· Досить велика к-ть учасників ринку, отже обмежений контроль над ринковою ціною, неможливість таємної змови, кожна фірма формує свою політику незалежно від дій конкурентів

· Диференціація продукту:

a) За якістю (комп’ютери – різна потужність та навороченість харду та різний софт)

b) За формою послуг (ввічливість та послужливість працівників магазину, гарантійне обслуговування, наявність кредиту)

c) Розміщення чи доступність товару

d) Зовнішні відмінності (упаковка, реклама, торгові марки)

· Нецінова конкуренція

· Легкий вступ в галузь при наявності незначних фінансових бар’єрів, пов’язаних з необхідністю отримати продукт, що відрізняється від продукту конкурента, необхідністю реклами

МК зустрічається досить часто. Крива попиту, з якою працює фірма в МК, є еластичною, (набагато еластичнішою, ніж при монополії, бо є конкуренти з товарами-замінниками), але не є повністю еластичною, бо товари не ідентичні, а тільки подібні і менше конкурентів ніж за чистої конкуренції. Еластичність кривої попиту фірми залежить від к-ті конкурентів та ступеню диференційованості товарів. Чим більше конкурентів і чим менше диференційованість, тим більше еластичність. В короткостроковому періоді фірма обирає стратегію максимізації прибутку або мінімізації збитків. В кожному з цих випадків оптимальний обсяг вир-ва буде досягатися при MR=MC. При АТС1 фірма обирає стратегію максимізації прибутку. При АТС2 – стратегію мінімізації збитків.

43.Характеристика монопольного ринку.

Монополія — це окремі крупні підприємства, об’єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і займають монопольне становище на ринку, тобто:

1) посідають провідне становище на ринку,

2) впливають на процес ціноутворення,

3) отримують більш високі прибутки.

Існує три види монополій:

1) природна монополія — виникає внаслідок причин. Існує, коли попит на певний товар чи послуги найкраще задовольняється однією або кількома фірмами;

2) адміністративна — виникає внаслідок дії державних органів;

3) економічна — виникає на основі закономірного, господарського розвитку, коли підприємці зуміли завоювати монополістичне становище на ринку.

Чиста монополія виникає там, де відсутні реальні альтернативи, випущений продукт — рідкісний. Це можна віднести до природних монополій, коли збільшення кількості фірм в галузі, викликає зростання середніх витрат. Прикладом природної монополії є комунальні служби.

46.Умови та ознаки монополістичної конкуренції.

Якщо в умовах досконалої конкуренції фірма вибирає тільки обсяг виробництва (ціна створюється екзогенно), то монополіст може не тільки визначати обсяг виробництва, але й називати ціну.

Якщо в умовах досконалої конкуренції Р = MR, то на монополістичному ринку Р > MR.

В умовах досконалої конкуренції встановлення рівноваги може бути зображено таким чином:

Рис. 1. Рівновага на конкурентному ринку

В точці Е відбувається рівновага між обсягом виробництва Q_е і ціною Р_е. Площа ОВЕQ_e відповідає величині витрат виробників, Р_еВЕ — створює прибуток виробників, а АР_еЕ — виробничі витрати.

Рівновага в конкурентній сфері встановлюється тоді, коли ціна дорівнює граничним витратам. В цьому випадку всі суб’єкти ринку покривають свої затрати і ніхто не намагається змінити обсяг продажу.

При виникненні чистої монополії ситуація не змінюється, і вона може бути зображена таким чином:

Рис. 2. Рівновага на монопольному ринку в короткостроковому періоді

На конкурентному ринку рівновага може бути досягнута в точці Е, де Р_с = МС. В умовах монопольного ринку попит переміщується до монопольної ціни Р_m і кількості продукції Q_m. При перевищенні монопольної ціни над граничними витратами (P_m > MC) величина залишку споживачів і залишку виробників змінюється. Площа трикутника АВЕ відповідає величині чистого збитку від монопольної влади.

Монопольні ціни завжди найвищі.

Основними ознаками монополістичної конкуренції є:

1. На ринку діє багато продавців і покупців, частка кожного з них в обсягах рин-кових продажів не є значною.

2. Продукція різних виробників диференційована. Тобто, товар (послуга) кож-ного підприємства, реалізованого на ринку, є недосконалим замінником товару, реа-лізованого іншими підприємствами. Таким чином кожний продавець має абсолютну монополію на свій власний продукт, але разом з тим зазнає конкуренції з боку більш-менш недосконалих замінників.

3. Вхід на ринок і вихід з нього є вільний. Однак вхід на ринок не настільки лег-кий, яким він є в умовах досконалої конкуренції, оскільки нові продавці часто зазна-ють труднощів через те, що їх торгівельна марка невідома споживачам. Отже, вже іс-

Розділ 17. Олігополія та ринок монополістичної конкуренції

нуючі підприємства з сталою репутацією можуть зберігати свої переваги над новими виробниками.

4. Виробники не взаємодіють між собою. Конкурентна боротьба відбувається ви-ключно методами нецінової конкуренції. Продавці на ринку не зважають на реакцію своїх суперників, коли обирають, яку встановити ціну на свої товари, або коли обира-ють орієнтири щодо обсягу річних продажів.

5. Існує повна поінформованість щодо ринкових цін, обсягів і попиту покупців.

6. На ринку є умови для вільного входу і виходу. За монополістичної конкурен-ції легко заснувати нове підприємство або покинути ринок. Вигідна кон’юнктура на ринку залучає нових продавців.

47.Основні ознаки олігополії

Характерні ознаки олігополії:

— в олігопольній галузі конкурують між собою лише декілька фірм, кожна з яких самостійно може впливати на ринкову ціну;

— високі бар’єри вступу в галузь;

— товар, що виготовляється олігополістичними фірмами, може бути як диференційований, так і стандартизований;

— фірми усвідомлюють загальну взаємозалежність: приймаючи рішення, вони вимушені зважати на реакцію своїх конкурентів.

45. Ефективність функціонування ринку монополістичної конкуренції .

Монополістична конкуренція має свої переваги і недоліки.

Недоліком її в порівнянні з чистою конкуренцією є те, що положення рівноваги виробника є менш суспільно ефективним. Оскільки в умовах монополістичної конкуренції ринкова ціна товарів перевищує величину граничних витрат фірми, це означає недостатній розподіл ресурсів для виробництва нового продукту. Ціна, встановлена в умовах монополістичної конкуренції – більше мінімального рівня середніх загальних витрат не тільки в короткостроковому періоді, але і на довгостроковому інтервалі часу. У такий спосіб споживачі в цих умовах не одержують товар за найнижчою ціною, зниження якої можливо при існуючому рівні витрат фірми. Фактичний обсяг виробництва менше того, що мінімізує середні загальні витрати фірми. Фірма має резервні потужності і не використовує їх повною мірою, як при умовах чистої конкуренції.

До переваг монополістичної конкуренції відноситься те, що на цьому ринку завдяки існуючій диференціації продукції споживачу пропонується широкий асортиментний вибір товарів. Ціни на товари нижчі, а обсяг виробництва більший ніж у чистого монополіста, тому монополістична конкуренція є потрібною і вигідною для споживача і разом з чистою конкуренцією потрапляє в розділ «ефективно конкурентних».

Диференціація товару є важливим досягненням ринку монополістичної конкуренції, тому що вона адаптує товар до споживчого попиту. Але фірма в умовах монополістичної конкуренції прагне так само і до пристосування споживчого попиту до свого товару і з цією метою займається рекламною діяльністю. За рахунок реклами фірма розраховує збільшити свою частку на товарному ринку. Іншими словами, виробник сподівається, що реклама змістить криву попиту фірми вправо й одночасно дозволить зменшити цінову еластичність її товару. Варто помітити, що диференціація продукту й інтенсивна реклама, характерні не тільки для фірм, що функціонують в умовах монополістичної конкуренції, а і для багатьох олігополістичних ринків.

Рекламна діяльність фірми також не має однозначної оцінки. Прихильники реклами намагаються виправдати її, вказуючи на такі основні позитивні моменти:

реклама допомагає споживачам зробити потрібний вибір;

за рахунок реклами підтримуються національні системи зв'язку (радіо, телебачення, газети, журнали і т.п., що частково фінансуються за її рахунок);

реклама стимулює конкурентну боротьбу;

реклама прискорює розробку нових товарів і спонукує фірми постійно поліпшувати їхню якість і вид.

Критики реклами доводять, що вона:

скоріше вводить споживачів в оману, ніж інформує їх про певні якості рекламованого товару;

нераціонально відволікає ресурси від інвестування їх у важливі, насамперед виробничі області національного господарства;

визначає певні зовнішні витрати (взагалі в результаті реклами, стверджують її критики, витрати виробництва і рівень цін зростають, замість того, щоб знизитися).

Практично фірма в умовах монополістичної конкуренції прагне досягти оптимального рівня ціни на свій товар і стимулювати його збут за допомогою рекламної діяльності, з метою максимізувати прибуток. І часто саме завдяки рекламі фірмі вдається досягти зростання своїх доходів, незважаючи на те, що в наслідок цього збільшуються витрати і, відповідно, крива середніх витрат фірми зміщується вверх. Але зсув кривої середніх витрат фірми компенсується зростанням виробничої ефективності, обумовленої ефектом масштабу, у наслідок чого фірма має можливість продавати продукцію за нижчими цінами, ніж за відсутності реклами.

49. КОРОТКОСТРОКОВА І ДОВГОСТРОКОВА РІВНОВАГА ФІРМИ

Якщо покупця при придбанні товару на ринку цікавить, перш за все, його корисність, то для продавця (виробника) центральне місце займають витрати виробництва. Оскільки в умовах довершеної конкуренції виробник практично не може впливати на рівень ринкової ціни, остільки саме рівень витрат виробництва надає визначальну дію і на розмір прибутку, і на можливості розширення виробництва, і на те, чи залишиться фірма взагалі на даному ринку або буде вимушена покинути його.

Галузева пропозиція як сума ринкової пропозиції окремих фірм залежить зрештою від рівня витрат виробництва, а вид кривої пропозиції безпосередньо зв'язаний з динамікою витрат.

Як правило, основна частина витрат фірми це явні витрати - грошові виплати постачальникам чинників виробництва. Іншими словами, явні витрати фірми - це її фактичні витрати на устаткування, сировину, енергію, полуфабрікати, заробітну плату, оренду приміщення і т.д.

Разом з тим, часто фірма використовує ресурси, які належать їй самій (власний капітал в грошовій формі, власні виробничі приміщення, професійні навики власника фірми і т. п.). Фірма не несе безпосередніх грошових витрат на оплату цих ресурсів, вони для неї є немов-би «безкоштовними». Проте в світі обмежених ресурсів дійсно безкоштовного нічого не буває, кожен ресурс має свою альтернативну вартість. Тому використання фірмою такого «безкоштовного» (з погляду бухгалтера) ресурсу фактично пов'язане з відмовою від отримання доходу при його альтернативному застосуванні, тобто з певними витратами. Такі альтернативні витрати використання ресурсів, що належать самій фірмі, називаються неявними витратами.

Хоча неявні витрати не відбиваються в бухгалтерській звітності (не відносяться на бухгалтерські витрати), їх необхідно враховувати при ухваленні економічних рішень, що дозволяє эфективно використовувати всі залучені в процес виробництва ресурси. Виходячи з цього, в поняття «економічні витрати» повинна включатися альтернативна вартість всіх використовуваних ресурсів, у тому числі і нормальний прибуток як мінімальний дохід підприємця, необхідний для залучення і удержання цього ресурсу в даному виробничому процесі. Так, до нормального прибутку увійдуть: відсоток на власний капітал, орендна плата, яку можна було б отримати, наймаючи власну будівлю, дохід від продажу власних послуг праці і т.п.

У зв'язку зі сказаним раніше, є істотні відмінності між поняттями бухгалтерський і економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток - це різниця між загальною виручкою фірми і явними (грошовими) витратами. Економічний прибуток - це різниця між загальною виручкою фірми і всіма витратами (явними і неявними, включаючи нормальний прибуток підприємця). Таким чином, економічний прибуток є доходом, отриманим понад нормальний прибуток.

Визначимо тепер основні види витрат фірми в короткостроковому періоді. Витрати підрозділяються на дві великі категорії: постійні і змінні. Постійні витрати - це витрати, які залишаються незмінними, яким би не був обсяг виробляємої продукції. До них відносяться: плата за оренду приміщення, витрати на устаткування, оплата управлінського і адміністративного персоналу і т.п.

Змінні витрати змінюються в прямій залежності від обсягу виробництва. Вони пов'язані з витратами на купівлю сировини і робітничої сили. Динаміка змінних витрат нерівномірна: починаючи з нуля, у міру зростання виробництва вони спочатку ростуть дуже швидко; потім, у міру подальшого збільшення обсягів виробництва, починає позначатися чинник економії на масовому виробництві, і зростання змінних витрат стає вже повільнішим, ніж збільшення продукції. Надалі, проте, коли вступає в дію закон убуваючої продуктивності, змінні витрати знову починають випереджати зростання виробництва.

52. .Похідний попит

Підприємство, виявляючи попит на фактори виробництва, прагне максимізувати корисність від їх використання, що виявлятиметься у прирості прибутку. Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт підприємства.

Виторгом від гранічного продукта називають додаткову кількість виробленого продукту в результаті використання додаткової одиниці додаткового фактора. Він обчислюється як добуток граничного продукту фактора виробництва і граничного виторгу від продажу додаткової одиниці продукту.

Граничними факторними витратами називається зміна витрат, викликана залученням додаткової одиниці фактора виробництва. Вони обчислюються як добуток граничного продукту фактора виробництва і граничних витрат виробництва продукту із залученням додаткової одиниці і-го фактора.

53. Зміни попиту на ресурси. Оптимальне співвідношення ресурсів.

Фактори, що змінюють попит на ресурс:

1. Зміни у попиті на продукт (між зміною попиту на ресурс і попиту на продукт, виготовлений з нього, існує пряма залежність).

2. Зміни продуктивності ресурсу (підвищення продуктивності ресурсу пересуває криву попиту на нього вправо, а зменшення — навпаки).

3. Зміни цін на інші ресурси:

а) при зміні цін на ресурси-замінники діють одночасно протилежні ефекти: ефект заміщення та ефект обсягу.

б) якщо змінюється ціна на комплементарні ресурси, то спрацьовує лише ефект обсягу продукції (зменшується ціна на комплементарний ресурс — збільшується попит на нього і на головний ресурс).

1 2 3 4 56