ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ВЖИВАННЯ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ

1. Форми займенників третьої особи (він, вона, воно, вони) після прийменників починаються з н: до нього, біля неї\ у них. В орудному відмінку займенники мають н і без прийменника: захоплююся нею, за­доволений ними, керувати ним. Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всупереч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу, навперейми), вживаються форми без н: завдяки їй, на­зустріч йому, навперейми їм.

У майстрів слова минулого як відображення говіркової особли­вості зустрічаються форми займенників без н, як-от: Хай держава сама піклується про їх і дає їм притулок (В. Підмогильний); Ганна дивилась на його і, сама не помічаючи того, не могла одірвати від його очей (Б. Грінченко); Не звертай на його уваги (Н. Романович- Ткаченко).

2. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають стилістично рівноправні (нейтральні) варіанти — (на) ньому і (на) нім. Більш уживаною є перша форма.

3. При вживанні займенників третьої особи (він, вона, вони) може виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і числом з кількома іменниками, наприклад у таких реченнях: 1) Коли Омельченко познайомився із Забродським, він (?) уже був на­чальником відділу, 2) Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне вра­ження:; 3) Підприємство виконало замовлення нашого села, незважаю­чи на те що воно (?) працює зараз у дуже складних умовах. Уживаючи займенники, необхідно завжди перевіряти їх зв'язок з іменниками.

Покажемо способи редагування наведених вище конструкцій із неправильно вжитими займенниками. У першому реченні двознач­ність спричинена тим, що займенник він співвідноситься з іменника­ми Омельченко і Забродський. Якщо займенник стосується другого іменника (Забродський), то у підрядному реченні замість слова він можна вжити вказівний займенник той, який завжди стосується іменника, що є об'єктом у попередньому реченні: Коли Омельченко познайомився із Забродським, той уже був начальником відділу. Якщо слово він заміщає іменник Омельченко, потрібно перебудувати ре­чення, відмовившись від займенника: Познайомившись із Забродсь- ким, Омельченко вже був начальником відділу. Або: Омельченко вже був начальником відділу, коли познайомився із Забродським.

У другому прикладі займенник вона стоїть після трьох іменників жіночого роду — реклама, продукція, фірма, через що зміст речення сприймається неоднозначно. Щоб уникнути збігу граматичних форм, замінюємо іменник продукція іменником у множині (вироби або товари), тоді співвідносний з множинною формою займенник вони усуне значеннєву неясність: Ми дуже вдячні за можливість оз­найомитися з рекламою виробів (товарів) вашої фірми. Вони справили на нас приємне враження.

У третьому прикладі займенник воно заміщає іменник підприєм­ство, але між цими словами стоїть іменник середнього роду (село) і така побудова речення спотворює його зміст. Потрібно перебудува­ти речення так, щоб займенник слідував за тим словом, яке він замі­няє: Незважаючи на те, що підприємство працює в дуже складних умовах, воно виконало замовлення нашого села.

4. Спричинює неясність змісту вживання в реченні однакових займенників щодо різних іменників, як-от: Інженер Григоренко закі­нчив роботу над проектом, він наполягає на якнайшвидшому його об­говоренні. У цьому прикладі займенник він (у формах називного і знахідного відмінка) заміщає різні іменники — Григоренко і проект. Редагуючи речення, перебудовуємо його на просте, при цьому зай­менник він відкидаємо: Інженер Григоренко закінчив роботу над про­ектом і наполягає на якнайшвидшому його обговоренні.

5. Типовою помилкою є введення займенника у формі, невідпо­відній іменникові, який замінюється, наприклад: Тепер ти, Петре, знаєш, що відчуває людина, коли його зневажають. Тут займенник його "узгоджений" або з російським словом человек, або з українсь­ким чоловік — синонімом слова людина. Не відповідає літературній нормі вживання займенника вони як співвідносного із збірним імен­ником; У мене на дні народження зібралось дуже цікаве товариство. Майже всіх їх (?) я знаю ще з інституту.

6. Уживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромаджен­ня, одноманітного повторення, як у висловленні: Мій брат цього року закінчив школу. В атестаті у нього тільки дві "четвірки ". Він збирається вступати до університету. Він давно вже вирішив стати юристом. Я думаю, що в нього є непогані шанси для цього, адже, як на мене, він дуже наполеглива і цілеспрямована людина.

7. Особові займенники можуть вживатися переносно. Так, у нау­ковому і публіцистичному стилях у значенні "я" використовується займенник ми (так зване "етикетне ми"): Нам би хотілося детальні­ше зупинитися на цій проблемі; У нашому дослідженні ми поділяємо цю точку зору; Нами було проаналізовано такі архівні матеріали, як...

У художньому мовленні займенник ми вживається замість я для відтворення особливостей селянського мовлення: Де ж таки я сяду перед панією? Ми до цього не призвичаєні! (М. Кропивницький).

Займенник ми може вживатись у значенні другої особи однини і множини, створюючи відтінок співчуття, поблажливості (найчасті­ше у мові лікарів): Як ми себе почуваємо? Добре? Я так і думала, — Поліна Іванівна підвела на Настю очі. — Ну, чого мовчите? Погано спали? (Л. Романюк).

Займенник ви використовується при ввічливому звертанні до однієї особи (це так звана пошанна множина): Ви самі ж росіянин? (М. Куліш); Чого ви, тітко, смієтесь? (І. Карпенко-Карий).

Пошанна множина у третій особі властива народно-розмовній мо­ві: Вони [батько] інколи бувають-таки дуже добрі (М. Кропивниць­кий); Писали вони [брат] нам, що живуть у столиці, працюють по різних університетах, читають лекції, в газетах пишуть (О. Вишня).

ВЖИВАННЯ ЗВОРОТНОГО І ПРИСВІЙНИХ

ЗАЙМЕННИКІВ

1. Стилістично розрізняються конструкції з присвійними займен­никами їхній, їхня, їхнє, їхні і конструкції, в яких у присвійній функції виступає форма родового відмінка займенника вони — їх: їхні про­блеми — їх проблеми, їхня машина — їх машина. Стилістично нейт­ральна форма їх уживається в офіційно-діловому, науковому стилях. В інших стилях перевага віддається присвійним займенникам.

У російській мові форми ихний, ихняя, ихнее, ихние належать до просторічних, тобто характеризуються більшою, ніж в українській мові, стилістичною обмеженістю.

2. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду у місцево­му відмінку однини мають варіанти: (на) моєму — (на) моїм, (на) твоєму — (на) твоїм, (на) нашому — (на) нашім, (на) вашому — (на) вашім, (на) своєму — (на) своїм, (на) їхньому — (на) їхнім. Ча­стіше вживаються перші з наведених паралельних форм, а в науко­вому й офіційно-діловому стилях вони є єдино допустимими.

3. Форми родового і давального відмінків присвійних займенни­ків мойого, твойого, свойого, мойому, твойому, свойому належать до просторічних. їх літературними відповідниками виступають форми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.

4. Редагування потребують речення, в яких форми особових зай­менників їх, його, Ті у присвійній функції, а також займенники себе, свій співвідносяться з кількома іменниками, що є причиною виник­нення двозначності, наприклад: Степанець після закінчення консерва­торії 5 років грав у камерному ансамблі. Його (?) виступи завжди про­ходили з аншлагом; Вчителька запропонувала нам описати в домаш­ньому творі свою (?) квартиру; Андрій пристав на пропозицію Івана потримати свою (?) машину у себе (?) в гаражі.

5. Часто у реченнях присвійний займенник свій є зайвим: У своєму атестаті я не маю жодної трійки. За все своє життя не чув нічого смішнішого.

ВЖИВАННЯ ОЗНАЧАЛЬНИХ, ВКАЗІВНИХ, НЕОЗНАЧЕНИХ, ВІДНОСНО-ПИТАЛЬНИХ

ЗАЙМЕННИКІВ

1. У давальному і місцевому відмінках однини займенників чоло­вічого і середнього роду наявні варіанти: чийому і чиєму (Д. в.), (на) чому і (на) чім, (на) чийому, (на) чиєму і (на) чиїм, (на) тому і (на) тім, (на) цьому і (на) цім, (на) всьому і (на) всім (М. в.) тощо. Давні форми із закінченням -ім вживаються у сучасній українській мові рідше, ніж варіантні форми, а вживання їх у науковому й офіційно- діловому стилях не допускається.

2. З варіантів родового й орудного відмінків займенників жіночо­го роду — тієї і тої, цієї і цеї, тією і тою, цією і цею — більш уживани­ми є перші з наведених форм, а вживання їх у науковому й офіційно- діловому стилях не допускається.

3. Займенник оцей, оця, оці, ота, отой, оті належать до розмов­них. Архаїчний характер мають займенники сей, ся, тії, тая, цеє, ції, такеє, такії і под. Вони вживаються у діалектному мовленні, в усній народній творчості і (з метою стилізації) у художній літературі.

4. У кількох означальних займенників наявна повна і коротка форма: кожний і кожен, жодний і жоден, усякий і усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленні, всі інші належать до загальностильових.

5. Стилістично розрізняються неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна- {абихто, казна-що, хтозна- який) і займенники із частками -небудь і будь- {хто-небудь, будь- який). Перші займенники мають відтінок розмовності, другі вжива­ються в усіх стилях.

6. Російські займенники любой, другой мають омонімами в ук­раїнській мові прикметник {любий) і числівник {другий). Міжмовна омонімія є причиною вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники у двох мовах:

російська мова українська мова

любой будь-який (займенник)

дорогой, любимый любий (прикметник)

другой інший (займенник)

второй другий (числівник)

7. Запам'ятайте стійкі словосполучення із займенниками, при вживанні яких у результаті калькування російських відповідників іноді трапляються помилки:

російська мова українська мова

в одном и том же (месте) у тому самому (місці)

один и тот же той самий

в подобном случае у такому разі

подобным образом таким чином

и тому подобное і таке інше

ни под каким видом ні в якому (в жодному) разі

в другой раз іншим разом

8. Близькі, але не тотожні за значенням займенники кожний, вся­кий, будь-який. У певних контекстах вони можуть взаємозамінюва- тись, наприклад: Думаю, що зможу відповісти на будь-яке (кожне, всяке) запитання викладача; Кожна (будь-яка, всяка) дитина потре­бує уваги і тепла. У цих прикладах займенники використовуються для виділення предмета з групи однорідних.

Заміна неможлива, коли займенники реалізують властиві їм відтінки значення: кожний — "усі по одному" {Хіба це відпочинок? Кожного дня йшов дощ!)', всякий — "різноманітний, різний" {Унашо­му класі є всякі учні); будь-який — "який завгодно на вибір" {Мене влаштує будь-який квиток).

9. Двозначність виникає у тому випадку, якщо вказівний займен­ник це може бути віднесений до кількох явищ, наприклад: Директор звільнив Богачука з обійманої посади і призначив на його місце Оста- пенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.

ЧИСЛІВНИК § 29. ВІДМІНЮВАННЯ ЧИСЛІВНИКІВ

За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові. Кількісні числівники відповідають на питан­ня скільки ? Вони означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів. Кількісні числівники поділяються на власне кількісні (п'ять, сто), збірні (двоє, шестеро), дробові (одна п'ята, дві шостих), неозначено-кількісні (чимало, декілька, багато).

Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі або місце предмета в ряду однорідних. Вони відповідають на питан­ня котрий? котра ? котре?

За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені. Прості числівники складаються з однієї основи (шість, шостий, шес­теро), складні — з двох і більше основ (тринадцять, п'ятсот, сто- двадцятип'ятитисячний), а складені — з кількох слів (сто два, сто другий).

І. Відмінювання кількісних числівників

За нормами української літературної мови відмінюються всі роз­ряди числівників. Поширеними помилками усного мовлення є вжи­вання ненормативних форм числівників, неповне відмінювання складених і складних числівників. Розглянемо основні правила від­мінювання числівників.

1. Числівник один (одне (-о), одна, одні) відмінюється так:


 

 


Н. (скільки?) Р. (скількох?) Д. (скільком?) 3. = Н. або Р. О. (скількома?) один — одне (-о)

одного

одному

одне (-о)

одним одна

однієї (-ої)

одній

однією (-ою) одними

одну одні одних одним = Н. або Р.


М. (на скількох?) (на) одному (ім) (на) одній (на) одних

Форми середнього роду одно і одне є паралельними, але одне — це частіше вживана форма. Вживання форми одно в науковому й офі­ційно-діловому стилях не допускається.

2. Числівники два (дві), три, чотири відмінюються так:


 

 


три трьох трьом =Н. або Р. трьома (на) трьох

Н. два — дві Р. двох Д. двом 3. = Н. або Р. О. двома М. (на) двох чотири чотирьох чотирьом =Н. або Р. чотирма (на) чотирьох


 

 


3. Числівники п'ять —десять, числівники на -дцять і на -десят у непрямих відмінках мають паралельні (стилістично нейтральні) фор­ми і відмінюються за таким зразком:


 

 


Н. п'ять

Р. п'яти (п'ятьох)

Д. п'яти (п'ятьом)

3. п'ять або п'ятьох

О. п'ятьма (п'ятьома)

М. (на) п 'яти (п 'ятьох) десять

десяти (десятьох) десяти (десятьом) десять або десятьох десятьма (десятьома) (на) десяти (десятьох)


 

 


У числівниках шість, сім, вісім при відмінюванні відбувається чергування:

н. шість сім
р. шести (шістьох) семи (сімох)
д. шести (шістьом) семи (сімом)
3. шість або шістьох сім або сімох
о. шістьма (шістьома) сьома (сімома)
м. (на) шести (шістьох) (на) семи (сімох)

 

Н. вісім

Р. восьми (вісьмох)

Д. восьми (вісьмом)

3. вісім або вісьмох

О. вісьма (вісьмома)

М. (на) восьми (вісьмох)

Запам'ятайте: у числівниках на -десят в українській мові (на від­міну від російської) перша частина не змінюється, порівняйте:


 

 


російська мова

И. шестьдесят

Р. шестидесяти

Д. шестидесяти

В. шестьдесят

Т. шестьюдесятью

П. (о) шестидесяти українська мова

Н. шістдесят

Р. шістдесяти (шістдесятьох)

Д. шістдесяти (шістдесятьом)

3. шістдесят або шістдесятьох

О. шістдесятьма (шістдесятьома)

М. (па) шістдесяти (шістдесятьох)


 

 


4. Числівники сорок, дев'яносто, сто у всіх непрямих відмінках, крім знахідного, що дорівнює називному, мають закінчення -а:

Н. сорок дев'яносто сто

Р. сорока дев'яноста ста

Д. сорока дев'яноста ста

3. сорок дев'яносто сто

О. сорока дев'яноста ста

М. сорока дев'яноста ста

5. У числівниках, що позначають сотні, відмінюються обидві час­тини:


 

 


Н. триста

Р. трьохсот

Д. трьомстам

3. = Н. або Р.

О. трьомастами

М. (на) трьохстах

сімсот семисот семистам = Н. або Р.

сьомастами (сімомастами) (на) семистах


 

 


Запам'ятайте паралельні форми орудного відмінка числівників п'ятсот — дев'ятсот: п'ятьмастами (п'ятьомастами), шістьмас­тами (шістьомастами), сьомастами (сімомастами), вісьмастами (вісьмомастами), дев 'ятьмастами (дев 'ятьомастами).

6. Числівник тисяча відмінюється як іменник першої відміни мі­шаної групи (ітисяча, тисячі, тисячі, тисячу, тисячею, (на) тисячі), мільйон, мільярд відмінюються, як іменники другої відміни твердої групи (мільйон, мільйона, мільйону тощо).

7. Збірні числівники двоє, троє, четверо в непрямих відмінках ма­ють форми відповідних кількісних числівників: двоє, двох, двом..., троє, трьох, трьом...

Як числівник два відмінюються збірні числівники обидва, обидві, обоє.

Збірні числівники п'ятеро — двадцятеро і тридцятеро мають у непрямих відмінках форми, що збігаються з вторинними формами відповідних кількісних числівників (у родовому, давальному, місце­вому відмінках це форми на -ох, -ом, в орудному відмінку — обидві форми).

8. У складених кількісних числівниках відмінюються всі складові частини:

Н. тисяча чотириста сорок п'ять

Р. тисячі чотирьохсот сорока п 'яти (п 'ятьох)

Д. тисячі чотирьомстам сорока п 'яти (п 'ятьом)

3. тисячу чотириста сорок п'ять (п'ятьох)

О. тисячею чотирмастами сорока п'ятьма (п'ятьома)

М. (на) тисячі чотирьохстах сорока п'яти (п'ятьох)

9. У дробових числівниках перший компонент відмінюється, як кількісний числівник, другий — як прикметник:

Н. п'ять шостих тридесятих

Р. п'яти шостих трьох десятих

Д. п'яти шостим трьом десятим


 

 


3. = Н.

О. п'ятьма шостими М. (на) п'яти шостих 3. = Н.

трьома десятими (на) трьох десятих


 

 


10. Числівники півтора (півтори) і півтораста не відмінюються.

11.Після прийменника близько кількісний числівник обов'язково ставиться у родовому відмінку: близько ста сорока кілограмів, близько двохсот шістдесяти кілометрів, близько тисячі семисот сторінок.

12. Необхідно обирати правильну форму кількісних числівників при творенні складних слів (іменників і прикметників). Основними правилами є такі:

1) числівник один у складних словах має форму одно-: одноклас­ник, одноліток, одноколірний, одногорбий, однолюб;

2) у двох формах виступають у складних іменниках і прикметни­ках числівники два, три, чотири. Елементи дво-, три-, чотири- при­єднуються до кореня, який починається на приголосний: двоборт­ний, двовуглекислий, двопроцентний, двотижневик, трибарвний, три­серійний, тритомник, тришаровий, тритижневий, триборство, чотирикімнатний, чотирикілометровий, чотириденний, чотирикут­ник тощо. Форми двох-, трьох-, чотирьох- виступають в окремих словах, другий компонент яких, як правило, починається на голос­ний: двохатомний, двохосьовий, трьохелементний, трьохелектрод­ний, чотирьохактний, чотирьохетапний, а також двохсотліття, двохмільйонний тощо, хоча: двоокий, двоокис, двооксид, двоопуклий, двоутробний.

Форми родового відмінка традиційно вживаються у прикметни­ках, що закінчуються на -тисячний, -мільйонний, -мільярдний, а також у словах, компонентом яких є складний числівник: двохтисячний, трьохмільйонний, чотирьохмільярдний, двадцятидвохрічний, двадця- тичотирьохповерховий, двохтисячоліття;

3) числівники п'ять — десять, числівники на -дцять і на -десят у складі прикметників та іменників мають форму родового відмінка (із закінченням -и): п'ятигодинний, шестиденка, десятилітровий, де- в 'ятнадцятиденний, п 'ятдесятиметровий;

4) числівники дев'яносто, сто в складних словах зберігають фор­му називного відмінка: стоголосий, стодвадцятиміліметровий, сто- двадцятип 'ятилітній, стоквартирний, дев 'яностопроцентний, дев 'я- носторіччя;

5) числівники сорок, двісті — дев'ятсот виступають у складних словах у формі родового відмінка: сорокавідерний, сорокап'ятиріч­ний, сорокаденний, двохсотлітній, п'ятисотрічний;

6) числівник тисяча входить до складу іменників і прикметників у формі тисячо-: тисячочотирьохсотліття, тисячотонний, тисячо­ватний, тисячоголосий, тисячокілометровий, тисячогранний, тисячо­головий, тисячократний.

II. Відмінювання порядкових числівників

1. Порядкові числівники відмінюються, як прикметники твердої групи (п'ятий, п'ятого, п'ятому, ...; сотий, сотого, сотому, ...), лише числівник третій відмінюється, як прикметник м'якої групи (третього, третьому, ...).

2. У складених порядкових числівниках відмінюється тільки ос­тання складова: тисяча дев'ятсот п'ятдесятий рік, тисяча дев'ят­сот п'ятдесятого року, тисяча дев'ятсот п'ятдесятому рокові, у тисяча дев'ятсот п'ятдесятому році; дві тисячі перший рік, дві ти­сячі першого року, у дві тисячі першому році тощо.

ЗО. СИНОНІМІЯ ЧИСЛІВНИКІВ

1. Синонімія існує між кількісними і збірними числівниками: два хлопці — двоє хлопців, два відра — двоє відер. При виборі граматич­ного синоніма враховуються семантичні, функціонально-стилістичні особливості двох розрядів числівників.

Збірні числівники виражають кількість предметів як сукупність, як одне ціле: троє синів, п'ятеро робітників, двадцятеро співробіт­ників. Кількісні числівники позначають роздільну кількість, а також уживаються як назви числа і цифри: сто зошитів, сорок метрів, де­в'ять ділиться на три, нуль. Збірні числівники вживаються для по­значення невеликої кількості (ідвоє — двадцятеро, тридцятеро). Вони не можуть бути компонентами складених числівників, отже, такі словосполучення, як сто п'ятеро учнів, сорок двоє студентів, є порушенням норми. Кількісні числівники не мають обмежень у ви­раженні кількісних понять.

Збірні числівники широко використовуються в розмовному і ху­дожньому стилях, а науковому й офіційно-діловому — невластиві. Кількісні числівники належать до стилістично нейтральних одиниць і використовуються у будь-якому стилі.

Розрізняються числівники двох розрядів і сполучуваністю. Так, збірні числівники вживаються:

а) з іменниками, субстантивованими прикметниками і дієприк­метниками, що називають осіб чоловічої статі, а також з іменника­ми спільного роду: троє сусідів, двоє лікарів, двоє приїжджих, троє чергових, п'ятеро відпочиваючих, четверо невдах, двоє забіяк. Відпо­відно до літературної норми збірні числівники не сполучаються з іменниками, що називають осіб високого суспільного становища. З такими іменниками вживаються кількісні числівники: три генера­ли, два президенти, три академіки;

б) з іменниками, що мають лише форму множини: двоє вил, троє окулярів, двоє санчат, двоє дитячих ясел;

в) з іменниками діти, малята, хлоп'ята, дівчата, особи: двоє хло­п'ят п'ятеро осіб, троє дівчат, четверо малят;

г) з особовими займенниками: нас сьогодні четверо, їх було шес­теро;

ґ) з іменниками середнього роду, що є назвами малят тварин і предметів: четверо курчат, семеро качат, шестеро поросят, двоє пальт, четверо вікон, троє відер;

д) з назвами парних предметів (при цьому зазначається кількість пар): троє черевиків, четверо рукавиць, двоє панчіх;

е) у субстантивованому значенні: двоє прийшли, троє працювали.

Певна обмеженість у сполучуваності властива і кількісним числів­никам: вони не поєднуються з іменниками множинної форми, з імен­никами середнього роду, що називають малят тварин, не вживають­ся у субстантивованому значенні. Отже, кількісні числівники не мо­жуть замінювати збірні у конструкціях: двоє саней, троє ягнят, троє відповідали. При іменниках жіночого роду — назвах осіб жіночої статі та іменниках чоловічого і жіночого роду — назвах неживих предметів використовуються лише кількісні числівники: дві доярки, три столи, дві ночі і под.

2. Збірні іменники від двоє до восьмеро утворюють здрібніло-пес- тливі форми: двійко, трійко, четвірко, п'ятірко, шестірко, семірко, восьмірко; двоєчко, троєчко. Такі форми притаманні розмовному стилю.

3. Синонімами числівників можуть виступати іменники з число­вим значенням: десять, десятеро — десяток; дванадцять, дванадця­теро — дюжина; сто — сотня; одна друга — половина, одна третя — третина, одна четверта — чверть. Іменники десяток, дюжина, сот­ня властиві розмовному мовленню.

4. Збірні числівники обидва, обоє, обидві синонімічні займеннико­вим виразам: "і цей і той ", "і один і другий ", "і ця і та ", "і одна і друга ".

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти