ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ВАРІАНТИ ВІДМІНКОВИХ ФОРМ ІМЕННИКІВ

Відмінювання іменників звичайно не становить проблеми для мовців. Для переважної більшості слів будь-яка відмінкова форма відшукується автоматично. Ми розглянемо ті форми, при творенні і вживанні яких все ж таки трапляються помилки, а також варіантні форми, які потребують свідомого відбору у певних ситуаціях спілку­вання.

І. Давальний відмінок однини іменників II відміни

1. У давальному відмінку іменників чоловічого роду II відміни вживаються паралельні закінчення -ові, -еві (-єві) і -у, -ю\ писати дядькові (дядьку), рекомендувати видавцеві (видавцю), порадити водієві (водію), надіслати комітетові (комітету), допомагати та­лантові (таланту). Для назв істот закінчення -ові, -еві (-єві) є най­уживанішими.

В окремих випадках єдино можливими є форми на -ові, -еві. Це стосується використання іменників, які в родовому або кличному відмінку мають закінчення -у, -ю. Омонімія форм родового або клич­ного і давального відмінків спричиняє змістову неясність. Наприк­лад, словосполучення подяка майстру сприймається однозначно, тому що у родовому відмінку іменника майстер виступає закінчення -а. У словосполученні побажання (чиє? кому?) відділу другий іменник може означати і адресата, і суб'єкта дії (форми родового і давально­го відмінків цього слова збігаються), отже тут потрібно використа­ти форму із закінченням -ові (-еві). Так само форми батьку, Шевчен­ку можуть означати і адресата (давальний відмінок) і звертання (кличний відмінок), отже в таких випадках у давальному відмінку слід вживати виключно форму із закінченням -ові (-еві).

2. Якщо в тексті поряд стоять кілька іменників чоловічого роду у формі давального відмінка однини, рекомендується вживати варіа­тивні форми: За таку помірковану ставку Марта мусила б подякува­ти сусідові своєму кооператору Іванчукові, що виговорив для неї цю ціну в орендаря... (В. Підмогильний); Завтра начальникові головного управління Данилу Богдановичу Триндирівському виповнюється п 'ят- десят (О. Мірошниченко).

3. Для іменників середнього роду типовим є закінчення -у (-ю). Іменникам із суфіксом -к-, які означають істот, властиві паралельні закінчення -овіі -у: ягнятк-ові (-у), пташенятк-ові (-у), хлоп'ятк-ові (-у), немовлятк-ові (-у) ', Варіантні форми утворюють окремі іменни­ки і назви неістот: сонц-ю (-еві), серц-ю (-еві), лих-у (-ові), міст-у (-ові). У формах із закінченнями -еві, -ові ці іменники вживаються переважно у фольклорі (особливо при персоніфікації, коли можливе вживання форм кличного відмінка).

II. Знахідний відмінок однини іменників II відміни

1. У іменників чоловічого роду II відміни, що означають істот, форма знахідного відмінка однини збігається з формою родового відмінка: розпитати секретаря, поважати друга, викликати слюса­ря. Іменники чоловічого роду — назви неістот мають у знахідному відмінку однини форму, омонімічну формі називного відмінка: пола­годити замок, дивитися телевізор, читати журнал.

2. Деякі назви неживих предметів виступають у знахідному відмінку у двох формах — спільних із формами називного і родово­го відмінків: заточив олівець/олівця, написати лист/листа, перев'яза­ти палець/пальця, купити ніж/ножа. Форми із нульовим закінченням є стилістично нейтральними, а отже вживаються без будь-яких обме­жень. Сфера використання форм із закінченням -а (-я) — розмовна мова і мова художньої літератури.

Таке ж стилістичне розрізнення форм знахідного відмінка власти­ве тим найменуванням предметів, періодичних видань, організацій, які походять від назв істот. Літературними є форми, спільні із назив­ним відмінком: купити "Запорожець", з'їсти наполеон, передплати­ти "Юний технік". Конструкції купити "Москвича", читати "Юно­го натураліста" належать до стилістично знижених.

III. Місцевий відмінок однини іменників II відміни

1. Іменникам середнього роду із суфіксами -к-, -ечк-, -ячк-, -еньк; -иськ-, що називають неістот, у місцевому відмінку властиве закінчення -у: на ліжк-у, у військ-у, на віконечк-у, на подвір 'ячк-у, у серденьк-у, на пасовиськ-у.

Іменники середнього роду з суфіксом -к-, що називають істот, ма­ють варіантні закінчення -ові і -у : на малятк-оеі (-у), на немовлят- к-ові (-у), на козенятк-ові (-у), на телятк-ові (-у).

У всіх інших іменників середнього роду в місцевому відмінку ви­ступає закінчення -і (-Ї), однак з прийменником по вони мають за­кінчення -у (-ю): на вікні — по вікну, на морі — по морю, у селищі — по селищу, на подвір "і — по подвір ю. Деякі іменники вживаються з прийменником по у двох варіантах: по селу — по селі, по місту — по місті, по тілу — по тілі.

2. Для іменників чоловічого роду — назв істот у місцевому від­мінку характерні закінчення -ові, -еві (-єві) як варіанти виступають закінчення -у (-ю), -і (-Ї): на тесляр-еві (-і), на учител-еві (-і, -ю), при товариш-еві (-у, -і).

Іменники чоловічого роду із суфіксами -ак-, -як-, -ик-, -ок-, що оз­начають неістот, мають закінчення -у (-ю): на держаку, на вітряку, у вулику, у ставку. Деякі іменники цього типу утворюють паралельні форми: налітак-у (-ові), у вогник-у (-ові), на будинк-у (-ові).

Односкладові іменники чоловічого роду мають закінчення -у, якщо на нього падає наголос: в степу, у соку, у диму, на шляху. Для частини односкладових іменників характерні варіантні закінчення — залежно від наголосу: на боку — на боці, у глеку — у глеці, у клею — у клеї, у краю—у краї, на мосту — на мості, на лугу — на лузі, у раю — у раї, на стогу — на стозі. Більшість безсуфіксних іменників, що оз­начають неістот, набувають у місцевому відмінку закінчення -і, але з прийменником по набирають форми на -у: на конвеєрі — по конвеєру, у каналі — по каналу, на кордоні — по кордону. Іноді з прийменником по вживаються дві варіантні форми: по лісу — по лісі, по столу — по столі.

IV. Відмінювання іменника III відмінимати

У непрямих відмінках однини і в усіх формах множини цей імен­ник має суфікс -ер-. Запам'ятайте форму знахідного відмінка однини, а також родового і знахідного відмінків множини, при утворенні яких іноді трапляються помилки: побачити матір, тривоги матерів, привітати матерів.

У. Родовий і орудний відмінки однини іменників IV відміни

Іменники IV відміни із суфіксом -єн- виступають у двох формах в родовому і в орудному відмінках однини: імені й ім'я, іменем і ім'ям, тімені і тім 'я, тіменем і тім 'ям, племені і плем 'я, племенем і плем 'ям. Усі паралельні форми належать до стилістично нейтральних.

VI. Називний відмінок множини іменників II відміни

1. Іменники чоловічого роду твердої групи мають у називному відмінку множини закінчення -и, в іменниках м'якої та змішаної гру­пи виступає закінчення -і: професори, директори, вечори, ордени, цехи, паспорти, вчителі, слюсарі, лікарі, товариші, м'ячі. Окремим іменникам властиві варіанти: вуси — вуса, рукави —рукава, хліби — хліба (збірне), ґрунти — ґрунта (збірне), очерети — очерета.

2. Іменники чоловічого роду — назви осіб із суфіксами -анин- (-янин-), -ин- при творенні називного відмінка множини втрачають -ин: киянин — кияни, львів'янин —львів'яни, волинянин — волиняни, се­лянин — селяни, болгарин — болгари, вінничанин — вінничани, але гру­зини, лезгини, осетини, русини.

VII. Родовий відмінок множини

1. У родовому відмінку відзначаються варіанти:

а) у іменників І відміни: бритв і бритов, воєн і війн, баб і бабів, губ і губів, легень і легенів, лук і луків, сосон і сосен, крихт, крихот і крихіт. Розрізняються значеннями форми старост і старостів: пер­ша належить до іменника старости (керівна особа в окрузі, громаді, колективі), друга — до іменника старости (обрядове);

б) у іменників II відміни: пара валянок і валянків, десять раз і разів, вісім днів і (рідше) день, татів і тат, ватів і ват, кіловатів і кіловат, партизанів і партизан. Розрізняються значеннями форми чоловік, тобто "осіб", і чоловіків — "осіб чоловічої статі";

в) у іменників III відміни: серць і сердець, плечей і пліч, вух і (зрідка) ушей, весіль і весіллів, відкрить і відкриттів;

г) у іменників, що мають тільки форму множини: граблів і грабель, ночов і (рідше) ноче, рейтузів і рейтуз, шароварів і шаровар.

2. Різні форми родового відмінка множини деяких іменників по­в'язані з наявністю родових варіантів: бакенбардів (від бакенбард) і бакенбард (від бакенбарда), вольєрів (від вольєр) і вольєр (від вольєра), кужелів (від кужіль — ч. р.) і кужелей (від кужіль — ж. р.), мозолів (від мозоль — ч. р.) і мозоль (від мозоля) і т. ін.

3. Запам'ятайте іменникові форми родового відмінка множини, при утворенні яких трапляються помилки:

ампери, -їв грами, -їв мокасини, -їв
апельсини, -ів гривні, -ень молдавани, -ан
баклажани, -ів джинси, -ів пантофлі, -ів
болгари, -ар жита, -ів панчохи, -чіх
брелоки, -ів житла, -тел підошва, -шов
бутси, -ів калоші, калош плаття, -ів
валянки, -ів канікули, -кул помідори, -ів
вільхи, вільх кеди, кед сандалі, -аль
вірмени, -єн кілограми, -ів солдати, -ів
вольти, -ів консерви, -ів томати, -ів
галичани, -ан корективи, -ів туфлі, -фель
гальма, гальм кримчани, -ан центнери, -ів
гастролі, -лей лазні, -зень шати, шат
гланди,гланд ласти, -ів шорти, -ів
городяни, -ян мандарини, -ів шпроти, -ів
Варіанти наведених форм іменників з іншими закінченнями є по-
занормативними.

 

VIII. Знахідний відмінок множини

У знахідному відмінку множини вживаються паралельні форми іменників — назв тварин (переважно свійських), як-от: пасти овець і вівці, корів і корови, коней і коні; доглядати свиней і свині, волів і воли, каченят і каченята, ягнят і ягнята; годувати зайченят і зайченята.

IX. Орудний відмінок множини

Паралельні форми орудного відмінка утворюють:

а) іменники І відміни: сльозами і слізьми, свинями і свиньми;

б) іменники II відміни: гостями і (рідше) гістьми, конями і кіньми, колінами і коліньми, колесами і (рідше) колісьми, крилами і крильми;

в) іменник III відміни: костями і кістьми;

г) іменники, що мають тільки форму множини: воротами і во­рітьми, грошима і грішми, дверима і дверми, санями і саньми, штана­ми, штаньми і (рідше) штанями.

X. Місцевий відмінок множини

У цьому відмінку іменники всіх відмін мають закінчення -ах (-ях) незалежно від прийменника, з яким вони вживаються: у мріях, на ма­шинах, при сусідах, у доповідях, на вікнах, по вікнах, на полях, по по­лях, в областях, по областях (порівняйте із закінченнями російської мови: на окнах, по окнам, на полях, по полям, в областях, по облас­тям).

Окремі іменники, що мають тільки форму множини, виступають у місцевому відмінку в двох варіантах: на воротах і на воротях, на штанах і на штанях. Більш уживаними є перші з наведених форм.

XI. Порушення норм відмінювання іменників у художній мові

У художній літературі можна зустріти відмінкові форми імен­ників, які не відповідають сучасним нормам української мови, на­приклад: Цього питання вона остаточно розв'язати не змогла, та й рядки одноманітних цифер, які вона звіряла, чимало заважали їй (В. Підмогильний); Над берегом висів солоний туман од дрібних бризків (М. Коцюбинський); Не чути було ні грохоту підвід комгос- півських биндюжників, ні гулу вантажних авт (М. Хвильовий); А за- поріжбудівці якраз і люблять, щоб їм сопраном заспівали (О. Вишня).

Стилістичне призначення неправильних форм — відтворення просторічних або діалектних особливостей мови героїв. У письмен- ників-класиків такі форми не виконують стилістичної функції, якщо відповідають мовним нормам періоду написання твору.

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти