ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


Відтворення населення: поняття та основні показники.

Відтворення населення – це постійне оновлення його чисельності і структури в процесі зміни поколінь людей через народження і смерті.

Першу спробу оцінити динаміку чисельності населення зробив Т. Мальтус у 1798 році у праці „Дослідження про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконалюванням суспільства”. Він дійшов висновку, що люди розмножуються швидше ніж зростають засоби існування, і що, якщо зростання населення нічим не обмежувати, то кожні 25-30 років воно буде подвоюватися. Чисельність населення зростає у геометричній прогресії, а ресурси – в арифметичній.

Сучасні погляди на динаміку чисельності населення відбиває концепція демографічного переходу. Вона пов’язує демографічний стан з економічним розвитком і соціальним прогресом залежно від 4-х стадій демографічного розвитку, що країни і регіони світу проходять у різний час:

1 етап – суспільство з привласнювальною економікою – характерні високі показники народжуваності та смертності при незначному зростанні населення. Основними причинами смертності є6 голод, війни, епідемії.

2 етап – стадія початкового зростання чисельності населення – високі показники народжуваності, зниження показників смертності, зростання тривалості життя, збільшення чисельності населення. Зниження показників смертності пов’язано переходом від полювання і збирання до землеробства і скотарства (поліпшення продовольчого забезпечення).

3 етап – стадія сучасного зростання населення – стабілізація показників смертності на невисокому рівні, зниження показників народжуваності, тенденція до зростання чисельності населення зберігається.

4 етап – низький ступінь стійкості – зниження показників народжуваності та смертності.

Дж. Колдуел сформулював власну концепцію демографічного переходу, яка ґрунтується на таких тезах:

• тип народжуваності економічно раціональний в усіх суспільствах і визначений типом сім'ї та природою економічних відносин у ній;

• аграрна економіка ґрунтована на великій сім'ї, яка являє собою групу близьких родичів, об'єднану сумісною економічною діяльністю й спільними обов'язками; у такій сім'ї «чисті потоки благ» спрямовані від молодших генерацій до старших, що зумовлює економічну доцільність максимізації народжуваності;

• індустріальна економіка позбавляє сім'ю функції головного економічного осередку суспільства, сім'я стає нуклеарною, а «чисті потоки благ» у ній змінюють напрямок, що визначає економічну доцільність бездітності;

• водночас традиційна велика сім'я з притаманним їй типом народжуваності в принципі може адаптуватися до умов індустріальної організації суспільного виробництва;

• демографічний перехід, отже, теоретично не є універсальним процесом, а його практична всезагальність (мається на увазі його поширення на країни, що розвиваються) є наслідком перенесення соціальної організації, способу життя й світогляду, сформованих у країнах Заходу, й це запозичення можливе, проте, лишень у рамках загального процесу індустріального перевлаштування суспільства.

Поширеною також є концепція демографічного переходу як соціально зумовленого процесу зміни типів гомеостатичного регулювання відтворення населення. Основні засади цієї концепції такі:

1. Продовження роду це один з головних аспектів життєдіяльності біологічного виду.

2. Стабільність людської та біологічної системи (демографічна рівновага).

3. Демографічний гомеостаз – на відміну від тварин людина може само регулювати розмноження.

Історичні типи відтворення населення:

- архетип (докласове суспільство);

- традиційний (аграрна економіка)

- сучасний (індустріальна економіка).

Перехід від одного історичного типу відтворення до іншого називається демографічною революцією.

Перша демографічна революція, що знаменувала зміну архетипу на традиційний тип відтворення населення, була нерозривно пов’язана з соціально-економічним переворотом, відомим під назвою неолітичної революції. Виникнення сільського господарства, нові методи його ведення і відповідні форми суспільного життя вимагали іншої просторової концентрації людей, а, отже, й значно більшої їх чисельності.

Друга демографічна революція забезпечила перехід від традиційного типу відтворення населення до його сучасного типу. Вона визрівала кілька сторіч у процесі демографічного переходу, розпочатого в Західній Європі за доби зародження капіталістичних відносин у надрах феодального суспільства. Доба між Великими географічними відкриттями та промисловою революцією в Англії була перехідною і в суспільно-історичній, і в демографічній площині. Цей історичний період підготував перехід західноєвропейського суспільства з переважно аграрного й сільського у переважно індустріальне й міське. Таку ж роль він відіграв і в підготовці переходу до повсюдного й усезагального поширення сучасного типу відтворення населення.

Цей перехід почався приблизно наприкінці XVII — в середині XIX сторіччя й не завершився на більшій частині планети ще й досі. Відбулися радикальні зміни в структурі причин смерті і в структурі демографічної поведінки, стрімко почала спадати неконтрольована екзогенна смертність і неконтрольована народжуваність, що й знаменувало початок другої демографічної революції.

З початком демографічної революції асинхронність демографічного розвитку посилилася. Швидкість проходження населення через кожну з цих фаз, їх взаємодія між собою, послідовність їх поширення на різні соціальні групи в суспільстві залежать від багатьох конкретних історичних умов. Тому й сама демографічна революція відбувалася й відбувається в різних країнах і в різні періоди часу неоднаково.

Отже, перша фаза демографічної революції — переворот у смертності, друга — перевороту народжуваності. Кожна з них відображає принципові якісні зрушення у системі соціального контролю над смертністю та народжуваністю й знаходить вираження у відповідних кількісних змінах — у зниженні рівня обох цих процесів. Як правило, друга фаза настає через деякий більш-менш тривалий час після першої. Впродовж цього самого часу дедалі меншій смертності відповідає так само висока народжуваність, у результаті чого зростання населення різко прискорюється навіть у порівнянні з тим пришвидшеним зростанням, яке часто-густо передує настанню демографічної революції. Це прискорення триває, доки не настане друга фаза демографічної революції. Тоді прискорення зростання населення припиняється, й мірою того, як зниження народжуваності «наздоганяє» зниження смертності, а іноді навіть «обганяє» його, зростання населення вповільнюється. По завершенні демографічної революції динаміка чисельності населення залежить уже від чинників, не пов'язаних з переходом до відтворення населення сучасного типу, вона починає підкорятися законам, властивим новому історичному типу відтворення людей.

Різночасність початку й асинхронність розвитку обох фаз демографічної революції призводить до того, що впродовж відносно короткого часу назріває демографічний вибух, і населення переживає дуже швидке зростання чисельності, яка може збільшитися за сторіччя значно більшою мірою, ніж за всю попередню історію. Потужність такого вибуху може бути різною й залежить від конкретної ситуації, в якій здійснюється демографічна революція. Так, населення зарубіжної Європи збільшилося за XIX сторіччя від 160 до 295 млн. чоловік (на 135 млн. або на 85%) і дало ще кілька десятків мільйонів емігрантів у Новий Світ. Демографічний вибух у Західній Європі припинився дуже швидко — на початку XX сторіччя — у результаті стрімкого падіння народжуваності. Проте сучасний світовий демографічний вибух, пов'язаний із здійсненням демографічної революції у країнах третього світу, досяг небувалої сили й перетворився на проблему глобального значення.

Країни, що розвиваються, не знали ранніх стадій демографічного переходу. Він почався одразу, стрімким стрибком від старого типу смертності до нового, й у багатьох з цих країн рівень смертності сьогодні значно нижчий, ніж будь-де у XIX сторіччі. Друга ж фаза демографічної революції у цих країнах у кращому разі тільки почалася, та й то не скрізь. Тому перевищення народжуваності над смертністю досягає величезних розмірів.

В окремих випадках демографічного вибуху може й не бути. Вибухові темпи зростання населення — явище тимчасове, вони зникають по завершенні демографічної революції, натомість інші її наслідки залишаються з людством назавжди. До них належить демографічне старіння населення.

У процесі переходу до сучасного типу відтворення населення радикальних змін зазнає його вікова структура: частка молодших вікових груп неухильно скорочується, а частка старших збільшується. Цей феномен і називають демографічним старінням. Його головною причиною є зниження народжуваності. Старіння населення — одна з тих необоротних змін, які пов'язані з переходом до нового типу відтворення населення. Населення, яке пережило демографічну революцію, ніколи не повернеться до тієї вікової структури, за якої людство жило впродовж усієї своєї історії.

Показники відтворення:

1. Індекс життєвості (індекс Пірла) – відношення загального коефіцієнта народжуваності до загального коефіцієнта смертності.

2. Брутто-коефіцієнт відтворення населення – сумарний коефіцієнт народжуваності помножений на частку дівчат серед народжених.

3. Нетто коефіцієнт відтворення населення (коефіцієнт Бек-Кучинськи) – середнє число дівчат народжених за все життя жінкою, що дожили до кінця репродуктивного віку.

4. Довжина покоління – це середній інтервал часу, що розділяє покоління. Вона дорівнює середньому віку матері при народженні дочок, що доживають хоча б до віку, у якому перебували їх матері в момент їх народження.

5. Істинний коефіцієнт природного приросту.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти