Насінництво – це важлива ланка в організаційній структурі виробництва. Насінництво реалізує досягнення селекції шляхом розмноження нових сортів і впровадження їх у виробництво. Це спеціальна галузь сільськогосподарського виробництва забезпечує:

- розмноження високоякісного насіння;

- зберігання в процесі розмноження всіх морфологічних ознак, біологічної чистоти й сортової якості, властивих цьому насінню і рослинам;

- формування високих врожаїв і посівних якостей насіння спеціальними прийомами вирощування, збирання й післязбиральної обробки насіння.

Насінництво безпосередньо пов’язане з селекцією. В результаті селекційної роботи створюються нові сорти. Насінництво реалізує досягнення селекції шляхом впровадження у виробництво нових сортів і вирощування на насінних посівах високоврожайного насіння.

Головним завданням насінництва є планове розмноження насіння районованих та перспективних сортів з метою широкого впровадження їх у виробництво. Важливим і постійним завданням в насінництві є збереження чистосортності та систематичне поліпшення якостей сортового насіння.

Сортове насіння – найбільш доступний кожному господарству резерв збільшення виробництва продукції землеробства та підвищення її якостей.

Врожай будь-якої культури залежить від якостей садивного матеріалу, тобто забезпечення господарств високопродуктивним оздоровленим садивним матеріалом є головним завданням насінництва. Більшість господарств повинна засівати поля насінням кращих районованих сортів, що відповідає кондиціям першого класу або еліти посівного стандарту і належить до ІІІ-ої не нижче І\/ класу репродукції.

У даний час основна насінницька робота зосереджена в науково – дослідних установах на виробництві насіння високих категорій, де діють опорні пункти з первинного насінництва, які в науково – методичному плані підпорядковані Інститутам УААН. Розпочата робота з елітного насінництва також у господарствах, що одержали в останні роки паспорт на її здійснення за результатами атестації й занесені до державного реєстру виробників насіння і садивного матеріалу.

Основна мета і завдання яке ставиться в процесі розробки курсової роботи це набути навички щодо розробки комплексу агрономічних і насінницьких заходів для господарства. Оволодіти методами вирощування, зберігання і використання насіння в сільськогосподарських підприємствах.

В кінці написання курсової роботи я повинна закріпити та поглибити свої теоретичні знання і професійні навички з організації насінництва й технології вирощування сортів та гібридів сільськогосподарських культур на насінницьких посівах, збирання, використання насіннєвого матеріалу.

Господарське значення культури

Озимий ячмінь вирощують як продовольчу і кормову культуру. Зерно його містить багато незамінних амінокислот таких як лізин, меті он і триптофан що дає йому значні переваги порівняно з озимою пшеницею і кукурудзою. Ячмінна солома цінний корм для великої рогатої худоби. Зерно ячменю містить багато білка, тому його використовують у пивоварній промисловості. Збирають озимий ячмінь раніше ніж інші зернові культури, що дає змогу краще використовувати робочу силу і техніку. У передових підприємствах і на сортодільницях вирощують по 30-50 ц/га зерна ячменю. Озимий ячмінь у районах його вирощування часто врожайні ший ніж ярий.

У південних районах озимий ячмінь досить поширений. Він менш зимостійкий ніж пшениця , тому його сіють переважно у районах з м’якими зимами.

Озимий ячмінь - найпристосованіша культура для вирощування в сівозмінах із високим насиченням зерна і зав дяки високій урожайності витісняє озиме жито та овес.

Загальна посівна площа озимого ячменю в СНД становить близько 2 млн.га 1990 р. утому числі в Україні близько 300-400 тис/га що свідчить про його велике народно господарське значення.

Зерно озимого ячменю містить у середньому понад 12% білка до 65 БЕР близько 2,1 жиру. Його використовують як концентрований корм в 1 кг його 1,2 кормо одиниць і 100 гр перетравного протеїну .

Урожайність ранніх зернових культур в 2002 р на Хмельниччині 24,2ц/га, при цьому вона займає 11 місце.

Озимий ячмінь використовують як фуражну і круп`яну культуру. У його зерні мало білка (12 % ), в зв`язку з чим воно є цінною сировиною для пивоваріння. Солома і полова – цінний грубий корм. Має також значення і зелена маса при вирощуванні ячменю на зелений корм.

Озимий ячмінь недостатньо зимостійкий ,тому його вирощують переважно в західних і південних областях України на площі 300 – 400 тис га.

Разом з тим озимий ячмінь більш урожайний , ніж ярий. У роки сприятливі для перезимівлі врожайність зерна досягає 50 – 55 ц/ га, а на сортодільницях – 79 - 84 ц/га. Середня врожайність – 28 -30 ц/га.

Озимий ячмінь менш зимостійкий , ніж озима пшениця і жито. Тривалі , навіть незначні морози (-12 – 15 С), різкі коливання температури рано навесні призводять до вимерзання посівів. Вегетаційний період озимого ячменю на 5-7 днів коротший , ніж озимої пшениці. Насіння проростає при температурі 1-2 С. відзначається високою посухостійкістю. Транспіраційний коефіцієнт не перевищує 400. внаслідок недостатньо розвиненої кореневої системи озимий ячмінь , як і пшениця , вибагливий до ґрунтів. Краще росте , розвивається і формує високі врожаї на чорноземах, каштанових та темно-сірих суглинкових ґрунтах.

Ячмінь вимогливий до наявності в ґрунті доступних елементів живлення і добре реагує на удобрення, особливо азотне, що пов`язане з його інтенсивним кущенням, наростанням вегетативної маси і коротким періодом засвоєння поживних речовин.

Для сівби використовують відсортоване, крупне насіння зі схожістю не нижче 92 %, чистотою 98%. Перед сівбою насіння протруюють і інкрустують, як і насіння озимої пшениці і жита.

Під час зимівлі на посівах проводять снігозатримання. Навесні їх боронують , підживлюють азотними добривами, проводять боротьбу з бур`янами, шкідниками і хворобами, обробляють ретардантами з використанням препаратів у дозах, рекомендованих для озимої пшениці. Збирання проводять переважно роздільним способом у фазі воскової стиглості зерна. У ячменю ламкий колос і при прямому комбайнуванні в повній стиглості бувають великі втрати зерна.

12 3 4