валютним курсом. Валютний курс - це ціна однієї валюти, виражена в валютах інших країн. Нерідко поняття твердої валюти використовується як синонім конвертованої валюти. Це правомірно, але стабільність валютного курсу виступає лише однією з важливих умов конвертованості.
В міжнародній економіці конвертованість валюти означає здатність резидентів і нерезидентів вільно, без жодних обмежень, обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в операціях з реальними та фінансовими активами.
Ступінь конвертованості валюти залежить від того, які обмеження накладає уряд на обмін валюти. В залежності від типу міжнародних операцій валюта може бути конвертована по поточних операціях, по капітальних операціях і повністю конвертованою.
Конвертованість по поточних операціях означає відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточних міжнародних операціях, зв'язаних з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переведеннями доходів і трансфертів. Країни - члени МВФ зобов'язані не допускати жодних обмежень на міжнародні платежі по поточних операціях. В залежності від існуючого режиму валютного курсу конвертованість по поточних операціях буває жорсткою і м'якою. Жорстка конвертованість означає, що національна валюта має фіксований курс по відношенню до іноземної валюти. М'яка конвертованість означає, що національна валюта має плаваючий курс по відношенню до іноземної валюти.
Конвертованість по капітальних операціях означає відсутність обмежень на платежі і трансферти по міжнародних операціях, що зв'язані з рухом капіталу, таким як прямі і портфельні інвестиції, кредити і капітальні гранти. До таких обмежень відносяться: обмеження об'єктів прямих іноземних інвестицій окремими галузями; вимога обов'язкового повернення прибутку національними компаніями, що здійснюють інвестиції за кордон; вимога здавати або продавати валюту, одержану з-за кордону; заборона на купівлю резидентами іноземних цінних паперів, обмеження щодо надання кредитів іноземцям тощо. Міжнародний валютний фонд не вимагає від своїх членів забезпечення конвертованості по капітальних операціях. Швидше навпаки, він вважає, що обмеження по капітальних платежах доцільні, особливо в країнах з перехідною економікою, на період досягнення необхідної макроекономічної стабілізації. Такі обмеження перешкоджають відтоку капіталу, вкрай необхідного згаданим країнам для фінансування реформ.
Повна конвертованість означає відсутність будь-якого контролю і будь-яких обмежень по поточних і капітальних операціях. Повна конвертованість передбачає також відсутність обмежень на експорт або імпорт товарів і послуг, які (обмеження) можуть вплинути на ціни. При цьому не виключається незначне регулювання зовнішньої торгівлі, яке не вносить суттєвих змін у світові ціни.
Перехід до повної конвертованості національної валюти передбачає забезпечення відповідної внутрішньої стабільності, стійкого державного бюджету, жорсткої грошово-кредитної політики, низького рівня інфляції та безробіття, стабільних темпів економічного зростання. Конвертованість валюти означає, що уряд готовий у випадку необхідності вжити заходів щодо забезпечення платоспроможності держави. Серед цих заходів може бути регулювання валютного курсу, грошової маси і валютних резервів.
В залежності від відношення до валюти резидентів і нерезидентів розрізняють внутрішню конвертованість і зовнішню конвертованість. Внутрішня конвертованість означає право резидентів (тобто всіх фізичних і юридичних осіб, що перебувають в країні понад один рік) купувати, мати і здійснювати операції всередині країни з активами в формі валюти і банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті.
Внутрішня конвертованість відноситься до операцій між резидентами всередині своєї країни і означає, скажімо, право українця обміняти гривні на долари і заплатити доларами за купівлю товару в українському магазині або покласти долари на валютний рахунок в українському банку. В усіх розвинутих країнах має місце внутрішня конвертованість, хоча на практиці її не завжди реалізують, адже працівникові магазину важче здійснювати розрахунки в іноземній валюті. Він воліє здійснювати їх в національній валюті і цим самим примушує покупця обміняти її спочатку на національну валюту і тільки після цього зробити платежі.
Зовнішня конвертованість означає право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами. В залежності від того, про конвертованість по яких операціях йде мова, поняття зовнішньої конвертованості фактично співпадає з конвертованістю валюти по поточних чи капітальних операціях.
Внутрішня конвертованість може призвести до виникнення паралельного обігу двох або кількох валют на внутрішньому ринку країни. І це може статися, незважаючи на те, що єдиним законним засобом платежу визначено національну валюту. Головною причиною виникнення паралельного обігу є висока інфляція національної валюти, в результаті якої населення прагне свої доходи і заощадження обертати в більш стабільну іноземну валюту. Використання іноземної валюти в якості засобу обігу, одиниці розрахунку і засобу заощадження прийнято називати доларизацією. Якщо іноземна валюта використовується лише як засіб обігу, то в такому випадку прийнято говорити про валютне заміщення.
Паралельний обіг валют має позитивні і негативні сторони. Позитивною стороною паралельного обігу є те, що він, по-перше, може сприяти зменшенню втрат населенням в результаті інфляції національної валюти, по-друге, забезпечує більшу впевненість іноземним інвесторам, котрі працюють або мають намір працювати на ринку даної країни. Негативна сторона паралельного обігу валют полягає в тому, що він може підірвати грошову політику уряду, оскільки уряд не контролює рух грошової маси, деномінованої в іноземну валюту. На практиці це означає, що уряд може позбавитись монетарних методів контролю за інфляцією, оскільки попит на товари буде формуватися не тільки національною грошовою одиницею, а й іноземною, маса якої невідома.
Використання валюти суб'єктами господарства у їх фінансово-господарській діяльності становить собою валютні відносини. Воші лежать в основі валютної системи.
Валютна система - це форма організації і регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством і міжнародними угодами.
Розрізняють національну, міжнародну і світову валютні системи. Національна валютна система - це форма організації та регулювання валютних відносин, закріплена національним законодавством з врахуванням норм міжнародного права. Вона виконує такі основні функції:
визначає механізми взаємодії національної грошової одиниці зі світовими грошима, тобто спосіб ЇЇ конвертованості, котирування валютних курсів;
організовує формування і використання міжнародної ліквідності, тобто грошових коштів та цінних паперів, які можуть використовуватися для погашення боргових зобов'язань;
забезпечує формування золотовалютних запасів країни;
здійснює формування кредитних ресурсів.
Основними органами національної валютної системи виступають банківські і кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, приватні комерційні установи.
Міжнародна валютна система - становить собою договірно-правову форму організації валютних відносин між групою країн. Вона виконує такі основні функції:
забезпечує формування та використання міжнародної грошової одиниці (в разі її існування, як це має місце в ЄС);
здійснює заходи щодо регулювання валютних відносин в рамках інтеграційного об'єднання;
визначає режим регулювання валютних курсів.
Основними органами міжнародної валютної системи є міжнародні валютні фонди та міжнародні кредитно-розрахункові установи (наприклад, Європейський банк реконструкції і розвитку).
Світова валютна система становить собою договірно-правову форму організації міжнародних валютних відносин між країнами світової співдружності. Головними її функціями є:
формування міжнародних ліквідних ресурсів, в ролі яких виступають золото і платіжні засоби;
забезпечення дії механізму регулювання валютних курсів;
забезпечення функціонування валютних ринків і ринків золота;
розвиток міжнародного кредитування і міжнародних розрахунків.
Основними органами світової валютної системи виступають міжнародні валютні організації (наприклад, МВФ) та міжнародні банківські установи (наприклад, Світовий банк).

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти