ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


СПОЛУЧЕННЯ ЧИСЛІВНИКІВ З ІМЕННИКАМИ

1. Числівник один (одна, одне) узгоджується з іменником у роді й відмінку: один стілець, одного стільця.., одна проблема, однієї проблеми...

2. При числівниках два, три, чотири, обидва іменники вживають­ся у формі називного відмінка множини: два підручники, три студен­ти, чотири столи, обидва клени. При сполученні з цими числівни­ками іменників із суфіксом -ин, який зникає у формах множини, останні набувають форми родового однини: два громадянина, три селянина, чотири киянина. У непрямих відмінках числівники два, три, чотири, обидва узгоджуються з іменниками: двох підручників, трьом хлопцям, обома черевиками.

У російській мові ці числівники в називному відмінку завжди ви­магають родового однини: два сына, три фильма, четыре стола, оба продавца.

Прикметник, що входить до складу кількісно-іменного словоспо­лучення (з числівниками два, три, чотири, обидва), набуває форми називного або родового відмінка множини: три сині (синіх) капе­люшки, чотири безтурботні (безтурботних) дні.

3. Усі кількісні, а також збірні числівники, крім слів один, два, три, чотири, обидва, обидві, керують іменниками в родовому відмінку множини: п'ять книжок, шістсот сторінок, двоє парубків. У непрямих відмінках числівники узгоджуються з іменником: у п'я­ти зошитах, двадцятьом журналістам.

4. Числівники тисяча, мільйон, мільярд вимагають від іменників родового відмінка множини у всіх формах: мільйон жителів, мільйо­на жителів.., тисяча кілометрів, тисячі кілометрів, тисячею кіло­метрів.

5. Керування складених числівників визначається останнім сло­вом: тридцять один учень, двадцять два пасажири, сорок чотири бу­динки, сімдесят шість депутатів, сто п 'ятдесят мешканців.

6. Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника ро­дового відмінка однини: одна друга площі, однієї другої площі, десять сотих гектара, десяти сотих гектара, десятьма сотими гектара.

7. У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з чвертю, характер керування визначається числівником, який вира­жає цілу частину: один з половиною літр, два з половиною метри, п'ять з половиною кілометрів.

У мішаних дробах керує іменником дробова частина, якщо вона приєднується сполучником і: два і одна третя літра, п'ять і дві третіх метра, двадцять і п'ять десятих відсотка.

8. У називному, родовому, знахідному відмінках числівник півто­ра керує іменником у родовому відмінку однини, числівник півтора­ста вимагає родового множини. В інших трьох відмінках ці числів­ники сполучаються з відповідними формами множини іменників:

н. півтора аркуша півтораста кілометрів
р. півтора аркуша півтораста кілометрів
д. півтора аркушам півтораста кілометрам
3. півтора аркуша півтораста кілометрів
о. півтора аркушами півтораста кілометрами
м. (на) півтора аркушах півтораста кілометрах

 

9. У сполученнях, що позначають дати, на зразок восьме березня, перше вересня, відмінюється тільки перша частина: до восьмого берез­ня, з восьмим березня, присвячено першому вересня. При поєднанні дати із словами свято, день числівник і назва місяця вживаються у родовому відмінку: привітати зі святом восьмого березня, приготу­вати до дня першого вересня. Конструкції привітати зі святом восьме березня, привітати зі святом перше вересня належать до сфери роз­мовної мови.

ДІЄСЛОВО

ТВОРЕННЯ І ВЖИВАННЯ ДЕЯКИХ ФОРМ

ДІЄСЛОВА

І. Неозначена форма дієслова

Стилістично нейтральні форми інфінітива на -ти (вболівати, май­струвати, виступати, шити) не мають функціональних обмежень. Варіантні форми інфінітива на -ть (співать, стрибать, шукать) вжи­ваються в усному мовленні, фольклорі та в художній літературі, на­приклад:

Мені шляху не питать: Прямо степом мандрувать, Гей-гей, долю доганять!

(Нар. пісня);

Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать (Л. Костенко).

Деякі дієслова мають паралельні форми інфінітива. До стилістич­но рівнозначних (хоча семантично — за значенням одно- чи бага­тократності, інхоативності, інгресивності, дуративності і т. ін. — не тотожних) належать, наприклад, такі варіанти: виштовхнути і виш­товхати, випхнути і випхати, витягнути і витягти, досягнути і до­сягти, застигнути і застигти, надягнути і надягти, скреготати і скреготіти і под. Стилістично розрізняються форми із суфіксами -ува- (-юва-) і -а- (-я-), як-от: витискувати і витискати, витягувати і витягати, випробовувати і випробувати, доповнювати і доповняти, закруглювати і закругляти, замінювати і заміняти, затрачувати і затрачати. Першим з варіантів віддається перевага у науковому та офіційно-діловому мовленні, другі частіше використовуються у роз­мовному і художньому стилях.

II. Форми теперішнього часу

1. Подвійні форми теперішнього часу мають різновідмінювані дієслова, як-от: дути — дму, дмеш... і дую, дуєш...; клепати — кле­паю, клепаєш... і клеплю, клеплеш...; колисати — колисаю, колисаєш... і колишу, колишеш...; мугикати —мугикаю, мугикаєш... і мугичу, му- гичеш...; скакати — скакаю, скакаєш... і скачу, скачеш...; смикати — смикаю, смикаєш... і смичу, смичеш...; стругати — стругаю, стру­гаєш... і стружу, стружеш... і т. ін. Ці форми подаються у словниках як рівноправні, стилістично нейтральні.

2. Стилістично розрізняються форми першої особи і множини (розуміємо — розумієм, бачимо — бачим, радіємо — радієм) і форми третьої особи однини (співає — співа, виглядає — вигляда, поливає — полива). Перші з наведених варіантів є стилістично нейтральними, другі належать до стилістично знижених форм, які вживаються у розмовному мовленні і (як елемент стилізації) у художній літературі: Розпитуєм Мину Омельковича про сина Гришуню, товариша наших дитячих літ (О. Гончар); Дихаєм на повні груди, прозираєм далі (П. Тичина); ...Бува, така пласка глупота однозначна себе ховає за гучні слова (Л. Костенко); Я співаю пісню морю, І воно мені співа (О. Олесь).

Для відтворення просторіччя у художніх творах використовують­ся ненормативні (в тому числі діалектні) форми першої і третьої осо­би однини, наприклад: Сама світом нуджу, а сердюсь на тебе, ду­маю: що ж це він дурить мене, чи що? (І. Карпенко-Карий); Петрик заліз на пічку і з пічки визирає, а я сидю на лаві і тремтів вся (М. Хви­льовий); Ой, як тяжко розійтись з милим і не знать, чи він любе тебе? (І. Карпенко-Карий); В країнах теплих дике море До вас співає і го­воре... (О. Олесь).

Елементом просторіччя є форма хотять. Літературній нормі ук­раїнської мови відповідає форма хочуть.

3. Дієслово бути в усіх особах однини і множини вживається у формі є: Звичайно година робіт для дівчат є з усіх шкільних годин най- милішою (У. Кравченко); Шукай краси, добра шукай! Вони є все, вони є всюди (І. Франко); Нестрінутий друже, колись в ранню рань, якщо ти ще є у безмежжі, то швидше між мною і вічністю стань в чистішій од неба одежі... (Т. Осьмачка); Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від цього вже світає (Л. Костенко). У художньому та публіцистичному стилях з метою створення урочистої мови вико­ристовуються архаїчні особові форми від бути: (я) єсмь, (ти) єси, (ви) єсть, (ми) єсьмо, (ви) єсте, (вони) суть. Форма єсть може вис­тупати у всіх особових формах: Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Ти щира єсть людина; тобі я як сестрі одкрию душу всю свою (І. Карпенко-Карий); А чи єсть у тебе рушники? (Т. Шевченко).

Іноді під впливом російської мови замість форми є у ролі зв'язки використовуються особові форми дієслова являтися: Підприємство являється юридичною особою. Вони являються моїми найкращими дру­зями. Така заміна є порушенням норми. В українській мові дієслово являтися не використовується як зв'язка, воно вживається із значен­ням "з'являтися, примарюватися, снитися", як у прикладах: Не раз у сні являється мені, О люба, образ твій, такий чудовий... (І. Франко); Чого являєшся мені Усні? Чого звертаєш ти до мене Чудові очі ті ясні, Сумні, Немов криниці дно студене? (Там само).

III. Форми минулого часу

Частина дієслів із суфіксом -ну- має у минулому часі дублетні фор­ми: гаснути — гас і гаснув, замовкнути — замовк і замовкнув, зів'я­ти —зів 'яв і зів 'янув, мерзнути — мерз і мерзнув, м 'якнути — м'які м'якнув, пожовкнути —пожовк і пожовкнув, стихнути — стих і стихнув, тиснути — тис і тиснув, щезнути — щез і щезнув і под. Сти­лістично паралельні форми не розрізняються, більш уживаними є короткі форми, хоча за семантикою дієслова з суфіксом -ну- означа­ють, як правило, однократність.

IV. Форми майбутнього часу

Дієслова доконаного виду утворюють просту (синтетичну) фор­му майбутнього часу: побачу, відпочинеш, сконструюють. Дієслова недоконаного виду мають синтетичну й аналітичну форми майбут­нього часу: буде проводитись/проводитиметься, будуть контролюва­ти/контролюватимуть, буде визначати/визначатиме, буде забезпе­чуватись/забезпечуватиметься, будемо забезпечувати/забезпечува­тимемо. У діловому і науковому стилях уживаються обидві форми. В інших стилях перевага віддається простим формам дієслова: сніда­тимемо, танцюватимеш, пропонуватимуть.

V. Форми наказового способу

1. Для української мови характерні прості форми першої особи множини: ходімо, встаньмо, дивімось, зробімо, пишімо, снідаймо. У російській мові форми першої особи множини можуть бути прости­ми і складеними. Перші збігаються з відповідними формами дійсно­го способу (бежим, встанем, летим), другі утворюються за допомо­гою частки давайте (давайте смотреть, давайте сделаем, давайте писать, давайте прочитаєм). Українській мові подібні форми не вла­стиві.

2. Деякі дієслова у наказовому способі мають дві паралельні фор­ми другої особи однини, які стилістично не диференціюються: визна­чити — визнач і визначи, застругати — застругай і застружи, крес­лити — кресль і кресли, плескати — плещи і плескай, провітрити — провітр і провітри, хникати — хникай і хнич і т. ін.

3. У варіантних формах вживаються дієслова у другій особі мно­жини: бережіть — бережіте, скажіть — скажіте, несіть — несіте. Давні форми на -іте, вживані у художній літературі, надають вис­ловленню урочистості, наприклад:

Ідіте ж, вірні слуги, принесіте Важкий ланцюг з скарбівні щирозлотий І на співця — шанібно возложіте Ясу царської нашої щедроти

(П. Куліш).

§ 33. ТВОРЕННЯ І ВЖИВАННЯ ДІЄПРИКМЕТНИКІВ

Дієприкметником називається неособова форма дієслова, яка відповідає на питання який? і поєднує ознаки дієслова та прикметни­ка. Дієприкметники виражають не просто ознаку предмета (як прик­метники), а ознаку за виконуваною дією. Ще однією відмінністю дієприкметників від прикметників є здатність керувати іменником, пор.: прикметники високий будинок, якісний ремонт і дієприкметни­ки підготовлений (де?) у департаменті, вишитий (ким?) майстри­нею, насичений (чим?) киснем.

Виділяється невелика кількість дієприкметників, що перейшли в іменники: керуючий, відпочиваючий тощо.

1. Активні дієприкметники теперішнього часу сучасній україн­ській мові невластиві. Слова із суфіксами -уч- (-юч-), -ач- (~яч~) зви­чайно є віддієслівними прикметниками, які вказують не на дію, а на постійну ознаку: правлячий (режим), квітучий (сад), пекучий (біль), родючі (поля), блискуча (поверхня), лежачий (камінь) таін. Свідчен­ням переходу цих слів до прикметників є втрата здатності керувати іменниками. Слова на зразок радіючий, голосуючий, малюючий, співа­ючий, їдучий, бажаючий тощо є штучними утвореннями. Іншими сло­вами, таких слів у сучасній українській літературній мові просто не­має.

При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперіш­нього часу відтворюються підрядними означальними реченнями; дієприкметники, що перейшли у прикметники та іменники, заміню­ються відповідними частинами мови, як-от: ведущий — який (що) веде, провідний; вступающий—який (що) вступає, вступник; движу­щийся — який (що) рухається, рухомий; заведующий — який (що) за­відує, завідувач; красящий — який (що) фарбує, барвний, фарбуваль­ний; начинающий — який (що) починає, початківець; окружающий — який (що) оточує, навколишній; решающий — вирішальний, який (що) вирішує; служащий — який (що) служить, службовець; соединяю­щий — який (що) з 'єднує, сполучний, з 'єднувальний; соответству­ющий — який (що) відповідає, дійсний; учащийся — який (що) нав­чається, учень і под.

Часто трапляються помилки при перекладі російського слова сле­дующий, яке може бути і дієприкметником, і прикметником. Діє­прикметник следующий відповідно до певного значення передається в українській мові описовою конструкцією із сполучником: следую­щий через станцию поезд — поїзд, що проходить через станцію; сле­дующий советам врача пациент — пацієнт, який слухає порад лікаря; следующие из сказанного выводы — висновки, що випливають із сказа­ного, следующая остановка — наступна зупинка; следующие вопро­сы — такі питання і т. ін. Прикметник следующий має такі українські відповідники: наступний, дальший, другий. У значенні займенника (як правило, перед перерахуванням або поясненням) це слово пере­дається займенником такий: Сейчас будут выступать следующие де­путаты... — Зараз виступатимуть такі депутати ...; Скажу вам следующее... — Скажу вам таке ...; Вызываются следующие лица ... — Викликаються такі особи ... Запам'ятайте відповідники російсь­ких словосполучень зі словом следующий: в следующий раз — на­ступного разу; на следующий день — на другий день, другого (наступ­ного ) дня; следующим выступает — далі виступає; следующим обра­зом — так, таким чином, у такий спосіб.

2. Активні дієприкметники минулого часу творяться за допомо­гою суфікса -л-: дозрілий, загорілий, зарослий, навислий, побілілий, по­жовклий, посивілий, почорнілий, пошерхлий.

Активні дієприкметники з суфіксом -ш- (-вш) у сучасній україн­ській літературній мові не вживаються. Російські активні дієприк­метники в українській мові відтворюються описовою формою або дієприкметником із суфіксом -л-: помогший — той, що допоміг; окон­чивший — той, що закінчив; победивший — той, що переміг; вспыхнув­ший — той, що спалахнув, наболевший (вопрос) — наболіле (питан­ня) тощо.

3. Пасивні дієприкметники у сучасній українській мові мають форму тільки минулого часу, яка утворюється за допомогою суфіксів -н-, -єн-, -т-: записаний, зірваний, завершений, зігрітий, здертий. Дієслова з основами на -ну і на можуть утворювати паралельні форми дієприкметників: висунути — висунутий і висунений, коло­ти — колотий і колений, повернути — повернутий і повернений, поро­ти — поротий і порений, стиснути — стиснутий і стиснений.

Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при пере­кладі на українську мову замінюються описовими конструкціями або дієприкметниками минулого часу: анализируемый (документ) — аналізований (документ), желаемый результат — бажаний (резуль­тат), заключаемый (договор) —укладаний (договір), занимаемая (должность) —обіймана (посада), записываемый (протокол) —за­писуваний (протокол), освещаемый (в прессе) — висвітлюваний (у пресі), употребляемый (всеми) —вживаний (усіма), применяемый (в промышленности) — застосовуваний (у промисловості), який зас­тосовується (у промисловості), принимаемый (регулярно) —який приймається (регулярно), поставляемая (вовремя) —яка поста­чається (вчасно), приобретаемые навыки — набувані навички тощо.

4. При відтворенні українською мовою російських конструкцій з дієприкметником не слід зловживати описовими зворотами. Мило­звучність і органічність перекладу досягається використанням різно­манітних мовних засобів — дієслів, прикметників, іменників. Чима­ло способів передачі російських дієприкметників знаходимо у майстрів перекладу.

Ось як, наприклад, використовує можливості української мови М. Пилинська, перекладаючи роман "Золоте теля" І. Ільфа та Є. Петрова:

Російський текст Переклад українською мовою Спосіб передачі ро­сійських активних діє­прикметників теперіш­нього та минулого часу та пасивних дієприк­метників теперішнього часу
Она схватила со стола уже засохший бутерб­род и подступила к го­лодающему Вона вхопила зі столу засохлий бутерброд і посунула на голоду­ючого Використання пасив­ного дієприкметника минулого часу
В устах разомлевших туристов грубое слово "первач " звучало неж­но и заманчиво В устах розомлілих туристів грубе слово "первак" звучало ніж­но, манливо Використання пасив­ного дієприкметника минулого часу
Успокоенный, он снова заснул, но вместо лица обожаемого монарха тотчас же увидел председателя местко­ма товарища Суржи­кова Заспокоєний, він знову заснув, сіле замість об­личчя обожнюваного монарха одразу ж по­бачив голову місцевко­му товариша Суржи­кова Використання пасив­ного дієприкметника минулого часу
Высокие договариваю­щиеся стороны переру­гались в первую же ми­нуту и уже не обраща­лись друг к другу иначе как с добавлением бран­ных эпитетов Високі договірні сторо­ни перегризлися в першу ж хвилину і вже не зверталися одна до од­ної, не вживаючи най- лайливіишх епітетів Використання прик­метника

 

К утру побелевший от бессонницы Александр Иванович забрел на окраину города На ранок блідий від безсоння Олександр Іванович забрів на околицю міста Використання прик­метника
В глубине помещения толпились школьники, осведомлявшиеся на­счет дефицитных тет­радей У глибині помешкання юрмилися школярі, ці­кавлячись дефіцитни­ми зошитами Використання дієпри­слівника
Сдружившиеся путе­шественники расселись по своим машинам Здружившись, мандрів­ники посідали у свої ма­шини Використання дієпри­слівника
Насытившийся Бала­ганов благодарно взгля­нул на своего спасите­ля и начал рассказ Попоївши досхочу, Ба­лаганов вдячно глянув на свого рятівника і почав розповідь Використання дієприс­лівникового звороту
Новый звонок, извещав­ший о конце аврала, вер­нул служащих в номера Новий дзвінок, що по­відомляв про закінчен­ня авралу, повернув службовців у номери Використання підряд­ного речення
Сдружившиеся дети лейтенанта Шмидта вышли из-за угла и под­ступили к окну предсе­дательского кабинета Діти лейтенанта Шмідта, що вже встигли потоваришу­вати, вийшли з-за рогу і стали під вікном кабі­нету голови виконкому Використання підряд­ного речення
Поднаторевший в тор­жественных финишах Козлевич лихо осадил машину перед самой трибуной Козлевич вже набив руку на урочистих фінішах і спинив ма­шину перед самісінь­кою трибуною Використання дієслів­ного фразеологізму

 

Убегавший часто огля­дывался назад, и на его благообразном актерс­ком лице можно было разглядеть выражение ужаса Утікач щоразу озирав­ся і на його благовид­ному акторському об­личчі можна було роз­гледіти вираз жаху Використання іменни­ка
Лагерь купающихся был многолюден Табір купальників був багатолюдний Використання іменни­ка

 

Виділені у двох останніх рядках слова (убегавший, купающиеся) є субстантивованими дієприкметниками, тобто такими, що вжива­ються як іменники. Саме тому вони перекладаються іменниками уті­кач і купальники.

§ 34. ТВОРЕННЯ І ВЖИВАННЯ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ

1. Дієприслівники недоконаного виду утворюються за допомо­гою суфіксів -учи (-ючи) і -січи (-ячи): пишучи, читаючи, мріючи, ле­жачи, ходячи, стоячи. Форми із суфіксом -а (-я) {лежа, сидя, стоя, ходя) для сучасної української мови є ненормативними.

2. Дієприслівники доконаного виду утворюються за допомогою суфікса -виш (-ши): прочитавши, приготувавши, зробивши, принісши, перемігши.

3. Дієприслівник означає додаткову дію до дієслів-присудків (працював, щось наспівуючи; зрозумівши все, посміхнулась). Отже, дія, що виражається дієприслівником, обов'язково повинна стосуватися підмета, наприклад: Туристський автобус, петляючи між поліських залісків, невдовзі вискочив на широку луку (В. Скуратівський); Увін­чавши яблуком найближчий до нас стовпчик, дядько Роман далі пішов, озираючись (О. Гончар).

Порушенням норми є речення, в яких суб'єкти дій, виражених дієприслівником і присудком, не збігаються, як-от: Відпочиваючи у Карпатах, мені надзвичайно сподобалось обслуговування. Спіткнув­шись вчора, у нього зломилася нога. (Виходить, що відпочивало у Кар­патах обслуговування, а спіткнулася нога). Дієприслівник не може приєднуватись до пасивної конструкції: Докладаючи всіх зусиль, уро­жай збирається без втрат. Працюючи тиждень, ремонт був завер­шений.

У безособовому реченні дієприслівник може вживатись тільки у тому випадку, якщо у складі присудка є інфінітив: Іноді доводилось попід віттям і крізь ліани пролазити, мов у темну нору, зігнувшись (І. Багряний)... Будували нову хату і біля неї обов'язково висаджували калину, щоб восени, вставляючи подвійні вікна, можна було покласти між шибами пучки червоних грон (В. Скуратівський). В інших випад­ках уживання дієприслівника в безособових реченнях не відповідає нормі: Вивчаючи географію, у нас не було ніяких проблем. Граючи в спортлото, мені часто щастить. Правильно: Вивчаючи географію, я не мав ніяких проблем. Коли я граю в спорлото, мені часто щастить.

§ 35. ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ

1. У більшості випадків вибір прийменника визначається тради­цією, наприклад: Їхати на Кавказ — Їхати у Крим, відпочивати у са­наторії — відпочивати на туристичній базі, у вихідні — на цьому тижні тощо. Досить часто у мовленні трапляються неправильні прийменникові конструкції, як-от: вітер п'ять метрів на секунду, враження про виставу, дотичний з проблемами, застерігати про не­безпеку, знатися в кулінарії (замість нормативних словосполучень: вітер п 'ять метрів за секунду, враження від вистави, дотичний до проблем, застерігати від небезпеки, знатися на кулінарії).

2. Вживаючи прийменники, важливо враховувати їх стилістичну характеристику. Так, прийменники внаслідок, у зв'язку з, згідно з, відповідно до, у справі, у питанні, по лінії властиві діловому мовлен­ню, сфера функціонування прийменників проміж, побіч, насупроти, попри обмежена розмовною мовою.

Іноді стилістично розрізняються конструкції з нейтральними прийменниками, наприклад: алергія до ліків, алергія на ліки (нейтр.) — алергія від ліків (розм.), порівнювати з минулим (нейтр.) — порівнюва­ти до минулого (застар.), розповідати про тебе (нейтр.) —розповіда­ти за тебе (діал.).


3. Поширеною помилкою є вживання прийменникових конст­рукцій замість безприйменникових і навпаки: зрікатися від ідеалів (замість зрікатися ідеалів), відступатися ідеалів (замість відступити­ся від ідеалів), користуватися з фотоапаратом (замість користува­тися фотоапаратом), оплатити за проїзд (замість оплатити проїзд), приурочувати відкриттю (замість приурочувати до відкриття), не поступатися за красою (замість не поступатися красою) тощо.

4. Іноді в прийменникових конструкціях іменник ставиться у не­правильному відмінку. Найчастіше порушується характер керування при прийменниках, що вимагають давального відмінка: всупереч про­блем, завдяки тренування, наперекір рішень (замість нормативних конструкцій: всупереч проблемам, завдяки тренуванню, наперекір рішенням).

5. Недоліком є нагромадження у вузькому контексті однакових прийменників, як-от: На наступному тижні на честь свята на сце­нах театрів, на відкритих майданчиках, на Центральному стадіоні відбудуться найрізноманітніші концерти, на які ми запрошуємо киян і гостей нашої столиці (реклама в київському метро).

§ 36. СИНОНІМІЯ ПРИЙМЕННИКОВИХ КОНСТРУКЦІЙ

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти