ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ МОВИ

СТИЛІСТИЧНЕ ВИКОРИСТАННЯ МОРФОЛОГІЧНИХ ЗАСОБІВ МОВИ

ІМЕННИК

РІД ВІДМІНЮВАНИХ ІМЕННИКІВ

1. Визначення роду відмінюваних іменників, як правило, не вик­ликає труднощів: вказівка на рід міститься у зовнішній формі слів — реклама, філія, рейтинг, житло, замовлення. Якщо ж рід не підка- зується закінченням, можливі помилки при визначенні цієї категорії. Труднощі стосуються насамперед іменників з нульовим закінченням, які можуть належати і до чоловічого, і до жіночого роду.

Слова аерозоль, картель, нежить, псалтир, рояль, толь, тунель, тюль, фенхель, шампунь належать до чоловічого роду, іменники бан­дероль, барель, бешамель, ваніль, вуаль, емаль, каніфоль, консоль, міг­рень, папороть, ретуш, розкіш, філігрань, фланель, шагрень — до жі­ночого. Розрізняються родом омоніми туш1 "рідка або суха фарба", туш2 "музична п'єса, що використовується як урочисте вітання під час вшанування, вручення нагород тощо" і туш3 "у грі в більярд — ненавмисне торкання кулі, що вважається ударом". Перший з омо­німів належить до жіночого роду, два інших — до чоловічого.

2. Частина помилок при визначенні роду виникає під впливом російської мови. Рід співвідносних іменників у російській і ук­раїнській мовах здебільшого збігається, що пояснюється спорідне­ністю мов. Відзначаються також іменники, що розрізняються за ро­довою характеристикою у двох мовах.

Іноді вказівкою на розбіжність роду є зовнішня структура слів, наприклад:


 

 


українська мова

криза недуга

президія ж. р

теза тополя філія

російська мова

кризис недуг

президиум ч. р.

тезис тополь филиал


посуд продаж ярмарок
посуда продажа ярмарка
ч. р.
ж. р.

Деякі іменники мають однакову морфологічну структуру в двох мовах, але відрізняються за родовою характеристикою:


 

 


українська мова

путь біль дриль Дріб

живопис запис кір

російська мова
путь боль дрель дробь живопись запись корь летопись машинопись надпись опись перекись пыль подпись полынь поступь пропись россыпь рукопись Сибирь сыпь степь степень степень
ч. р.
ж. р.

літопис машинопис напис опис перекис пил підпис полин поступ пропис розсип рукопис Сибір висип степ степінь ступінь


 

 


3. Деякі іменники мають варіантні родові форми. Найчастіше ва­ріюються форми чоловічого і жіночого роду: абрикос і абрикоса, вольєр і вольєра, жираф і жирафа, зал і зала, кахель і кахля, клавіш і клавіша, лангуст і лангуста, мозоль і мозоля, мотузок і мотузка, пантофель і пантофля, реприз і реприза, спазм і спазма, хлющ і хлю­ща. Як слова спільного (чоловічого і жіночого) роду вживаються іменники: ґандж (розм.), дрож, купіль, фальш, харч.

Можлива також варіантність форм чоловічого і середнього роду безлад і безладдя, свердел і свердло, а також жіночого і середнього роду покуть і покуття.

Наведені вище родові варіанти подаються в словниках сучасної української мови як стилістично рівноправні. Деякі варіантні форми іменників розрізняються за стилістичним забарвленням або часто­тою вживання. Так у парах бакенбарда — бакенбард, банкнот — банкнота, ковила — ковил, птах — птаха, санаторій — санаторія, туфля — туфель, чорнобиль (ч. р.) — чорнобиль (ж. р.) перші форми становлять літературну норму, а другі є розмовно-просторічними, діалектними або застарілими. Форми жіночого роду блакить, про­сіка, цукерка характеризуються активністю функціонування, а їх ро­дові варіанти чоловічого роду блакит, просік, цукерок є рідковжива­ними.

До різних родів належать деякі словотворчі варіанти. їх стилі­стичні особливості можуть збігатися або різнитися: сутінь (нейтр.) — сутінок (нейтр.), браслет (нейтр.) — браслетка (нейтр.), табурет (нейтр.) — табуретка (нейтр.), трафарет (нейтр.) — трафаретка (розм.), фасет (спец.) — фасетка (спец.).

4. Деякі родові варіанти іменників виявляють лише частковий збіг значень. Семантичні розбіжності можуть супроводжуватися і функціональними. Наприклад, іменник овоч у формі чоловічого роду вживається із одиничним значенням — "плід городніх (польо­вих) рослин", рідше "плід садових (лісових) дерев, кущів". Реалізову­ючи збірне значення ("м'які плоди будь-яких рослин"), слово висту­пає у формах чоловічого і жіночого роду. Варіант жіночого роду є рідковживаним.

До стилістично нейтральних належить іменник метод. Він ужи­вається у двох значеннях — "спосіб пізнання явищ природи та сус­пільного життя", "прийом або система прийомів, що застосовується в якій-небудь галузі діяльності". Іменник жіночого роду метода збі­гається зі словом метод у другому значенні і кваліфікується словни­ками як книжний і застарілий.

5. У художній мові трапляються випадки вживання родових форм, які не відповідають сучасним нормам української мови, тобто належать до архаїчних граматичних форм:

По бурхливім океані Серед пінявих валів Наша флота суне, б'ється До незвісних берегів

(І. Франко).

І туркіт повозів, і людські голоси, Дзвінки трамваїв, гомін паровозів Зливаються в одну тремтячу ноту, Мов тремоло великої оркестри

(Л. Українка).

6. Деякі іменники чоловічого роду з кінцевим приголосним осно­ви й іменники жіночого роду із закінченням -а розрізняються за зна­ченнями, тобто не належать до родових варіантів. Це такі іменники, як:

адрес (письмове вітання з нагоди видатної події) — адреса (місце проживання чи перебування);

вольт (одиниця виміру напруги електричного струму) — вольта (тканина);

гарнітур (комплект однохарактерних предметів — меблів, білиз­ни тощо) — гарнітура (комплект шрифтів, однакових за малюнком, але різних за кеглем і накресленням);

девіз (вислів, формулювання) — девіза (вексель, чек); жовтобрюх (змія) — жовтобрюха (пташка); задум (план дій, намір; основна ідея твору) — задума (стан того, хто заглибився в думки, роздуми);

кар'єр (місце відкритого добування копалин; прискорений біг коня) — кар'єра (просування в якій-небудь діяльності); меліс (сорт цукру-піску) — меліса (рослина); округ (територіальна одиниця) — округа (навколишня місцевість); пар (поле сівозміни) — пара (речовина в газоподібному стані).

СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМ ЧИСЛА

ІМЕННИКІВ

І. Вживання однини в значенні множини

1. Форма однини іменників може позначати цілий клас предметів із вказівкою на їх характерні ознаки. Таке вживання однини власти­ве головним чином науковій мові: Лавр —рід вічнозелених рослин ро­дини лаврових (з енц.); Слово як одиниця мови є одночасно і лексичною, і граматичною одиницею (з підр.); Короп — промислова риба родини коропових; одомашнена форма сазана (з підр.).

2. Однина конкретних іменників може вживатись у збірному зна­ченні, тобто вказувати на сукупність однорідних предметів як на
одне ціле. Часто з таким значенням використовуються назви осіб: За всіма ознаками, подорож наша повинна бути приємною, з першого дня пасажир тут оточений піклуванням, ранг пасажира такого судна дає кожному з нас неабиякі переваги (О. Гончар); Коли ж наша команда перемогла —радість болільника сягає найвищого ступеня (О. Ковінь­ка); Прошу запам'ятати: тільки невтомність голосу є однією з най­головніших професійних якостей і скарбом оперного співака (В. Вруб- левська).

У збірному значенні вживаються також назви тварин, рослин і предметів, як-от: І хоч на кедрах та ліщині було сила горіха, проте вивірки місцевої було мало... Колонок зійшов десь з осені ще — в нетрях було мало миші, тож пішов десь на рівнину за нею (І. Багряний); Я любив ходити в поле і милуватись квітами, особливо багряно-синіми квітами будяка... (В. Сосюра); За ясного сонця і ягода швидко червоніє (з газ.). Однина іменників у збірному значенні надає мові емоцій­ності й експресивності, отже, використання таких форм повинно бути стилістично вмотивованим.

Граматична стилістика не рекомендує вживати однину на позна­чення розчленованої множинності, яка складається з окремих оди­ниць і може рахуватись, вимірюватись, наприклад множинності предметів, виробів тощо. Нормі відповідає використання в таких ви­падках форми множини: 3 конвеєра швейної фабрики сходить щодоби по тисячі жіночих платтів; Підготовлено для відправлення у торго­вельну мережу нову партію холодильників; На підприємстві випус­кається 11 найменувань електровиробів.

У назвах установ і свят уживання форм однини (в узагальненому значенні) або множини визначається традицією. Запам'ятайте сло­восполучення, в яких використовуються різні форми числа:

Словосполучення із формами Словосполучення із формами


 

 


однини

Будинок книги Будинок актора Будинок моряка Будинок студента Будинок учителя

множини

Будинок подарунків Будинок композиторів Будинок літераторів Будинок офіцерів Будинок учених


 

 


День автомобіліста і дорожника

Всеукраїнський день праців­ників культури та аматорів народного мистецтва


День будівельника День енергетика День журналіста День захисника Вітчизни День машинобудівника

День медичного працівника День підприємця

День працівника соціальної сфери

День рибалки День студента День художника День юриста

День працівників архівних установ

День працівників легкої промисловості

День працівників освіти

День працівників прокуратури

День працівників радіо, телебачення та зв'язку

День працівників сільського господарства

День працівників суду

День працівників торгівлі

День працівників харчової промисловості


 

 


День фармацевтичного

працівника

День шахтаря

3. Однина іменників може вказувати на те, що однакові предмети належать кожній особі або предмету (так зване дистрибутивне, або розподільне, значення), наприклад: Молоді спеціалісти, працівники, з якими укладено строковий трудовий договір, підлягають атестації тільки за їхньою згодою (з газ.); Після закінчення курсів слухачам ви­дається свідоцтво (з газ.); А хлопці в новеньких козирках низками про­ходять мимо їх, димлять цигарками, заскалюють око та ціркають че­рез губу, мовляв, знаємо вас... (С. Васильченко).

II. Вживання абстрактних, речовинних і власних іменників

у множині

1. Деякі абстрактні іменники вживаються у множині, якщо набу­вають значення конкретного вияву якості дії, стану, наприклад: Сили між тілами виникають при безпосередньому контакті... або че­рез створені ними поля... (з енц.) (пор.: виявити спритність і силу); Мати закрутила своїми комерційними фантазіями голови дідусеві й бабусі (В. Сосюра) (пор.: Народна фантазія оповила свято обжинків красою своєрідних уявлень вірувань, прикмет і ворожінь (з газ.));

Уразі виявлення пустоту металі заготовка бракується (з газ.) (пор.: Під шумними фразами ми відчули цілковиту пустоту серця та брак усяких переконань (І. Франко)).

2. Множина абстрактних іменників може реалізовувати відтінок тривалості, інтенсивності вияву ознаки: Над обрієм моїм повзуть лі­ниво спеки, мов сонні полози зелено-золоті (В. Бобинський); Нудьга в душі, ломота у кістках... Мене всього тупі обсіли болі (А. Крим­ський).

3. Речовинні іменники вживаються у множині, якщо позначають:

а) види, сорти речовини (як правило, у професійній мові): Гриби багаті на вітаміни А, В, С, солі калію, фосфору, ароматичні речовини, білок (з газ.); Дуже заборгувала перед мебльовиками хімічна промис­ловість. Виробництво тих же ДСП стримується нестачею смол. Не вистачає клеїв, лаків, пластмас (з газ.); Україна може стати одним з найбільших виробників екологічно чистих бензинів на основі технічно­го спирту (з газ.);

б) вироби з цієї речовини: Скрині із золотою та срібною посудою, з хрусталями й дорогоцінним склом поїдуть насамкінець під окремою сильною сторожею людей з першого сердюцького полку (Б. Лепкий); Пишна дама, вся в шовках, зразу в крик, у лайку: — Що ти трешся об рукав? Прибери куфайку (П. Глазовий);

в) велику кількість речовини або великий простір, зайнятий нею: В білих снігах потонули Гори, степи і долини... (О. Олесь); Обабіч по­над трасою красуються жита, пнуться в стрілку озимі пшениці, зе­леними й зелено-жовтавими килимами стелеться ярина (О. Вишня).

4. Однина і множина речовинних і абстрактних іменників іноді використовуються паралельно, що, однак, не свідчить про рівно­значність форм числа таких назв. Множинні форми, як правило, міс­тять більшу експресію і реалізують різноманітні значеннєві відтінки, порівн.: Ще я любив дивитись на зорю після заходу сонця і кидати камінці в срібні води ставка... Я кину камінець, а він булькне, і після нього довго ще йдуть по золотій вечірній воді за колами кола, все шир­ше й ширше, а потім зникають, і вода знов стає спокійною, темною і тихою (В. Сосюра); Все зраділо радістю живоття, радощами здоро­вого погодливого дня (І. Нечуй-Левицький). У наведених прикладах форма води підкреслює безмежність речовини і в поєднанні з прик­метником срібний створює яскравий образ, форма множини радощі означає "приємні, радісні події".

5. Власні іменники вживаються у множині:

а) для позначення типу людей, схожих на якусь історичну особу або літературного героя: Російський песимізм породжував класичні гімназії', що з них виходили Рудіни високовчені і безпорадні в прак­тичному житті (М. Хвильовий); Це я обмежений інтелектуаль­но?— спробував посміхнутися Хрумтій і зблід. — Гляньте на цих со- фоклівІ ІнтелектуалиІ Сократи! Ломоносови! Та якщо весь ваш інте­лект разом узятий покласти на ваги, вони й не поворухнутьсяІ (Ю. Прокопенко);

б) для позначення угруповань, пов'язаних родинними стосунка­ми: Ціле село вийшло проводжати Данищуків в невідому, далеку доро­гу (М. Ірчан); За часів Богдана Хмельницького мої прадіди по мате­ринській лінії Матяші лікували козаків на Запорозькій Січі (Л. Павленко).

6. Географічним назвам у формі множини притаманне узагальне­не значення, що вирізняється яскравою експресивністю: Мов свято- дійний, сизий дим кадил померклої у забутті Еллади, розтанули усі палкі принади Суматр, Цейлонів, Конго і Антил (В. Бобинський); Наші ЕдемиТільки фантоми... Хто скаже, де ми?Хто скаже, хто ми? (Д. Загул).

7. Множина іменників може використовуватись замість однини. "Гіперболічна" множина служить для експресивної (здебільшого не­гативної) вказівки на одиничність предмета. Таке вживання множи­ни обмежене розмовною і художньою мовою: їй-бо, Олена, їй-бо, Деркачиха, їй-бо, сидить у президіях, як королева! (О. Ковінька); Осто­гидло мені вже оце госпітальне ліжко, оці процедури та режими (О. Гончар); Ти забула, що є в світі жіночі принади — Перманенти, манікюри, духи та помади (П. Глазовий).

III. Ненормативне вживання форм числа іменників

У художньому і розмовному мовленні трапляються випадки ви­користання форм числа, які не відповідають сучасній мовній нормі, наприклад, утворення форм однини від множинних іменників: Саме тоді він і одержав дещо з вищезгаданої меблі як сюрприз від своїх співробітників (М. Хвильовий); Увесь дріт і пиломатеріал знахо­диться на базі; Яка шпалера вам найбільше подобається? У похід ми приготували багато рибної консерви.

Поширеною помилкою є немотивоване вживання множини абст­рактних іменників. Як неправильні розцінюються, наприклад, такі речення: У кіоску продаються різноманітні сувеніри з символіками чемпіонату. Виставка вражає асортиментами продукції. Просимо зазначити у пропозиції вартість упакувань і транспортувань про­дукції (правильно: символікою, асортиментом, упакування і транс­портування). Будь-яка заміна однини множиною і навпаки має бути семантично і стилістично виправдана.

ВІДМІНЮВАННЯ ПРІЗВИЩ

1. Жіночі й чоловічі прізвища на -а, -я, що належать до іменнико­вого типу, відмінюються, як іменники І відміни:


 

 


Н. Щербина

Р. Щербини

Д. Щербині

3. Щербину

Заведія Заведії Заведії Заведію Заведією
Кучеря Кучері Кучері Кучерю Кучерею

О. Щербиною


 

 


при Заведії
при Кучері

М. при Щербині


 

 


У прізвищах з основою на г, к, х на взірець Брага, Кочерга, Пані- будьласка, Морока, Муха при відмінюванні відбуваються чергуван­ня, як й у відповідних загальних назвах: розказати Бразі Миколі, до­рікати Максимові Кочерзі, надіслати панові Панібудьласці, подарува­ти Мороці Оксані, видати свідоцтво Мусі Матвію. В офіційних документах бажано вживати такі прізвища у вихідній формі.

2. Жіночі прізвища на -а, -я і чоловічі прізвища на -ий, -ій, що на­лежать до прикметникового типу, відмінюються, як відповідні прик­метники: Ільницька, Ільницької, Ільницькій; Задорожня, Задорожньої, Задорожній; Головатий, Головатого, Головатому; Завгородній, Зав- городнього, Завгородньому. Прізвища чоловічого роду у місцевому відмінку мають варіантні форми: при Головатому (Головатім), при Завгородньому (Завгороднім). У науковому та офіційно-діловому стилях допускається вживання лише першої з цих форм.

3. Жіночі прізвища на -о, -й і на приголосний не відмінюються: відзначити роботу Білоус Алли Олександрівни, стаття Стефанії Хим'як, привітати Людмилу Федорівну Біжик, нагородити Світлану Гелемей, працювати разом з Ніною Головко, виступ сестер Байко.

4. Чоловічі прізвища на -о і на приголосний (крім тих, що утво­рені за допомогою присвійних суфіксів) відмінюються, як відповідні іменники II відміни. Прізвища на -ьо типу Кузьо, Маньо, Худьо відмінюються як іменники м'якої групи. У давальному і місцевому відмінках прізвища цієї групи мають варіанти. От взірці відмінюван­ня таких іменників:

Н. Гнатюк Ухач Стець

Р. Гнатюк-а Ухач-а Стец-я

Д. Гнатюк-ові(-у) Ухач-еві (-у) Стец-еві (-ю)

Гнатюк-а Ухач-а Стец-я

3. о. м.

Гнатюк-ом Ухач-ем Стец-ем

при Гнатюк-ові (-у) при Ухач-еві (-у) при Стец-еві (-ю)

н. Кузъо Захожай Гайченко
р. Куз-я Захожа-я Гайченк-а
д. Куз-еві (-ю) Захожа-єві (-ю) Гайченк-ові (-у)
3. Куз-я Захожа-я Гайченк-а
о. Куз-ем Захожа-ем Гайченк-ом
м. при Куз-еві (-ю) при Захожа-єві (-ю) при Гайченк-ові (-у)

 

5. Чоловічі прізвища, утворені за допомогою присвійних суфіксів -ов, -ів (-їв), -ин, -ін (~їн) відмінюються, як іменники твердої групи II відміни, але в орудному відмінку вони мають прикметникове за­кінчення -им. У непрямих відмінках прізвищ на -ів суфіксальне і може зберігатися або переходити в е або в о. В сучасній українській мові обидва варіанти визнаються нормативними. Наведемо взірці відмінювання прізвищ цього типу:


 

 


Н. Баранов

Р. Баранов-а

Д. Баранов-у

3. Баранов-а

О. Баранов-им

М. при Баранов-і (-у)

Н. Р.

Д.

3.

о. м.

Гриців

Грицев-а (-ців-а) Грицев-у (-ців-у) Грицев-а (-ців-а) Грицев-им (-ців-им) при Грицев-і, -у (-ців-і, -у)

Марків

Марков-а (-ків-а) Марков-у (-ків-у) Марков-а (-ків-а) Марков-им (-ків-им) при Марков-і, -у (-ків-і, -у)


 

 


Н. Турчин ГЦокін Гоїн
Р. Турчин-а ГЦокін-а Гоїн-а
д. Турчин-ові (-у) ГЦокін-ові (-у) Гоїн-ові (-у)
3. Турчин-а ГЦокін-а Гоїн-а
о. Турчин-им ГЦокін-им Гоїн-им
м. при Турчин-у (-І) при ГЦокін-у (-і) при Гоїн-у (-і)

 

6. Не відмінюються псевдоніми і слов'янські прізвища на е, і (Ле, Трублаїні, Леле, Емхе, Роде, Півторадні), а також прізвища іншомов­ного походження на і, е, у, о, наголошені а, я та інші нетипові для ук­раїнської мови закінчення (Беранже, Гете, Руставелі, Петефі, Ло- тяну, Шоу, Бокаччо, Гюго, Дідро, Дюма, Моравіа, Гамсахурдіа та

ін.)-

7. Прізвища, що походять від назв тварин, предметів, загальних назв людей за певною ознакою, в офіційних текстах рекомендується вживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: оголосити подяку Ірині Петрівні Зозулі; схвалити пропозицію інженера Пасіки Р. О.; виступив доцент Паляниця С. І; запропонував викладач Заїка Степан Степанович.

8. У подвійних прізвищах компоненти змінюються за загальними правилами відмінювання прізвищ: дисертація аспірантки Косинки- Антонич, виступ аспіранта Ко синки-Антонича, стаття Скибич- Стрілецької, винахід Скибича-Стрілецького, заява Косенко-Коноп- лицької, виступ Милейко-Залузької, твори Карпенка-Карого, повість Печуя-Левицького, але: творчість Драй-Хмари, музика Кос-Ана- тольського.

ВІДМІНКІВ ІМЕННИКІВ

І. Присвійні прикметники

Присвійні прикметники означають належність предмета особі. Вони утворюються від назв осіб за допомогою суфіксів -ів (-їв), -ин (-їн): батьків, сестрин, Коваленків, Сергіїв, Софіїн.

В українській мові належність особі може позначатися не тільки присвійними прикметниками, а й іменниками у родовому відмінку, наприклад: братова квартира — квартира брата, Іванів "Моск­вич " — "Москвич " Івана, Мару сина донька — донька Марусі. Наве­дені словосполучення кваліфікуються як синтаксичні синоніми, але стилістично вони не рівноцінні. У науковому, офіційно-діловому, публіцистичному стилях можливі лише конструкції з родовим на­лежності. Присвійні прикметники побутують переважно у фольк­лорі, розмовному та художньому мовленні, як-от: Текла річечка через батьків двір. Через батьків двір та й на поговір (нар. пісня); Сотників кінь летів у напрямі Батурина (Б. Лепкий); В кухні дружина коопера- торова кінчала останні господарські справи перед тим, як іти на по­саду (В. Підмогильний).

Просторічне забарвлення мають сполучення двох присвійних прикметників, а також поєднання присвійного прикметника і родо­вого належності: Бачу, тут лежить бабин Марусин одяг і твій ле­жить (Є. Гуцало); І він вийняв з книги портрет Тарасів Шевченків та й його почепив, поруч з Оуеном, у рямцях за склом (Б. Грінченко); тітки Ольжина скриня, у дядька Михайловій майстерні і под.

II. Присвійно-відносні прикметники

До цього розряду належать прикметники, утворювані від назв осіб за допомогою суфіксів -ськ-, -ач, -ий, а також від назв тварин, птахів за допомогою суфіксів -ин (-їн), -ов (-ев), -ач та нульового (з безпосереднім приєднанням прикметникових закінчень до твірної основи). Присвійно-відносні прикметники означають групову на­лежність і властивість предмета за зв'язком з особою або твариною, а отже, поєднують у семантиці посесивну і відносну ознаку, наприк­лад: студентський гуртожиток (гуртожиток для студентів), студен­тський фестиваль (фестиваль студентів), студентський загін (загін, який складається зі студентів); бджолина сім'я (сім'я бджіл), бджоли­ний мед (мед, зібраний бджолами); кроляча клітка (клітка для кро­лів), кроляча шапка (шапка з кролячого хутра); норковий розплідник (розплідник для вирощення норки), норковий комір (комір із норко­вого хутра).

Прикметники із суфіксами -яч та нульовим можуть означати на­лежність одній тварині (при поєднанні з назвою частини тіла): вовчий хвіст, заяча лапа, коняча голова. Індивідуальну належність виража­ють у деяких випадках і прикметники із суфіксом -ськ-\ Мотря впи­валася запахом квіток серед зими і п'яніла від гетьманських слів (Б. Лепкий); Поштар сватачів до тебе хоче прислати та прийшов дізнатися, що ти на се скажеш. Ми вже дали свою згоду — будь і ти розумна, ґаздинею поштарською станеш! (О. Маркуш).

Присвійно-відносні прикметники можуть метафоризуватися, на­буваючи якісного значення, порівняйте: ведмежий барліг, вовчий кап­кан, черепашачий панцир, курячі сліди, піратський корабель (при­свійно-відносне значення) і ведмежа хода, вовчий апетит, черепаша­ча швидкість, курячий мозок, піратська поведінка (якісне значення). Значення переносно вжитих присвійно-відносних прикметників пе­редається за допомогою порівняльних зворотів: дитяча наївність — наївність як у дитини, собачий нюх — нюх як у собаки, мишачий ко­лір — колір як у миші.

III. Відносні прикметники

Відносні прикметники відтворюють ознаку за відношенням пред­мета до іншого предмета, дії, обставини. Словосполучення з віднос­ними прикметниками мають, як правило, паралельні синтаксичні конструкції з іменником у непрямому відмінку. Синонімізуються з прийменниково-відмінковою формою, наприклад, такі прикметни­ки, що означають:

а) ознаку предмета щодо матеріалу: дерев'яна ложка — ложка з дерева, кришталевий келих — келих з кришталю, солом'яний капе­люх — капелюх із соломи;

б) ознаку предмета щодо місця і простору: центральні вулиці — вулиці у центрі, київські парки — парки у Києві, присадибна ділянка — ділянка біля садиби, степова криниця — криниця у степу,

в) ознаку предмета щодо часу і тривалості у часі: травневі дощі — дощі у травні, тижневе відрядження — відрядження на тиждень, річний план — план на рік, недільні розваги —розваги у неділю;

г) ознаку предмета за призначенням: журнальний столик — сто­лик для журналів, ялинкові прикраси — прикраси для ялинки, картинна рама —рама для картини;

ґ) ознаку предмета за належністю іншому предметові: універси­тетський клуб — клуб університету, інститутський стадіон — ста­діон інституту, заводська їдальня — їдальня заводу.

Прикметники у переносному значенні не мають паралельних іменниково-відмінкових форм, наприклад, такі: сердечні (стосунки), бархатний (голос), золоте (серце), медові (слова), кам'яне (обличчя), свинцеве (небо) і под.

IV. Вибір синтаксичного варіанта

У конкретних умовах мовлення перевага віддається одній з пара­лельних конструкцій залежно від її семантичних, синтаксичних, сти­лістичних особливостей. Враховується, наприклад, те, що сполучен­ня з прикметником мають загальніше значення, ніж сполучення з іменником у ролі неузгодженого означення: материнські почуття — це почуття матері і почуття, пройняті любов'ю і турботою; журналь­на стаття — це і конкретна стаття в журналі, і вид статті; заводські робітники — це робітники конкретного заводу і робітники усіх за­водів.

Семантико-синтаксичною особливістю словосполучення із двох іменників є те, що іменник у непрямому відмінку (на відміну від прикметника) може мати при собі пояснювальні слова, які допома­гають точніше, конкретніше висловити думку, пор.: взуттєвий мага­зин — магазин жіночого взуття, студентський відпочинок — відпочи­нок студентів Харківського університету, вуличні ліхтарі — ліхтарі на львівських вулицях.

Сполучення іменника з іменником належать до стилістично нейт­ральних конструкцій, сполучення з прикметником-означенням мо­жуть мати стилістичні обмеження. Наприклад, конструкції з при­свійними прикметниками використовуються лише в розмовному і художньому мовленні.

ЗАЙМЕННИК

ЗАЙМЕННИКІВ

1. Стилістично розрізняються конструкції з присвійними займен­никами їхній, їхня, їхнє, їхні і конструкції, в яких у присвійній функції виступає форма родового відмінка займенника вони — їх: їхні про­блеми — їх проблеми, їхня машина — їх машина. Стилістично нейт­ральна форма їх уживається в офіційно-діловому, науковому стилях. В інших стилях перевага віддається присвійним займенникам.

У російській мові форми ихний, ихняя, ихнее, ихние належать до просторічних, тобто характеризуються більшою, ніж в українській мові, стилістичною обмеженістю.

2. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду у місцево­му відмінку однини мають варіанти: (на) моєму — (на) моїм, (на) твоєму — (на) твоїм, (на) нашому — (на) нашім, (на) вашому — (на) вашім, (на) своєму — (на) своїм, (на) їхньому — (на) їхнім. Ча­стіше вживаються перші з наведених паралельних форм, а в науко­вому й офіційно-діловому стилях вони є єдино допустимими.

3. Форми родового і давального відмінків присвійних займенни­ків мойого, твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних. їх літературними відповідниками виступають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.

4. Редагування потребують речення, в яких форми особових зай­менників їх, його, Ті у присвійній функції, а також займенники себе, свій співвідносяться з кількома іменниками, що є причиною виник­нення двозначності, наприклад: Степанець після закінчення консерва­торії 5 років грав у камерному ансамблі. Його (?) виступи завжди про­ходили з аншлагом; Вчителька запропонувала нам описати в домаш­ньому творі свою (?) квартиру; Андрій пристав на пропозицію Івана потримати свою (?) машину у себе (?) в гаражі.

5. Часто у реченнях присвійний займенник свій є зайвим: У своєму атестаті я не маю жодної трійки. За все своє життя не чув нічого смішнішого.

ЗАЙМЕННИКІВ

1. У давальному і місцевому відмінках однини займенників чоло­вічого і середнього роду наявні варіанти: чийому і чиєму (Д. в.), (на) чому і (на) чім, (на) чийому, (на) чиєму і (на) чиїм, (на) тому і (на) тім, (на) цьому і (на) цім, (на) всьому і (на) всім (М. в.) тощо. Давні форми із закінченням -ім вживаються у сучасній українській мові рідше, ніж варіантні форми, а вживання їх у науковому й офіційно- діловому стилях не допускається.

2. З варіантів родового й орудного відмінків займенників жіночо­го роду — тієї і тої, цієї і цеї, тією і тою, цією і цею — більш уживани­ми є перші з наведених форм, а вживання їх у науковому й офіційно- діловому стилях не допускається.

3. Займенник оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмов­них. Архаїчний характер мають займенники сей, ся, тії, тая, цеє, ції, такеє, такії і под. Вони вживаються у діалектному мовленні, в усній народній творчості і (з метою стилізації) у художній літературі.

4. У кількох означальних займенників наявна повна і коротка форма: кожний і кожен, жодний і жоден, усякий і усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленні, всі інші належать до загальностильових.

5. Стилістично розрізняються неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна- {абихто, казна-що, хтозна- який) і займенники із частками -небудь і будь- {хто-небудь, будь- який). Перші займенники мають відтінок розмовності, другі вжива­ються в усіх стилях.

6. Російські займенники любой, другой мають омонімами в ук­раїнській мові прикметник {любий) і числівник {другий). Міжмовна омонімія є причиною вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники у двох мовах:

російська мова українська мова

любой будь-який (займенник)

дорогой, любимый любий (прикметник)

другой інший (займенник)

второй другий (числівник)

7. Запам'ятайте стійкі словосполучення із займенниками, при вживанні яких у результаті калькування російських відповідників іноді трапляються помилки:

російська мова українська мова

в одном и том же (месте) у тому самому (місці)

один и тот же той самий

в подобном случае у такому разі

подобным образом таким чином

и тому подобное і таке інше

ни под каким видом ні в якому (в жодному) разі

в другой раз іншим разом

8. Близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, вся­кий, будь-який. У певних контекстах вони можуть взаємозамінюва- тись, наприклад: Думаю, що зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання викладача; Кожна (будь-яка, всяка) дитина потре­бує уваги і тепла. У цих прикладах займенники використовуються для виділення предмета з групи однорідних.

Заміна неможлива, коли займенники реалізують властиві їм відтінки значення: кожний — "усі по одному" {Хіба це відпочинок? Кожного дня йшов дощ!)', всякий — "різноманітний, різний" {Унашо­му класі є всякі учні); будь-який — "який завгодно на вибір" {Мене влаштує будь-який квиток).

9. Двозначність виникає у тому випадку, якщо вказівний займен­ник це може бути віднесений до кількох явищ, наприклад: Директор звільнив Богачука з обійманої посади і призначив на його місце Оста- пенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.

ЧИСЛІВНИК § 29. ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові. Кількісні числівники відповідають на питан­ня скільки ? Вони означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів. Кількісні числівники поділяються на власне кількісні (п'ять, сто), збірні (двоє, шестеро), дробові (одна п'ята, дві шостих), неозначено-кількісні (чимало, декілька, багато).

Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі або місце предмета в ряду однорідних. Вони відповідають на питан­ня котрий? котра ? котре?

За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені. Прості числівники складаються з однієї основи (шість, шостий, шес­теро), складні — з двох і більше основ (тринадцять, п'ятсот, сто- двадцятип'ятитисячний), а складені — з кількох слів (сто два, сто другий).

І. Відмінювання кількісних числівників

За нормами української літературної мови відмінюються всі роз­ряди числівників. Поширеними помилками усного мовлення є вжи­вання ненормативних форм числівників, неповне відмінювання складених і складних числівників. Розглянемо основні правила від­мінювання числівників.

1. Числівник один (одне (-о), одна, одні) відмінюється так:


 

 


Н. (скільки?) Р. (скількох?) Д. (скільком?) 3. = Н. або Р. О. (скількома?) один — одне (-о)

одного

одному

одне (-о)

одним одна

однієї (-ої)

одній

однією (-ою) одними

одну одні одних одним = Н. або Р.


М. (на скількох?) (на) одному (ім) (на) одній (на) одних

Форми середнього роду одно і одне є паралельними, але одне — це частіше вживана форма. Вживання форми одно в науковому й офі­ційно-діловому стилях не допускається.

2. Числівники два (дві), три, чотири відмінюються так:


 

 


три трьох трьом =Н. або Р. трьома (на) трьох

Н. два — дві Р. двох Д. двом 3. = Н. або Р. О. двома М. (на) двох чотири чотирьох чотирьом =Н. або Р. чотирма (на) чотирьох


 

 


3. Числівники п'ять —десять, числівники на -дцять і на -десят у непрямих відмінках мають паралельні (стилістично нейтральні) фор­ми і відмінюються за таким зразком:


 

 


Н. п'ять

Р. п'яти (п'ятьох)

Д. п'яти (п'ятьом)

3. п'ять або п'ятьох

О. п'ятьма (п'ятьома)

М. (на) п 'яти (п 'ятьох) десять

десяти (десятьох) десяти (десятьом) десять або десятьох десятьма (десятьома) (на) десяти (десятьох)


 

 


У числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування:

н. шість сім
р.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти