ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


НАРОДЖУВАНІСТЬ І РЕПРОДУКТИВНА ПОВЕДІНКА

Загрузка...

План лекції:

1. Поняття народжуваності і плідності

2. Фактори народжуваності. Репродуктивна поведінка.

3. Показники народжуваності

 

Поняття народжуваності і плідності

Народжуваність – це масовий статистичний процес народження дітей у сукупності осіб, що складають покоління.

Плідність – біологічна та фізіологічна здатність індивіда або шлюбної пари до відтворення потомства.

Стерильність – нездатність до зачаття.

Види стерильності:

1) постійна (після менопаузи або внаслідок операції) та тимчасова (підчас та після вагітності);

2) природна (через вік чи вагітність) та штучна (використання контрацептивів).

Безплідність – нездатність до відтворення потомства.

Інфертильність – відсутність народжень.

 

Фактори народжуваності. Репродуктивна поведінка.

Фактори народжуваності:

1) репродуктивна поведінка – система дій та відносин, яка призводить до народження визначеного числа дітей у родині.

Типи репродуктивної поведінки:

- багатодітна (більше 5 дітей);

- середньодітна (3-4 дитини);

- малодітна (1-2 дитини).

Основними мотивами народження дітей є:

- економічні (пільги, робочі руки);

- психологічні;

- соціальні (статус).

2) фізіологічний фактор – тривалість репродуктивного віку. У жінок репродуктивний вік починається у 12-17 років і закінчується приблизно у 45 років. У чоловіків починається у 15 років, а закінчується у 55-70 років (іноді триває до 90 і більше років). До фізіологічних факторів належить також спів падання резус-факторів чоловіка та жінки. При їх розбіжності можливі ускладнення вагітності.

3) шлюбно-сімейні фактори – вік вступу в шлюб, можливість розлучення. Мінімальний шлюбний вік варіює від 12 років (Іспанія, Греція) до 18 років у більшості країн.

4) релігійні фактори:

- буддизм – з одного боку закликає до аскетизму, з іншого забороняє аборти.

- християнство – проти абортів, заклик до продовження потомства;

- іслам – множити послідовників ісламу, проти абортів.

5) соціально-економічні (освіта, добробут, урбанізація, вид занять).

 

Показники народжуваності

1. Абсолютне число народжень

2. Коефіцієнт дітності – відношення кількості дітей у віці 0-14 років до кількості жінок репродуктивного віку (15-49 років)

3. Загальний коефіцієнт народжуваності:

, де

N – абсолютне число народжень за рік;

Р – середнє населення;

Т – довжина періоду.

Його значення менші 16% вважаються низькими, 16-24% – середніми, 25-29% – вище середніми, від 30-40% високими та вище 40% – дуже високими.

4. Спеціальний коефіцієнт народжуваності:

F15-49 – середньорічна чисельність жінок репродуктивного віку.

5. Часткові коефіцієнти народжуваності (шлюбної народжуваності, позашлюбної народжуваності, міського чи сільського населення)

6. Повікові коефіцієнти народжуваності.

7. Таблиці народжуваності дають змогу визначити кількісну закономірність народження дітей залежно від віку жінки або її перебування у шлюбі.

Основні показники таблиці народжуваності:

1) вік жінки при вступі до шлюбу;

2) тривалість перебування у шлюбі;

3) число жінок, що доживають до певного періоду перебування у шлюбі та не мають дітей;

4) ймовірність народження чергової дитини;

5) ймовірність не народити дитину;

6) число дітей.

8. Сумарний коефіцієнт народжуваності:

9. Індекси народжуваності – система показників, що характеризують рівень народжуваності порівняно з певним стандартом

 

ЛЕКЦІЯ 5

ШЛЮБНІСТЬ І РОЗЛУЧУВАНІСТЬ

План лекції:

1. Шлюб як демографічна категорія

2. Припинення шлюбу

3. Показники шлюбності і припинення шлюбу

 

Шлюб як демографічна категорія

Шлюб – це форма відносин між чоловіком і жінкою, що визначає їх взаємні права і обов’язки стосовно одне одного та їх дітей.

Види шлюбу:

- моногамія;

- полігамія (полігінія – багатоженство, поліандрія – багатомужжя).

Демографія вивчає шлюбність, розлучуваність, овдовіння та розподіл населення за шлюбним статусом.

Життєвий цикл сім’ї:

Утворення сім’ї – початок дітонародження – завершення дітонародження – утворення „порожнього гнізда” – припинення існування сім’ї.

 


Припинення шлюбу

Припинення шлюбу – це розпад шлюбного союзу внаслідок смерті одного з членів подружжя або розірвання шлюбу:

- овдовіння;

- розлучення.

Розлучення — це розірвання шлюбу в органах запису актів цивільного стану або, в спеціально передбачених законодавством випадках, за рішенням суду за життя обох чоловіка і жінки. Розлучення здійснюють за заявою одного або обох членів подружжя, або за заявою опікуна одного з членів подружжя, що визнаний судом недієздатним. Законодавство також установлює порядок розірвання шлюбу і правила, що регулюють взаємини колишнього чоловіка і жінки після розлучення. Розлучення як соціальний феномен вивчають у праві, соціології і соціальній психології.

В Україні виділяють такі законні підстави припинення шлюбу:

а) смерть одного з подружжя;

б) оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя;

в) розірвання шлюбу шляхом розлучення за заявою одного з подружжя або їх обох.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим в разі, коли в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років, або якщо він пропав безвісти за обставин, що загрожували смертю або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців.

Питання про оголошення громадянина померлим розглядає районний (міський) суд за місцем проживання заявника. Згідно зі ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації смерті в органах ЗАГСу і видачі свідоцтва про смерть.

При взаємній згоді на розірвання шлюбу подружжя, яке не має неповнолітніх дітей і у яких відсутні майнові суперечки, розірвання шлюбу проводиться в органах ЗАГСу (ст. 41 КпШС України).

Одним із способів розірвання шлюбу є судовий. Шлюб розривається судом у випадках, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти, коли один із подружжя не погоджується на розлучення та коли у подружжя, яке бажає розірвати шлюб, є майнові суперечки, позовна заява про які заявлена разом з вимогою про розірвання шлюбу. Судова практика виходить з того, що підставами для розірвання шлюбу є: зловживання одним із подружжя спиртними напоями; коли це суперечить моральним принципам іншого члена подружжя; тривале фактичне окреме проживання подружжя, яке є, як правило, наслідком того, що у чоловіка, або в обох членів сім'ї, є інша сім'я; явна нездатність одного з подружжя до дітонародження. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен встановити справжні причини розлучення, з'ясувати фактичні взаємини подружжя і зобов'язати вжити заходів до їх примирення (ст. 40 КпШС України). Примиренню подружжя сприятиме відкладення справи строком до шести місяців, як передбачено ч. 4 ст. 176 Цивільного процесуального кодексу України.

Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими (ч. 2 ст. 40 КпIIIC України). Шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі записів актів про розірвання шлюбу, тобто датою припинення шлюбу є не день винесення судом рішення про розірвання шлюбу, а дата реєстрації розлучення в органі ЗАГСу.

Реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання подружжя або одного з них за заявою подружжя по пред'явленні копії рішення суду про розірвання шлюбу, що набуло законної сили, а також квитанції про сплату встановленої судом суми державного мита.

Демографія вивчає масовий процес розірвання шлюбів у населенні, або когорті, тобто розлучуваність, а також вплив розлучуваності на процес відтворення населення, окремі демографічні процеси і на формування шлюбно-сімейної структури населення. Зокрема, демографа розлучуваність цікавить як фактор, що поряд з овдовінням визначає число осіб, що можуть одружитися повторно, а також її вплив на народжуваність.

Питання про причини розлучення і фактори розлучуваності досліджені недостатньо повно. Одним з важливих факторів, що визначають рівень розлучуваності, зокрема є шлюбно-сімейне законодавство. Так, 1965 року був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про деякі зміни порядку судового розгляду справ про розірвання шлюбу», в результаті чого у 1966— 1968 роках показники розлучуваності різко зросли у порівнянні з 1965 роком. У 1968—1970 роках шлюбно-сімейне законодавство України було знов переглянуте у бік спрощення процедури розлучення, яке для членів подружжя, що не мали неповнолітніх дітей й розлучувалися за обопільною згодою та без спірних питань, почало допускатися у позасудовому порядку, через ЗАГС.

Основне місце при розлучуваності належить демографічним і соціально-економічним факторам. Так, істотну роль відіграє вік чоловіка і жінки. Ця демографічна складова виступає в трьох різних модифікаціях: вік вступу в шлюб, вік у момент розлучення, різниця у віці між дружиною і чоловіком.

Що стосується першого, віку вступу в шлюб, то дослідження показують, що ймовірність розлучення змінюється в такий спосіб: спершу вона знижується від високих значень, властивих шлюбам, укладеним у дуже молодому віці, а потім знову підвищується для шлюбів, укладених у старшому віці. Найменшу імовірність розлучення демонструють шлюби, укладені у віці максимальної шлюбності.

Що стосується віку на момент розлучення, то розлучуваність має максимум у віковому інтервалі 20-30 років, а потім плавно знижується до вкрай низьких рівнів у віці старшому 50 років. При цьому вік максимальної ймовірності розлучення в жінок нижчий, ніж у чоловіків.

Велика різниця у віці чоловіка і дружини підвищує ймовірність розлучення, при цьому ця імовірність вища в тих випадках, коли дружина старша за чоловіка.

Іншим демографічним фактором розлучуваності є тривалість шлюбу. Так само як і залежність розлучуваності від віку, залежність від тривалості шлюбу має дзвоноподібний характер: спершу йде підвищення ймовірності розлучення, причому максимум припадає на рубіж між першим і другим п'ятиліттями шлюбу, а потім ця імовірність поступово знижується.

Деяку роль у детермінації частоти розлучень відіграє порядковий номер шлюбу. Хоча даних з цього питання замало, проведені дослідження показують підвищену частоту розлучень для повторних шлюбів. Цю тенденцію виявляють як вітчизняні, так і закордонні матеріали.

Важливим фактором розлучуваності є число дітей у сім'ї. Показники демографічної статистики говорять про те, що ймовірність розлучення в бездітних родинах і родинах з однією дитиною вища, ніж у родинах із двома і більше дітьми.

Важливим фактором розлучуваності роль якого нині зростає, є суспільна думка про розлучення і про припустимі його причини. Матеріали спеціальних соціологічних досліджень показують, що має місце не лише збільшення толерантності суспільства стосовно розлучення, але й змінюється структура причин і мотивів, за якими розлучення вважають не тільки припустимим, але навіть прийнятним і чи ледве не обов'язковим. Причому зміна мотивів розлучення йде у напрямку від визнання можливості розлучення за цілком поважних причин (безплідність одного з членів подружжя, доведена зрада тощо) до визнання його можливості й навіть обов'язковості у випадку відсутності любові між партнерами.

 

Загрузка...

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти