ВІКІСТОРІНКА
Навигация:
Інформатика
Історія
Автоматизація
Адміністрування
Антропологія
Архітектура
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Військова наука
Виробництво
Географія
Геологія
Господарство
Демографія
Екологія
Економіка
Електроніка
Енергетика
Журналістика
Кінематографія
Комп'ютеризація
Креслення
Кулінарія
Культура
Культура
Лінгвістика
Література
Лексикологія
Логіка
Маркетинг
Математика
Медицина
Менеджмент
Металургія
Метрологія
Мистецтво
Музика
Наукознавство
Освіта
Охорона Праці
Підприємництво
Педагогіка
Поліграфія
Право
Приладобудування
Програмування
Психологія
Радіозв'язок
Релігія
Риторика
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Статистика
Технології
Торгівля
Транспорт
Фізіологія
Фізика
Філософія
Фінанси
Фармакологія


ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Виконання курсової роботи в процесі написання, оформлення та захисту складається з таких етапів:

1. Вибір теми та призначення керівника курсової роботи.

2. Видача завдань до курсової роботи, визначення її структури та об’єктів дослідження.

3. Вивчення об’єктів дослідження, збирання та аналіз статистичної, фінансової та іншої інформації.

4. Складання плану курсової роботи та строків її виконання.

6. Підготовка та написання курсової роботи.

7. Оформлення курсової роботи.

8. Подання готової роботи на кафедру.

9. Захист курсової роботи членам комісії.

Тематика курсових робіт за предметним спрямуванням «Мікроекономіка» розробляється та затверджується кафедрою «Економіки та права».

Тему курсової роботи студент обирає самостійно, керуючись її актуальністю, зацікавленістю у розробці саме цієї проблеми, можливістю використання відповідної статистичної інформації, збирання фактичного матеріалу на конкретному об’єкті дослідження та наявністю власних наробок.

Теми курсових робіт в одній навчальній групі не повинні дублюватися.

Завідувач кафедри затверджує обрану студентом тему та список наукових керівників курсових робіт.

Виконання курсової роботи здійснюється під керівництвом наукових керівників філії.

Відповідно до обраної теми керівник видає студенту затверджені завідувачем кафедри завдання для курсової роботи.

Інформацію щодо написання курсової роботи, конкретизації мети, завдань дослідження, використання літератури, техніки збору та обробки фактичного матеріалу студент отримує від наукового керівника у дні консультацій, що проводяться не рідше одного разу на тиждень.

Завершену та оформлену курсову роботу виконавець подає на кафедру для рецензування.

 

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

 

Перед виконанням курсової роботи студенти ознайомлюється із загальними вимогами до її оформлення, що дозволить уникнути істотних подальших помилок і доробок.

Правила оформлення курсових робіт передбачають єдиний порядок написання та розміщення тексту, таблиць, графіків, рисунків, додатків тощо.

Курсова робота має бути стилістично та технічно грамотно оформлена.

Завершена робота комплектується у такій послідовності: титульний аркуш, завдання на курсову роботу, зміст, вступ, теоретична та практична частини, висновки, список використаної літератури, додатки.

Курсова робота починається з титульного аркуша, який містить інформацію про виконавця: прізвище, ім'я, по батькові студента, тему роботи тощо. (Зразок складання титульного аркушу курсової роботи наведено у дод. 3).

Текстова частина роботи виконується на комп’ютері (шрифтом «Times New Roman», кегль 14, полуторним інтервалом) українською мовою або російською мовою за наявністю письмового дозволу завідувача кафедрою. Текст друкується тільки на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з виділенням полів: ліве, верхнє і нижнє - 20 мм, праве - 10 мм.

Курсова робота має бути написана чіткою і професійною мовою без орфографічних і синтаксичних помилок у тексті та арифметичних неточностей у таблицях і розрахунках. Зміст роботи не слід викладати занадто довгими реченнями тому, що ясність і доступність написаного є гідністю роботи студента і свідчать про оволодіння ним суттю досліджуваної проблеми.

При першому згадуванні в тексті назв іноземних фірм, маловідомих прізвищ або географічних назв їх пишуть як в російській (українській) транскрипції, так і мовою оригіналу (в дужках).

Скорочення слів у тексті роботи та ілюстраціях до неї, крім загальновизнаних абревіатур, не допускається.

Текст основної частини поділяють на розділи та підрозділи. Розділи та підрозділи повинні мати змістовні заголовки. Заголовки структурних частин курсової роботи друкують великими літерами симетрично до тексту («ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ», «ДОДАТКИ»); заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Переноси слів у заголовках не допускаються. Крапки наприкінці заголовків не ставляться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. В кінці останнього речення заголовку крапку не ставлять. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та наступним текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Кожний розділ курсової роботи треба починати з нової сторінки.

НУМЕРАЦІЯ

 

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Нумерація сторінок курсової роботи має бути наскрізною.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Завдання, відгук, реферат, зміст, висновки, список використаних джерел не нумерують.

Розділи позначаються послідовно арабськими цифрами, наприклад, «1.», а підрозділи нумеруються цифрою відповідного розділу й підрозділу через крапку, наприклад, «2.1.» (перший підрозділ другого розділу).

Якщо робота містить рисунки та таблиці з цифровою інформацією, що розташовуються на окремих сторінках, їх необхідно включати до загальної нумерації. Великі та громіздкі таблиці рекомендується розміщувати у додатку. В тексті курсової роботи слід залишати таблиці з невеликим обсягом інформації, що органічно пов'язані з текстом.

 

ТАБЛИЦІ

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Заголовки граф
Назва таблиці

     
         
         
         

Боковик Графи (колонки)

(заголовки рядків)

 

При побудові та оформленні таблиць слід дотримуватися певних правил.

1. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Слово «Таблиця» пишуть праворуч над тематичним заголовком та вказують її порядковий номер (знак «№» перед цифрою не ставиться).

2. Нумерація таблиць проставляється послідовно в межах кожного розділу двома арабськими цифрами, які роз'єднані крапкою. Перша з них вказує номер розділу, друга - порядковий номер таблиці у цьому розділі, наприклад, «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

3. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, а підзаголовки (якщо вони продовжують заголовки) - з маленьких. Якщо підзаголовки мають самостійне значення, то їх починають з великої літери.

4. При переносі частини таблиці на наступну сторінку пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2».

5. Колонки (стовпці) слід нумерувати лише тоді, коли таблиця продовжується на наступній сторінці.

6. Якщо всі дані, наведені у таблиці, мають єдину одиницю вимірювання, то її вказують в тематичному заголовку, якщо різні - то в заголовках стовпців або рядків через кому. Позначення одиниць вимірювання має відповідати загальноприйнятим стандартам.

7. Текст, який повторюється у боковику або стовпці таблиці та складається з одного слова, можна замінювати лапками. Якщо даний текст складається з двох або більше слів, то при першому повторі його замінюють словами «Те ж», а далі - лапками. Замінювати лапками цифри, що повторюються у таблиці, не дозволяється.

8. Числа у таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк, наприклад, «- ».

9. Якщо наведені у таблиці дані мають будь-які особливості, то на них необхідно вказати у примітках з позначкою «1», «2» і т. д., які розміщують одразу під таблицею.

10. Всі таблиці повинні бути органічно пов’язані з текстом курсової роботи, на них мають бути зроблені посилання в тексті. При першому посиланні пишуть скорочене слово «табл.», при повторних – «див. табл.» та вказують її номер (без знака «№»). Кожна таблиця повинна супроводжуватись стислим аналізом та висновками.

11. Таблиці розташовуються в тексті роботи одразу після посилання на них. Розміщувати таблиці слід таким чином, щоб їх можна було читати без повороту рукопису; якщо це неможливо - таблицю слід розташовувати так, щоб рукопис можна було повернути за стрілкою годинника.

12. Таблиці, які виносяться у додаток, мають самостійну назву та нумерацію.

 

ІЛЮСТРАЦІЇ

Для конкретизації предмету дослідження в процесі оформлення курсової роботи часто використовують наочні матеріали у вигляді схем, графіків, діаграм, фотографій тощо, наявність яких позитивно впливає на оцінку праці студента. Всі ілюстрації іменуються «рисунками».

Рисунки розміщують відразу після посилання на них в тексті роботи і таким чином, щоб їх можна було розглянути без повороту роботи або з поворотом за годинною стрілкою.

Кожний рисунок повинен мати рисунковий підпис, який складається з номера рисунка та чіткої стислої назви, що розкриває зміст ілюстрації, а в разі необхідності - ще й пояснення (підрисунковий текст).

Порядковий номер рисунка складається з двох цифр, розділених крапкою (номер розділу та номер рисунка у цьому розділі). В кінці номера ставиться крапка. Для всіх ілюстрацій прийняте єдине позначення «Рис.». Наприклад, «Рис. 2.2.» (рисунок другий другого розділу). Номер рисунка та його назва розміщуються під рисунком. При посиланні на ілюстрацію у тексті роботи вказують її вид (діаграма, графік, схема) та номер. При повторному посиланні на ілюстрацію використовують скорочене слово «дивись» (наприклад, «див. рис. 2.2»).

Графічне наведення статистичних даних, яке наочно показує співвідношення між ними, називається діаграмою. За формою будови діаграми поділяють на лінійні, плоскісні та зображувальні. Найчастіше у курсових роботах використовують лінійні, а з плоскіших - стовпцеві та секторні діаграми.

Лінійна діаграма характеризує за допомогою прямих, кривих або ламаних ліній кількісні показники розвитку об'єктів, явищ або процесів, що досліджуються.

У стовпцевих діаграмах кількісні дані відображаються у вигляді прямокутників - стовпців, які розміщуються вертикально поряд або на однаковій відстані один від одного. Висота цих стовпців повинна бути пропорційна кількісним значенням показників відповідно до встановленого масштабу. Прямокутники можуть розміщуватися горизонтально, і в такому разі це буде стрічкова діаграма.

Секторна діаграма є широко відомою формою порівняння різних частин цілого. Площі, які утворюються секторами кола, є основою для порівняння. Секторна діаграма будується шляхом поділу кола на окремі сектори пропорційно питомій вазі частин в цілому.

Зручним та наглядним засобом зображення змін однієї змінної величини залежно від змін другої є графік. Найчастіше у курсових роботах використовуються зміни явищ або процесів у часі. Для побудови таких графіків використовується, як правило, прямокутна система координат. На осі абсцис відкладаються відрізки часу, а на осі ординат - значення рівнів ряду динаміки. Позитивна наочність графіків полягає в тому, що на один графік для порівняння можна нанести декілька динамічних рядів.

Схеми у курсовій роботі відображають склад, структуру та взаємозв’язок окремих елементів організації та управління підприємством, а також явищ та процесів, що вивчаються, відображають їх послідовність, тощо. Креслення схем та графіків повинно відповідати встановленим вимогам стандартів.

 

ФОРМУЛИ

Формули,що наводяться у тексті курсової роботи, нумеруються послідовно в межах розділу арабськими цифрами, так само, як і таблиці та рисунки. Номер формули складається із номера розділу та порядкового номера формули в даному розділі, розділених крапкою, наприклад, «1.2» (друга формула першого розділу). В кінці номера крапка не ставиться. Номер формули слід давати в круглих дужках та розміщувати у правому полі на рівні нижнього рядка формули, до якої він відноситься. Після формули з нового рядка пишуть слово «де», а потім розшифровують та приводять роз'яснення значень (експлікації) символів та числових коефіцієнтів в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнту слід давати з нового рядка. Двокрапку після слова «де» не ставлять.

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:).

Посилання в тексті на порядковий номер формули роблять у круглих дужках, наприклад, «…у формулі (1.2)».

 

ПРИМІТКИ

При написанні курсової роботи може з’явитися потреба у примітках до тексту, які містять додаткову чи пояснювальну інформацію. Якщо примітка лише одна, то після слова «Примітка» ставлять крапку. Якщо приміток декілька, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку і далі дають пояснення згідно нумерації приміток. Примітки до тексту розміщують наприкінці цієї ж сторінки.

 

ПОСИЛАННЯ

 

У курсовій роботі на інформацію, що запозичена з інших літературних джерел, та при цитуванні окремих наукових положень, висловів тощо обов'язково мають бути зроблені посилання. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Виноски даються відразу після закінчення цитати або посилання на літературні джерела і вказуються безпосередньо в тексті номером джерела в квадратних дужках, взяті зі списку використаної літератури, наприклад «…у працях [1-7]…». Якщо наводиться посилання на цитати, наприклад, цитата в тексті: «… В умовах становлення ринкової економіки частка державного сектору економіки, яка на сьогодні складає 40% ВВП, буде зменшуватися … [5, с.12]».

Відповідний опис у списку літератури:

1. Пустовоїт О. Совершенствованіє системи звернення споживчих товаров // Економіка України.-2003.-№11.-С. 28-33.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

До списку використаних джерел включаються тільки ті літературні джерела, якими студент користувався під час виконання курсової роботи та на які в тексті є посилання. Це можуть бути Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України з економічних та господарських питань, наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською, російською або іншими мовами, журнали та газетні статті, інструктивні матеріали підприємств, організацій, установ і таке інше.

Список використаних джерел складається у відповідності з загальними вимогами та правилами складання, наведеними у ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ 7.12. - 93 «Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила».

Перелік використаних джерел наводиться в алфавітному порядку (окремо для вітчизняної та зарубіжної літератури).

Зразок оформлення бібліографічного опису літературних джерел наведено у додатку 6.

ДОДАТКИ

Вихідний фактичний матеріал, громіздкі таблиці, таблиці допоміжних економічних розрахунків, ілюстрації допоміжного характеру, форми статистичної та фінансової звітності, розрахунки окремих показників на ЕОМ та інше слід розміщувати у додатку.

Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках і кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки.

Додаткидо курсової роботи оформлюють таким чином: у правому верхньому куті аркуша з прописної букви пишуть слово «Додаток» та вказують його порядковий номер (знак «№» перед цифрою не ставиться), наприклад, «Додаток 1». Послідовність розміщення додатків визначається порядком появи посилань на них у тексті курсової роботи. Нумерація додатків здійснюється арабськими цифрами наскрізне підряд від першого до останнього. Обсяг додатку не регламентується. Усі додатки повинні мати заголовки, які відображають зміст наведеної інформації.

Оформлена відповідно до сформульованих вимог та повністю скомплектована курсова робота має бути зброшурована, обов'язково підписана автором з вказівкою числа, місяця та року остаточного її завершення.

 

© 2013 wikipage.com.ua - Дякуємо за посилання на wikipage.com.ua | Контакти