ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Процес вибору системи і стратегії розподілу

Загрузка...

Розподіл (тоеарорух) - це діяльність з планування, перетворення в життя і контролю за фізичним переміщенням матеріалів і готових виробів від виробників до споживачів з метою задоволення запитів споживачів і одержання прибутку.

При організації розподілу необхідно керуватися такими принципами: оптимальна ланковість товароруху, найкоротші шляхи товароруху, уніфікація технологічних схем, оптимізація технологічних операцій, ефективне використання транспортних засобів і торговельно-технологічного обладнання, раціональний розподіл функцій між учасниками розподілу.

Фактори, що впливають на розподіл, можна згрупувати в такий спосіб:

- виробничі: розміщення промислових підприємств, спеціалізація, сезонність виробництва;

- транспортні: стан транспортних шляхів; наявність і стан транспортних засобів; наявність контейнерних майданчиків;

- торговельні: купівельний попит; підготовленість торговельних підприємств до використання прогресивних систем товароруху; обсяг партій товарів, що може прийняти підприємство; розміри мінімальних норм відвантаження; розміри торговельних підприємств; товари; рівень організаційної і комерційної роботи; рівень конкуренції.

Для забезпечення ефективності процесу розподілу зусилля повинні бути спрямовані на рішення двох основних завдань: скорочення часу на перебування товарів у дорозі і скорочення витрат обігу.

Канал розподілу - це сукупність юридичних або фізичних осіб, що приймають на себе або беруть участь у передачі іншим права власності на товар або послугу на їхньому шляху від виробника до споживача.

Учасниками каналу розподілу є: промислові підприємства; оптові підприємства; роздрібні підприємства; транспортні підприємства.

Усі учасники каналу розподілу повинні забезпечити виконання таких завдань:

- збір і вивчення всієї інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень з організації товароруху;

- організація роботи зі стимулювання збуту товарів, інформування оптових і роздрібних покупців про товари;

- налагодження й удосконалення взаємин партнерів, що беруть участь у товарорусі;

- максимальна підготовка товарів з врахуванням вимог покупців;

- узгодження інтересів усіх учасників процесу розподілу;

- організація комплексного підходу до технологічних процесів товароруху (вантажно-розвантажувальні роботи, складування товару, транспортування й ін.);

- оптимізація витрат щодо забезпечення процесу розподілу;

- своєчасна доставка товару в потрібне місце;

- максимальне задоволення вимог посередників і кінцевих споживачів при високому рівні обслуговування;

- досягнення намічених показників за обсягами продажів і прибутку.

Учасники каналу розподілу виконують низку функцій:

- інформаційну;

- проведення маркетингових досліджень;

- стимулювання збуту;

- встановлення контактів, взаємин з партнерами;

- комунікаційну;

- оптовий і роздрібний продаж;

- приведення товару у відповідність з вимогами споживачів;

- перетворення виробничого асортименту в торговельний;

- проведення переговорів;

- організаційну (транспортування і складування товарів);

- нагромадження і збереження товарних запасів;

- фінансову;

- прийняття ризику;

- перерозподіл товарних ресурсів;

- надання послуг.

Процес розподілу являє собою ряд потоків: інформації, замовлень і платежів, тому потрібне співробітництво виробників, оптових і роздрібних торговців. Ці три учасники розподілу можуть розглядатися як система каналів (або розподільна система), тобто як група незалежних підприємств, що складаються з виробників, оптових і роздрібних торговців, яка покликана довести потрібний набір товарів до споживачів у потрібне місці і необхідний час.

Процес вибору системи і стратегії розподілу здійснюється за етапами (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Етапи процесу вибору системи і стратегії розподілу

1 етап - виявлення альтернативних систем розподілу.

Канали розподілу характеризуються кількістю рівнів, що їх складають. Рівень каналу розподілу - ланка посередників, що виконують визначені функції з переміщення товару і передачі права власності на нього черговій ланці ланцюжка посередників у напрямку кінцевого споживача.

Довжина каналу розподілу визначається кількістю проміжних рівнів. Ширина каналу визначає кількість незалежних учасників на визначеному етапі товароруху.

Тип каналу визначається кількістю рівнів каналу розподілу. Існує три типи каналів: прямий, непрямий і змішаний.

Прямі - переміщення товарів і послуг від виробника до споживача без посередників. Непрямі - переміщення їх до незалежного учасника (посередника), а потім - до споживача.

Найрозповсюдженішими каналами розподілу споживчих товарів є такі:

- нульовий канал (прямий маркетинг, спрямований на споживачів direct-marketing channel) - канал розподілу товарів, у якому немає проміжних ланок або рівнів, і який складається тільки з підприємства-продавця і кінцевого споживача; при цьому застосовують чотири торговельні методи: продаж удома, через належні виробнику фірмові магазини, за телефоном і каталогами;

Непрямі канали:

- однорівневий канал - містить усього один проміжний рівень - роздрібних торговців;

- дворівневий канал - включає два проміжних рівні: рівень оптовиків і рівень роздрібних торговців;

- трьохрівневий канал - складається з трьох проміжних рівнів - наприклад, між оптовиками і роздрібними підприємствами містяться дрібні оптовики.

Існують також канали розподілу зі значною кількістю рівнів. З погляду виробника товарів, значна кількість рівнів означає втрату контролю над процесом продажів і складну схему каналів розподілу.

Оцінка різних каналів. Кожен варіант каналу розподілу варто оцінювати за: економічним критерієм (співвідношення результатів і витрат); ступенем контролю; періодом адаптації (структура каналу повинна забезпечувати можливість швидкої зміни маркетингової стратегії на нестабільних ринках).

Другий етап - оцінка умов розподілу.

Виявляючи можливі варіанти розподілу, підприємство повинно оцінити такі умови: потреби покупців; конкуренцію; законодавчі норми; особливості продукції; особливості підприємства.

Третій етап - визначення цілей розподілу.

Лідер каналу розподілу має сформулювати цілі, що стануть критерієм вибору каналу. Наприклад: уникати конкуренції при прямому продажеві і використовувати послуги посередників або здійснювати продаж кожній групі покупців на різній основі, безпосередній продаж великим покупцям і використання послуг посередників при продажу невеликим організаціям.

Цілі каналу розподілу піддаються впливу таких факторів, як характеристики товару; обсяг послуг, що надаються всередині каналу; стратегія діяльності підприємства; торговельні посередники; конкуренти і навколишнє середовище.

Четвертий етап - визначення структури каналів (системи розподілу) - передбачає чотири види рішень:

o чи використовувати посередників: якщо так, то:

o довжина каналу (кількість посередників);

o інтенсивність розподілу; за ступенем охоплення виокрелюють три види розподілу:

- ексклюзивний розподіл - кількість посередників, що працюють безпосередньо з товарами або послугами виробника, суворо обмежено; застосовується, коли виробнику необхідно встановити контроль над діяльністю продавців і рівнем сервісу, що вони надають; при цьому укладаються ексклюзивні дилерські угоди, згідно з якими підприємства-продавці зобов'язуються не торгувати товарами конкуруючих марок; у свідомості споживачів імідж товару підвищується, що дозволяє встановлювати на нього вищі націнки;

- селективний (вибірковий) розподіл - використовується більше посередників, ніж в ексклюзивному, але не максимальна їхня кількість; підприємство встановлює хороші ділові відносини з деякими посередниками й очікує від них зусиль зі збуту вищих за середні; дозволяє домогтися необхідного охоплення ринку при більш твердому контролі і менших витратах;

- інтенсивний розподіл - передбачає, що виробник прагне забезпечити наявність своїх товарів у максимальній кількості торговельних точок; це важливо, коли споживачі приділяють особливу увагу зручності розташування;

o добір конкретних посередників - найважливішими критеріями при доборі посередників є: їх здатність охопити цільовий ринок; здійснювати торговельні функції з розумними витратами; додаткові критерії: фінансові ресурси, досвід, охоплювані ними географічні райони, рівень сервісу і виконання замовлень, темпи росту, знання продукції, репутація в галузі.

П'ятий етап - забезпечення кооперації (співробітництва) учасників каналу.

Визначений ступінь кооперації диктується загальним прагненням до одержання прибутку, однак одночасно зі співробітництвом іноді виникають конфлікти в результаті розходжень економічних цілей учасників каналу і їхніх поглядів на методи ведення справ.

Виокремлюють три типи конфліктів:

- горизонтальний - конфлікт, що виникає між підприємствами, які перебувають на одному рівні каналу розподілу;

- вертикальний - конфлікт між різними рівнями того самого каналу розподілу;

- багатоканальний - конфлікт, у якому беруть участь кілька окремих каналів, створених для обслуговування ринку.

Джерела конфліктів, що виникають між учасниками каналу в системі розподілу:

- розходження економічних цілей;

- лідер каналу іноді конкурує зі своїми посередниками, виконуючи за них функцію розподілу;

- розбіжність загальнонаціонального і локального інтересів більшості посередників;

- невдоволення посередників - незалежних бізнесменів - контролем над їхньою роботою з боку лідера каналу розподілу.

Керівнику каналу необхідно забезпечити співробітництво всередині каналу.

Шостий етап - розробка стратегій каналів розподілу.

Розробка маркетингових стратегій у сфері розподілу повинна здійснюватися на основі маркетингових досліджень.

Як стратегії розподілу використовуються:

o стратегія проштовхування - здійснюється з метою спонукання оптових і роздрібних торговців мати товари підприємства, тим самим "проштовхуючи" товари через канал до кінцевого споживача; вони можуть пропонувати посередникам підвищені знижки на окремі товари, відшкодовувати їм рекламні витрати, збільшувати знижки при закупівлі великої партії, організовувати конкурси, преміювати за розширення продажів, а також проводити рекламні заходи і виставки в магазинух, щоб допомогти торговцеві продати товар;

o стратегія витягування - покликана переконати споживача прийти до магазину і витягнути товар з каналу збуту; щоб поінформувати споживачів про марку і спонукати зробити пробну покупку, використовують рекламу, надання безкоштовних купонів і знижок.

Сьомий етап - оцінка і модифікація системи каналів.

Стратегія модифікації каналів передбачає зміну або довжини каналу, або інтенсивності охоплення.

Оцінка діяльності учасників каналу здійснюється за такими показниками: норми збуту; середній рівень товарних запасів; час дії; відношення до дефектних товарів; участь у програмах з просування товарів і навчання персоналу.

Можна виокремити три рівні змін у каналах розподілу:

- додаються або вилучаються окремі учасники каналу;

- додаються або вилучаються канали розподілу цілком;

- з'являються зовсім нові методи продажу товарів. Мотивування учасників каналу. Існують три варіанти роботи

виробника з дистриб'юторами:

- кооперування з посередниками - для його досягнення виробники застосовують могутні стимули, такі як забезпечення більшої норми прибутку, укладання угод на спеціальних умовах, премії, проведення рекламних кампаній, надання приміщень для презентацій, змагання зі збуту;

- довгострокове партнерство - виробник чітко визначає, чого саме він хоче від дистриб'юторів (яке охоплення ринку, устаткування, розвиток системи маркетингу і надання маркетингової інформації, рівень наданих послуг і технічного обслуговування); він прагне до згоди з ними стосовно цих правил і може пов'язати розміри винагороди з тим, наскільки точно дотримуються їх дистриб'ютори;

- планування розподілу - найпрогресивніший метод: виробник організує спеціальний відділ з планування роботи з дистриб'юторами, що займається виявленням потреб посередника, а також розробкою програми зі стимулювання торгівлі, щоб допомогти кожному окремому продавцеві працювати найефективніше; разом з дистриб'юторами відділ намічає комерційні цілі, визначає необхідний рівень товарних запасів, розробляє плани використання торговельних платежів і їхнього оформлення для кращого збуту товарів, виробляє вимоги до підготовки торговельного персоналу, складає плани рекламних кампаній і заходів щодо стимулювання збуту.

Маркетингові системи в удосконаленні управління розподілом.

Традиційні канали розподілу складаються з одного або декількох незалежних виробників, оптових і роздрібних торговельних підприємств, причому кожен є окремим підприємством, що прагне отримати максимальний прибуток, навіть на шкоду прибутку каналу в цілому. При цьому жоден з учасників каналу не може контролювати інших учасників і вирішувати конфлікти, що виникли.

На відміну від традиційних каналів маркетингова система - це інтегрована система, що функціонує як єдине ціле. Один з учасників каналу або є власником інших підприємств-учасників, або укладає з ними контракт, або має вплив, достатній для того, щоб об'єднати інших учасників.

Розрізняють три маркетингові системи: вертикальні маркетингові системи (ВМС), горизонтальні маркетингові системи (ГМС), багатоканальні маркетингові системи (БМС).

Вертикальна маркетингова система - це інтегрована система, у межах якої підприємства різних рівнів - виробники, оптові і роздрібні торговці - спільно здійснюють розподіл товарів.

ВМС функціонує як єдина комплексна система. Домінуюче становище у ВМС може займати як виробник, так і оптове або роздрібне торговельне підприємство.

Переваги ВМС: їх використання дає економію коштів за рахунок розмірів системи розподілу, скоординованого управління ціновою політикою, а також усунення дублювання функцій; мінімізується кількість конфліктів між членами каналу, що мають чіткі завдання і програми; максимально використовуються досвід і компетенції членів каналу.

Типи ВМС: корпоративні, договірні, керовані (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Вертикально інтегровані системи розподілу

Корпоративна ВМС - система, що належить одному підприємству. Застосовується, коли виробництво і продаж зосереджені в одного власника.

Виробнику, що володіє системою розподілу, належать роздрібні магазини цієї системи. Власність виробника на роздрібну мережу іменують "інтеграцією вперед", тому що підприємство здобуває ланку, що роміщується ближче до споживача.

Якщо роздрібний або оптовий торговець володіє системою розподілу, йому належать і виробничі потужності. Така форма власності, що дозволяє роздрібним і оптовим підприємствам контролювати джерела постачання, іменується "інтеграцією назад", тому що посередники здобувають ланки, що в ланцюзі розподілу віддалені від споживача.

Контрактні (договірні) вертикальні маркетингові системи утворюються на основі договірних відносин між підприємствами, коли права й обов'язки членів каналу визначаються юридично оформленими договорами.

Види контрактних систем:

- добровільні мережі, організовані оптовиком - це групи незалежних роздрібних магазинів, сформовані оптовим підприємством з метою домогтися економії при закупівлі великих партій товарів;

- кооперативи, організовані роздрібними підприємствами - це групи незалежних магазинів, що спільно створюють оптову закупівельну ланку; магазини здійснюють закупівлі через цей кооператив і співробітничають у сфері реклами і встановлення цін;

- франчайзинг (franchise) - контрактне партнерство між виробником, оптовиком або сервісною організацією і незалежними бізнесменами, що купують право володіти і керувати одним або більше підприємствами в системі франчайзингу; франчайзі - незалежний учасник каналу, що здобуває франшизу, купує право продавати продукцію або послугу даної марки; підприємство, що надає франшизу - франчайзер, як правило, дозволяє користуватися фірмовою торговельною маркою і стилем, забезпечує стартовим капіталом, пропонує допомогу в маркетингу і бухгалтерії, а також надає технологію виробництва (know-how); у свою чергу, франчайзер одержує деяку компенсацію у вигляді початкової винагороди, постійних ліцензійних платежів, орендної плати за устаткування і визначеної частки прибутків.

Керована (контрольована) ВМС - це система, що інтегрує функції розподілу на основі впливу лідера каналу розподілу завдяки його розмірам і силі, а не на основі власності або контрактних відносин. Найвпливовіший учасник системи розподілу бере на себе роль лідера каналу і вимагає від ланок каналу співробітництва в здійсненні функцій розподілу, без якого доставка, контроль за запасами або виконанням гарантій будуть неефективними.

Горизонтальні маркетингові системи (ГМС) утворюються в тому випадку, коли кілька підприємств, що перебувають на одному рівні каналу (або виробники, або оптовики, або роздрібні торговці) приймають рішення про співробітництво. Причини, що змушують об'єднати зусилля: недостатність капіталу, технічних можливостей, виробничих потужностей, зменшення ризику, одержання більшої вигоди.

Переваги ГМС: підприємства отримують можливість знизити витрати; збільшується швидкість проникнення на ринок; відкривається доступ до нової інформації і технологій, до додаткових каналів розподілу і торговельних точок.

Багатоканальні маркетингові системи (БМС) утворюються, якщо один і той самий товар одного виробника необхідно просувати за декількома каналами; ця система використовується в тих випадках, коли виникає необхідність обслуговувати різних замовників через різні канали.

Перевага БМС: вона дозволяє підприємству ефективно обслуговувати ряд ринкових сегментів.

Недолік БМС: така система неминуче породжує конфлікти; їхньою причиною стає зіткнення посередника з додатковою конкуренцією та одержання різними посередниками різних умов від постачальника.

 

Вступ

1. Завдання та джерела аналізу збутової діяльності підприємства

2. Факторний аналіз обсягу реалізації

3. Аналіз виконання договірних зобов’язань

4. Аналіз ринків збуту і маркетингової діяльності підприємства

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

Сьогоднішній світ – світ динаміки і швидкості. Щоб в ньому вижити,
необхідно постійно мінятися разом з ним і постійно отримувати нові
знання і уміння. Більш того, мало ними володіти - ними необхідно уміти
грамотно скористатися з тим, щоб вони принесли найбільшу вигоду їх
власнику.

Сьогоднішня економіка, що динамічно розвивається, призводить до того, що
фірми і організації вимушені постійно еволюціонувати, щоб не залишитися
за бортом прогресу і бізнесу. Насичення абсолютно всіх ринків товарами
такою мірою, що компаніям доводиться буквально битися за покупців,
приводить до розуміння виняткової ролі збуту в діяльності підприємства.
Продукція або послуга, вироблена підприємством, повинна бути оптимальним
чином продана: тобто, з урахуванням всіх переваг і побажань клієнтів, і
з отриманням найбільшої вигоди. Тому головна задача будь-якого
підприємства – ідеальним чином сумістити бажання клієнтів і власні
виробничі можливості. В цьому випадку у нього буде можливість довести
покупцю незаперечні переваги свого товару, або послуги.

Саме тому система збуту є важливою в діяльності будь-якого виробництва.
І це не позбавлено обґрунтовування – саме в процесі збуту готової
продукції з'ясується, наскільки точними і вдалими були всі використані
концепції і стратегії по просуванню товару на ринок. І якщо все
виявилося так, як і було задумано, то покупець обов'язково помітить
товар, і прибуток – кінцева мета будь-якої підприємницької діяльності –
не примусить себе чекати. В іншому випадку, ні про які високі доходи і
говорити не доводиться. В бізнесі ціна помилки досить висока.


1. Завдання та джерела аналізу збутової діяльності підприємства

Реалізація продукції — це ланка зв'язку між виробником і споживачем. Від
того, як продається продукція, який попит на неї на ринку, залежить і
обсяг її виробництва. Реалізація продукції є завершальним етапом
кругообігу ресурсів підприємства де товарна форма засобів змінюється на
грошову.

Обсяг реалізації продукції безпосередньо впливає на величину витрат,
прибуток та рентабельність підприємства. Тому аналіз показників
реалізації має важливе значення.

Його основні завдання:

· оцінка рівня виконання плану (прогнозу) та динаміки реалізації
продукції;

· аналіз та визначення впливу різних факторів на зміну обсягу
реалізації;

· розробка заходів для оптимізації обсягів реалізації продукції як в
цілому, так за окремими видами.

и видами.

Джерелами інформації для аналізу є бізнес-план підприємства, оперативні
плани-графіки, звітність ф. 5-ЗЕЗ «Звіт про експорт (імпорт) товарів, що
не проходять митного декларування», ф. 2 «Звіт про фінансові
результати», відомість 16 «Рух готових виробів, їх відвантаження та
реалізація» та ін.

Обсяг реалізації продукції визначається за відвантаженою покупцям
продукцією і може виражатися в порівнянних, планових та діючих цінах. За
умов ринкової економіки цей показник набуває першочергового значення.

Важливе значення для оцінки виконання планів мають також натуральні
показники обсягів реалізації продукції, які використовують для аналізу
обсягу реалізації продукції за окремими видами та групами однорідної
продукції.

Етапи аналізу:

· оперативний аналіз відвантаження продукції за обсягом, асортиментом за
день, наростаючим підсумком з початку місяця, а також відхилення від
плану;

· дослідження динаміки та темпів зростання продукції (базові та
ланцюгові темпи приросту) як в цілому за рік , так і за місяць, квартал
звітного року;

· факторний аналіз реалізації продукції;

· аналіз виконання договірних зобов’язань щодо поставок продукції.

2. Факторний аналіз обсягу реалізації

Основні завдання аналізу обсягу реалізації продукції:

- аналіз виконання плану (прогнозу), динаміки обсягу реалізації за
звітний період в цілому за рік, а також в розрізі кварталів, місяців,
декад здійснюється як в цілому по підприємству по загальному обсягу
реалізації так і в розрізі основних виробів та видів продукції, що
формують цей обсяг;

- аналіз факторів, що впливають на зміну обсягу реалізації;

- аналіз причин зміни залишків продукції на складі та залишків
відвантажених товарів;

- аналіз резервів оптимізації обсягів реалізованої продукції як в
цілому, так і за окремими видами продукції.

Оскільки обсяг реалізації залежить від обсягу товарної продукції,
залишків продукції на складі та залишків відвантаженої продукції.
Основою для факторного аналізу обсягу реалізації є баланс товарної
продукції який складається з двох частин. Ліва (доходна) – відображає
залишки нереалізованої товарної продукції (бух. баланс) в тому числі на
складах та товарів відвантажених, випуск товарної продукції (стат.
звітність). В правій частині (видатковій) – відображається обсяг
реалізованої товарної продукції (звіт про фін. результат) і залишки
нереалізованої продукції у розрізі товарів відвантажених та продукції на
складі на кінець звітного періоду (бух. баланс). Баланс товарної
продукції можна відобразити наступною формулою: Зпоч. + В = Р + Зкін. З
отриманої формули розрахуємо обсяг реалізації Р = Зпоч. + В - Зкін
Розглянемо вплив даних факторів на зміну обсягу реалізації за даними
таблиці 1.

Таблиця 1

Вихідні показники для факторного аналізу обсягу реалізації

тис. грн.

Показник За планом Фактично Абсолютне відхилення Вплив фактору

1. Залишки нереалізованої продукції на початок періоду 430 420 -10
-10

2. Обсяг випуску товарної продукції 7400 7900 +500 +500

 

3. Обсяг реалізованої товарної продукції 7100 7300 +200 +200

4. Залишки нереалізованої продукції на кінець періоду 730 1020 +290
-290

 

За даними таблиці плановий обсяг реалізації перевиконано на 200
тис.грн., що пояснюється в першу чергу за рахунок збільшення обсягу
випуску на 500 тис.грн. та негативним впливом залишків нереалізованої
товарної продукції на складі у сумі 300 тис.грн..

Наступним етапом аналізу обсягу реалізованої продукції є ціла група
факторів, які впливають на його зміну. А саме:

1.Виробничі фактори:

· рівень виконання плану товарної продукції;

· якість продукції;

· асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції;

· ритмічність випуску продукції.

2. Фактори пов’язані з збутом та складуванням:

· оранізаційно-технічний рівень навантажувально-розвантажувальних робіт
та складських робіт;

· величина портфеля замовлень;

· стан і комплектність залишків готової продукції на складі;

· забезпеченість тарою та упаковкою;

· наявність договорів на поставку і дотримання умов цих договорів.

3. Фактори пов’язані з транспортуванням продукції:

· відповідність кількості та видів транспортних засобів потребам
підприємств;

· ритмічність подання транспортних засобів;

· придатність транспортних засобів для завантаження відповідних видів
продукції;

· дотримання термінів перевезень та інших договірних умов.

4. Фактори пов’язані з маркетинговою діяльністю:

· стратегія маркетингу та її вплив на діяльність підрозділів
підприємств;

· місткість ринків збуту;

· стратегія та методи основних конкурентів;

· цінова політика;

· методи розповсюдження товарів;

· реклама діяльності.

5. Фактори пов’язані з роботою фінансового та інших підрозділів
підприємства:

· вибір форм розрахунків із покупцями;

· своєчасність та якість контролю щодо оформлення та оплати платіжних
документів;

· вивчення платоспроможності покупців та можливих форм співпраці з ними;

· своєчасність та якість оформлення санкцій за порушення зобов’язань зі
сплати боргів покупцями та установами.

6. Інші чинники:

· термін документообороту, якість опрацювання документів в установах
банку;

· зняття виробів із виробництва у підприємств споживачів;

· рішення арбітражних судів щодо позовів;

· зміна митних правил, податкового законодавства.

Важливо зазначити, що кожна група факторів може бути розгалужена
відповідно до мети та завдань аналізу, що обумовлює методику аналізу їх
впливу.

3. Аналіз виконання договірних зобов’язань

Розглянемо детально останній етап аналізу - аналіз виконання договірних
зобов'язань щодо поставок продукції. Обґрунтоване складання портфелю
замовлень є запорукою отримання прибутків підприємством і як наслідок
стійкого фінансового становища.

Завдання аналізу:

- аналіз виконання договірних зобов’язань за асортиментом і якістю
продукції;

- аналіз виконання договірних зобов’язань за строками поставки
(досліджується план поставки та окремо вивчається сума недопоставленої
продукції за місяць, квартал, рік);

- оцінка обґрунтованості складання та виконання договірних замовлень у

адання та виконання договірних замовлень у
відповідності до загальної стратегії підприємства;

- дослідження основних причин невиконання договірних замовлень та
розробка системи заходів щодо поліпшення договірної дисципліни на
підприємстві;

- аналіз виконання міжнародних угод та державних контрактів (гарантує
підприємству збут продукції, своєчасну її оплату, податкові та кредитні
пільги);

- аналіз виконання плану поставок за місяць та наростаючим підсумком у
цілому по підприємству щодо окремих споживачів та видів продукції та
оцінюють стан виконання договірних зобов'язань.

Основні показники аналізу виконання договірних зобов’язань:

- план поставки продукції в розрізі виробів, періодів поставки (місяць,
квартал), та споживачів продукції;

- недопоставлена продукції в розрізі виробів, періодів поставки (місяць,
квартал), та споживачів продукції;

- виконання плану в розрізі виробів, періодів поставки (місяць,
квартал), та споживачів продукції;

- відсоток виконання договірних зобов'язань;

- коефіцієнт напруженості поставок.

Відсоток виконання договірних зобов'язань розраховують як відношення
фактичного обсягу поставки в межах обсягу відвантаження, що передбачений
договором поставки до розміру поставки за договорами (до планового
обсягу поставки).

Коефіцієнт напруженості поставок –представляє собою відношення обсягу
поставки за договорами до величини виробничих потужностей підприємства.

Недотримання договірних зобов’язань викликано:

· зміною величини партії виробів;

· недостатньою кількістю транспортних засобів;

· різними технологічними особливостями вантажопереробки;

· відмова контрагентів від продукції через її неконкурентоспроможність;

· скорочення обсягів виробництва продукції споживачами.

Невиконання договірних зобов'язань спричиняє:

- зменшення виручки, прибутку;

- зростання штрафних санкцій;

- втрата ринків збуту продукції;

- скорочення обсягів випуску та спад виробництва.

4. Аналіз ринків збуту і маркетингової діяльності підприємства

Мета аналізу: системне та комплексне дослідження маркетингового
середовища шляхом дослідження причин падіння обсягів реалізації
продукції, відхилень від прогнозів щодо невиконання договірних
зобов’язань, визначення слабких місць суб’єкта господарювання в
маркетинговій діяльності. Основними напрямами аналізу є:

1. Аналіз ринків збуту продукції.

2. Аналіз цінової політики.

3. Аналіз системи розповсюдження товарів.

4. Аналіз конкурентоспроможності продукції.

5. Оцінка кон'юнктури ринку нового товару.

6. Аналіз ефективності маркетингової діяльності та ін.

Системний підхід уможливлює виявлення проблем, що виникають,
формулювання рекомендацій щодо вдосконалення маркетингової діяльності
підприємства.

Аналіз ринків збуту продукції. Аналіз ринків збуту є важливим напрямом
аналізу від якого в кінцевому рахунку залежать: обсяг продажу, середній
рівень цін, виручка від реалізації продукції, сума отриманого прибутку,
фінансовий стан та ін. Важливо наголосити на тому, що знання ринку того
чи іншого товару є надзвичайно важливим для підприємства, оскільки,

товару є надзвичайно важливим для підприємства, оскільки,
знаючи всю сукупність фірм, котрі функціонують у цій сфері обміну, можна
виявити потенціальних та регіональних конкурентів.

Основні завдання аналізу:

· оцінка місткості ринку та окремих його сегментів та визначення впливу
факторів, що впливають на їх зміну;

· вивчення показників збуту різних категорій виробів та розробка
пропозицій щодо формування ринків збуту;

· виявлення та дослідження потенційних конкурентів, як на регіональному
так і на галузевому рівнях.

Зміст дослідження:

· оцінка структури ринків збуту;

· оцінка місткості та частки ринку;

· аналіз динаміки продажу щодо підприємств-споживачів.

Оцінка структури ринків збуту досліджується з точки зору обсягів
реалізації на місцевому ринку, по області, в межах України та за її
межами. На другому етапі необхідно вивчити місткість ринку та показники
структури щодо частки ринку.

Місткість товарного ринку є одним з основних об'єктів дослідження,
оскільки цей показник відображає принципово можливий обсяг збуту товару
суб’єктом господарювання. Місткість ринку визначається обсягом (у
фізичних одиницях або вартісному вираженні) товарів, які на ньому
реалізуються протягом року.

Місткість ринку можна визначити за такою формулою: V = В + З + І - Е

де V — місткість ринку;

В — виробництво товарів;

З — залишки товарних запасів;

І — імпорт товарів;

Е — експорт товарів.

Іншим важливим показником, величину котрого необхідно визначати та
прогнозувати, є показник питома вага ринкової частки, який
розраховується як відношення обсягу продажу певного товару даного
суб’єкта господарювання до сумарного обсягу продажу цього товару всіма
суб’єктами господарювання, що діють на даному ринку. Цей показник є
ключовим для оцінки конкурентної позиції суб’єкту господарювання.

Аналіз системи розповсюдження товарів. Вибрані підприємством канали
збуту та мережа розповсюдження товарів впливають на всі інші рішення у
сфері маркетингу.

Основні завдання аналізу:

· оцінка динаміки, структури розповсюдження товарів та каналів збуту;

· оцінка охоплення ринку та його невикористані резерви;

· розробка пропозицій щодо поліпшення мережі розповсюдження товарів та
каналів збуту.

Порядок досліджень:

1) оцінка обсягів та інтенсивності охоплення оптової та роздрібної
мережі;

2) оцінка регіонального розподілу товарів;

3) структура каналів збуту та їх динаміка;

4) оцінка обсягів продажу за окремими каналами.

Основні напрямки збільшення обсягу реалізації продукції:

1. Модернізація та поліпшення продукції, що випускається шляхом
приведення виробів, що випускаються, у відповідність із запитами
споживачів; відмова від дефіцитних та надто коштовних матеріалів.

2. Зняття з виробництва нерентабельних виробів та виробів, що не
користуються попитом.

3. Зниження цін на окремі види продукції з урахуванням рівня цін
конкурентів, необхідний рівень зниження ціни на окремі види продукції.

4. Пошук нових сфер застосування та реалізації продукції.

5. Розробка заходів для повернення втрачених у конкурентній боротьбі

повернення втрачених у конкурентній боротьбі
споживачів: оптимізація каналів збуту, розширення збутової мережі як в
Україні, так і за її межами.

6. Підготовка та організація виробництва нових виробів, що користуються
попитом, та ін.

Аналіз системи розповсюдження товарів.

Завдання аналізу:

· оцінка динаміки, структури розповсюдження товарів та каналів збуту;

· оцінка охоплення ринку та його невикористані резерви;

· розробка пропозицій щодо поліпшення мережі розповсюдження товарів та
каналів збуту.

Порядок дослідження:

· оцінка та інтенсифікації охоплення роздрібної та оптової мережі;

· оцінка регіонального розподілу товарів;

· структура каналів збуту та їх динаміка;

· аналіз обсягів продажу за окремими каналами.

Основні причини погіршення каналів збуту:

· погіршення загальної економічної кон’юнктури;

· помилки керівництва суб’єктів господарювання, що орієнтуються на
виробництво без урахування попиту ринку;

· формування регіональної мережі збуту не на підставі ретельних
розрахунків конкретного попиту, а на підставі особистих можливостей
(контактів) працівників служби збуту;

· загальне скорочення чисельності працівників служби збуту та обмеження
її діяльності.

Аналіз конкурентоспроможності продукції.

Аналіз проводиться безперервно та систематично.

Основні завдання аналізу:

· оцінка конкурентоспроможності продукції;

· вивчення факторів що впливають на її рівень;

· розробка системи заходів для забезпечення не

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти